Ухвала

від 14.05.2019 по справі 461/8235/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

14 травня 2019 року

м. Київ

справа № 461/8235/17

провадження № 61-3733ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 липня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський історичний музей», за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про скасування наказу щодо звільнення, поновлення на роботі, виплату компенсації заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліку касаційної скарги.

Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно було надати документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1 280,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній до 01 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільнялись позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діє з 01 вересня 2015 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - тільки у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, Законом України «Про судовий збір» у редакції, чинній на день подачі касаційної скарги, не передбачено звільнення від сплати судового за позовну вимогу про виплату компенсації заробітку за час вимушеного прогулу.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 307/3251/16-ц.

Від зазначеного правового висновку ні об'єднані палати Верховного Суду, ні Велика Палата Верховного Суду не відступили.

Як вбачається з матеріалів касаційного провадження, копію ухвали Верховного Суду від 04 березня 2019 року ОСОБА_1 отримав 25 березня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, особа, яка подала касаційну скаргу, мала можливість ознайомитись зухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 року в загальнодоступному для всіх осіб Єдиному державному реєстрі судових рішень, де вона оприлюднена 19 березня 2019 року.

Таким чином, у встановлений судом строк, станом на 14 травня 2019 року, вимоги ухвали Верховного Суду від 04 березня 2019 року не виконані, а тому касаційну скаргу належить вважати неподаною та повернути заявнику на підставі частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 липня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський історичний музей», за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про скасування наказу щодо звільнення, поновлення на роботі, виплату компенсації заробітку за час вимушеного прогулу, вважати неподаною та повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Мартєв