Рішення

від 25.04.2019 по справі 910/2300/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.04.2019Справа №910/2300/19

За позовом Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" доАкціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 138 443,51 грн. Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М. Представники сторін: від позивача:Божик А.О. від відповідача:Карпенко І.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2019 року Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 168 760,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем було неналежно виконано свої зобов'язання із своєчасної доставки вантажу, у зв'язку з чим Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" вказує на наявність правових підстав для застосування до нього штрафних санкцій у виді штрафів, передбачених п. 116 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1988, сукупний розмір яких становить, за розрахунками позивача, 168 760,29 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.03.2019 відкрито провадження у справі №910/2300/19; вирішено здійснювати її розгляд правилами загального позовного провадження; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи; підготовче засідання призначено на 04.04.2019.

Згідно відзиву відповідача, Акціонерне товариство "Українська залізниця" у своєму відзиві вказує на допущення позивачем помилок при обрахунку штрафу, а також зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" до свого розрахунку включено подвійні залізничні накладні та залізничну накладну, яка була предметом судового розгляду. Так, за контррозрахунком відповідача правомірним є стягнення штрафу у розмірі 64 641,80 грн.

Також, Акціонерним товариством "Українська залізниця" було подано клопотання про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій на 50% - до розміру 32 320,90 грн. Дане клопотання мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків а відтак суд може зменшити суму штрафних санкцій, яку Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" просить суд стягнути з відповідача.

Приватним акціонерним товариством "Вінницяоблпаливо" було подано відповідь на відзив, в якому позивач вказує, що здійснений ним обрахунок штрафних санкцій є обґрунтованим, оскільки штраф підлягає нарахуванню на загальну суму, яка була сплачена позивачем за перевезення згідно залізничної накладеної, а не лише на перевізну плату. Крім того, позивач погодився, що допустив подвійне нарахування штрафних санкцій за деякими накладними, а тому просив зменшити заявлену до стягнення суму на 32 848,19 грн. Також позивач заперечував щодо зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на відсутність доказів понесення Приватним акціонерним товариством "Вінницяоблпаливо" збитків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань.

Відповідно Приватним акціонерним товариством "Вінницяоблпаливо" було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафні санкції у розмірі 135 912,10 грн.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2019 прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову.

Крім того, протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 04.04.2019 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання; закінчено підготовче провадження у справі №910/2300/19 та призначено її до розгляду по суті на 25.04.2019.

Представники сторін в судове засідання 25.04.2019 з'явились, надали суду пояснення по суті справи, за змістом яких представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні 25.04.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Протягом серпня-грудня 2018 року АТ "Українська залізниця" було здійснено перевезення на адресу (відвантажено на користь) Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" вантажу (вугілля, піску, антрациту, шиферу, щебеню) за наступними залізничними накладними: №№ 53310157, 52925211, 52541729, 52290053, 53183356, 35622448, 51835155, 52702354, 51503654, 51981819, 44357853, 52203726, 52609906, 53326369, 51503688, 51463503, 52925229, 52609849, 52872793, 34598961, 52668993, 51337988, 52723160, 52622453.

Спір у справі стосується наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафу у розмірі 138 443,51 грн. за несвоєчасну доставку вантажу згідно визначених залізничних накладних.

Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, та Правил обчислення термінів доставки вантажів і Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі долучених залізничних накладних відповідачем було взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу, здійснення чого не заперечується сторонами, однак, позивачем вказується на порушення встановлених строків відповідних перевезень.

У відповідності до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно із ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Положеннями п. 41 Статуту встановлено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

В даному випадку, позивачем вказується на те, що за доданими до позову залізничними накладними (за період серпень-грудень 2018 року) відповідачем було порушено взяті на себе зобов'язання із доставки вантажу у встановлені Правилами обчислення термінів доставки вантажів строки, а тому існують правові підстави для застосування визначеної відповідальності у вигляді стягнення штрафу.

В той же час, у поданому до суду відзиві на позов відповідачем фактично було визнано заявлену позивачем до стягнення суму штрафу у розмірі 64 641,80 грн., а щодо іншої частини зазначено про невірність обрахунку позивача суми штрафу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Приписами ч. 6 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України).

У ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що відзив (який у своєму змісті фактично містить заяву про визнання позову) підписаний представником АТ "Українська залізниця" - Чібічьян О.Р., що діє на підставі посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г.В. за реєстровим №2782 довіреності, виданої 01.11.2018 АТ "Українська залізниця" в особі директора регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" ОСОБА_5 та в особі заступника директора регіональної філії з фінансово-економічних питань регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" ОСОБА_6, які діяли в порядку передоручення повноважень на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ісаєнко О.В. 26.10.2018 за реєстровим №4520, визначені якою повноваження надають право представнику на визнання позовних вимог від імені АТ "Українська залізниця".

Таким чином, визнання відповідачем позову в частині заявленої до стягнення суми штрафу у розмірі 64 641,80 грн. за встановлених судом обставин не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб, у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" в частині стягнення з АТ "Українська залізниця" штрафу у розмірі 64 641,80 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині заявленого до стягнення штрафу у розмірі 73 801,71 грн. відповідні вимоги позивача не визнаються відповідачем, а тому є спірними і підлягають розгляду судом.

Суть спору з приводу стягнення іншої частини штрафу у розмірі 73 801,71 грн. зводиться до того, що позивачем нараховувався штраф за спірними накладними виходячи із загальної суми сплачених відправником за здійснення відповідного перевезення коштів, в той час як відповідач стверджує про правомірність нарахування штрафу лише на перевізну плату.

Згідно приписів статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 3 ст. 313 Господарського кодексу України встановлено, що розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.

Відповідно до п. 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Положеннями п.п. в) п. 130 Статуту встановлено, що пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають: у разі прострочення доставки вантажу - одержувач за умови пред'явлення накладної. Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

З огляду на викладені положення вбачається, що обчислення суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажів має враховувати визначення нормативних термінів доставки вантажів, встановлені плавила обчислення вантажів, здійснюватися від суми провізної плати за кожний окремий вагон та заявлятися до стягнення шляхом пред'явлення оригіналів відповідних накладних.

За змістом п. 116 Статуту штраф за несвоєчасну доставку вантажів розраховується у певному відсотковому відношенні (в залежності від строків прострочення доставки) до провізної плати, яка згідно закріплених в додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, Пояснень щодо заповнення накладної визначається залізницею в графі 31 відповідної накладної.

В той же час, як вбачається із доданого до позову розрахунку заявленої до стягнення суми штрафу позивачем не було враховано встановленого порядку, у зв'язку з чим здійснено розрахунок суми штрафу за спірними накладними виходячи із загальної суми сплачених відправником за здійснення відповідного перевезення коштів, визначеної в графі 34 накладної, тобто, з урахуванням окрім провізної плати також інших розрахованих залізницею зборів, що не відповідає закріпленому в ст. 116 Статуту порядку нарахування штрафу, а тому є неправомірним. Суд відзначає, що плата за перевезення, вказана у п. 34 залізничної накладної, є відмінним поняттям від провізної плати, від якої розраховуються штрафні санкції згідно ст. 116 Статуту.

За перерахунком суду, здійсненим з огляду на викладені обставини, сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача на підставі ст.ст. 116, 130 Статуту за наслідками перевезення вантажів відповідачу за спірними залізничними накладними з перевищенням нормативних строків перевезення, розрахованих у відповідності до Правил обчислення термінів доставки вантажу, становить 64 641,80 грн. (тобто, в частині визнаній відповідачем), що свідчить про правомірність заявлених вимог в частині наведеної суми.

В іншій частині заявлена до стягнення сума штрафу (73 801,71 грн.) обрахована невірно, а тому не підлягає стягненню з відповідача.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи наявні достатні докази для застосування до ПАТ "Українська залізниця" штрафних санкцій у виді штрафу, передбаченого п. 116 Статуту, в сукупному розмірі 64 641,80 грн. (яка визнана відповідачем у відзиві на позов).

Щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу на 50% суд відзначає наступне.

В силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, суд, оцінивши в т.ч. з огляду на викладені критерій обставини даної справі та мотивування поданого відповідачем клопотання не вбачає правових підставі для його задоволення та зменшення заявленого до стягнення штрафу на 50% від встановленої судом суми, що підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" суми штрафу у розмірі 64 641,80 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням повернення 50% сплаченого позивачем судового збору в частині оплати вимог, визнаних відповідачем.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" (21021, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 122; ідентифікаційний код 01880670) суму штрафу у розмірі 64 641 (шістдесят чотири тисячі шістсот сорок один) грн. 80 коп. та судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 81 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Повернути Приватному акціонерному товариству "Вінницяоблпаливо" (21021, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 122; ідентифікаційний код 01880670) з державного бюджету України судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 81 коп., сплаченого згідно платіжного доручення №1019 від 21.02.2019. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 13.05.2019.

Суддя Р.В. Бойко