Рішення

від 13.05.2019 по справі 910/17319/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2019

Справа № 910/17319/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІДІЕС ЮА" (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47)

про стягнення заборгованості у розмірі 483 966,00 грн

Представники сторін:

від позивача: Кузьмін О.В.,

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІДІЕС ЮА" про стягнення заборгованості у розмірі 483 966,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків виконання зобов'язань з поставки товару за Договором про закупівлю № 142 НП цифрових нагрудних відеокамер і станцій заряджання для цифрових нагрудних відеокамер від 14.11.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 позовну заяву Національної поліції України залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

11.01.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 відкрито провадження у справі №910/17319/18, підготовче засідання призначено на 11.02.2019.

11.02.2019 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про перенесення дати судового засідання.

В підготовче засідання 11.02.2019 з'явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не прибув.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив задовольнити заяву відповідача про перенесення дати судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено відкласти підготовче засідання на 27.02.2019.

27.02.2019 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В підготовче засідання 27.02.2019 з'явилися представники сторін.

Представник позивача заявив клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив поновити відповідачу строк на подання відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосити перерву в підготовчому засіданні до 01.04.2019, а також встановити позивачу строк на надання відповіді на відзив до 11.03.2019.

12.03.2019 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив та заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 241 9836,00 грн та проценти за користування чужими коштами у розмірі 67 755,21 грн.

В підготовче засідання 01.04.2019 з'явилися представники сторін.

Згідно з приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем дотримано вимоги ст. 46 Господарського процесуального кодексу України щодо строку та форми подання заяви про зменшення позовних вимог, а відтак така заява позивача підлягає прийняттю судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, оголосити перерву в підготовчому засіданні до 10.04.2019.

В підготовче засідання 10.04.2019 з'явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не прибув.

У підготовчому засіданні 04.03.2019 Судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Зважаючи на викладене, за результатами підготовчого засідання 10.04.2019 Судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.05.2019.

06.05.2019 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

11.05.2019 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

В судове засідання 13.05.2019 з'явився представник позивача. Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи клопотання відповідача про розгляд справи без його участі, Суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника останнього.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 13.05.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

14.11.2016 між Національною поліцією України (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІДІЕС ЮА" (постачальник) укладено Договір про закупівлю № 142 НП цифрових нагрудних відеокамер і станцій заряджання для цифрових нагрудних відеокамер (надалі також - Договір), за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується у 2017 році поставити Покупцю цифрові нагрудні відеокамери і станції заряджання для цифрових нагрудних відеокамер (апаратура для запису та відтворення аудіо- та відеоматеріалу) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015: 3233), далі - Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний Товар в порядку та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору, загальна кількість Товару, перелік, комплектність та асортимент, що підлягає поставці та ціна Товару визначається у Специфікації на поставку Товару (Додаток № 1 до Договору).

Згідно з п.п. 3.1, 4.1 Договору, ціна Договору становить 34 569 000,00 грн. (тридцять чотири мільйона п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ 5 761 500,00 грн. (п'ять мільйонів сімсот шістдесят одна тисяча п'ятсот грн. 00 коп.).

Розрахунки, на умовах попередньої оплати Товару у розмірі 9 679 317,00 грн. (дев'ять мільйонів шістсот сімдесят дев'ять тисяч триста сімнадцять грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ 1 613 219 ,50 грн. (один мільйон шістсот тринадцять тисяч двісті дев'ятнадцять грн. 50 коп.), проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у даному Договорі на підставі абзацу другого підпункту 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт, послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» протягом десяти банківських днів з дати укладання Договору та його реєстрації Казначейством, при наявності фінансування з державного бюджету.

Як встановлено у п. 5.1 Договору, Постачальник зобов'язується здійснити поставку Товару після укладання Договору та зарахування коштів зазначених у п. 4.1 цього Договору на поточний рахунок Постачальника за адресою, указаною в п. 3.3 цього Договору протягом 30 календарних днів, але не пізніше 20 грудня 2017 року.

За приписами п.п. 8.2 та 8.3 Договору, за порушення строків виконання зобов'язання щодо поставки Товару, з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з яких пропущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За невиконання зобов'язання щодо поставки Товару, Постачальник відповідно до вимог статей 536 та 693 Цивільного кодексу України сплачує 0,1 відсотка від суми попередньої оплати за кожний день прострочення з дня коли Товар мав бути переданий Покупцю до дня фактичного передання Товару або повернення йому суми попередньої оплати.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін, реєстрації у Покупця та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання Сторонами. (п. 11.1 Договору)

Як Додаток № 1 до Договору сторонами було підписано Специфікацію на поставку товару на суму 34 569 000,00 грн. Відповідно до п. 3 цієї Специфікації, порядок розрахунків - відповідно до умов Договору.

На виконання умов Договору позивачем було здійснено на користь відповідача попередню оплату за товар у розмірі 9 679 317,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1352 від 29.11.2017, а відповідачем в свою чергу поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними № 419 від 27.12.2017 на суму 9 679 317,00 грн та № 420 від 27.12.2017 на суму 24 889 683,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару в обумовлений Договором строк, у зв'язку з чим, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 241 983,00 грн та проценти за користування чужими коштами у розмірі 67 755,21 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що нарахування штрафних санкцій за порушення строків поставки є таким, що суперечить п. 6 ст. 232 ГК України, а також здійснення позивачем нарахувань по день поставки включно, що є неправомірним.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено Судом, на виконання умов Договору позивачем було здійснено на користь відповідача попередню оплату за товар у розмірі 9 679 317,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1352 від 29.11.2017.

Як встановлено у п. 5.1 Договору, Постачальник зобов'язується здійснити поставку Товару після укладання Договору та зарахування коштів зазначених у п. 4.1 цього Договору на поточний рахунок Постачальника за адресою, указаною в п. 3.3 цього Договору протягом 30 календарних днів, але не пізніше 20 грудня 2017 року.

Тобто, відповідно до вказаного положення Договору зобов'язання з поставки товару за Договором мали бути виконані відповідачем не пізніше 20 грудня 2017 року.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження поставки відповідачем товару позивачу у встановлений строк.

Натомість, відповідачем було поставлено товар з прострочкою у шість днів, а саме, 27.12.2017, що підтверджується видатковими накладними № 419 від 27.12.2017 на суму 9 679 317,00 грн та № 420 від 27.12.2017 на суму 24 889 683,00 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов'язань, на підставі п. 8.2 Договору позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача за загальний період прострочення з 21.12.2017 по 27.12.2017 пеню у розмірі 241 983,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов'язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 903/545/17 від 11.05.2018.

Штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)

За умовами п.п. 8.2 Договору, за порушення строків виконання зобов'язання щодо поставки Товару, з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з яких пропущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, Суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем неправомірно включено до періоду прострочення відповідача день поставки товару. Отже, за розрахунком Суду, здійсненим за період прострочення виконання відповідачем зобов'язань з поставки з 21.12.2017 по 26.12.2017, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 207 414,00 грн.

При цьому щодо доводів відповідача у відзиві Суд зазначає, що позивачем у даному випадку не порушено допустимий шестимісячний строк на нарахування пені, встановлений у п. 6 ст. 232 ГК України.

Крім того, посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов'язань, на підставі п. 8.3 Договору позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача за загальний період прострочення з 21.12.2017 по 27.12.2017 відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 67 755,21 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За приписами п. 8.3 Договору, за невиконання зобов'язання щодо поставки Товару, Постачальник відповідно до вимог статей 536 та 693 Цивільного кодексу України сплачує 0,1 відсотка від суми попередньої оплати за кожний день прострочення з дня коли Товар мав бути переданий Покупцю до дня фактичного передання Товару або повернення йому суми попередньої оплати.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок процентів за період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, Суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем неправомірно включено до періоду прострочення відповідача день поставки товару. Отже, за розрахунком Суду, здійсненим за період прострочення виконання відповідачем зобов'язань з поставки з 21.12.2017 по 26.12.2017, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування коштами у розмірі 58 075,90 грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Суд зазначає, що у зв'язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог, позивачу підлягає поверненню судовий збір за його клопотанням у розмірі 2 613,42 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІДІЕС ЮА" (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47, ідентифікаційний код 39273703) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, ідентифікаційний код 40108578) пеню у розмірі 207 414 (двісті сім тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 00 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 58 075 (п'ятдесят вісім тисяч сімдесят п'ять) грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 3 982 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят дві) грн 35 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Повернути Національній поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, ідентифікаційний код 40108578) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 613 (дві тисячі шістсот тринадцять) грн 42 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № 2289 від 29.10.2018, яке знаходиться в матеріалах справи № 910/17319/18.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15.05.2019

Суддя Т.Ю.Трофименко