Рішення

від 11.05.2019 по справі 910/2203/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2019Справа № 910/2203/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Спільного українсько-угорського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Будапешт, ЛТД"

до Акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 100 830, 97 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Спільне українсько-угорське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Будапешт, ЛТД" (далі - СП "Будапешт, ЛТД", позивач) з позовом до Акціонерного товариства "Київенерго", яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - АТ "Київенерго", відповідач) про стягнення попередньої оплати у сумі 100 830, 97 грн.

У обґрунтування позовних вимог СП "Будапешт, ЛТД" вказує на те, що за укладеним між сторонами договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 30-0402 від 10.09.1999 р. позивач вніс попередню оплату в рахунок прогнозованого споживання теплової енергії в майбутніх періодах, проте, відповідач припинив свою діяльність у сфері теплопостачання, тому невикористану частину попередньої плати на суму 100 830,97 грн. відповідач зобов'язаний повернути у зв'язку із тим, що АТ "Київенерго" позбавлене права надавати позивачу послуги із постачання теплової енергії за договором.

У позові, посилаючись на ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, СП у формі ТОВ "Будапешт, ЛТД" просить стягнути з відповідача невикористану попередню оплату у розмірі 100 830,97 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.02.2019 р. за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, надав відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що позивачем не доведено порушення ПАТ "Київенерго" умов договору, а викладені у позові обставини не свідчать про припинення зобов'язань постачальника з надання послуг абоненту за договором № 30-0402 від 10.09.1999 р., тому застосування приписів ст.ст. 1212, 1213 ЦК України є необгрунтованим і підстав для повернення невикористаної попередньої оплати немає.

У свою чергу, позивач надав відповідь на відзив, у якій доводи відповідача відхилив та вказав на те, що правові підстави для утримання сплачених позивачем коштів відпали, тому відповідач забов'язаний їх повернути.

Відповідач у запереченнях до відповіді на відзив зазначив про неналежне нормативне обгрунтування позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 10.09.1999 р. року між СП "Будапешт, ЛТД" (абонент, позивач) та АТ "Київенерго" (енергопостачальна організація, відповідач) був укладений договір № 32-0402 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).

Предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої абонентом теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1).

Згідно з п. 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

За умовами п. 2.3.2 договору абонент зобов'язався виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої в договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. У разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, то при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця (п. 3 додатку № 4 до договору).

Також пунктом 5 додатку № 4 передбачено, що абонент щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділу теплозбуту № 1 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п. 8.1, 8.4).

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Судом встановлено, що відповідно до договору постачання теплової енергії, який на час розгляду справи не припинив своєї дії, за СП "Будапешт, ЛТД" рахується попередня оплата у сумі 100 830,97 грн., яка не була використана відповідачем, що підтверджується актом звіряння розрахунків від 31.07.2018 р., підписаним обома сторонами.

Також судом встановлено, що 24 квітня 2018 р. Київською міською радою було прийнято рішення № 517/4581 про завершення укладеної із АТ "Київенерго" Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001 року, з 30.04.2018 р. Таким чином, з 01.05.2018 р. АТ "Київенерго" припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів міста Києва у зв'язку із втратою дії пропозиції (оферти) із надання послуг у сфері теплопостачання.

Згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1693 від 27.12.2017 р. "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27 вересня 2001 р, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та АЕО "Київенерго", новим підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПрАТ "Київенерго", було визначено - КП "Київтеплоенерго".

Також на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради № 591 від 10.04.2018 р. КП "Київтеплоенерго" отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, оскільки з 30.04.2018 р. АТ "Київенерго" було позбавлене права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам і у останнього була відсутня можливість в подальшому надавати зазначені послуги, то фактично, починаючи з 01.05.2018 р., теплова енергія позивачу не поставлялась.

Водночас, як вже встановив суд, у позивача (абонента) станом на вказану дату існувала переплата вартості наданих послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді на суму 100 830,97 грн., що не заперечується відповідачем.

07.08.2018 р. та 01.02.2019 р. позивач звертався до АТ "Київенерго" із претензіями про повернення невикористаної попередньої оплати у сумі 100 830,97 грн., проте, відповідач залишив вимоги СП "Будапешт, ЛТД" без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки відповідач доказів повернення позивачу суми передплати не надав, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення 100 830,97 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Поряд з цим, суд не погоджується з доводами позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зокрема, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України). Тобто зобов'язання з безпідставного набуття та збереження майна можуть бути наслідком таких юридичних фактів: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Отже, за змістом статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.

Суд встановив, що грошові кошти у сумі 100 830,97 грн. були перераховані позивачем на підставі договору постачання теплової енергії у гарячій воді № 30-0402 від 10.09.1999 р., а відтак - набуті стороною зобов'язання на відповідній правовій підставі та у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

За таких обставин суд вважає, що спірні правовідносини сторін у даній справі не регулюються статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач, а тому позов задовольняється на підставі норм зобов'язального права. Суд виходить з того, що зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.06.2009 р. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду ).

Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

За правилами ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову, усі витрати, пов'язані з розглядом спору, зокрема по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Спільного українсько-угорського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Будапешт, ЛТД" до Акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення попередньої оплати у сумі 100 830,97 грн. задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Київенерго" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, ідентифікаційний код 00131305) на користь Спільного українсько-угорського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Будапешт, ЛТД" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 3, ідентифікаційний код 14298718) попередню оплату у розмірі 100 830 (сто тисяч вісімсот тридцять) грн. 97 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Повне судове рішення складено 11 травня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.