Рішення

від 13.05.2019 по справі 914/458/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2019 Справа № 914/458/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт», м. Миронівка,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія «Західпромбуд», м. Львів,

про стягнення 76260 грн.

За участю представників:

від позивача - не з»явився,

від відповідача – не з»явився.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство «Миронівський хлібопродукт», м. Миронівка, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія «Західпромбуд», м. Львів, 76260 грн. авансового платежу та судових витрат у справі.

          Стислий виклад позиції позивача.

          Позивач посилається на норми Договору поставки № 2612 від 26 грудня 2016 р., ст. ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 611, 626, 629, 712 ЦК України. Крім цього, позивач вказує на невиконання відповідачем взятих на себе за Договором поставки № 2612 від 26 грудня 2016 р. зобов»язань з постачання продукції, в рахунок оплати якої ним перераховано відповідачу авансовий платіж в розмірі 76260 грн. В зв»язку з наведеним, позивач на підставі п. 7.2. Договору відмовився від подальшого отримання товару та просив відповідача повернути йому авансовий платіж. Таку вимогу позивача відповідач залишив без відповіді та задоволення.

          Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав. У судовому засіданні 15.04.2019 р. керівник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечив, посилаючись на ту обставину, що перераховані позивачем кошти зараховано в рахунок сплати наявного у позивача боргу перед відповідачем, який виник на підставі Договору № 460 від 29.09.2014 р.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 18.03.2019 р. відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою суду від 15.04.2019 р. відкладено розгляд справи на 13.05.2019 р. з підстав, викладених у цій ухвалі

Мотивувальна частина рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Між сторонами у справі 26 грудня 2016 р. укладено Договір поставки № 2612 з додатками до нього.

На виконання вимог, встановлених пунктами 5.1., 5.2., 5.3.1. Договору № 2612 від 26 грудня 2016 р., відокремлений підрозділ позивача «Птахофабрика «Вінницький бройлер» платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 02 лютого 2017 р. перерахував на поточний рахунок відповідача, вказаний у реквізитах Договору (п. 5.2.), 76260 грн. попередньої оплати за товар, що становить 50 % від ціни товару, вказаної у Додатку № 2 до Договору (Специфікація № 1).

В зв»язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов»язань з постачання товару, позивач 06.03.2019 р. звернувся до відповідача з листом, яким повідомив його про подальшу відмову від приймання Товару по Договору № 2612 та просив повернути йому 76260 грн. отриманого за Договором авансу.

Таким чином, між сторонами у справі виникли правовідносини щодо виконання умов договору поставки товару та повернення сплаченої попередньої оплати.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до приписів ст. ст. 526, 530, 629, 692, 693 ЦК України та ст. 265 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов»язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Покупець зобов»язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов»язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір є обов»язковий для виконання сторонами.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Факт сплати позивачем відповідачу на виконання приписів п.п. 5.1., 5.2., 5.3.1. Договору № 2612 від 26 грудня 2016 р. попередньої оплати в розмірі 76260 грн. підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 02 лютого 2017 р., а також підписаним сторонами у справі та скріпленим їхніми печатками Актом звірки за період з 01.06.2017 р. по 30.06.2017 р.

Факт повідомлення позивачем відповідача про відмову від отримання товару, вказаного у Специфікації № 1 до Договору, з простроченням термінів його поставки, які погоджено Сторонами у п. 2 цієї Специфікації, та проханням повернути попередню оплату у розмірі 76260 грн. підтверджується листом позивача від 06 березня 2019 р. та фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» від 06.03.2019 р. ІД № 215600426655.

Згідно з п. 6 Специфікації № 1 від 26 грудня 2016 р., вона є невід»ємною частиною Договору поставки № 2612 від 26 грудня 2016 р. Пунктом 2 вказаної специфікації передбачено, що строк поставки, зазначеного у ній товару, становить 60 календарних днів з моменту отримання авансового платежу.

На день розгляду справи судом у матеріалах справи немає та відповідачем суду не надані докази поставки ним позивачу брусу з деревини, попередньо оплаченого на суму 76260 грн., у строки, встановлені підписаною сторонами Специфікацією № 1.

За таких обставин, суд вважає відмову позивача від отримання продукції, за яку ним сплачено попередню оплату, та вимогу повернути йому попередню оплату, які викладено у його листі від 06.03.2019 р., правомірними, такими що відповідають приписам ст. 693 ЦК України, та обгрунтованими.

Факт отримання згаданого вище листа, відправленого 06.03.2019 р., відповідач не заперечив.

На день вирішення справи судом у матеріалах справи немає та відповідачем суду не надано доказів повернення ним позивачу 76260 грн. попередньої оплати за продукцію, яка так і не була поставлена, а також доказів, які б підтверджували факт правомірного володіння ним цими грошовими коштами станом на 15.05.2019 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

          Суд дійшов висновку, що з боку відповідача має місце очевидне порушення ним права власності позивача на належні йому грошові кошти та порушення ним закріпленого у статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом N 11, права позивача на мирне володіння своїм майном. Вказане право підлягає захисту судом.

Суд не бере до уваги усні заперечення керівника відповідача, висловлені у судовому засіданні 15.04.2019 р., про зарахування сторонами зустрічних однорідних зобов»язапнь на суму 19216,8 грн. з огляду на таке.

Первинні докази, які б підтверджували існування заборгованості позивача перед відповідачем у сумі 19216,8 грн., яка виникла на підставі Договору № 460 від 29.09.2014 р., відповідачем на вимогу суду, викладену у його ухвалі від 15.04.2019 р., не подано.

Докази вчинення відповідачем одностороннього правочину, спрямованого на зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 19216,8 грн., у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані. Позивач у клопотанні від 13.05.2019 р. заперечує проведення взаємозаліку за договорами № 2612 від 26.12.2016 р. та № 460 від 28.09.2014 р.

Суд не бере до уваги Акт звірки, підписаний сторонами, як доказ проведення взаємозаліку, з огляду на викладене вище, а також на таке.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Вказаний акт не є первинним документом (накладною на одержання матеріальних цінностей, платіжним дорученням тощо), який підтверджує наявність дійсної вимоги відповідача до позивача на суму 19216,8 грн., а отже, він не є й допустимим та достатнім доказом, який би підтвердив наявність у позивача грошового зобов»язання перед відповідачем на суму 19216,8 грн. по Договору № 460 від 29.09.2014 р.

Акт не містить дати його підписання сторонами. З зазначеного у акті звірки періоду (з 01.06.2017 р. по 30.06.2017 р.) вбачається, що він міг бути укладений не раніше, ніж 30.06.2017 р. Докази того, що станом на день підписання Акту позивач відмовився від поставки йому на підставі Договору № 2612 від 26.12.2016 р. товару, відповідачем не подані. У матеріалах справи немає доказів, які б спростовували твердження позивача, що до 06.03.2019 р. він очікував поставки йому товару, в рахунок оплати якого він здійснив попередню оплату. Таким чином, вказаний акт не є доказом існування однорідності вимог сторін одне до одного на день його підписання.

За відсутності дати підписання Акта, згаданий Акт також не є належним, допустимим та достатнім доказом того, що на момент його підписання строк виконання зобов»язання на суму 19216,8 грн. за договором № 460 від 29.09.2014 р. настав, або ж, що строк виконання цього зобов»язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Крім цього, відповідач не позбавлений права звернутись у встановленому законом порядку з самостійним позовом про стягнення із позивача заборгованості, яка виникла на підставі Договору № 460 від 29.09.2014 р.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 248, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -                              

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія «Західпромбуд» (79058, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 23957350) на користь Приватного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» (08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1, код ЄДРПОУ 25412361) 76260 грн. попередньої оплати та 1921 грн. судового збору.

          Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до або через відповідний суд протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

          Повне рішення складено 15.05.2019 р.

          Суддя Бортник О.Ю.