Рішення

від 14.05.2019 по справі 910/2061/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2019

Справа №910/2061/19

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Інюре"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради

про стягнення 15 941,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Спеціалізоване водогосподарське комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" (надалі - Підприємство) звернулося до господарського суду міста Києва позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Інюре" (надалі - Товариство) про стягнення 15 941,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до укладеного 11.09.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Інюре" (орендар), Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець) та Спеціалізованим водогосподарським комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" (підприємство-балансоутримувач) Договору №2016 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, у відповідача наявний обов'язок зі сплати на користь позивача орендної плати за користування майном у період 01.03.2018 по 09.09.2018 у розмірі 7 645,01 грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 182,03 грн., нараховані за період з 16.03.2018 по 31.01.2019, інфляційні втрати у розмірі 461,95 грн., нараховані за період з 16.03.2018 по 31.12.2018, пеню у розмірі 7 423,56 грн., нараховану у період з 01.08.2018 по 31.01.2019, та штраф у розмірі 3% від суми заборгованості, який складає 229,35 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2019 відкрито провадження у справі №910/2061/19; вирішено здійснювати її розгляд з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; визначено учасникам справи строки для надання заяв по суті спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала від 25.02.2019 була направлена Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Інюре" на адресу місцезнаходження, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - 01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, буд. 2/4, кв. 16А.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та повернулось до суду 05.03.2019 у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку від 04.03.2019 на відповідному конверті.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зазначає, що вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою "судова повістка".

Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03 2009, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 вказаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд вважає, що неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) відповідачем та повернення його до суду з поміткою "за закінченням терміну зберігання" є наслідками волевої поведінки відповідача у формі бездіяльності щодо її належного отримання.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 25.02.2019 є 04.03.2019 (дата проставлення на довідці відділення поштового зв'язку відмітки щодо причини повернення поштового відправлення).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Третя особа повідомлялась про розгляд господарським судом міста Києва справи №910/2061/19 належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 10), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103040727608, з якого вбачається, що ухвала суду від 25.02.2019 про відкриття провадження у справі №910/2061/19 була отримана Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради 28.02.2019, однак третя особа своїм правом на подання письмових пояснень по суті спору у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористалась.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

11.09.2015 між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Інюре", як орендарем, та Спеціалізованим водогосподарським комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд", як підприємством-балансоутримувачем, було укладено Договір №2016 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1, п. 2.1 якого орендодавець на підставі протоколу засідання конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади міста Києва Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.07.2015 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), а саме - підземна споруда загальною площею 68,90 кв. м, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, б/н2, для розміщення громадської вбиральні (надалі - об'єкт).

Відповідно до п. 2.4 Договору орендар вступає у строкове платне користування об'єктом у термін, вказаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта приймання-передачі об'єкта.

Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата становить 3 834,00 грн. з ПДВ за базовий місяць розрахунку - липень 2015 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість в розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. п. 3.2, 3.5 Договору).

Умовами п. 3.6 Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача починаючи з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця (п. 3.7 Договору).

Відповідно до п. 3.12 Договору у разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення об'єкта за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, підприємству-балансоутримувачу.

Пунктом 9.1 Договору визначено, що договір діє з 11.09.2015 по 09.09.2018.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів та інших платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у орендне користування підземну споруду (громадську вбиральню), що перебуває на балансі СВКП "Київводфонд", загальною площею 68,90 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, б/н 2, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі нерухомого майна від 11.09.2015.

09.09.2018 у зв'язку з припиненням строку дії Договору №2016 від 11.09.2015 орендар передав, а орендодавець прийняв об'єкт оренди - нежитлову споруду, загальною площею - 68,90 кв. м., що перебуває на балансі Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд", розташовану за адресою: проспект Перемоги, б/н 2 (підземна), що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі нерухомого майна від 09.09.2018.

24.01.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію №246-61 від 23.01.2019 з вимогою сплатити заборгованість за Договором, інфляційні втрати, 3% річних, штраф та пеню у загальному розмірі 15 941,90 грн. у п'ятиденний строк з моменту отримання претензії, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 24.01.2016.

Спір у справі виник у зв'язку твердженнями позивача про невиконання відповідачем своїх зобов'язань із внесення орендної плати за користування об'єктом оренди в період з 01.03.2018 по 09.09.2018, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість по орендній платі у розмірі 7 645,01 грн. Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 182,03 грн., нарахованих за період з 16.03.2018 по 31.01.2019, інфляційних втрат у розмірі 461,95 грн., нарахованих за період з 16.03.2018 по 31.12.2018, пені у розмірі 7 423,56 грн., нарахованої за період з 01.08.2018 по 31.01.2019, та штрафу у розмірі 3% від суми заборгованості, який складає 229,35 грн.

Укладений сторонами Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У частині 1 статті 759 Цивільного кодексу України вказано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом даного спору є вирішення питання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача орендною плати за користування об'єктом оренди у період з 01.03.2018 по 09.09.2018, в той час як наявність/відсутність заборгованості за вказаним Договором у період з 11.09.2015 по 28.02.2018 входило до предмету спору у справі №910/2083/18, за наслідками розгляду якої господарським судом міста Києва ухвалено рішення від 26.04.2018.

Отже, матеріалами справи (актом приймання-передачі нерухомого майна від 11.09.2015 та актом приймання-передачі нерухомого майна від 09.09.2018) підтверджується факт користування відповідачем орендованим згідно Договору нерухомим майном у період з 11.09.2015 по 09.09.2018.

Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1 та 4 статті 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За приписами п. 3.1 Договору орендна плата становить 3 834,00 грн. з ПДВ за базовий місяць розрахунку - липень 2015 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість в розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. п. 3.2, 3.5 Договору).

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з ч. 1 та 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Пунктом 3.7 Договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.7 Договору, відповідач повинен був сплатити орендну плату за користування об'єктом оренди:

- у березні 2018 року у розмірі 2 315,75 грн. - до 15.03.2018;

- у квітні 2018 року у розмірі 2 341,22 грн. - до 16.04.2018 (згідно приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки 15 квітня 2018 року перепадає на вихідний день - неділю);

- у травні 2018 року у розмірі 2 359,95 грн. - до 15.05.2018;

- у червні 2018 року у розмірі 2 359,95 грн. - до 15.06.2018;

- у липні 2018 року у розмірі 2 359,95 грн. - до 16.07.2018 (згідно приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки 15 липня 2018 року перепадає на вихідний день - неділю);

- у серпні 2018 року у розмірі 2 343,44 грн. - до 15.08.2018;

- у період з 01.09.2018 по 09.09.2018 у розмірі 703,03 грн. - до 09.09.2018 (згідно п. 3.12 Договору, в якому вказано, що у разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення об'єкта за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, підприємству-балансоутримувачу).

Відповідно до п. 3.10 Договору зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше ніж орендна плата за два місяці. орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання договору. Підприємство-балансоутримувач зараховує авансовий платіж як орендну плату за останні два місяці строку дії договору оренди.

На виконання п. 3.10 Договору відповідачем було сплачено 5 138,28 грн. в якості авансового платежу, який зараховано позивачем як орендна плата за останні два місяці строку дії договору оренди.

Враховуючи умови п. 3.10 Договору суд приходить до висновку, що сплачений відповідачем авансовий платіж у розмірі 5 138,28 грн. підлягає зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за користування майном у вересні, серпні та частково за користування у об'єктом оренди у липні 2018 року, оскільки сторонами було передбачено зараховування авансового платежу як орендної плати за останні два місяці, а відтак даний платіж зараховується в якості оплати за користування за останні 60 календарних днів до користування майном.

Крім того, 08.05.2018 відповідачем було сплачено позивачу кошти у розмірі 2 000,00 грн. Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Інюре" у призначенні платежу посилалось на оплату рахунку №64 від 08.05.2018, що був виставлений Спеціалізованим водогосподарським комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" для оплати орендної плати за користування майном у травні 2018 року, то вказана сума врахована позивачем в часткове погашення заборгованості орендаря за договором оренди за травень 2018 року.

Таким чином, матеріалами справи (банківськими виписками по рахунку) підтверджується, що відповідачем виконано свої зобов'язання із сплати орендної плати за користування нежитловим приміщенням у спірний період частково, а саме - в розмірі

7 138,28 грн. (08.05.2018 сплачено 2 000,00 грн. та 08.07.2015 сплачено 5 138,28 грн. - авансовий платіж, як орендна плата за останні два місяці відповідно до п. 3.10 Договору) із загальної суми - 14 783,29 грн., яка підлягала сплати за період з березня 2018 року по вересень 2018 року.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Інюре" не доведено зворотного, що відповідач не виконав свого зобов'язання з внесення орендної плати за березень 2018 року у розмірі 2 315,75 грн., за квітень 2018 року у розмірі 2 341,22 грн., за травень 2018 року у розмірі 359,95 грн., за червень 2018 року у розмірі 2 359,95 грн., за липень 2018 року у розмірі 268,14 грн., що разом складає заборгованість зі сплати орендних платежів у сумі 7 645,01 грн.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Доказів сплати на користь позивача коштів у сумі 7 645,01 грн. як у встановлені Договором строки, так і станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання зі сплати орендної плати за користування майном у березні 2018 року у розмірі 2 315,75 грн. - з 16.03.2018; у квітні 2018 року у розмірі 2 341,22 грн. - з 17.04.2018; у травні 2018 року у розмірі 359,95 грн. - з 16.05.2018; у червні 2018 року у розмірі 2 359,95 грн. - з 16.06.2018; у липні 2018 року у розмірі 268,14 грн. - з 17.07.2018.

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовна вимога Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості по сплаті орендної плати за користування об'єктом оренди з 01.03.2018 по 09.09.2018 у розмірі 7 645,01 грн. є правомірною та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 182,03 грн., нараховані за період з 16.03.2018 по 31.01.2019, інфляційні втрати у розмірі 461,95 грн., нараховані за період з 16.03.2018 по 31.12.2018, пеню у розмірі 7 423,56 грн., нараховану у період з 01.08.2018 по 31.01.2019, та штраф у розмірі 3% від суми заборгованості, який складає 229,35 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів та інших платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наведеного пункту Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (0,5% від розміру несплачених орендних платежів, але не більше розміру, встановленого законодавством України) порядок нарахування пені (від суми заборгованості за кожен день прострочення), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм законодавства, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Таким чином є правомірним нарахування пені за прострочення оплати за березень 2018 року - з 16.03.2018 по 15.09.2018; за квітень 2018 року - з 17.04.2018 по 16.10.2018; за травень 2018 року - з 16.05.2018 по 15.11.2018; за червень 2018 року - з 16.06.2018 по 15.12.2018; за липень 2018 року - з 17.07.2018 по 16.01.2019.

Крім того, згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, так як позивач здійснює нарахування пені за останні 6 місяців (з 01.08.2018 по 31.01.2019) перед зверненням до суду із даним позовом (а не з наступного дня за днем, коли зобов'язання мало бути виконано) та за період, що перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (зобов'язання з оплати орендного платежу), що суперечить положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тоді як умовами Договору сторони не встановили іншого періоду нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

При цьому, умова договору про нарахування пені за кожен день прострочення платежу не встановлює іншого періоду нарахування пені, а визначає механізм (спосіб) нарахування пені.

Крім того, розрахунок позивача здійснений при застосуванні розміру пені, який становить 0,5% від розміру несплачених орендних платежі, що значно перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що суперечить ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені (з врахуванням визначених позивачем дат, з яких підлягає нарахуванню пеня - 01.08.2018), а також з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача є пеня у загальному розмірі 676,68 грн.

В іншій частині заявлена до стягнення пеня у розмір 6 746,88 грн., нарахована за період з 01.08.2018 по 31.01.2019, обрахована невірно, а відтак задоволенню не підлягає.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штрафу у розмірі 229,35 грн.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Враховуючи те, що відповідач допускав прострочення сплати орендних платежів більш ніж три місяці, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого у відповідності до абзацу 2 пункту 6.2 Договору є обґрунтованою.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, про правомірність вимог Підприємства до Товариства про стягнення штрафу у розмірі 229,35 грн. та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Суд не застосовує правову позицію Верховного Суду України, наведену у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, оскільки даного висновку Верховний Суд України дійшов за результатом розгляду цивільних спорів щодо боржників фізичних осіб за кредитними договорами, що не є подібними правовідносинами до правовідносин у даній справі щодо стягнення неустойки за порушення господарського зобов'язання за договором оренди, яке регулюється Господарським кодексом України.

Аналогійний висновок щодо неможливості застосування правової позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, до господарських правовідносин наведений у постановах Верховного Суду від 08.08.2018 у справі №908/1843/17 та від 20.06.2018 у справі №911/2314/17.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку нарахування 3% річних, нарахованих за період з 16.03.2018 по 31.01.2019, та інфляційних втрат, нарахованих за період з 16.03.2018 по 31.12.2018, вбачається, що позивачем не було враховано приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням наведеного, а також встановлених судом розмірів платежів, які підлягають стягненню та на які є правомірним нарахування штрафних санкцій, та встановлених позивачем дат, до яких нараховуються 3% річних та інфляційні втрати, прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Інюре" 3% річних у розмірі 173,81 грн. та інфляційних втрат у розмірі 417,66 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 8,22 грн. та інфляційних втрат у розмірі 44,29 грн. необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно.

За таких обставин, позовні вимоги Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" підлягають частковому задоволенню із стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Інюре" основного боргу у розмірі 7 645,01 грн., 3% річних у розмірі 173,81 грн., інфляційних втрат у розмірі 417,66 грн., пені у розмірі 676,68 грн. та штрафу у розмірі 3% від суми заборгованості, який складає 229,35 грн.

В іншій частині в задоволенні позову необхідно відмовити з викладених підстав.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Інюре" (01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, буд. 2/4, кв. 16А; ідентифікаційний код 37027651) на користь Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" (04080, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 16-А, корпус 1, ідентифікаційний код 37292855) заборгованість у розмірі 7 645 (сім тисяч шістсот сорок п'ять) грн. 01 коп., 3% річних у розмірі 173 (сто сімдесят три) грн. 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 417 (чотириста сімнадцять) грн. 66 коп., пеню у розмірі 676 (шістсот сімдесят шість) грн. 68 коп., штраф у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 35 коп. та судовий збір у розмірі 1 101 (одна тисяча сто один) грн. 67 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 14.05.2019.

Суддя Р.В. Бойко