Рішення

від 07.05.2019 по справі 914/361/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2019                                                                                 Справа № 914/361/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтехніка», м. Київ,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» функціонального структурного підрозділу «Служба закупівель і постачання», м. Львів,

про: стягнення заборгованості у розмірі 12  777,66 грн.

Суддя Козак І.Б.

При секретарі Гелеш Г.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився,

Від відповідача: Кобко О.Л. – представник (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001201 від 26.10.2018 р.).

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Профтехніка» подано позов до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» функціонального структурного підрозділу «Служба закупівель і постачання» про стягнення заборгованості у розмірі 241 777,50 грн.

Ухвалою суду від 01.03.2019р. залишено позов без руху для усунення недоліків. 15.03.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 02.04.2019 р. Ухвалою суду від 02.04.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 07.05.2019 р.

07.05.2019 р. розпочинається розгляд справи по суті.

Позиція позивача.

Представник позивача у судове засідання 07.05.2019 р. не з'явився. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачем поставлено відповідачу на підставі договору поставки №Л/НХ 181043/НЮ від 05.11.2018р. на загальну суму 228' 999,84 грн., однак відповідачем не оплачено, тому просить стягнути з відповідача  228' 999,84 грн.  основного боргу, 941,09 грн.  3% річних, 5646,57 грн. пені, 2290,00 грн. інфляційних втрат,  900,00 грн. витрат на написання листа-вимоги, 3' 000,00 грн. витрат на збір документів до суду та сплачений позивачем судовий збір.

01.04.2019р. позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог на суму основного боргу 228' 999,84 грн. у зв‘язку з його оплатою відповідачем. Як стверджує позивач, після подання позовної заяви до суду відповідач здійснив оплату основної суми боргу в розмірі 228  999,84 грн., що підтверджується копією виписки з рахунку, яка додається до матеріалів справи. З урахуванням сплати основної суми боргу, ціна позову складає 12  777,66 грн.

Ухвалою суду від 02.04.2019р. відмовлено у задоволенні заяви позивача про зменшення позовних вимог з таких підстав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі №914/361/19 датована 15.03.2019 р. Дата складання та відправлення позовної заяви зазначена "21.02.2019р.". Копія платіжного доручення №1600294 (а.с. 77), яким підтверджується сплата основної суми заборгованості у розмірі 228 999,84 грн., датована 21.02.2019 р. Відтак, предмет спору припинив своє існування до відкриття провадження у справі. З огляду на наведене, суд ухвалив прийняти до розгляду заяву (вх. №893/19 від 01.04.2019 р.) про зменшення розміру позовних вимог, однак відмовляє у її задоволенні з підстав того, що предмет спору вже був відсутній до моменту відкриття провадження у справі, що є підставою для відмови у позові, а саме - в частині задоволення вимоги про стягнення 228 999,84 грн. основного боргу. Також відмовлено ТзОВ "Профтехніка" у задоволенні клопотання про повернення переплаченого судового збору, оскільки  розгляд справи продовжуться у межах первісно заявленої ціни позову - 241 777,50 грн.

Позиція відповідача.

Представник відповідача  у судовому засіданні  07.05.2019р. проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№13419/19 від 29.03.2019р.), зазначивши таке. Станом на дату підписання позову та порушення провадження у справі відповідач оплатив основний борг 228 999,84 грн., що підтверджується  платіжним дорученням від 21.02.2019р. №1600294. Щодо стягнення штрафних санкцій (пені, 3% та інфляційних втрат, то станом на 02.01.2019р. строк оплати товару ще не настав. Також заперечив проти стягнення з відповідача 900,00 грн. витрат на написання листа-вимоги, 3' 000,00 грн. витрат на збір документів до суду, оскільки позивачем не подано доказів  їх понесення. Враховуючи наведене. просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Обставини справи.

05.11.2018р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №Л/НХ 181043/НЮ. За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується у 2018р. поставити покупцеві товар, зазначений у Специфікації №1, а покупець – прийняти і оплатити товар.

Найменування товару – підлогомийна машина та апарат високого тиску (разом – 3шт., визначена у Специфікації №1 до договору).

Листом від 29.11.2018р. №НХЛов- 1/8285 відповідач замовив у позивача поставку товару (апарат високого тиску МН-400-2 шт., машина підлого мийна – 1 шт.).

На підставі видаткової накладної №529 від 30.11.2018р. та довіреності №32 від 27.11.2018р., товарно-транспортної накладної №З529 від 30.11.2018р. позивачем поставлено, а відповідачем отримано обумовлений договором товар.

30.11.2018р. позивачем складено рахунок на оплату №731 на суму 228' 999,84 грн.

17.01.2019р. позивачем надіслано відповідачу претензію про оплату товару на суму 228' 999,84 грн.

25.01.2019р. позивачем надіслано відповідачу лист-вимогу з додатками про оплату заборгованості.

Листом НХ-1/902 від 12.02.2019р. відповідач повідомив позивача про те, що оплата за отриманий товар буде здійснена у найкоротші терміни.

Оцінка суду.

Між сторонами у справі виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору поставки № Л/НХ 181043/НЮ від 05.11.2018р.

Згідно приписів ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися  від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

В силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У п.4.4 Постанови Пленуму ВГС України №18 від 26.12.2011р. зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами спору у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підстав зазначеної норми ГПК можливе в разі, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив своє існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Ухвала суду про відкриття провадження у цій справі датована 15.03.2019р., дата складання та відправлення позовної заяви – 21.02.2019р. Копія платіжного доручення №1600294 (а.с.77), яким підтверджується сплата основної суми боргу у розмірі 228' 999,84 грн., датована 21.02.2019р. Оскільки відповідачем сплачено суму основного боргу 228' 999,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21.02.2019р., зазначена обставина є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені, суд зазначає таке.

Порядок оплати за отримання товару сторони погодили у розділі 4 договору поставки. Так, розрахунки проводяться у безготівковій формі шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка-фактури на оплату товару протягом 30 календарних днів з дати поставки товару (за наявності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних). Усі платіжні документи за договором оформлюються з дотриманням законодавства. Постачальник надсилає покупцеві рахунок протягом 3 банківських днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата перерахування покупцем коштів на рахунок постачальника.

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару (П.5.4 договору).

Заявку на поставку товару відповідачем датовано 29.11.2018р. №НХЛов-1/8285 (а.с.23). Як підтверджується видатковою накладною №529 від 30.11.2018р.та довіреністю №32 від 27.11.2018р.. ТТН №З529 від 30.11.2018р., позивачем поставлено, а відповідачем отримано обумовлений договором товар (апарат високого тиску МН-400-2 шт., машина підлого мийна – 1 шт.).

У матеріалах справи знаходиться також рахунок на оплату №731 від 30.11.2018р. на суму 228' 999,84 грн. (а.с.22), однак доказів надіслання такого рахунка позивачем відповідачу протягом 3 банківських днів з дати поставки (як цього вимагає договір), позивачем не подано. Як убачається з матеріалів справи, такий рахунок на оплату був надісланий позивачем лише як додаток до листа-вимоги від 25.01.2019р. (докази надіслання – а.с.32-37).

Листом №НХ-1/902 від 12.02.2019р. відповідач повідомив позивача про те, що оплата за отриманий товар буде здійснена в найкоротші строки.

Позивачем при здійсненні розрахунку штрафних санкцій датою початку періоду прострочення визначено 02.01.2019р. Однак, як вірно зауважив відповідач у відзиві на позов, акт приймання-передачі товару між сторонами не підписувався, позивач не надіслав у 3-денний термін рахунок на оплату товару який згідно п.4.1 договору є підставою для оплати товару. Такий рахунок було надіслано позивачем відповідачу лише 29.01.2019р. та отриманий останнім 05.02.2019р.(що підтверджується відстеженням поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором №0212111673010). Відтак, датою початку прострочення відповідача з оплати товару є 11.02.2019р.

Суд, здійснивши перерахунок штрафних санкцій, встановив правомірність нарахування 1145,00 грн. інфляційних втрат та 207,04 грн. 3% річних.

На підставі п.7.6 договору позивачем нараховано відповідачу 5' 646,57 грн. пені. Суд, здійснивши перерахунок цієї суми, встановив правомірність стягнення з відповідача 1' 129,31 грн. пені.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє за їх безпідставністю.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо понесених позивачем судових витрат, то позивачем зазначено про понесення  таких витрат:

●€€€€€€€€€€Сплачено судовий збір на суму 3626,66 грн.;

●€€€€€€€€€€Понесено витрати на написання листа-вимоги - 900,00 грн;

●€€€€€€€€€€Понесено витрати 3' 000,00 грн. на збір документів до суду.

На підтвердження цих витрат позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення №1219 від 23.01.2019р. на суму 3626,66 грн. про сплату судового збору, рахунок №05 від 24.01.2019р. на суму 900.00 грн. (найменування послуги – написання листа-вимоги), акт приймання-передачі послуги від 21.02.2019р на суму 3' 000,00 грн.Однак, доказів оплати витрат на написання листа-вимоги - 900,00 грн. та 3' 000,00 грн. на збір документів до суду позивачем не подано.

Відповідно до ст.221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Сплачений позивачем судовий збір в силу вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-220, 236-241 Господарського процесуального кодексу України,  суд                                                                                                                                                                                                                          

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з  Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі (адреса: 03150, м. Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) Регіональної філії «Львівська залізниця» (адреса: м. Львів, вул.Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) функціонального структурного підрозділу «Служба закупівель і постачання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтехніка» (адреса: 02121, м. Київ, вул.Горлівська, буд.226/228, код ЄДРПОУ 39200792)  1' 145,00 грн. інфляційних втрат, 207,04 грн. 3% річних, 1' 129,31 грн. пені та  21,76  грн. судового збору.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5.          Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6.          Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення  складено та підписано 15.05.2019р.

          Суддя                                                                                     Козак І.Б.