Рішення

від 22.02.2019 по справі 804/3419/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 року

Справа № 804/3419/16

                    Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання

ОСОБА_2

за участі:

представника позивача

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма ОСОБА_4" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Юнівер Груп» до Державної податкової інспекцыї у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30.12.2015 року №0005632204, винесене ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30.12.2015 року №0005642204, винесене ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області;

визнати протиправним та скасувати акт «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Науково-виробнича фірма «Юнівер Груп» (код ЄДРПОУ 35341423) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2015 року» від 15.12.2015 року №4076/04-63-22-04/35341423.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Науково-виробнича фірма «Юнівер Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 15.12.2015 року №4076/04-63-22-04/35341423, яким встановлено порушення п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України в частині завищення витрат операційної діяльності у сумі 3265943,00 грн., у тому числі у 2013 році у сумі 1343778,00 грн., у 2014 році у сумі 1922165,00 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 810092,00 грн.; «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку зареєстрованого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020, а також Порядку Міндоходів від 21.01.2014 року №49, а саме при заповненні та поданні до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська податкових розрахунків за ф.№1 ДФ за І кв. 2013 року-ІV кв. 2014 року відображено дані невірно та не у повному обсязі. На підставі цього акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 30.12.2015 року №0005642204 та №0005632204. Разом з тим, позивач вважає, що означені податкові повідомлення-рішення, а також акт перевірки є протиправними та прийнятими відповідачем за відсутності належних на те правових підстав.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що правочини, укладені з контрагентами позивача, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого є матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014040000000156 від 28.11.2014 року. Так, згідно вказаних матеріалів встановлено, що невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності без мети ведення фінансово-господарської діяльності підприємств, здійснили державну реєстрацію або перереєстрацію на підставних осіб ряд підприємств на території Дніпропетровської та інших області, а саме: ПП «Фаворит Запчастини» (код ЄДРПОУ 36574516), ТОВ «Ельпіс» (код ЄДРПОУ 38873148), ТОВ «НВП АНТ» (код ЄДРПОУ 34631713), ТОВ «МПВ-Україна» (код ЄДРПОУ 28755169), ТОВ «ОСОБА_5 Україна» (код ЄДРПОУ 38242124), ПП «МД-Колхіда» (код ЄДРПОУ 36625502), ТОВ Онікс-Трейд ДТД«(код ЄДРПОУ 38836478), ТОВ «Юніпак-М» (код ЄДРПОУ 39374625), ТОВ «Норіка» (код ЄДРПОУ 3636517). Таким чином, через відсутність реально вчинених господарських операцій всі первинні документи мають ознаки юридичної дефектності. Крім того, позивачем при проведені перевірки не було надано товарно-транспортні накладні щодо транспортування товару. Отже, виявлені під час проведення перевірки позивача порушення вимог податкового законодавства правомірно та обґрунтовано зафіксовані в акті перевірки від 15.12.2015 року №4076/04-63-22-04/35341423, а винесені на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення від 30.12.2015 року №0005642204 та №0005632204 є законними та скасуванню не підлягають.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив задовольнити його.

В судовому засіданні здійснено заміну відповідача на правонаступника - Головне Укправління Державної фіскальної служби України.

Представник відповідача в судове засідання не прибув належним чином повідомлений.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Юнівер Груп» (код ЄДРПОУ 35341423), зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 16.08.2007р.

З 17.08.2007р. ПП «НВФ «Юнівер Груп» перебуває на податковому обліку в контролюючих органах.

На підставі направлень від 30.11.2015р. №4350/22-04, №4351/22-04, №4252/17-02, відповідно до наказу ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська №1297 від 26.11.2015р. працівниками відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «НВФ «Юнівер Груп» (код ЄДРПОУ 35341423) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2015 року.

За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 15.12.2015 року №4076/04-63-22-04/35341423.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України в частині завищення витрат операційної діяльності у сумі 3265943,00 грн., у тому числі у 2013 році у сумі 1343778,00 грн., у 2014 році у сумі 1922165,00 грн.;

п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 810092,00 грн.;

«б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку зареєстрованого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020, а також Порядку Міндоходів від 21.01.2014 року №49, а саме при заповненні та поданні до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська податкових розрахунків за ф.№1 ДФ за І кв. 2013 року-ІV кв. 2014 року відображено дані невірно та не у повному обсязі.

На підставі висновків акту від 15.12.2015 року №4076/04-63-22-04/35341423 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме №0005632204 форми «Р» від 30.12.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання на податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 751635,00 грн., з яких за основним платежем – 601308,00 грн. та за штрафними санкціями – 150327,00 грн. та №0005642204 форми «Р» від 30.12.2015 року, яким ПП «НВФ «Юнівер Груп» збільшено суму грошового зобов`язання на податок на додану вартість на загальну суму 1012615,00 грн., з яких за основним платежем – 810092,00 грн. та за штрафними санкціями – 202523,00 грн.

Не погодившись із висновками означеного акту перевірки, позивачем у встановлені законом строки було подано заперечення за вих.№37 від 25.12.2015 року.

Листом про результати розгляду заперечень до акту перевірки за вих. №49119/10/04-63-22-04-18 від 30.12.2015 року ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГК ДФС у Дніпропетровській області було визнано правомірними висновки акту податкової перевірки від 15.12.2015 року №4076/04-63-22-04/35341423.

Податкові повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України, яка залишила означену скаргу без задоволення, а податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 30.12.2015 року №0005642204 та №0005632204 – без змін.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Розглядаючи позовні вимоги в частині щодо скасування акту від 15.12.2015 року №4076/04-63-22-04/35341423, складеного за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Науково-виробнича фірма «Юнівер Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2015 року, суд зважає на наступне.

Відповідно до приписів п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року N727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за N1300/27745, згідно з яким це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, акт лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень і сам по собі не породжує певних правових наслідків для позивача. Він не є актом індивідуальної дії, а є лише документом, що фіксує певні обставини так, як їх бачить працівник контролюючого органу, який проводить перевірку.

Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту, а дії контролюючого органу по складанню акту перевірки є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків.

Таким чином, дії відповідача по складанню за результатами проведеної перевірки акту є правомірними та вчиненими у межах та на виконання наданих законом повноважень.

Отже, позовна вимога у вигляді визнання протиправним та скасування акту перевірки є неналежно обраним способом правового захисту позивача, оскільки вирішення такого спору не захищає саме по собі права чи інтереси платника податку. За наявності обґрунтованого позову належним способом такого захисту є оскарження рішення контролюючого органу, яке і містить обов'язкове для виконання волевиявлення суб'єкта владних повноважень відносно конкретного платника податку.

Такими рішеннями у даному випадку, зокрема, є податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 30.12.2015 року №0005642204 та №0005632204.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині щодо скасування акту перевірки від 15.12.2015 року №4076/04-63-22-04/35341423.

Разом з тим, суд вбачає підстави для задоволення частини позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача форми «Р» від 30.12.2015 року №0005642204 та №0005632204, з огляду на наступне.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Приписами абз. 1 п.138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, останніми визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст.1 Закону №996 визначено, що первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, згідно ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону №996 визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі – установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Так, згідно п.2.1, 2.2 Положення №88 первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як було зазначено вище, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ПП «Фаворит Запчастини» (код ЄДРПОУ 36574516), ТОВ «Ельпіс» (код ЄДРПОУ 38873148), ТОВ «НВП АНТ» (код ЄДРПОУ 34631713), ТОВ «МПВ-Україна» (код ЄДРПОУ 28755169), ТОВ «ОСОБА_5 Україна» (код ЄДРПОУ 38242124), ПП «МД-Колхіда» (код ЄДРПОУ 36625502), ТОВ Онікс-Трейд ДТД«(код ЄДРПОУ 38836478), ТОВ «Юніпак-М» (код ЄДРПОУ 39374625), ТОВ «Норіка» (код ЄДРПОУ 3636517), ТОВ «ТБ»Аларкон» (код ЄДРПОУ 25467696), ПП «Центр-Юг» (код ЄДРПОУ 25467696), ТОВ ОСОБА_6 Ком«(код ЄДРПОУ 39447640), ПП «Епізод» (код ЄДРПОУ 22695853),ТОВ «Моторба» (код ЄДРПОУ 39004903),ТОВ «Київцентрпостач ЛТД» (код ЄДРПОУ 39597468),ТОВ «Трейд-Капітал ОСОБА_7» (код ЄДРПОУ 39596024), з огляду на нереальність (безтоварність) останніх.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, між позивачем та вказаними контрагентами укладено договори поставки. Крім того, на підтвердження дійсного виконання умов вказаних договорів позивачем надано суду копії видаткових та податкових накладних, рахунків, договорів на перевезення товарів, актів виконаних робіт, платіжних доручень, бухгалтерських регістрів аналітичного та синтетичного обліку.

При цьому, контролюючим органом в акті перевірки наголошено на наявну в останнього податкову інформацію щодо контрагентів позивача, а саме наявність матеріалів кримінального провадження, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014040000000156 від 28.11.2014 року, згідно яких встановлено, що невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності без мети ведення фінансово-господарської діяльності підприємств, здійснили державну реєстрацію або перереєстрацію на підставних осіб ряд підприємств на території Дніпропетровської та інших області, до яких відносяться і контрагенти позивача.

Однак, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника податків у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А, відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Натомість, аналіз взаємовідносин між позивачем та його контрагентами свідчить, що контролюючим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі вказаних контрагентів позивача. Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

При цьому, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача, не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентами, податкової дисципліни саме у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами ч.2 ст.61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на викладене, суд вказує, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про порушення позивачем у межах спірних правовідносин податкової дисципліни.

Також, слід зазначити, що приписами пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) – причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, позивач мав ділову мету, укладаючи договори з вказаними контрагентами, оскільки товари (роботи, послуги) були використані (спожиті) ним у процесі господарської діяльності.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що позивач при здійсненні фінансово-господарських операцій з його контрагентами у спірний період діяв як добросовісний платник. При цьому, іншого з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено.

Щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, про що контролюючий орган зазначає у акті перевірки, суд зазначає, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому висновки є безпідставними та зробленими при довільному трактуванні як норм чинного законодавства, так і фактичних обставин.

Зазначеної позиції дотримуються у своїй практиці адміністративні суди вищих інстанцій, зокрема, такий висновок наведено в ухвалі ВАС України від 16 квітня 2013 року № К/800/9087/13 та в ухвалі ВАСУ від 19 лютого 2013 року №К/9991/64514/11.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та про їх скасування.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 26470,88 грн. підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст.243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -                                                             

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30.12.2015 року №0005632204, яке винесене ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30.12.2015 року №0005642204, яке винесене ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 26470 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 04 березня 2019 року.

Суддя

ОСОБА_1