Рішення

від 15.05.2019 по справі 280/1204/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 травня 2019 року

Справа № 280/1204/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до: Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-Б, код ЄДРПОУ 41248629)

про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови в перерахунку пенсії, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2018 по справі № 0840/3257/18 зі збільшенням пенсії передбаченої ч.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" без застосування двоскладової формули;

- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя встановити збільшення до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.07.2018 у розмірі 1318,90 грн.;

- стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість зі збільшення пенсії, передбаченого ч.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2018 року по справі № 0840/3257/18 за період з 01.07.2018 по 28.02.2019 у розмірі 10 551,20 грн.

Ухвалою суду від 25.03.2019 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків, а саме 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Позивачем було усунено недоліки позовної заяви у встановлений строк.

Ухвалою суду від 15.04.2019 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 14.05.2019 з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони направили суду заяви від 14.05.2019 про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Обґрунтування позовних вимог викладено у позовній заяві від 18.02.2019. Зокрема зазначено, що позивач перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя та отримує пенсію за віком, призначену у відповідності до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 року. 09.01.2019 позивач звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя з проханням здійснити перерахунок та виплату його пенсії з 01.07.2018 відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду м. Запоріжжя від 17.09.2018 у справі № 0840/3257/18. Листом № 35/С-9 від 28.01.2019 відповідачем повідомлено, що на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 0840/3257/18 від 17.09.2018 було перераховано пенсію за віком відповідно до пункту 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". 11.02.2019 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду м. Запоріжжя від 17.09.2018 у справі № 0840/3257/18, однак відповіді не отримав. Позивач, вважає, що відповідач неправильно зрозумів та трактує рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №0840/3257/18 від 17.09.2018, оскільки перерахунок та виплата повинні проводитись у відповідності із ч. 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років для чоловіків та понад 15 років для жінок. Позивач зазначає, що Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Запоріжжя фактично не було виконано рішення Запорізького окружного адміністративного суду м. Запоріжжя від 17.09.2018 у справі № 0840/3257/18, тому просить позовні вимоги задовольнити.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позов від 06.05.2019 (вх. № 18278 від 07.05.2019), в якому відповідач зазначає, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2018 по справі № 0840/3257/18 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням положень п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії від 21.01.2019 та протоколом за період 01.07.2018-31.01.2019. У позовній заяві від 18.02.2019 по справі № 280/1204/19 позивач просить задовольнити аналогічні вимоги, а саме встановлення збільшення до пенсії в твердому розмірі, тоді як у задоволенні такої вимоги позивачу було відмовлено рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2018 по справі № 0840/3257/18. Разом з цим, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за період з 01.07.2018 по 28.02.2019 у розмірі 10551,20 грн. також не можуть бути задоволені, оскільки вказана заборгованість відсутня. За наведених підстав відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 від 23.07.2013, перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя та отримує пенсію за віком, призначену у відповідності до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 8).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2018 у справі № 0840/3257/18, яке набрало законної сили 03.12.2018 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя та зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя перерахувати та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 , з урахуванням положень п.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", збільшивши пенсію за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років з 01.07.2018 (а.с. 9-11).

09.01.2019 позивач звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя з заявою про перерахунок та виплату пенсії з 01.07.2018 відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду м. Запоріжжя від 17.09.2018 у справі № 0840/3257/18 (а.с. 12).

Листом № 35/С-9 від 28.01.2019 відповідачем повідомлено позивача, що на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 0840/3257/18 від 17.09.2018 було перераховано пенсію за віком відповідно до пункту 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.13).є

11.02.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду м. Запоріжжя від 17.09.2018 у справі № 0840/3257/18 у повному обсязі (а.с.16).

Вважаючи дії відповідача щодо відмови в перерахуванні позивачу пенсії відповідно до рішення суду протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За правилами ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі є протиправність дій відповідача, вчинених в ході виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2018 у справі №0840/3257/18, яке набрало законної сили.

Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.

Згідно зі ч. 1 ст. 325, ст.370 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В абз. 1 пп.3.2 п.3 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Згідно з положеннями ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси то він повинен був звернутись до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі. Також потрібно враховувати, що суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми КАС України.

У зв'язку з вказаним, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2018 у справі № 0840/3257/18, то відповідно, ним невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

Суд зауважує, що законодавством встановлено відповідний порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які не було вчинено позивачем. Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а навпаки створює новий спір, який пов'язаний з іншим спором, який вирішений судовим рішенням однак його виконання не є завершеним.

Отже, в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі. Також потрібно враховувати, що суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми КАС України.

На думку суду, позивачем по справі не використано всі можливі засоби для сприяння виконання рішення суду або примусового виконання рішення суду із засобами Закону України "Про виконавче провадження" або до правоохоронних органів з відповідною заявою про невиконання відповідачем або іншими особами рішення суду, як набрало законної сили.

Слід також зазначити, що на виконання вказаного рішення позивач самостійно нарахував собі збільшення пенсії за період з 01.07.2018 по 28.02.2019 у розмірі 10551,20 грн., яку просить стягнути з відповідача. Проте, функції по призначенню, перерахунку і виплаті пенсій покладені на Пенсійний Фонд України в особі його територіальних органів. Отже, самостійний перерахунок позивачем собі розміру пенсії не відповідає нормам чинного законодавства.

Крім того, суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження відповідача, щодо перерахунку розміру підвищення пенсії, а саме, як просить позивач, шляхом зобов'язання відповідача встановити збільшення до пенсії у розмірі 1318,90 грн.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-Б, код ЄДРПОУ 41248629) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 15.05.2019.

Суддя І.В.Садовий