Рішення

від 14.05.2019 по справі 810/1405/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2019 року № 810/1405/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ГАУДІ ДЕВЕЛОПМЕНТ" до третя особа про державного реєстратора філії Комунального підприємства "Готово" Київської обласної ради Дуднік Олени Сергіївни Національне антикорупційне бюро України визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

23.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАУДІ ДЕВЕЛОПМЕНТ" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення (індексний номер 37083716 від 14.09.2017, 16:28:48) державного реєстратора філії Комунального підприємства "Готово" Київської обласної ради Дуднік Олени Сергіївни про державну реєстрацію обтяження за номером запису 22339330 (дата та час реєстрації: 14.09.2017 16:25:55);

- зобов'язати державного реєстратора філії Комунального підприємства "Готово" Київської обласної ради внести до Державного реєстру запис про скасування державної реєстрації обтяження за номером запису 22339330 від 14.09.2017 16:25:55.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття спірного рішення стала постанова Національного антикорупційного бюро України від 13.09.2017 про попередній арешт майна - торговельно-адміністративного комплексу з автостоянкою загальною площею 3101 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Княжий Затон, 4/4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1086264480000), на земельній ділянці площею 0,6812 га, за кадастровим номером 8000000000:90:004:0003. Позивач стверджує, що у визначений частиною дев'ятою статті 170 Кримінального процесуального кодексу України строк прокурор не звернувся до слідчого судді, відповідно, попередній арешт на майно вважається скасованим. Незважаючи на викладені обставини, державним реєстратором не було внесено відомості про припинення обтяження. На переконання позивача, відповідач повинен був внести до запису про обтяження відомості щодо припинення строку дії обтяження та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні записи для забезпечення достовірності, об'єктивності та повноти відомостей про права на нерухоме майно та їх обтяження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 адміністративну справу № 810/1405/18 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

26.04.2018 адміністративна справа № 810/1405/18 надійшла до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою суду від 03.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 810/1405/18 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Також вказаною ухвалою судом залучено Національне антикорупційне бюро України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

18.05.2018 відповідачем подано суду відзив на позовну заяву, у якому остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не наділяє державного реєстратора повноваженнями вчиняти будь-які реєстраційні дії з власної ініціативи.

22.03.2018 представником третьої особи ОСОБА_2 подано до суду пояснення щодо позову, у яких останній просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав відсутності у позивача порушеного права спірним рішенням. Звернув увагу, що власником майна торговельно-адміністративного комплексу з автостоянкою загальною площею 3101 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 4/4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1086264480000) є Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Тандем".

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14.09.2017 державним реєстратором філії Комунального підприємства "Готово" Київської обласної ради Дуднік Оленою Сергіївною прийнято рішення про державну реєстрацію обтяження торговельно-адміністративного комплексу з автостоянкою.

Підставою для прийняття вказаного рішення була постанова Національного антикорупційного бюро України про попередній арешт майна від 13.09.2017.

Відповідно до частини дев'ятої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України у невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), погодженим прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.

Якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі.

Позивач стверджує, що у строки, встановлені частиною дев'ятою статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, прокурор не звернувся до слідчого судді з відповідним клопотанням, відтак, попередній арешт на майно вважається скасованим.

Зважаючи на викладене, позивач переконаний, що державний реєстратор зобов'язаний був внести відомості про припинення обтяження.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав врегульовані Законом України від 01.07.2004 N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон N 1952-IV).

За визначенням статті 2 Закону N 1952-IV:

- державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

- заявник:

власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав;

орган державної влади, його посадова особа, якими встановлено, змінено або припинено обтяження, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено обтяження, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення обтяження речових прав;

іпотекодержатель, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки;

орган місцевого самоврядування - у разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна;

особа, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі відповідної сільської, селищної, міської ради, або уповноважена нею особа - у разі проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку;

- обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону N 1952-IV передбачено, що державній реєстрації прав підлягають заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону N 1952-IV державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону N 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Частиною четвертою статті 18 Закону N 1952-IV встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону N 1952-IV заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для вчинення реєстратором будь-якої реєстраційної дії є звернення заявника з відповідною заявою.

При цьому, Закон N 1952-IV не наділяє державного реєстратора повноваженнями з власної ініціативи приймати будь-які рішення, позаяк державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача в частині того, що у зв'язку зі спливом строку, встановленого частиною дев'ятою статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, у відповідача виник обов'язок скасувати запис про припинення обтяження.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.

З доданої позивачем до матеріалів справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що власником торговельно-адміністративного комплексу з автостоянкою загальною площею 3101 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 4/4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1086264480000) є Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Тандем" (а.с. 12-14).

Враховуючи викладене у сукупності, рішення про державну реєстрацію обтяження нерухомого майна є актом індивідуальної дії, відповідно, відсутність у будь-кого, крім власника майна - Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Тандем", в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку з оскарженим рішенням, не породжує для останнього і права на звернення з цим адміністративним позовом, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАУДІ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (03179, м. Київ, вул. Чорнобильська, 22, прим. 1, ідентифікаційний код 37210704) - відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.П. Катющенко