Ухвала

від 15.05.2019 по справі 815/4323/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

15 травня 2019 р.

м.Одеса

Справа № 815/4323/17

Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., Кравченко К.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віпастех" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

18 квітня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду повторно надійшла апеляційна скарга ГУ ДФС в Одеській області на зазначене рішення, яким адміністративний позов ТОВ "Віпастех" задоволено, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч.3 ст.298 КАС України, у зв'язку із пропуском строку на апеляційне оскарження та надано 10 денний строк на усунення її недоліків.

06 травня 2019 року до суду надійшло клопотання апелянта, в якому ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого апелянт зазначає, що пропуск строку на апеляційне оскарження є незначним. Крім того, просить відстрочити сплату судового збору, посилаючись на майновий стан органу.

Судова колегія вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом 6 ч. 5 ст. 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду по справі № 815/1750/18 від 11.12.2018 року.

Доводи апелянта, що пропуск строку на апеляційне оскарження є незначним не узгоджуються з матеріалами справи, оскільки як зазначалося в ухвалі від 24.04.2019 року повторна подача апеляційної скарги відбулася майже через рік після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що апелянт не надає суду доказів відсутньої можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у період з 22.05.2018 (дата першого звернення до суду із апеляційною скаргою) по 18.04.2019 (дату повторного звернення до суду з апеляційною скаргою), як-то залишки коштів на рахунку протягом вказаного періоду тощо. В обґрунтування клопотання апелянт посилається на численні листи Казначейства щодо безспірного списання коштів та накладення арешту на рахунки, що не є належним доказом неможливості сплатити судовий збір у строк, визначений чинним законодавством.

Так, на спростування доводів апелянта щодо відсутності коштів на сплату судового збору, свідчить і той факт, що на протязі 2018 року ГУ ДФС в Одеській області неодноразово сплачувало судовий збір за подачу апеляційних скарг, зокрема по справах 815/2833/18, 815/426/18, 815/5595/17 тощо.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2018 року по справі № 820/402/16.

Крім того, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, щодо відсутності обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апелянтом не надано доказів на спростування доводів викладених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, а отже недоліки, встановлені ухвалою від 24.04.2019 року, не усунуто.

Судова колегія також звертає увагу, що на час повторного звернення з апеляційною скаргою апелянтом не сплачений судовий збір за її подачу, а заявлене клопотання про відстрочення судового збору за відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження розгляду не підлягає.

Відповідно п.4 ч.1 ст.299 КАС України, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст. 295, 299, 321 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити Головному управлінню ДФС в Одеській області в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року.

Відмовити Головному управлінню ДФС в Одеській області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віпастех" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Ухвала підписана колегією суддів 15 травня 2019 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко