Постанова

від 14.05.2019 по справі 440/4359/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 р.Справа № 440/4359/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання - Струкової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Полтаваінвестсервіс" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Алєксєєва Н.Ю., м. Полтава) від 06.02.2019 року (повний текст рішення складено 07.02.2019 р.) по справі № 440/4359/18 за позовом Приватного підприємства "Полтаваінвестсервіс" до Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області , Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про визнання протиправними та скасування розрахунку та постанови,-

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2018 року Приватне підприємство "ПОЛТАВАІНВЕСТСЕРВІС" (надалі - ПП "ПОЛТАВАІНВЕСТСЕРВІС", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області із позовними вимогами про визнання протиправними та скасування розрахунку Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу № 531 від 30.09.2018 та постанови Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 059881 від 19.11.2018.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 440/4359/18 в задоволенні адміністративного позову ПП "ПОЛТАВАІНВЕСТСЕРВІС" відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача вказав, що судом першої інстанції помилково не враховано, що на час виникнення спірних правовідносин у органів Укртрансбезпеки були відсутні правові підстави на визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу та відповідно складання розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, оскільки на час складання акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0022765 від 30.09.2018 не було затверджено методику визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу. Вказував, що акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0022765 від 30.09.2018, акт про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 30.09.2018 та розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу №531 від 30.09.2018 не містять жодних відомостей щодо обладнання, за допомогою якого здійснювалося вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу позивача.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив такі фактичні обставини справи, які не оспорюються учасниками справи.

ПП "ПОЛТАВАІНВЕСТСЕРВІС" з метою надання транспортних послуг по перевезенню вантажу, користується вантажним автомобілем МАЗ 6501А8, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2, з причепом МАЗ 856103-010, реєстраційний номер НОМЕР_2, на підставі договору найму (оренди) транспортного засобу від 27.02.2018, укладеного з ТОВ "З іноземними інвестиціями "Торговий Дім "МАЗ-Україна" /а.с. 8-21/.

Відповідно до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у період з 24.09.2018 по 30.09.2018 співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області 30.09.2018 на М-12 Старий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка км 716+405 проводилась рейдова перевірка.

30.09.2018 уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області здійснено заходи державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільним транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, шляхом проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки МАЗ 6501А8, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2, з причепом МАЗ 856103-010, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на праві користування ТОВ "Полтаваінвестсервіс", під керуванням водія ОСОБА_1

За наслідками габаритно-вагового контролю 30.09.2018 складено акт №0022765 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому було зафіксовано, що на автодорозі М-12 Стрий-Тернопіль-Знамянка 716км+405м автомобіль марки МАЗ 6501А8, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2, з причепом МАЗ 856103-010, реєстраційний номер НОМЕР_2 перевищив нормативно допустиму масу, а саме нормативно допустима: 40 т., фактична: 58,10 тон., а також допущено перевищення вагових обмежень на здвоєну ось, замість допустимих 16 тонн(+-2% похибки) навантаження становило 23100 кг, відповідно на 7100 кг та 17380 кг.

За результатами проведеної перевірки складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0018171 від 30.09.2018 та розрахунок плати за проїзд № 531 від 30.09.2018 на суму 2089,25 Євро /а.с. 60-61/.

Також, відповідачем складено акт № 095384 від 30.09.2018 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", надання послуг з вантажних перевезень на договірних умовах. Згідно ТТН від 30.09.2018, без оформлення документів перелік яких визначений ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: неоформлений дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великогабаритних транспортних засобів.

Вищезазначений акт було направлено відповідачем до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, за місцем знаходження юридичної особи ТОВ "Полтаваінвестсервіс", для розгляду справи про застосування до підприємства адміністративно-господарського штрафу.

У зв'язку з неоформленням документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, заступником начальником управління Укртрансбезпеки у Полтавській області винесено постанову про застосування до позивача адміністративно- господарського штрафу №059881 від 19.11.2018, передбаченого абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" в розмірі 1700 грн.

Позивач не погоджуючись з розрахунком плати за проїзд № 531 від 30.09.2018 та постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № 059881 від 19.11.2018, звернувся до суду з вкааним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи встановлений факт навантаження транспортного засобу, що належить позивачу, з перевищенням допустимих параметрів фактичної маси навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, наявне порушення позивачем вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", за що передбачена відповідальність аб.3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Правові засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені в Законі України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III (надалі - Закон № 2344-III).

Статтею 5 Закону № 2344-III визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною 11статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567(далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами п. 14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

За змістом пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).

Згідно з пункту 21 Порядку № 1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акту) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, в тому числі, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області та управління Укртрансбезпеки у Полтавській області.

За таких обставин, територіальні управління Укртрансбезпеки є уповноваженими органами для здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.

Як правильно встановив суд першої інстанції, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу тверджень перевіряючих про відсутність у позивача на час проведення перевірки дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, та встановленого ними факту навантаження транспортного засобу, що належить позивачу, з перевищенням допустимих параметрів фактичної маси навантаження на вісь (осі) транспортного засобу

Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування " затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

За визначенням, наведеним у підпункті 3 пункту 2 Порядку 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що максимальне навантаження на строєну вісь повинно становити не більше 11 т.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону № 2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи

Згідно із ч. 3 ст. 48 Закону № 2344-III у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно із п. 16 "Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони", затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994, перевезення великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року за № 30).

З огляду на матеріали справи, 30.09.2018 під час проведення рейдової перевірки на автодорозі М-12 Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка км. 716км+450м автомобіль марки МАЗ 6501А8, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2, з причепом МАЗ 856103-010, реєстраційний номер НОМЕР_2 пройшли зважування на ваговому комплексі. За результатами зважування було встановлено, що нормативно допустима вага транспортного засобу становить 40 т, тоді як фактична - 58,10 т; нормативно допустиме навантаження на строєну вісь - 11/1611/16 т, тоді як фактичне навантаження на строєну вісь - 7540/23100/10080/1738 т, що підтверджується чеком вагового зважування №19732 від 30.09.2018 /а.с. 62/.

Тобто під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу, що належить на праві користування ПП "Полтаваінвестсервіс", виявлено перевищення транспортним засобом нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

За таких обставин, відповідачами правомірно визначено суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31 Порядку № 879 та вирішено питання про застосування до підприємства адміністративно-господарського штрафу.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи встановлений факт навантаження транспортного засобу, що належить позивачу, з перевищенням допустимих параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, наявне порушення позивачем вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", за що передбачена відповідальність аб.3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про те, що в акті про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю, не зазначено відомостей щодо зважувального обладнання, колегія суддів зазначає таке.

Форма таких документів затверджена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.12.2013 та не передбачає зазначення таких даних.

За приписами пунктів 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинно утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Що стосується зважувального обладнання, яким 30.09.2018 проводився габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача та його справності, то такий здійснювався типом засобів вимірювальної техніки "Ваги пересувні автомобільні CHEKLODE FREEWEIGT", які зареєстровані в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У2570-07, що підтверджується Сертифікатом затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1-2195-2007, виданим 21.11.2007 Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, який міститься в матеріалах справи (а.с. 54).

Даний засіб пройшов повірку відповідно до статті 8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", що підтверджується Свідоцтвом про повірку засобу вимірювальної техніки №34-00/2153, виданим 27.06.2018 державним підприємством "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" та чинним до 27.06.2019.

Враховуючи надані відповідачем докази, що підтверджують факт того, що зважування транспортних засобів проводилось Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані, у суду апеляційної інстанції також не виникає сумніву у достовірності результатів зважування. Позивачем на підтвердження заявлених доводів не надано жодного доказу, який би міг спростувати встановлені вище обставини.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги в частині того, що на момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, колегія суддів зазначає таке.

Оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону № 2344-III визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно складено спірний розрахунок плати за проїзд.

Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування п.19 Порядку №879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

Вказаний правовий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.08.2018 у справі № 820/1420/17.

Щодо доводів представника ПП "ПОЛТАВАІНВЕСТСЕРВІС" в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не враховано пояснення водія ОСОБА_1, у присутності якого здійснювався габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, в яких стверджується, що зважувальне обладнання було розташовано на узбіччі дороги під нахилом назад, що призвело до збільшення ваги задньої, здвоєні осі вантажного автомобіля і причепа, колегія суддів звертає увагу на таке.

В акті №0022765 від 30.09.2018, який складено за наслідками габаритно-вагового контролю констатовано перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, водночас водієм ОСОБА_1 в присутності якого здійснювалося таке зважування, не висловлено жодних письмових зауважень чи пояснень з приводу неправильного розташування зважувального комплексу. Отже, не зазначення в процесі проведення зважування конкретних зауважень щодо неправильності розташування обладнання в подальшому не можуть враховуватися ні органом, який здійснює застосування штрафних санкцій, ні судом під час перевірки законності проведення габаритно-вагового контролю, оскільки не підтверджені будь-якими фактичними даними.

Щодо клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про закриття провадження у справі з підстав того, що оскаржуваний розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0022765 від 30.09.2018 не є рішення Укртрансбезпеки в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає таке.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17 та від 30.01.2019 по справі № 803/3/18, на які посилається заявник, обгрунтовуючи необхідність закриття провадження у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що спір за позовом Укртрансбезпеки до підприємства про стягнення з нього плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства (залежно від суб'єктного складу сторін), оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

Отже, оскільки у вказаній справі предметом позову є вимоги про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, прийнятих за результатами проведення габаритно-вантажного контролю, колегія суддів вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі не подібні до тих, що були предметом розгляду судом касаційної інстанції у справі № 820/1203/17 та у справі № 803/3/18.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці дає широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справіv. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Оскільки між сторонами виник спір з приводу складання розрахунку плати за проїзд великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, дії відповідача щодо складення такого розрахунку, на думку позивача, становлять втручання у його права, колегія суддів вважає, що такий спір підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі та погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ПП "ПОЛТАВАІНВЕСТСЕРВІС".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Полтаваінвестсервіс" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 року по справі № 440/4359/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. < Звіт >

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді Т.С. Перцова О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 15.05.2019 року