Постанова

від 14.05.2019 по справі 813/15/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/15/16

адміністративне провадження №К/9901/19750/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС в Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у складі судді Хоми О.П.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у складі суддів Шинкар Т.І., Пліша М.А., Ільчишин Н.В.

у справі №813/15/16 (№876/2718/16)

за позовом Приватного підприємства «СиБез»

до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС в Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В :

У січні 2016 року Приватне підприємство «СиБез» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 17 вересня 2015 року № 0000732200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 13 825 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

29 березня 2016 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року, адміністративний позов Підприємства задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 17 вересня 2015 року № 0000732200.

У червні 2016 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанцій, прийняти нову постанову, якою відмовити Підприємству в задоволені позовних вимог.

Касаційна скарга відтворює висновки акта перевірки податкового органу з посиланням на податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальності «Укр Сервіс Груп», а також відсутності у цього контрагента виробничих потужностей на балансі, трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень та сировини для здійснення основного виду діяльності. Відповідач наголошує на неможливості встановлення внутрішнього переміщення товару з наданих Підприємством документів з посиланням на Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених Наказом Державного комітету промислової політики України №47 від 02 лютого 2001 року.

Жодних мотивів того, в чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права зокрема пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, який процитований касаційною скаргою, податковим органом не викладено.

11 липня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрите касаційне провадження (після усунення відповідачем недоліків касаційної скарги на виконання вимог ухвали цього суду від 13 червня 2016 року), справа №813/15/16 (№876/2718/16) витребувана з Львівського окружного адміністративного суду.

Підприємством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу не надавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.

10 листопада 2016 року справа №813/15/16 (№876/2718/16) надійшла до Вищого адміністративного суду України.

09 лютого 2018 року справа №813/15/16 (№876/2718/16) разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/19750/18 передані до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Приватне підприємство «СиБез» зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 11 березня 2008 року за кодом ЄДРПОУ 35603027 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі з 12 березня 2008 року, є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26 березня 2008 року № 100107162.

Податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 квітня 2015 року при проведенні господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Сервіс Груп», результати якої оформлені актом від 25 серпня 2015 року № 51/22-20/35603027.

Перевіркою встановлені порушення підприємством пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень 2015 року по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Сервіс Груп» на суму 5987,00 грн, та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за квітень 2015 року на суму 13825,00 грн.

17 вересня 2015 року на підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято два податкових повідомлення-рішення № 0000722200 форми «Р» та № 0000732200 форми «В4», яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13 825 грн.

Склад податкового правопорушення податковий орган доводить висновком про безтоварність господарської операції з поставки цифрової техніки за договором, укладеним між Підприємством з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Сервіс Груп», що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту.

В основу таких висновків контролюючим органом покладено відомості податкової інформації №85/26-55-22-02 від 27 травня 2015 року, аналітичного дослідження від 19 травня 2015 року, в яких містяться висновки про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Сервіс Груп» проводить діяльність, з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Предметом оскарження у даному спорі є податкове повідомлення-рішення від 17 вересня 2015 року № 0000732200 форми «В4», яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13 825 грн.

Суди попередніх інстанцій з метою всебічного та об'єктивного розгляду справи дослідили господарські операції, що виникли між позивачем та його контрагентом, а саме з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Сервіс Груп» внаслідок виконання договору поставки від 09 квітня 2015 року № 002/04-15, предметом якого є поставка товару відповідно до умов цього договору та згідно додатку №1.

В підтвердження здійснення Підприємством господарських операцій з цим контрагентом, а також використання отриманих ТМЦ у власній господарській діяльності позивачем надано копії наступних документів: договір поставки від 09 квітня 2015 року № 002/04-15; додаток №1 (специфікація) до договору поставки від 09 квітня 2015 року № 002/04-15; видаткова накладна № РН-101 від 16 квітня 2015 року на загальну суму з ПДВ 118 871,10 грн; податкова накладна № 101 від 16 квітня 2015 року на загальну суму з ПДВ 118 871,10 грн; квитанція № 1 про реєстрацію Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 101 від 16 квітня 2015 року; договір на виконання робіт поставки від 19 лютого 2015 року № 001/02-15, предметом якого є виконання послуг з монтажних та пусконалагоджувальних робіт, укладений між Приватним підприємством «СиБез» та Господарським судом Львівської області; акт надання послуг № 39 від 19 лютого 2015 року на загальну суму з ПДВ 74 896,68 грн; витяг зі звіту про дебетові і кредитові операції по рахунку НОМЕР_1 ПП «СиБез» з 26 лютого 2015 року по 26 лютого 2015 року за № 23 на суму 74 896,86 грн.

Підприємством здійснено оплату придбаного товару, що підтверджується витягом зі звіту про дебетові і кредитові операції по рахунку НОМЕР_1 ПП «СиБез» з 16 квітня 2015 року по 16 квітня 2015 року за № 999 на суму 118871,10 грн.

Судами попередніх інстанцій при досліджені первинних документів бухгалтерського та податкового обліку встановлено їх відповідність вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а зміст господарської операції повністю узгоджується та відповідає тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Суди попередніх інстанцій врахували пояснення в судовому засіданні директора Підприємства ОСОБА_1 , що отримання ТМЦ відбувалося через «Нову Пошту», вартість доставки здійснювалась постачальником. Аналогічні пояснення надавалися ОСОБА_1 контролюючому органу під час здійснення перевірки.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності Підприємства за КВЕД є: Обслуговування систем безпеки (80.20).

Згідно до Ліцензії № 262023 серія АЕ, виданої 05 липня 2013 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, Підприємство має право здійснювати наступні роботи: 4.17.00 - виконання систем відео контролю та спостереження, 5.01.07 - виконання електропостачання, електрообладнання і електроосвітлення, 5.02.07 - виконання зв'язку, сигналізації, радіо, телебачення та інше.

Судами попередніх інстанцій здійснений аналіз ТМЦ, які були предметом поставки за договором від 09 квітня 2015 року № 002/04-15 (відео реєстратор, дисковий накопичувач, купольні відеокамери, декілька видів кабелів), який зумовив висновок про те, що всі вони відносяться до тих груп товарів, використання яких здійснюється у тих видах діяльності, які здійснює Підприємство та свідчить про їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Сервіс Груп» ТМЦ позивач використовував у своїй господарській діяльності при виконанні монтажних та пусконалагоджувальних робіт системи відео нагляду та охоронної сигналізації в службових приміщеннях за договором на виконання робіт та по модернізації електричних мереж на об'єктах будівництва за наступними адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_3 ; що знайшло своє відображення у наявних у матеріалах справи відповідних документах.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що обумовили правомірність формування позивачем податкового кредиту у квітні 2015 року за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Сервіс Груп» та свідчать про безпідставність зменшення податковим органом від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2015 року на суму 13825 грн спірним податковим повідомленням-рішенням.

Неприйнятними є доводи податкового органу, які ґрунтуються на інформації, отриманої внаслідок неможливості проведення звірки податковим органом з контрагентом позивача, з огляду на те, що зафіксовані актами податкових інспекцій факти неможливості проведення звірки посвідчують виключно цю обставину і жодним чином не впливають на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд вважає, що податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентами платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Безпідставними є доводи податкового органу про відсутність у контрагента позивача управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких робіт, з огляду на те, що жодного доказу судам попередніх інстанцій на підтвердження цієї інформації відповідачем не надано, як і не доведено неможливості контрагента укладати договори в межах своєї господарської діяльності з іншими суб'єктами господарювання з метою виконання зобов'язань перед Товариством (позивачем у справі).

Посилання відповідача на Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених Наказом Державного комітету промислової політики України №47 від 02 лютого 2001 року є безпідставними, оскільки ці рекомендації не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а відтак не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України та не підлягають застосуванню як джерело права відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) та частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року).

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС в Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у справі №813/15/16 (№876/2718/16) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер