Рішення

від 29.03.2019 по справі 454/701/18

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/701/18

Провадження № 2/444/125/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Зеліско Р. Й.

секретар судового засідання Мамедова Г. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом Кредитної спілки "Орізон" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 36 від 25.12.2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Кредитна спілка «Орізон» звернулася з позовом в суд про стягнення з ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 36 від 25.12.2013 року в розмірі 105423,89 грн., з яких: 10400,00 грн. -залишок кредитних коштів, 27279,73 грн.- залишок нарахованих та несплачених відсотків, 59409,06 грн.-нарахована пеня відповідно до підпункту 7.3 кредитного договору за період з 06.03.2017 року до 06.03.2018 року, 8335,10 грн.-нараховані інфляційні збитки та 3 відсотки річних за період з 06.03.2015 року по 06.03.2018 року.

Свої позовні вимоги Кредитна спілка "Орізон" мотивує тим, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 36, згідно з пунктів 1.1, 1.2 якого позивач (за текстом кредитного договору - кредитодавець) зобов'язувався надати відповідачу (за текстом кредитного договору - позичальник) кредит на придбання, будівництво, ремонт та реконструкцію житла в сумі 10400,00 грн. на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором.

Зазначають, що згідно підпункту 2.1 кредитного договору кредит був наданий строком на 12 (дванадцять) фактичних місяців від дати отримання позичальником кредиту, з 25 грудня 2013 року до 25 грудня 2014 року.

Згідно підпункту 2.3 кредитного договору позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п 2.1 кредитного договору.

Згідно підпункту 3.1 кредитного договору плата за користування кредитом (проценти) становлять 72 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту.

Стверджують, що позивач перед відповідачем свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши останньому в користування на строк згідно підпункту 2.1 кредитного договору кредитні кошти в розмірі 10400,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером.

Відповідач свої зобов'язання перед позивачем за кредитним договором не виконує в повному обсязі, а відтак останній був змушений звернутися в суд з позовною заявою за захистом свого особистого майнового права та інтересу.

Вказують, що відповідач в порушення вимог пункту 1.2. кредитного договору на дату закінчення кредитного договору, так і після цього не повернула кредитних коштів, що в залишку, станом на 06.03.2018 року складає 10 400,00 грн., лише частково погасила нараховані відсотки за користування кредитом в розмірі 4150,00 грн., зокрема: 06.08.2014 року в сумі 500,00 грн., 16.09.2014 року в сумі 900,00 грн., 26.10.2016 року в сумі 250,00 грн., 01.12.2016 року в сумі 250,00 грн., 26.12.2016 року в сумі 250,00 грн., 31.05.2017 року в сумі 500,00 грн., 11.07.2017 року в сумі 500,00 грн., 12.10.2017 року в сумі 1000,00 грн., що підтверджується при­бутковими касовими ордерами та банківськими виписками.

Окрім цього зазначають, що відповідач в порушення вимог пунктів 2.3., 3.5, 5.1.3 кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, несвоєчасно в період дії кредитного договору здійснював платежі, а відтак відповідно до п. 3.6 Кредитного договору нараховувалися проценти за користування кредитом, після закінчення строку Договору, тобто з 25 грудня 2014 року до 06.03.2018 року, залишок яких становить 27 279,73 грн.

Вказують, що оскільки відповідач неналежним чином виконував умови кредитного договору у пози­вача виникає право на неустойку у вигляді пені, відповідно до підпункту 7.3 Кредитного дого­вору за період з 06.03.2017 року по 06.03.2018 року в розмірі 59 409,06 грн. за порушення вимог підпунктів 2.3.,3.5., 5.1.3. кредитного договору.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак надіслав на адресу суду заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутності. Позовні вимоги викладені у позовній заяві підтримав в повному обсязі. Просить позов задовольнити. Не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином за зареєстрованою адресою місця проживання, однак подала на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутності у зв'язку із тим, що в неї на утриманні є малолітня дитина. Просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення з неї пені.

Суд вважає за можливе розглянути справи без участі представника позивача та відповідача, зважаючи на подані заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється .

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов'язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, як це передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що між позивачем Кредитною спілкою "Орізон" (згідно кредитного договору-кредитодавець) в особі керівника Львівської філії № 1 ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту КС з однієї сторони та членом Кредитної спілки "Орізон" ОСОБА_4, тобто відповідачем, (згідно кредитного договору- позичальник) з другої сторони було укладено 25.12.2013 року кредитний договір № 36 , згідно п. 1.1 якого кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 10400,00 грн. на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором.

Згідно п. 1.2 кредитного договору сума кредиту використовується на цілі: придбання, будівництво, ремонт та реконструкцію житла.

Відповідач отримала грошові кошти в сумі 10400,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 25.12.2013 року (аркуш справи 10).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідач свої обов'язки за договором не виконує, заборгованості згідно умов вказаного договору не сплачує.

Суд враховує, що згідно підпункту 2.1 кредитного договору кредит був наданий строком на 12 (дванадцять) фактичних місяців від дати отримання позичальником кредиту, з 25 грудня 2013 року до 25 грудня 2014 року.

Згідно підпункту 2.3 кредитного договору позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п 2.1 кредитного договору.

Згідно підпункту 3.1 кредитного договору плата за користування кредитом (проценти) становлять 72 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту.

Відповідно до п. 3.6 кредитного договору прострочення сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом (згідно графіка розрахунків) не зупиняє нараховуння процентів, як протягом строку надання кредиту визначеного п. 2.1 цього Договору, так і після закінчення цього строку протягом подальшого користування позичальником наданими грошовими коштами, крім випадку прийняття окремого рішення про це кредитодавцем.

Згідно пункту 5.1.7. даного договору позичальник зобов'язаний у випадку прострочення сплати частини або всієї суми кредиту сплатити нараховані проценти за користування кредитом, виходячи з фактичного строку користування кредитом, включаючи день погашення.

З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості вбачається, що залишок кредитних коштів становить 10400,00 грн. 27279,73 грн.- залишок нарахованих та несплачених відсотків, 59409,06 грн.-нарахована пеня відповідно до підпункту 7.3 кредитного договору за період з 06.03.2017 року до 06.03.2018 року, 8335,10 грн.-нараховані інфляційні збитки та 3 відсотки річних за період з 06.03.2015 року по 06.03.2018 року.

З позовної заяви вбачається, що відповідач належним чином не виконала грошові зобов'язання перед КС "Орізон".

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитний договір, укладений між позивачем та відповідачем є строковим, а саме, як вбачається із підпункту 2.1 кредитного договору, кредит був наданий строком на 12 фактичних місяців від дати отримання позичальником кредиту, з 25.12.2013 року до 25.12.2014 року.

Таким чином, в межах строку користування позикою до 25.12.2014 року відповідач мав, зокрема, повернути позивачеві позику і сплачувати проценти за користування такою кожного місяця.

В той же час суд враховує і викладене у п. 3.6 кредитного договору, згідно якого прострочення сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом (згідно графіка розрахунків) не зупиняє нараховуння процентів, як протягом строку надання кредиту визначеного п. 2.1 цього Договору, так і після закінчення цього строку протягом подальшого користування позичальником наданими грошовими коштами, крім випадку прийняття окремого рішення про це кредитодавцем.

А тому суд не вбачає підстав для врахування правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, згідно якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦУ України. В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом перевірено розрахунок залишку кредитних коштів, залишок нарахованих та несплачених відсотків.

Такий розрахунок є арифметично вірним, а тому з відповідача в користь позивача підлягають стягненню 10400 (десять тисяч чотириста) грн. 00 коп.- заборгованість за тілом кредиту, 27279 (двадцять сім тисяч двісті сімдесять дев 'ять) грн. 73 коп.- заборгованість по сплаті відсотків.

Згідно ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Враховуючи вищезазначені норми, основними умовами надання кредиту є безумовне його повернення, строковість, платність, цільова спрямованість і забезпеченість. Водночас, кредитний договір не може змінюватись в односторонньому порядку, і позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за його користування.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язань або не виконав його у строк, встановлений договором.

Суд враховує, що відповідач умови кредитного договору не виконала, заборгованості не погасила.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином.

Згідно із ч. 2 статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З розрахунку боргу вбачається, що нараховані інфляційні збитки та 3 відсотки річних за період з 06.03.2015 року по 06.03.2018 року становлять 8335 (вісім тисяч триста тридцять п'ять) грн. 10 коп.

Судом досліджено та перевірено розрахунок інфляційних та 3 % річних, який представлений позивачем. Такий є арифметично вірним.

Внаслідок вищенаведеного, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 36 від 25.12.2013 року, а саме 8335 (вісім тисяч триста тридцять п'ять) грн. 10 коп.- нарахованих інфляційних збитків та 3 відсотків річних за період з 06.03.2015 року по 06.03.2018 року підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Ч. 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Як встановлено ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до позовних вимог в частині стягнення пені.

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Суд враховує, що згідно п. 7.3 кредитного договору у разі своєчасного ненадходження (прострочення) повністю або частково, планового платежу встановленого Графіком розрахунків, кредитодавець нараховує, а позичальник зобов'язується сплатити пеню в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення від суми несплаченого в строк платежу.

Суд бере до уваги, що згідно графіку розрахунків, що є додатком № 1 до кредитного договору № 36 від 25.12.2013 року відповідач мала повернути основну суму 25.12.2014 року, а ті проценти, які були плановими платежами, повинна була сплачувати щомісячно 25 числа, починаючи з 25.01.2014 року по 25.12.2014 року.

Після несплати позивачем в останній день планових платежів, тобто 25.12.2014 року як основної суми (тіла кредиту), так і процентів, позивачу стало відомо про порушення його прав.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд враховує, що відповідач просить у поданій ним на адресу суду заяві застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення із неї в користь позивача пені.

З матеріалів справи, зокрема, із графіку розрахунків вбачається, що строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а як наведено вище позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Так як останній платіж відповідачем повинен був бути зроблений 25.12.2014 року,відтак перебіг позовної давності розпочався із зазначеної дати та відповідно сплив 25.12.2015 року.

А тому суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені і з врахуванням заяви відповідача, суд вважає, що до позовних вимог Кредитної спілки "Орізон" про стягнення з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки "Орізон" заборгованості за кредитним договором № 36 від 25.12.2013 року станом на 06.03.2018 року, а саме 59409 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста дев'ять) грн. 06 коп.- нарахованої пені відповідно до підпункту 7.3 кредитного договору за період з 06.03.2017 року до 06.03.2018 року слід застосувати строк позовної давності, який є спеціальним, тривалістю у один рік.

Пропуск строку позовної давності є підставою для відмови у позові.

А тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення із відповідача в користь позивача пені слід відмовити.

Європейський Суд з прав людини поняття строку позовної давності розкриває як передбачене законом право правопорушника уникнути від переслідування або притягнення до суду за спливом визначеного строку після скоєння правопорушення.

Строки давності, які характерні для національних правових систем держав-учасників виконують декілька цілей, в числі яких, - забезпечення правової визначеності та остаточності, попередження порушення прав осіб, які могли би бути зменшені, якщо б суди розглядали їх справи на основі доказів, що могли би бути неповними за спливом часу (див. п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, застосування строку позовної давності в цілях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність та остаточність.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховує, що позивач як юридична особа, виходячи з ціни позову, яка становить 105423,89 грн., сплатив судовий збір в розмірі 1762,00 грн., оскільки звертався в суд ще 16.03.2018 року.

Суд враховує, що позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення із відповідача 105423,89 грн.

В той же час суд прийшов до висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та стягнення із відповідача в користь позивача 46014,83 грн., що становить 43,65 % від заявлених вимог.

А тому суд приходить до висновку, що із відповідача в користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 769 грн. 11 коп. (43,65 % від 1762,00 грн.).

Інша частина, а саме 56,35% від 1762 грн., тобто 992,89 грн. судового збору із відповідача стягненню в користь позивача не підлягає.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є підстави для часткового задоволення позовних вимог Кредитної спілки "Орізон".

Керуючись ст. ст. 23, 141, ч. 2 ст. 247, ст. 258, 259, 264, 265, 354, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Сокальським РВ ГУДМС України у Львівській області 16.10.2014 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1) в користь Кредитної спілки "Орізон" (юридична адреса: 80670, смт. Підкамінь, вул. Незалежності, 60, Бродівського району Львівської області, код ЄДРПО 34815234, р/р 265063011017 в ОПЕР в філії- Львівське обласне управління ВАТ "Ощадбанк" МФО 325796 м. Львів) заборгованість за кредитним договором № 36 від 25.12.2013 року станом на 06.03.2018 року, а саме 46014 (cорок шість тисяч чотирнадцять) грн. 83 коп., з яких: 10400 (десять тисяч чотириста) грн. 00 коп.- заборгованість за тілом кредиту, 27279 (двадцять сім тисяч двісті сімдесять дев 'ять) грн. 73 коп.- заборгованість по сплаті відсотків, 8335 (вісім тисяч триста тридцять п'ять) грн. 10 коп.- нараховані інфляційні збитки та 3 відсотки річних за період з 06.03.2015 року по 06.03.2018 року.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме про стягнення з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки "Орізон" заборгованість за кредитним договором № 36 від 25.12.2013 року станом на 06.03.2018 року, а саме 59409 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста дев'ять) грн. 06 коп.- нарахованої пені відповідно до підпункту 7.3 кредитного договору за період з 06.03.2017 року до 06.03.2018 року- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Сокальським РВ ГУДМС України у Львівській області 16.10.2014 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1) в користь Кредитної спілки "Орізон" (юридична адреса: 80670, смт. Підкамінь, вул. Незалежності, 60, Бродівського району Львівської області, код ЄДРПО 34815234, р/р 265063011017 в ОПЕР в філії- Львівське обласне управління ВАТ "Ощадбанк" МФО 325796 м. Львів) пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір в розмірі 769 (сімсот шістдесять дев'ять) грн. 11 коп.

У задоволенні вимоги Кредитної спілки "Орізон", а саме про стягнення з ОСОБА_2 в користь Кредитної спілки "Орізон" сплаченого при зверненні в суд із позовом судового збору в розмірі 992 грн. 89 коп.- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Зеліско Р. Й.