Постанова

від 07.05.2019 по справі 648/3222/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 648/3222/18

Номер провадження: F22-ц/819/761/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2019 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кутурланової О.В.,

суддів: Майданіка В.В.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Прушинська О.В.,

представник позивача ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 28 лютого 2019 року у складі судді Сокирко Л.М. у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Криниця», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Криниця», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 про розірвання договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що земельна ділянка, розташована на території Інгулецької сільської ради Білозерського району Херсонської області, площею 3,5700 га, кадастровий номер: 6520382000:05:006:00223 належала на праві власності його матері ОСОБА_5, яка померла 25 грудня 2012 року. Позивач та ОСОБА_4, як спадкоємці першої черги за законом, набули у власність зазначену земельну ділянку по Ѕ частці кожний, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23 серпня 2018 року, посвідченим державним нотаріусом Білозерської державної нотаріальної контори за реєстровим F 1068.

За життя ОСОБА_6 уклала з відповідачем договір оренди землі від 28 травня 2009 року терміном на 10 років, який було зареєстровано Білозерським районним відділом земельних ресурсів 15.06.2010 року за F 041071400101-4АА002117.

Оскільки умовами укладеного з орендарем договору оренди земельної ділянки було передбачено право на розірвання договору у разі зміни власника, спадкоємці ОСОБА_5 F ОСОБА_3 та ОСОБА_4 після переходу до них права власності на земельну ділянку звернулися з письмовою заявою до орендаря про розірвання договору, однак відповідач відмовився розривати договір оренди, що є порушенням чинного законодавства та умов договору оренди і підставою для звернення до суду за захистом своїх порушених прав у земельних правовідносинах.

З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що умовами договору оренди землі визначено, що перехід права власності на земельну ділянку є підставою для розірвання договору оренди землі, позивач просив суд розірвати вказаний договір оренди.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 28 лютого 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПП «Криниця», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП «Криниця» доводи апеляційної скарги не визнало, посилаючись на їх безпідставність, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для розірвання договору оренди землі, укладеного між сторонами, на які посилався позивач в обґрунтування позовних вимог.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не грунтуються на наявних у справі доказах, суд дійшов до них, допустивши порушення норм процесуального права та неправильно застосувавши норми матеріального права.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 28 травня 2009 року між ОСОБА_5 та ПП «Криниця» укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець ОСОБА_5 надала, а орендар ПП «Криниця» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку господарського призначення, яка знаходиться на території Інгулецької сільської ради Білозерського району Херсонської області, загальною площею 3,5700 га, кадастровий номер: 6520382000:05:006:00223.

Договір оренди укладено строком на 10 років та зареєстровано Білозерським районним відділом земельних ресурсів 15.06.2010 року за F 041071400101-4АА002117(а.с.9-10).

25 грудня 2012 року померла ОСОБА_5.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 серпня 2018 року, виданого державним нотаріусом Білозерської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 за реєстровим F1068 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 отримали у спадщину після смерті ОСОБА_5 по Ѕ частці земельної ділянки, розташованої на території Інгулецької сільської ради Білозерського району Херсонської області з цільовим призначенням F для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,5700 га, кадастровий номер 6520382000:05:006:0023 (а.с.5-7).

31.08.2018 року, керуючись п.38 договору оренди, яким визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов договору або розірванням договору, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як нові власники земельної ділянки, звернулися до ПП «Криниця» з письмовою заявою про розірвання договору оренди землі.

Листом від 18.09.2018 року ПП «Криниця» відмовило ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розірванні договору оренди з посиланням на п.37 договору, яким передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (а.с.8).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на відсутність підстав для одностороннього розірвання договору, відсутність доказів порушення відповідачем істотних умов договору оренди землі, як і відсутність інших доказів щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Частиною четвертою статті 373 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до цільового призначення.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другої статті 652 ЦК України передбачено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини з оренди земельних ділянок, є Закон України «Про оренду землі».

Згідно статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями статей 30, 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі: закінчення строку, на який його було укладено; договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до змісту статті 32 Закону України «Про оренду землі», яка регулює питання щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Пунктом 38 договору оренди землі від 25 травня 2009 року передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку для другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Спір виник у зв'язку із різним тлумаченням сторонами змісту вказаного пункту договору.

Пунктом 40 типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року F 220, передбачено: «Перехід права власності на орендовану земельну ділянку (орендовані земельні ділянки) до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є (не є) (непотрібне закреслити) підставою для зміни умов або розірвання договору».

Сторони договору оренди землі від 28 травня 2009 року, визначаючи підстави для розірвання договору оренди, обираючи між застосованими у тексті типового договору дієсловами «є» та «не є», використали дієслово «є», тобто дійшли згоди, що перехід права власності на орендовану ділянку є підставою для розірвання договору.

Слово «другої», яке використано в тексті пункту 40 договору оренди землі, немає підстав вважати числівником. Це слово а синонімом слова «іншої».

Приймаючи до уваги зазначені положення діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає невірним висновок суду першої інстанції про те, що умовами договору оренди землі від 28 травня 2009 року не передбачено такої умови його розірвання, як перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив помилкове рішення через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення F скасуванню з постановленням нового про задоволення позовних вимог.

Оскільки залучена до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_4 в порядку досудового врегулювання спору разом з позивачем подавала заяву про розірвання договору оренди землі у зв»язку із зміною власників земельної ділянки, а у подальшому, в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції підтримувала позовні вимоги ОСОБА_3 та бажала розірвання договору оренди землі у судовому порядку, посилання ПП «Криниця» на відсутність волі іншого співвласника земельної ділянки на розірвання оспорюваного договору не грунтується на фактичних обставинах справи та досліджених судом доказах.

Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України при ухваленні судом апеляційної інстанції судового рішення підлягають розподілу понесені судові витрати, у зв»язку із чим з Приватного підприємства «Криниця» на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1764 грн., понесені та документально підтверджені апелянтом у зв»язку із сплатою судового збору при подачі ним позову та апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 28 лютого 2019 року скасувати.

Розірвати договір оренди землі, укладений 28 травня 2009 року між ОСОБА_5, правонаступниками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та Приватним підприємством «Криниця», щодо земельної ділянки, розташованої на території Інгулецької сільської ради Білозерського району Херсонської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,5700 га, кадастровий номер: 6520382000:05:006:0023.

Стягнути з Приватного підприємства «Криниця» на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 1764 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Дата складання повного тексту постанови F 13 травня 2019 року.

Головуючий О.В. Кутурланова

Судді: В.В. Майданік

ОСОБА_1