Ухвала

від 12.10.2018 по справі 761/38441/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/38441/18

Провадження № 1-кс/761/26049/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , розглянувши матеріаликлопотанняу кримінальному провадженні № 220170000000004 23 за ознакамивчинення кримінальногоправопорушення зач.2ст.205,ч.3ст.209КК України про накладення арешту,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м.Києва звернувся слідчий ГСУ СБ України ОСОБА_2 з погодженим з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 220170000000004 23 від 23.11.2017 ч. 2 ст. 205, ч.3 ст.209 КК України.

На обґрунтування клопотання зазначено, що упродовж 2014-2017 років невстановлені особи створили та придбали з метою прикриття низку суб`єктів господарювання, зокрема ТОВ «Л.А.Р.К.», яке у подальшому 26.10.2016 уклало з Одеською обласною дирекцією АБ «Укргазбанк» кредитний договір про надання кредиту у формі не відновлюваної мультивалютної відкличної кредитної лінії № 005/197/КЛ-16 у сумі 10500000 доларів США.

У забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором прийнято нежитлову будівлю готелю за адресою м. Одеса, вул. Пушкінська, б. 15, що на праві власності належить ТЛОВ «Брістоль-Красная», земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:20:007:0001 площею 0,3028 га.

У зв`язку з тим, що рішенням слідчого нежитлова будівля за адресою м. Одеса, вул. Пушкінська, б. 15, яка належить ТОВ «Брістоль-Красная», визнана речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки, на його думку, остання була протиправно використання для отримання ТОВ «Л.А.Р.К.» кредитних коштів. На підставі цього слідчий просив накласти арешт на цей об`єкт нерухомого майна з метою забезпечення його збереження у якості доказу.

Дослідившиклопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку про таке. Відповідно до ст.7 КПК України однією з загальних засад кримінального провадження є законність, яка відповідно до ст.9 КПК полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, Кримінального процесуального Кодексу України.

Водночас, вказані вимоги строною обвинувачення виконані не у повному обсязі з огляду на таке.

Статтею 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у правата свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом вчинення злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Для реалізації встановленої законом мети відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи, якщо воно відповідає зазначеним у ст. 98 КПК критеріям.

Водночас, у силу ч. 2 ст. 642 КПК з клопотанням щодо арешту майна третіх осіб має звертатись прокурор.

Таким чином, наведена процесуальна норма наділяє повноваженнями щодо ініціювання питання про накладення арешту на майно, яке належить третій особи лише прокурора, якому належить у такому випадку самостійно звертатися до слідчого судді з відповідним клопотанням.

Водночас, з клопотанням про арешт належного ТОВ «Брістоль-Красная» майна, яке не є учасником кримінального провадження, не має процесуального статусу у кримінальному провадженні № 220170000000004 23, тобто є третьою особою, звернувся слідчий ГСУ СБ України ОСОБА_2 , тобто особа, не наділена відповідним правом.

Погодження прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 зазначеного клопотання не впливає на вказаний висновок, оскільки закон не передбачає будь-яких альтернативних дій, крім тих, які зазначені вище.

Не дотримання стороною обвинувачення передбаченого законом порядку внесення клопотання згідно з ч. 3 ст.172КПК має наслідком прийняття рішення про повернення клопотання його ініціатору з метою усунення у строк, що становить сімдесят дві години, недоліків.

Керуючись вимогами ст. 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в:

Клопотання слідчого 1 відділу 1 ГСУ СБ України ОСОБА_2 про накладення у кримінальному провадженні № 220170000000004 23 від 23.11.2017 ч.2ст.205,ч.3ст.209КК Україниповернути слідчому для усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1