Постанова

від 14.05.2019 по справі 277/770/16-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа F277/770/16-ц Головуючий у 1-й інст. Гресько В.А.

Категорія 47 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,

за участю секретаря Кучерявого О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу F277/770/16-ц за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, Реєстраційного сектора Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобовFязання повернути земельну ділянку, за апеляційними скаргами заступника прокурора Житомирської області та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2017 року, ухвалене під головуванням судді Греська В.А. в смт Ємільчине,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області звернувся до суду з даним позовом, у якому просив визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1, скасувати рішення реєстраційної служби Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку ОСОБА_1, витребувати у ОСОБА_2 із незаконного володіння на користь держави та зобовFязати останнього повернути вказану земельну ділянку до земель запасу Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області F6-1280/14-14-сг від 26.08.2014 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1, що розташована на території Ємільчинського району Житомирської області за межами населеного пункту Барашівської сільської ради з кадастровим номером 1821780400:05:000:0013. На підставі даного наказу, ОСОБА_1 було видано свідоцтво на право власності на земельну ділянку, здійснено державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку за ОСОБА_1 F15513512 від 02.09.2014 року. 08 червня 2016 року спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу F 511 ОСОБА_1 було відчужено на користь ОСОБА_2, рішення про державну реєстрацію F 29957059 від 08.06.2016 року. Передача земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 була проведена без агрохімічного паспорту земельної ділянки. Відповідно до положень чинного законодавства, надання агрохімічного паспорту земельної ділянки для затвердження проекту землеустрою є обовFязковим, відтак, позивач вважає, що надання земельної ділянки без виготовлення агрохімічного паспорту земельної ділянки є порушенням вимог законодавства. А враховуючи, що ОСОБА_1 відчужено вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2, то вона підлягає витребуванню із незаконного володіння у останнього.

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2017 року позов задоволено частково. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області F6-1280/14-14-сг від 26.08.2014 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 на території Ємільчинського району за межами населеного пункту Барашівської сільської ради з кадастровим номером 1821780400:05:000:0013. Скасовано державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку ОСОБА_1 за F15513512. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 28.02.2017 стягнуто із Реєстраційного сектору Ємільчинської РДА на користь прокуратури Житомирської області судовий збір в розмірі 1378 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, прокуратура Житомирської області подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування із незаконного володіння на користь держави у ОСОБА_2 земельної ділянки, зобовFязання останнього повернути земельну ділянку та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати покласти на відповідачів.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги прокуратура зазначає, що суд, відмовляючи у задоволені вказаних позовних вимог, порушив норми матеріального та процесуального права. При ухваленні рішення судом не було враховано ту обставину, що позивачем заявлено віндикаційний позов на підставі ст. 388 ЦК України щодо витребування земельної ділянки. Враховуючи те, що земельна ділянка надана ОСОБА_1 з порушенням вимог земельного законодавства, він не вправі був її відчужувати. Таким чином, ОСОБА_3 є її добросовісним набувачем за договором купівлі-продажу, відтак, земельна ділянка може бути витребувана тільки шляхом подання віндикаційного позову, а не за правилами реституції, про що суд зазначає в оскаржуваному рішенні.

Головне правління Держгеокадастру у Житомирській області в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Зазначало, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, судом невірно було надано оцінку обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. ОСОБА_1, згідно вимог закону, звернувся до Держгеокадастру із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність. Проект був перевірений на відповідність нормам чинного законодавства та затверджений.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокуратури Житомирської області підлягає відхиленню, апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління Держземагенства у Житомирській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, від 26 серпня 2014 року F 6-1280/14-14-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Ємільчинського району Житомирської області, за межами Барашівської сільської ради, кадастровий номер 1821780400:05:000:0013. На підставі зазначеного наказу, ОСОБА_1 видано свідоцтво на право власності на відведену земельну ділянку та здійснено державну реєстрацію речових прав на неї. У подальшому, спірна земельна ділянка ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08.06.2016 була продана ОСОБА_2

Задовольняючи частково позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 не відповідає вимогам чинного законодавства щодо охорони та збереження земель сільськогосподарського призначення при передачі їх у власність. Зокрема, на земельну ділянку, яка була надана у власність відповідачу для ведення особистого селянського господарства, не був виготовлений агрохімічний паспорт. Із цих підстав оспорюваний наказ підлягає визнанню недійсним, а державна реєстрація речових прав ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку скасуванню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 33 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній станом на 26 серпня 2014 року) громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Іноземці та особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на умовах оренди.

Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Частиною дев'ятою цієї статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За змістом частини третьої статті 50 Закону України «Про землеустрій» (у редакції, чинній станом на 26 серпня 2014 року) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Згідно із частиною сьомою статті 186-1 ЗК України органам, зазначеним у частинах першій-третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати, зокрема, додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій».

За змістом статті 37 Закону України «Про охорону земель» (у редакції, чинній станом на 26 серпня 2014 року) власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Контроль за динамікою родючості ґрунтів проводиться за допомогою їх агрохімічного обстеження, про що видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівня їх забруднення.

Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: передачі у власність або надання у користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки; зміні власника земельної ділянки або землекористувача; проведенні грошової оцінки земель; визначенні розміру плати за землю; здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів.

Форма агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.

Згідно із статтею 54 Закону України «Про охорону земель» (у редакції, чинній станом на 26 серпня 2014 року) ведення моніторингу земель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, моніторинг включає в себе агрохімічне обстеження ґрунтів, контроль якісного стану ґрунтів, агрохімічну паспортизацію земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» під агрохімічною паспортизацією земель сільськогосподарського призначення розуміється обов'язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівнів їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами.

Згідно пунктів 1.3., 1.4. Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року F 536, агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення. Об'єктами агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є: рілля, у тому числі зрошувана, осушена; сіножаті і пасовища; багаторічні насадження.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі F 287578/16-ц зроблено висновок, що агрохімічний паспорт земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення, але не належить до переліку документів, які витребовуються в обов'язковому порядку при відведенні земельних ділянок у власність.

Порядок набуття у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, визначений ЗК України, Законом України «Про землеустрій» не встановлює вимоги щодо надання агрохімічного паспорту земельної ділянки, тобто, агрохімічна паспортизація земельних ділянок не покладається на громадянина, зацікавленого у приватизації земельної ділянки, а є складовою моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, що здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Агрохімічний паспорт земельної ділянки відображає показники родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами та не відображає площу залягання корисних копалин, а тому доводи позивача про те, що отримання земельної ділянки без належного дослідження її агрохімічного складу може призвести до незаконного видобутку бурштину, поклади якого виявлені на території Ємільчинського району Житомирської області, є необґрунтованими.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу можна позбавити її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності слід дотримуватися справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також ЄСПЛ у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07 грудня 1976 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року).

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

З урахуванням викладеного, покладення на громадянина, зацікавленого у приватизації земельної ділянки, обов'язку проведення агрохімічної паспортизації земельної ділянки, що є складовою моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, який здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, суперечить змісту положень статей 116, 118, 186, 186-1 ЗК України, Закону України «Про землеустрій» та свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в аспекті реалізації права громадянина на приватизацію земельної ділянки.

Разом з тим, у матеріалах справи міститься лист Житомирської філії Державної установи «Держгрунтохорона» F158-06/03.01574 від 12.12.2016, адресований заступнику прокурора Житомирської області, про те, що договори на проведення агрохімічного обстеження та видачу агрохімічних паспортів за громадянином ОСОБА_1 не укладалися. Планове агрохімічне обстеження і відбір ґрунтових зразків на землях сільськогосподарського призначення на території Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області проводилися у 2008 році.

Водночас, на підтвердження доводів, викладених у позовній заяві, вказана інформація не витребувана і прокурором, що дає підстави для висновку про те, що наявність покладів бурштину на земельній ділянці із кадастровим номером 1821780400:05:000:0013, ґрунтується на припущеннях.

Таким чином, апеляційний суд, аналізуючи в сукупності всі досліджені докази по справі та даючи їм належну оцінку, дійшов висновку, що правових підстав для визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 не убачається. Відповідно є необґрунтованими і вимоги прокурора про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобовFязання її повернення.

За наведених обставин, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 376 ЦПК України, ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частин 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У звFязку із задоволенням апеляційної скарги і ухваленням апеляційним судом рішення про відмову у задоволенні позову підлягають стягненню із прокуратури Житомирської області на користь відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 4547 грн 40 коп. понесених судових витрат за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області відхилити.

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задовольнити.

Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2017 року скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, Реєстраційного сектора Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобовFязання її повернення.

Стягнути з прокуратури Житомирської області (код ЄДРПОУ 02909950 ) на користь Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (код ЄДРПОУ 39765513 ) 4 547 грн 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 14 травня 2019 року.

Головуючий

Судді