Рішення

від 24.04.2019 по справі 497/222/18

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. 25 Серпня, 192, м. Болград, Одеська область, 68702, тел. /факс: (04846) 4-31-21,

e-mail: inbox@bg.od.court.gov.ua, web:https://bg.od.court.gov.ua, код ЄДРПОУ: 02897690

24.04.2019

Справа № 497/222/18

Провадження № 2/497/23/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

        24.04.2019 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання – Бекметова Х.В.,

за участю: представника позивача - Арнаутова М.І.,

відповідача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовом Болградської міської ради Одеської області до  ОСОБА_1 та Комунального підприємства "Болградське бюро технічної інвентаризації" - про визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

        07.02.2018  року представник позивача звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування свідоцтва серії НОМЕР_1 від 01.07.2011р., що видане на ім'я ОСОБА_1 , - про право власності  на нерухоме майно - нежитлову будівлю - будівлю дискобара, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також  стягнення з відповідача  ОСОБА_1   судових витрат - 1762,00грн. - в розмірі сплаченого позивачем судового збору, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що відповідачу було видане вищевказане свідоцтво про право власності,  про існування якого позивач не мав інформації, оскільки відповідачу позивачем було надано дозвіл на будівництво нерухомого майна за вказаною адресою, але будівлі туалету, проте вона побудувала там інший об'єкт і без передбаченого законом дозволу, про що позивач дізнався лише, нещодавно, під час підготовки документів для державної реєстрації права власності, отримавши витяг з Єдиного державного реєстру прав власності стало. Видача свідоцтва про право власності щодо цієї нежитлової будівлі дискобару та державна реєстрація права власності на нього були здійснені за відсутності: кадастрового плану земельної ділянки, документів про набуття ОСОБА_1 прав на нерухоме майно, акту приймання нерухомого майна в експлуатацію, акту про право власності на землю під нерухомим майном та рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про відведення земельної ділянки для цієї мети, акту комісії про приймання об'єкта і введення його в експлуатацію. Відсутність правових підстав для оформлення свідоцтва про право власності, а також для реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно, та сам факт оформлення відповідачем права власності на зазначену нежитлову будівлю без відповідних дозволів завдало значних матеріальних збитків територіальній громаді міста Болград в особі Болградської міської ради, у відповідача булі.       

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов в повному обсязі, стверджуючи, що позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки про порушене своє право дізнався випадково, лише недавно, у 2018-му році, - одержавши витяг з Єдиного державного реєстру прав власності для здійснення свого іншого права.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні просили у задоволенні позову  відмовити, застосувавши до вимог позивача строк позовної давності, крім того, наполягаючи, що ОСОБА_1 оформила свої права на спірну нерухомість, про яку йдеться у позові, - законно, маючи усі відповідні на той час докази, а позивач вводить суд в оману, що дізнався про своє, начеб-то порушене право на цю спірну нерухомість лише недавно, оскільки, насправді, він фактично дізнався про існування відповідних документів у відповідача на дискобар ще у 2013-му році під час розгляду судами спорів щодо скасування .

           Вивчивши позовні вимоги, дослідивши надані суду документи та матеріали,  всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

          - рішенням  ВК Болградської міської ради Одеської області  від 17.02.2011 року за №57,  відповідачу ОСОБА_1 надано дозвіл на видачу свідоцтва про право власності на будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10);

-  згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.07.2011року, КП "Болградське бюро технічної інвентаризації" зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на зазначену нежитлову будівлю (а.с. 12-13);

-  згідно рішення 33-ї сесії Болградської міської ради Одеської області за  №592-VI від 23.05.2012 року "Про протест прокурора Болградського району на рішення виконкому Болградської міської ради №57 від 17.02.2011року "Про видачу свідоцтва на право власності на будівлю, що розташована на АДРЕСА_1 , зазначене рішення виконкому №57 було скасоване ( а.с.11);

- постановою Болградського районного суду Одеської області від 05.04.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1   до Болградської міської  ради Одеської області про скасування рішень сесії Болградської міської ради №592- VI, 593 - VI, 594-VI від 23.05.2012 року  відмовлено (а.с. 32- 35);

-  постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 року апеляція ОСОБА_1 на постанову Болградського районного суду Одеської області від 02.04.2013 року задоволена частково, постанову скасовано та прийнято нову постанова, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково - визнане протиправним та скасоване рішення 33 сесії Болградської міської ради  Одеської області  №593-VI від 23.05.2012 року "Про надання дозволу громадянам України та фізичним особам-іноземцям на розробку проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок несільськогосподарського призначення під власними будівлями та спорудами для подальшого передання в оренду с межах м.Болград", в іншій частині позову - відмовлено: про скасування  рішення 33 сесії Болградської міської ради  Одеської області  №592- VI від 23.05.2012 року – в частині присвоєння поштової адреси об'єкту в парку "Комсомольський" та рішення 33 сесії Болградської міської ради  Одеської області  № 594-VI від 23.05.2012 року про видачу свідоцтва про право власності на будівлі, розташовані на АДРЕСА_1 ; з постанови вбачається встановлений судом факт того, що на підставі рішення 6-ї сесії Болградської міської ради №493-VI від 28 грудня 2011 року Відповідачем ( ОСОБА_1 ) був замовлений і оплачений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду для здійснення підприємницької діяльності, а також факт того, що станом на 17.02.2011року – час ухвалення рішення виконкомом Болградської міської ради №57 "Про видачу свідоцтва про право власності на будівлі, розташовані по АДРЕСА_1 , був відсутній документ, що посвідчував би право ОСОБА_1 на земельну ділянку – їй не виділялася земельна ділянка, тому є правомірним скасування Рішенням виконкому Болградської міської ради №18 від 20.01.2011р. свого ж рішення про присвоєння поштової адреси та про видачу свідоцтва про право власності на спірні споруди в парку Комсомольській на ім'я відповідача (а.с.14-19).

       Тобто, суд констатував одночасно дві протилежні обставини: на час розгляду судом справи (29.10.2013р.) ОСОБА_1 не мала права на земельну ділянку, і в той же час їй було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для подальшої передачі в оренду, встановивши, що вона вже замовила і оплатила роботи з виконання землевідведення. Воля органу, що надавав ОСОБА_1 дозвіл для здійснення нею підприємницької діяльності – оформлення і експлуатації дискобару – Болградської міської ради – була чітко висловлена в його рішеннях – суд лише констатував порушення черговості надання дозволів – що спочатку, у порушення вимог законодавства, було надано дозвіл на оформлення права власності на будівлю дискобару, і лише потім – на оформлення потрібних документів для оформлення прав на земельну ділянку під будівлею дискобару.

       Таким чином, Одеський апеляційний суд не встановив порушення чинного Законодавства саме діями ОСОБА_1 – лише в діях Болградської міської ради з надання їй дозволу, і визнав законним скасування рішення виконкому Болградської міської ради №57 від 17.02.2011року рішенням 33-тьої сесії Болградської міської ради Одеської області за №592-VI від 23.05.2012 року в результаті розгляду протесту прокурора Болградського району на вказане рішення виконкому "Про видачу свідоцтва на право власності на будівлю, що розташована на АДРЕСА_1 .

       Проте, ОСОБА_1 було отримане свідоцтво серії НОМЕР_1 від 01.07.2011р на її ім'я про право власності  на нерухоме майно - нежитлову будівлю - будівлю дискобара, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

       Щодо визнання недійсним або скасування цього свідоцтва питання не вирішувалося ані у досудовому, ані у судовому порядку.

       Представник позивача стверджує, що про існування цього свідоцтва, що незаконно оформлене відповідачем, позивачу стало відомо лише на початку 2018 року, крім того, відповідачу надавався дозвіл на проектування і відвід земельної ділянки під туалет, але відповідач ОСОБА_1 , не маючи законних підстав – передбачених Законом дозволів, оформила своє право власності на нерухомість – приміщення дискобару «Флірт» і це порушення було допущено також другим відповідачем – КП «Болградське БТІ», що незаконно зареєстрував за ОСОБА_1 право власності на неіснуючу нерухомість – дискобар, що розташований в м.Болград на проспекті Соборний (раніше Леніна АДРЕСА_2 ,116.

       Відповідач – Комунальне підприємство «Болградське БТІ» (код ЄДРПОУ 34670380, засновник – Болградська міська рада Одеської області, код ЄДРПОУ засновника 04057008, Адреса засновника: 68702, Одеська обл., Болградський район, місто Болград, пр-т Леніна, 149, розмір внеску до статутного фонду - 0.00грн.) – проігнорував судовий розгляд, не надіслав суду будь-яких заяв чи пояснень, та не направив у судове засідання свого представника, хоча був повідомлений належним чином про дату й час судового розгляду справи.

       Відповідач ОСОБА_1 та її представник наполягають, що вона, ОСОБА_1 , отримувала усі дозволи, що їй були потрібні для здійснення підприємницької діяльності, і які їй рекомендували отримати, оплачувала усі послуги з оформлення документів, оренду земельної ділянки, сплачувала відповідні податки, ніколи до неї претензій не було, усе їй дозволялося, законів вона не порушувала, навпаки, для міста зробила культурний куточок в парку – дискобар з танцмайданчиком, нікому це не заважало, але потім в неї без пояснень та попередження невідомими особами (вона впевнена, що комунальною службою міста) була демонтована і вивезена огорожа – фактично вкрадене її майно, що було придбане та встановлене на її кошти, потім почалися перешкоди у здійсненні підприємницької діяльності – скасований дозвіл місцевої влади на надання дозволу їй щодо оформлення права власності. оскільки, як їй пояснили, потрібно спочатку оформити право власності на будівлю (споруду), і після цього вже законодавство дозволяє відводити земельну ділянку і отримання її в оренду. Про зміни у законодавстві, ані тодішнє керівництво позивача, ані вона скоріше всього були необізнані, і вона вважала, що якщо за нею зареєстрували право власності, то так воно й є – вона просто виконувала усі етапи, які їй підказували чиновники.

       Але наразі, коли прийшла нова влада, до неї звернулися певні особи з пропозицією придбати в неї це підприємство, вона не була проти, домовилися в ціні, але на неї почав здійснюватися тиск, на її думку, з метою відібрати усе її майно безкоштовно – шляхом скасування реєстрації її права власності на її майно, тому вона тимчасово припинила виготовлення земельних документів про відведення земельної ділянки для оформлення її в оренду, хоча проект вже замовила і оплатила, а сама звернулася до суду з позовом про скасування рішення 33-тьої сесії Болградської міської ради Одеської області за №592-VI від 23.05.2012 року про скасування рішення ВК Болградської міської ради Одеської області  від 17.02.2011 року за №57,  яким їй, відповідачу ОСОБА_1 , було надано дозвіл на видачу свідоцтва про право власності на будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

       Вона сама цей дозвіл собі не надавала, і оформила своє право власності на законній підставі, запевняє, що ніяких домовленостей в неї з будь-яким чиновником діяти поза законом не було – вона завжди діяла в межах Закону – ще починаючи підприємницьку діяльність у 1996 році – вона дійсно взяла в оренду танцмайданчик в парку в центрі міста і спочатку, на вимогу санепідстанції і місцевої влади спорудила там громадську вбиральню, для того, щоб парк не засмітчувався відпочиваючими, потім поступово облагородила територію, спорудила красивий паркан, отримала дозвіл на відкриття бару, своїм коштом утримувала територію в належному санітарному і естетичному стані. Дозвіл для оформлення права власності вона почала оформлювати за пропозицією міської влади – для належного оформлення місця відпочинку – з метою мати можливості сплачувати податки законно, маючи усі належні документи. Проте, дізнавшись, що рішення міської влади про надання їй дозволу для оформлення права власності скасоване – звернулася до суду; в ході розгляду її позову Одеським апеляційним адміністративним судом (постанова ухвалена 29.10.2013 року), вона не приховувала від позивача і від суду, що має свідоцтво про право власності, та й позивач сам мав можливість дізнатися про це, оскільки Болградське БТІ завжди було структурою міської ради і підпорядковувалося їй.

       Таким чином, позивач у вільному доступі мав ще станом на 29.10.2013 року усі можливості дізнатися і йому дійсно було відомо про існування в неї, відповідача, свідоцтва про право власності на спірну нерухомість, тому станом на час звернення до суду Позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, який вона просить залишити без розгляду у зв'язку зі спливом строку звернення до суду Позивачем за захистом його права, крім того, вона не вважає, що наявність в неї свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно будь-яким чином завдало шкоду позивачу, тим більш, він цього нічим не обґрунтовує.

       З постанови Одеського апеляційного адміністративного суду вбачається, що судом встановлені наступні факти:

- у липні 2012 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Болградської міської ради Одеської області про визнання незаконними та скасування рішення 33-ї сесії Болградської міської ради Одеської області:

- №592-VI від 23 травня 2012 року, яким скасоване рішення виконкому Болградської міської ради №18 від 20 січня 2011 року "Про присвоєння поштового адресу об'єкту, розташованому на території парку "Комсомольський";

- №594-VI від 23 травня 2012 року, яким скасоване рішення виконкому Болградської міської ради №57 від 17 лютого 2011 року "Про видачу свідоцтва на право власності на будівлі, розташовані по АДРЕСА_1";

- №593-VI від 23 травня 2012 року, яким скасоване рішення Болградської міської ради 493-VI від 28 грудня 2011 року "Про надання дозволу громадянам України та фізичним особам підприємцям на розробку проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок несільськогосподарського призначення під власними будівлями та спорудами для подальшого їх надання в оренду в межах міста Болграда".

       Крім того, судом також встановлено, що:

- у 1996 році ОСОБА_1 було виділено земельну ділянку для відкриття дискобару "Флірт»";

- позивачка приступила до використання земельної ділянки без встановлення меж земельної ділянки на місцевості та без одержання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, а також без укладення договору оренди;

- 28 грудня 2011 року рішенням 6 сесії Болградської міської ради №493-VI "Про надання дозволу громадянам України та фізичним особам підприємцям на розробку проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок несільськогосподарського призначення під власними будівлями та спорудами для подальшого їх надання в оренду в межах міста Болграда" ОСОБА_1 було надано згоду на розробку проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки під будівлею дискобару в довгострокове користування строком на 49 років;

- на підставі рішення 6 сесії Болградської міської ради №493-VI від 28 грудня 2011 року ОСОБА_1 був замовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду для здійснення підприємницької діяльності, але виготовлення проекту припинено у зв'язку з прийняттям 33 сесією Болградської міської ради рішення №595-VI від 23 травня 2012 року про скасування рішення №493-VI від 28 грудня 2011 року;

- рішенням Болградської міської ради №1018-VI від 26 лютого 2013 року договір оренди від 16 січня 2012 року розірвано на підставі заяви ОСОБА_1 від 16 січня 2013 року;

- на зазначеній земельній ділянці, яка була виділена ОСОБА_1 рішенням виконкому Болградської міської ради №313 від 16 жовтня 1996 року, ОСОБА_1 був встановлений металевий торгівельний кіоск та відремонтований амфітеатр.

- рішенням виконкому Болградської міської ради №338 від 13 жовтня 1996 року був затверджений акт державної технічної комісії "Про закінчення будівництва та введення в експлуатацію дискобара, розташованого на території парку "Комсомольський" в м.Болград;

- рішенням 3 сесії ХХII скликання Болградської міської ради №53- ХХII від 02 липня 1998 року ОСОБА_1 була виділена земельна ділянка розміром в плані 2х3 метра під проектування та будівництво туалету на території парку "Комсомольський";

- 26 червня 1998 року складено акт державної технічної комісії, склад якої затверджено розпорядженням голови Болградської райдержадміністрації, про готовність закінченого будівництвом об'єкта - туалету в парку "Комсомольський" в експлуатацію;

- на час прийняття рішення виконкому Болградської міської ради №338 від 13 жовтня 1996 року та складання акту державної технічної комісії від 26 червня 1998 року порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів був врегульований відповідно до Закону України "Про основи містобудування" та Постанови Кабінету Міністрів України №449 від 05 серпня 1992 року "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення".

       В ході даного судового засідання суду не надано доказів того, що саме  ОСОБА_1 було порушено вимоги цих двох законів, а також/. що зроблено це було будь-ким навмисно, з метою отримання неправомірної вигоди чи спричи6нити шкоду.

       Суд також встановив, що Акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта - туалету в парку "Комсомольський" в експлуатацію від 26 червня 1998 року не відповідає вимогам законодавства, оскільки не був затверджений розпорядженням голови Болградської райдержадміністрації.

       Але доказів того, що ця обставина була відома ОСОБА_1 . – суду не надано і суд не встановив в ході розгляду справи.

       Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду погодилася з висновками суду першої інстанції щодо правомірності рішень 33 сесії Болградської міської ради: №592-VI від 23 травня 2012 року, яким скасоване рішення виконкому Болградської міської ради №18 від 20 січня 2011 року "Про присвоєння поштового адресу об'єкту, розташованому на території парку "Комсомольський" та №594-VI від 23 травня 2012 року, яким скасоване рішення виконкому Болградської міської ради №57 від 17 лютого 2011 року "Про видачу свідоцтва на право власності на будівлі, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , з підстави того, що виконкомом ради була присвоєна поштова адреса об'єкту, під який рада не виділяла земельну ділянка, що суперечить Закону.

       Стосовно рішення Болградської міської ради №593-VI від 23 травня 2012 року, яким скасоване рішення Болградської міської ради 493-VI від 28 грудня 2011 року "Про надання дозволу громадянам України та фізичним особам підприємцям на розробку проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок несільськогосподарського призначення під власними будівлями та спорудами для подальшого їх надання в оренду в межах міста Болграда", судова колегія зазначила, що "В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання".

       Рішенням Болградської міської ради 493-VI від 28 грудня 2011 року позивачці було надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі цього рішення Болградська міська рада уклала з позивачкою договір довгострокової оренди земельної ділянки, а остання замовила і, відповідно, оплатила проект землеустрою.

       Отже, рішення Болградської міської ради 493-VI від 28 грудня 2011 року (яке є ненормативним правовим актом) вичерпало свою дію фактом замовлення і оплатою позивачкою проекту землеустрою і, тому, згідно з вищенаведеним висновком Конституційного Суду України, Болградська міська рада не мала повноважень на скасовування цього рішення.

       Таким чином, судова колегія вказала, що в разі, якщо прокурор вважав незаконним рішення Болградської міської ради 493-VI від 28 грудня 2011 року, йому належало звернутися до суду для оскарження цього рішення, проте не до Болградської міської ради з вимогою щодо скасування свого власного і вже реалізованого рішення ненормативного характеру. Тому наведені обставини помилково не були враховані судом першої інстанції, і тому, за таких підстав, судова колегія дійшла висновку і визнала протиправним та скасувала рішення 33 сесії Болградської міської ради Одеської області №593-VI від 23 травня 2012 року, яким було скасоване рішення Болградської міської ради 493-VI від 28 грудня 2011 року "Про надання дозволу громадянам України та фізичним особам підприємцям на розробку проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок несільськогосподарського призначення під власними будівлями та спорудами для подальшого їх надання в оренду в межах міста Болграда".

       Таким чином, право ОСОБА_1 на реалізацію дозволу, наданого їй рішення Болградської міської ради 493-VI від 28 грудня 2011 року "Про надання дозволу громадянам України та фізичним особам підприємцям на розробку проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок несільськогосподарського призначення під власними будівлями та спорудами для подальшого їх надання в оренду в межах міста Болграда".

       Проте відмовила ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог про скасування рішення 33 сесії Болградської міської ради Одеської області:

-          №592-VI від 23 травня 2012 року, яким скасоване рішення виконкому Болградської міської ради №18 від 20 січня 2011 року "Про присвоєння поштового адресу об'єкту, розташованому на території парку "Комсомольський";

-          та №594-VI від 23 травня 2012 року, яким скасоване рішення виконкому Болградської міської ради №57 від 17 лютого 2011 року "Про видачу свідоцтва на право власності на будівлі, розташовані по АДРЕСА_1 .

       Таким чином, з часу судового розгляду вищевказаного позову ОСОБА_1 , яка звернулася до суду в липні 2012 року пройшло більш, ніж три роки до часу звернення Позивачем з Даним позовом до суду про скасування свідоцтва про право власності ОСОБА_1 на спірну нерухомість. Навіть пройшло вже більше трьох років з дня ухвалення судового рішення – 29.10.2013 року.

       Тому відповідач ОСОБА_1 та її представник, посилаючись на те, що отриманням ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на спірну нерухомість взагалі не були порушені будь-чиї права, Закони та не було спричинено будь-кому шкоди, просять застосувати до правовідносин наслідки спливу строку позовної давності і відмовити позивачу у задоволенні позову.

       Згідно ст.ст.256,257,261 ЦПК України, «Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила».

       Статтею 267ч.ч.3-5 регламентовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.   

       Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 та її представником заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до даних правовідносин, а позивачем не було заявлено клопотань про поновлення такого строку, оскільки, як пояснив суду його представник, позивач не вважає цей строк – позовної давності – пропущеним через те, що позивач дізнався про порушене своє право лише на початку 2018-го року.

       Проте, представником позивача не враховано, що Закон не виключає таку обставину, як наявність Можливості в особи дізнатися про порушене своє право, якою особа не скористалася з її власних міркувань.

       Та, виходячи з наданих суду матеріалів і доказів, суд дійшов висновку, що позивач цілком міг знати про наявність в ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на спірне майно, оскільки оформлення такого свідоцтва й є наслідком власного рішення Позивач – щодо надання ОСОБА_1 дозволу на його оформлення.

       Ці відомості – наявність оскаржуваного свідоцтва про право власності, оформленого на ім'я ОСОБА_1 , не було тайною, їх ніхто не приховував, оскільки суду такої інформації не надано. КП «Болградське БТІ» є фактично структурою Позивача – Болградської міської ради Одеської області, розташоване на території Болградської міської ради, утворене нею, і про відмову цим підприємством у наданні Болградській міській раді будь-яких відомостей суду не відомо, і сторонами не надано цьому доказів в ході даного судового розгляду.

       Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач – Болградська міська рада Одеської області – знала та мала можливість дізнатися про порушене своє право раніше – у передбачений Законом трирічний строк позовної давності, якою не скористалася з її власних міркувань, поважності пропуску цього строку для звернення до суду за захистом свого права позивач суду не надав, та й не просив поновити строк позовної давності, а тому строк позовної давності, визначений статтею 256 ЦК України підлягає застосуванню до цих правовідносин з підстав дотримання вимог чинного законодавства та справедливого захисту прав особи, яка має на це право.

       Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

       Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

       Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством.

       Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

       Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК).

       За змістом ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

       Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

       Згідно з ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

       У відповідності до ч.2ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

       Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України»; згідно цього рішення, поновлюючи пропущений строк у справі без наведення відповідних причин та, в разі, якщо це потягло наслідки у виді скасування в подальшому постанови суду, яким було відновлене право сторони у справі, суд порушив принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті б Конвенції.

        Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальний строк позовної давності у три роки, який поширюється на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк, або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності, і не залежить від суб'єктивного складу відносин.

       Згідно зі ст.261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

       Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові, тому, встановивши, що позивачем пропущений строк позовної давності, дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для відмови у задоволенні позову, що відповідає вимогам чинного вищевказаного законодавства.

          Керуючись ст.256,257ч.1,267ч.3 ЦК України, ст.ст.2-14, 76-81, 83, 85ч.5, 89, 263-265, 354 ЦПК України, суд                              

ухвалив: 

         Відмовити у задоволенні позову Болградської міської ради Одеської області до  ОСОБА_1 та Комунального підприємства "Болградське бюро технічної інвентаризації" про визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно.  

     Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст.356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.

       Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

       В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

       Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua.

       Відповідно до п.п.15.5п.15ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

       Повний текст рішення виготовлений 04.05.2019 року.

Суддя   А.В. Кравцова