Постанова

від 13.05.2019 по справі 914/1333/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2019 р. Справа № 914/1333/18

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача (скаржника) - Ткачук Т.А.

від відповідача (скаржника) - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Терра-Захід , б/н від 02 січня 2019 року

та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дизель-Груп-Капітал , вих.№32 від 08 лютого 2019 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 05 грудня 2018 року (підписане 10.12.2018 року), суддя Березяк Н.Є.

у справі №914/1333/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дизель-Груп-Капітал , с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області

до відповідача Приватного підприємства Терра-Захід , м. Львів

про стягнення 432 309,03 грн.

в с т а н о в и в :

20 липня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Дизель-Груп-Капітал звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства Терра-Захід про стягнення 432 309,03 грн., з яких: 353 652,77 грн. - основний борг, 67 852,89 грн. - штрафні санкції та 10 803,37 грн. - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05 грудня 2018 року у справі №914/1333/18 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Приватного підприємства Терра-Захід на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дизель-Груп-Капітал 345 373,51 грн. - основного боргу та 5 180,59 грн. - судового збору. В задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення 8 279,26 грн. - основного боргу, 67 852,89 грн. - штрафних санкцій та 10 803,37 грн. - інфляційних втрат) суд відмовив.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог мотивоване тим, що основний борг відповідача перед позивачем в сумі 345 373,51 грн., за договором №08/02/17 поставки паливо-мастильних матеріалів від 08 лютого 2017 року, є обґрунтованим та підставним. Щодо відмови в позові в частині стягнення штрафних санкцій та інфляційних втрат, суд зазначив, що з поданих до суду матеріалів позовної заяви неможливо встановити як здійснено нарахування пені (відсутній розрахунок). Окрім того, заявником у позові вказано, що нарахування починається з моменту останнього погашення, тобто 02.11.2017, зазначене теж свідчить про невірність здійснення таких нарахувань, адже правильним є нарахування з моменту прострочення оплати щодо кожної поставки. А також, суд обмежений у здійсненні можливості здійснити власний розрахунок, адже позивачем не вказано періоду, протягом якого нараховуються штрафні санкції. Відтак, вимоги про стягнення пені є необґрунтованими, а заявлена сума не підтверджена жодними доказами, тому такі вимоги не підлягають до задоволення. Щодо інфляційних втрат суд зазначив, що позивачем належним чином не обґрунтовано заявлені вимоги, адже у мотивувальній частині позовної заяви позивач з посиланням на п.8.2 Договору зазначає про нарахування 5 (п`яти) процентів річних на суму 10 803,37 грн., а в прохальній частині просить стягнути інфляційні втрати. Зазначені вимоги за своєю правовою природою є різними, нарахування таких сум здійснюється різними способами. Крім того, до матеріалів справи не долучено розрахунку, який суд міг би перевірити, а також не вказано істотні умови для здійснення такого перерахунку (періоди прострочення, суми боргу, тощо). Враховуючи наведене, суд обмежений у можливості здійснити власний перерахунок заявлених вимог, а більше того, з позовної заяви чітко не вбачається, що саме хоче стягнути позивач: 5 процентів річних чи інфляційні втрати, а тому вимоги про стягнення 10 803,37 грн. суд визнав необґрунтованими належним чином та такими, що не підлягають до задоволення.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, обидві сторони звернулись до Західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Дизель-Груп-Капітал у апеляційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05 грудня 2018 року у справі №914/1333/18 в частині відмови у стягненні штрафних санкцій та стягнути такі в розмірі 77 164,54 грн. Вважає, що суд не позбавлений права витребувати у відповідача відповідні розрахунки заявлених до стягнення штрафних санкцій, що не було зроблено судом першої інстанції, натомість відмовлено у задоволенні позову з підстав відсутності таких розрахунків. Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, позивач наголошує, що ним допущено описку у прохальній частині позовної заяви, оскільки мав на меті стягнення з відповідача 5 відсотків річних відповідно до п.8.2 укладеного між сторонами договору, а не інфляційних втрат.

Відповідач - Приватне підприємство Терра-Захід у апеляційній скарзі просить суд рішення Господарського суду Львівської області від 05 грудня 2018 року у справі №914/1333/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. Зокрема, зазначає, що надані позивачем копії видаткових накладних не були належним чином засвідчені відповідно до вимог ч.ч.2, 4 ст. 91 ГПК України, відтак, не можуть бути належними, допустимими та достовірними доказами, що підтверджують обставини, які судом було покладено в основу оскаржуваного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу Приватного підприємства Терра-Захід позивач просить таку залишити без задоволення, оскільки вважає, що саме суд повинен встановлювати належність чи неналежність поданих сторонами доказів (копій накладних) та у разі необхідності вправі витребувати у сторін оригінали таких доказів.

В судове засідання з`явився представник позивача, який просив суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05 грудня 2018 року у справі №914/1333/18 в частині відмови у стягненні штрафних санкцій та стягнути з відповідача на користь позивача 52 733,25 грн. - пені та 10 597,44 грн. - 5% річних (з урахуванням пояснень від 12 квітня 2019 року). В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник позивача надав суду для огляду оригінали видаткових накладних, копії яких долучено до позовної заяви. Суд оглянув такі докази та визнав наявні у матеріалах справи їх копії належними і допустимими.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Слід зазначити, що розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі двічі за клопотанням відповідача. Поряд з тим, представник відповідача був присутній у судовому засіданні 19 березня 2019 року та надавав суду свої пояснення по суті спору: вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, проти вимог апеляційної скарги позивача - заперечував.

Оскільки, явка представника відповідача не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційних скарг та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Дизель-Груп-Капітал підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга Приватного підприємства Терра-Захід задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 08 лютого 2017 року між ТзОВ Дизель-Груп-Капітал (в тексті договору - постачальник) та ПП Терра-Захід (в тексті договору покупець) укладено договір №08/02/17 поставки паливо-мастильних матеріалів, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 постачальник зобов`язався передавати покупцю у власність паливо-мастильні матеріали, а покупець - прийняти цей товар та здійснити його оплату на умовах цього Договору. Товар, його кількість, асортимент визначається в рахунках або накладних на відпущення товару по кожній партії товару окремо (п.1.2 Договору).

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, яка вказана в рахунках або накладних на відпущення товару (п.5.1 Договору).

Згідно з п.6.1 Договору покупець зобов`язаний оплатити товар згідно накладної на відпущення товару, оформленої відповідно до п.7.1 Договору, впродовж 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання накладних або з моменту отримання рахунку.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 239 471,65 грн., що підтверджується видатковими накладними: №31 від 09.02.2017 на загальну суму 8379,00 грн.; №34 від 11.02.2017 на загальну суму 8400,00 грн.; №39 від 16.02.2017 на загальну суму 8379,00 грн.; №50 від 23.02.2017 на загальну суму 8358,00 грн.; №51 від 25.02.2017 на загальну суму 8358,00 грн.; №55 від 28.02.2017 на загальну суму 16674,00 грн.; №105 від 21.04.2017 на загальну суму 10274,26 грн.; №116 від 26.04.2017 на загальну суму 10473,74 грн.; №118 від 27.04.2017 на загальну суму 9975,00 грн.; №119 від 28.04.2017 на загальну суму 9975,00 грн.; №121 від 04.05.2017 на загальну суму 31860,16 грн.; №123 від 10.05.2017 на загальну суму 21546,00 грн.; №126 від 11.05.2017 на загальну суму 21346,50 грн.; №128 від 13.05.2017 на загальну суму 11371,50 грн.; №129 від 15.05.2017 на загальну суму 99696,00 грн.; №142 від 07.06.2017 на загальну суму 84721,50 грн.; №143 від 08.06.2017 на загальну суму 84721,50 грн.; №150 від 15.06.2017 на загальну суму 83246,24 грн.; №162 від 23.06.2017 на загальну суму 81981,74 грн.; №179 від 06.07.2017 на загальну суму 83246,24 грн.; №198 від 18.07.2017 на загальну суму 112670,00 грн.; №230 від 03.08.2017 на загальну суму 80717,26 грн.; №238 від 07.08.2017 на загальну суму 83246,25 грн.; №245 від 09.08.2017 на загальну суму 83246,26 грн.; №305 від 05.09.2017 на загальну суму 86196,74 грн.; №349 від 25.09.2017 на загальну суму 90411,76 грн.; та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, які підписані уповноваженими представниками обох сторін, а їх підписи скріплені печатками юридичних осіб - сторін договору.

Поставлений товар відповідач оплатив частково в загальній сумі 894 098,14 грн.

У претензії за вих.№8 від 15 січня 2018 року позивач просив відповідача оплатити борг в розмірі 353 652,77 грн. в місячний строк з дня отримання претензії.

У зв`язку з несплатою відповідачем вказаного боргу, Товариство з обмеженою відповідальністю Дизель-Груп-Капітал у липні 2018 року звернулося до суду з цим позовом про стягнення з Приватного підприємства Терра-Захід 432 309,03 грн., з яких: 353 652,77 грн. - основний борг, 67 852,89 грн. - штрафні санкції та 10 803,37 грн. - інфляційні втрати.

Щодо вимоги про стягнення 353 652,77 грн. - основного боргу, колегія суддів зазначає наступне:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу положень ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У п.6.1 Договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний оплатити товар згідно накладної на відпущення товару, оформленої відповідно до п.7.1 Договору, впродовж 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання накладних або з моменту отримання рахунку.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що відповідач частково оплатив поставлений позивачем товар в загальній сумі 894 098,14 грн.

В силу положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

В даному випадку колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 345 373,51 грн. - основного боргу (із заявлених до стягнення 353 652,77 грн.), оскільки видатковими накладними підтверджено поставку товару у період з 09 лютого 2019 року по 25 вересня 2017 року на загальну суму 1 239 471,65 грн., з яких відповідачем оплачено 894 098,14 грн.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на неналежність копій видаткових накладних, долучених до позовної заяви, оскільки, на вимогу апеляційного суду, представник позивача надав суду для огляду оригінали видаткових накладних, копії яких знаходяться у матеріалах справи та судом встановлено їхню відповідність. При цьому, відповідачем не спростовано факту поставки йому товару та наявності у нього перед позивачем основного боргу в розмірі 345 373,51 грн. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні та відповідачем до своєї апеляційної скарги не долучено.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, рішення суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу в розмірі 345 373,51 грн. є законним та правильним, а апеляційна скарга Приватного підприємства Терра-Захід - такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 67 852,89 грн. - штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне:

В силу положень ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, у пункті 8.2 Договору сторони погодили, що за прострочення оплати або неповної оплати покупець зобов`язується сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє за відповідний період за кожен день прострочення.

У позовній заяві ТзОВ Дизель-Груп-Капітал просило суд стягнути з відповідача 67 852,89 грн. - штрафних санкцій, поряд з цим, з тексту позовної заяви вбачається, що вказана сума є пенею, нарахованою з 02 листопада 2017 року у відповідності до п.8.2 Договору.

Колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що суд обмежений у здійсненні можливості здійснити власний розрахунок, з тих підстав, що позивачем не вказано періоду, протягом якого нараховуються штрафні санкції, оскільки суд вправі витребувати у позивача розрахунок заявленої до стягнення пені та уточнити вимоги в цій частині, у тому числі і щодо періоду нарахування, однак, як вбачається з матеріалів справи, суд не витребовував у позивача вказані документи.

У поясненнях від 12 квітня 2019 року, наданих апеляційному суду, позивач навів розрахунок пені за період з 02 листопада 2017 року по 01 травня 2018 року (в сукупності за 181 день) на загальну суму 52 733,25 грн., що не виходить за межі позовних вимог, відтак, такий визнається судом обґрунтованим, а вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення 10 803,37 грн. - інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 8.2 Договору сторони погодили, що за прострочення оплати або неповної оплати покупець зобов`язується сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє за відповідний період за кожен день прострочення, а також відшкодувати постачальнику інфляційні втрати та 5% річних від простроченої суми (ст.625 ЦК України), що мали місце внаслідок прострочення оплати.

Колегією суддів встановлено, що у тексті позовної заяви позивач вказує на те, що сума 10 803,37 грн. - це 5% річних, розрахованих у відповідності до п.8.2 Договору, а не інфляційні втрати, які просить стягнути у прохальній частині позовної заяви.

Зазначене вище представник позивача також підтримав і в судовому засіданні, а також зазначив у своїй апеляційній скарзі та письмових поясненнях, посилаючись на допущення описки, однак, колегією суддів встановлено, що позивач не змінював предмету позову, відтак, вирішенню підлягають ті вимоги, що ним зазначені у позовній заяві, при цьому, вказівка у апеляційній скарзі про стягнення з відповідача 5% річних, а не інфляційних втрат, як було заявлено у позовній заяві, не може братись судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки вказане не було предметом розгляду в суді першої інстанції, зміна предмету позову на стадії апеляційного розгляду чинним ГПК України не передбачено.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні вимоги щодо стягнення 10 803,37 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Дизель-Груп-Капітал , скасування рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні штрафних санкцій в розмірі 52 733,25 грн. та прийняття в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Поряд з цим, з відповідача на користь позивача слід стягнути 7 743,54 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору (з яких: 5 971,60 грн. - за подання позову та 1 771,94 грн. - за подання та розгляд апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст.129, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дизель-Груп-Капітал задоволити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 05 грудня 2018 року у справі №914/1333/18 скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення штрафних санкцій в розмірі 52 733,25 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Стягнути з Приватного підприємства Терра-Захід (79035, м. Львів, вул. Водогінна, 2, код ЄДРПОУ 30682478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дизель-Груп-Капітал (81110, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вул. Яворівська, 8А, код ЄДРПОУ 40152648) 52 733,25 грн. - штрафних санкцій (пені).

Стягнути з Приватного підприємства Терра-Захід (79035, м. Львів, вул. Водогінна, 2, код ЄДРПОУ 30682478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дизель-Груп-Капітал (81110, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вул. Яворівська, 8А, код ЄДРПОУ 40152648) 7 743,54 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору (з яких: 5 971,60 грн. за подання позову та 1 771,94 грн. - за подання та розгляд апеляційної скарги).

В решті рішення Господарського суду Львівської області від 05 грудня 2018 року у справі №914/1333/18 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Терра-Захід залишити без задоволення.

На виконання постанови Господарському суду Львівської області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Матеріали справи №914/1333/18 повернути до Господарського суду Львівської області .

Повну постанову складено 16 травня 2019 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.