Ухвала

від 16.05.2019 по справі 902/359/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

"16" травня 2019 р. Cправа № 902/359/19

Господарський суд Вінницької області у складі судді Міліціанова Р.В., розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЕТАЛОН", с. Тростянець, Тиврівський район, Вінницька область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарванецьке", м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область

про визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Банасько О.О.) перебувала справа №902/359/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЕТАЛОН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарванецьке" про визнання договору оренди землі б/н від 27.07.2018 укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зарванецьке" недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію Тиврівської районної державної адміністрації від 01.08.2018 запису № 27288151 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди землі) на земельну ділянку за кадастровим номером 0524580800:01:005:0183.

Ухвалою суду від 06.05.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЕТАЛОН" № 356 від 06.05.2019 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 08.05.2019 в зв'язку з призначенням судді Банаська О.О. на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, здійснено повторний автоматизований розподіл справи №902/359/19 за результатами якого справу передано на розгляд судді Міліціанову Р.В.

Ухвалою суду від 11.05.2019 справа №902/359/19 прийнята суддею Міліціановим Р.В. до свого провадження.

11.05.2019 до суду надійшло клопотання позивача №371 від 10.05.2019 щодо усунення недоліків позовної заяви та приєднання до матеріалів справи доказів відправлення учасникам справи копії позовної заяви та доданих до неї документів та доказів сплати судового збору.

Згідно ч. 3 ст. 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 176 ГПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому ст. 174 цього Кодексу.

Тобто, суд управнений вирішити питання щодо відкриття провадження у справі також і після усунення недоліків позовної заяви.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач посилається на правомірність договору оренди землі б/н від 20.10.2006 р., збереження його чинності після смерті орендодавця ОСОБА_2 та перехід прав орендодавця за даним договором до гр. ОСОБА_1 Похідною вимогою за вказаним позовом є вимога ТОВ "Агро-Еталон" про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди за договором б/н від 27.07.2018 р.

В той же час, за твердженням позивача, із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.09.2018 р. № 139430745 йому стало відомо, що спадкоємцем орендодавця земельної ділянки гр. ОСОБА_1, яка набула право власності на дану земельну ділянку в порядку спадкування, передано вказану ділянку в користування ТОВ "Зарванецьке" на підставі договору оренди землі б/н від 27.07.2018 р.

01.08.2018 р. державним реєстратором Тиврівської районної державної адміністрації проведено реєстрацію права оренди на означену земельну ділянку за ТОВ "Зарванецьке".

Однак, як вказує позивач, договір оренди землі від 02.07.2007 р. сторонами достроково не розривався та ними виконувався, тому відповідно до ст. 204 ЦК України є чинним. Також не зверталась до ТОВ "Агро-Еталон" з вимогами про його розірвання (зміни умов) гр. ОСОБА_1 (спадкоємець орендодавця).

Посилаючись на вказані обставини, а також те, що відповідно до договору оренди землі б/н від 20.10.2006 р. зміна власника не є підставою для зміни умов або розірвання договору, відтак позивач просить суд визнати договір оренди землі б/н від 27.07.2018 р. недійсним та скасувати державну реєстрацію права оренди на згадану вище земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду. При цьому зі змісту рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 р. № 9-зп слідує, що не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Згідно із ч. 2 ст. 22 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом.

Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції (ч. 3 ст. 22 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів").

З поділу системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації випливає поняття цивільної юрисдикції, під якою розуміється компетенція суду щодо вирішення справ у порядку цивільного судочинства.

Судова юрисдикція - це розмежування компетенції між загальними, господарськими та адміністративними судами. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Основними критеріями визначення юрисдикції спорів є характер (предмет) правовідносин, що виникли між сторонами та суб'єктний склад правовідносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із ч. 2 ст. 95 Земельного кодексу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

У п. 4.8. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 р. у справі № 911/2764/13 зазначено, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, проте предмет в яких безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Вказані правові висновки Великої Палати Верховного Суду, судом враховуються при наданні оцінки відповідності процесуальним вимогам даного позову.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на правомірність договору оренди землі б/н від 20.10.2006 р., збереження його чинності після смерті орендодавця ОСОБА_2 та перехід прав орендодавця за даним договором до гр. ОСОБА_1 Похідною вимогою за вказаним позовом є вимога ТОВ "Агро-Еталон" про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди за договором б/н від 27.07.2018 р.

Такими чином, вирішення спору щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди землі 27.07.2018 року, укладеного між ТОВ "Зарванецьке" та ОСОБА_1, порушить права та охоронювані законом інтереси гр. ОСОБА_1 (власника земельної ділянки) як сторони спірного правочину, яка не може бути стороною у господарському процесі.

А відтак, враховуючи, що позивач звернувся до господарського суду з позовом з вимогою про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 27.07.2017 р., відповідно до якого гр. ОСОБА_1 (власник земельної ділянки, орендодавець) передано в користування ТОВ "Зарванецьке" (орендар) земельну ділянку площею 3,22 га, такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства , оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки фізичної особи.

При цьому суд також враховує, що хоча гр. ОСОБА_1 (власник земельної ділянки) не була зазначена позивачем під час подання позову як співвідповідач, вказана обставина не може бути підставою для розгляду спору господарським судом, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків такої фізичної особи.

З приводу вимоги про скасування рішення державного реєстратора, яка є похідною від вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, то в силу п. 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорахщо виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Отже, вимоги щодо скасування записів про державну реєстрацію прав можуть бути предметом розгляду у господарському суді виключно у випадку предметної підсудності основної позовної вимоги.

Оскільки, судом зроблено висновок про непідсудність первісної вимоги позову, то похідна вимога щодо скасування рішення державного реєстратора також має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

З огляду на вказане, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

Про відмову у відкритті провадження у справі, не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви, постановлюється ухвала. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановляння в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу (ч. 3 ст. 175 ГПК України).

Відповідно до ч.4 ст.175 ГПК України до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч.6 ст.175 ГПК України).

За приписами ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами, як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Враховуючи наведене, вказаний спір віднесений до юрисдикції загальних судів, в даному випадку до юрисдикції Тиврівського районного суду Вінницької області.

Дійшовши висновку про відмову у прийнятті позовної заяви суд також зважає на практику Європейського суду з прав людини, яка згідно із ч. 4 ст. 11 ГПК України підлягає застосуванню судом при розгляді справ як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом

Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.

У п. 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Аадам ІІ проти Німеччини" зазначено, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоч остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що це вже спотворює саму суть цього права.

Слід також звернути увагу на іншу складову закріпленого у статті 6 Конвенції права - вимогу щодо законності суду, тобто суду, встановленого законом. Це поняття включає організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції) складову. Порушення під час визначення юрисдикції суду безумовно призводить до порушення права на справедливий суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2018 р. у справі № 820/5586/16).

З огляду на вказане, відмова господарського суду в прийнятті даної позовної заяви не суперечить ч.3 ст. 124 Конституції України, оскільки це не позбавляє позивача права на захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів у спосіб і в порядку встановленому Конституцією України та законами України, зокрема подання відповідної позовної заяви до суду іншої юрисдикції в порядку цивільного судочинства, в даному випадку до Тиврівського районного суду Вінницької області.

Відмовляючи у прийнятті позовної заяви, за відсутності відповідного клопотання позивача, суд не вирішує питання щодо повернення йому судового збору відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст.ст. 232, 233, 234, 235, 240, 242, 243, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. У відкритті провадження у справі № 902/359/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еталон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарванецьке" про визнання недійсним Договору оренди землі б/н від 27.07.2018 року, укладеного з ОСОБА_1, та скасування Рішення державного реєстратора Тиврівської районної державної адміністрації про державну реєстрацію від 01.08.2018 року номер запису №27288151 щодо державної реєстрації речового права на земельну ділянку за кадастровим номером 0524580800:01:005:0183 - відмовити.

2. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Еталон", що розгляд справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.

3. Позовну заяву вих. № 356 від 06.05.2019 р. (вх. № 370/19 від 06.05.2019 р.) на 5-ти аркушах разом з доданими матеріалами повернути позивачу.

4. Копію позовної заяви вих. № 356 від 06.05.2019 р. (вх. № 370/19 від 06.05.2019 р.) долучити до примірника ухвали, яка залишається в справі.

5. Примірник ухвали надіслати позивачу, учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також засобами електронного зв'язку за наступними адресами: за наступними адресами: OFFICE@AGRO-ETALON.COM, rda_tyvriv@vin.gov.ua

.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 16.05.2019 року.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити ухвалу суду протягом 10 днів з дня складення судового рішення (ухвали) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Ухвалу складено - 16.05.2019 року.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. вул. Жовтнева, 60, с. Тростянець, Тиврівський район, Вінницька область, 23332.

3 - відповідачу - вул. Соборна, 88 А, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310.

4 - третій особі, Тиврівській районній державній адміністрації - вул. Тиверська, 32, смт. Тиврів, Тиврівський район, Вінницька обл., 23300

5 - третій особі, ОСОБА_1 - АДРЕСА_1