Рішення

від 11.05.2019 по справі 907/102/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.05.2019 м. Ужгород Справа № 907/102/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/102/19 розглянувши позовну заяву фізичної особи - підприємця Кацала Романа Андрійовича, м. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю "Сінкмобайлс", м. Ужгород про стягнення суми 36316,00грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 36316,00грн. заборгованості по оплаті за надані послуги згідно з договором про надання послуг №01062016_КРА від 01.06.2016, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 19, 42 Конституції України, ст.ст.525-527, 530, 610, 625, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 5, 173-175, 193 Господарського кодексу України щодо неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасності оплати наданих послуг.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг №01062016_КРА від 01.06.2016 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані за договором послуги, зокрема, на підставі Акту надання послуг від 30 червня 2017 року, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у сумі 36316 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.03.2019 у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України судом було призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановлено строки для подання сторонами заяв по суті, а також для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження .

Суд зазначає, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а, відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. .

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінкмобайлс" та Фізичною особою - підприємцем Кацалою Романом Андрійовичем був укладений договір про надання послуг №01062016_КРА (надалі - Договір), відповідно до якого Замовник (відповідач у справі) доручає та зобов`язується оплатити, а Виконавець (позивач у справі) зобов`язується на умовах та у строки, встановлені Договором, надавати послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення (в тому числі Додатків), послуги з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та надавати інші послуги у сфері інформаційних технологій (ІТ) (надалі - Послуги).

Пунктом 3.1. Договору сторонами встановлено, що замовник зобов`язаний оплатити роботу виконавця в розмірі та в строки, які передбачені Розділом 4 Договору.

Оплата за надані послуги здійснюється на підставі акту про надані послуги та виставлених рахунків на протязі 5-ти днів з моменту підписання Актів про надані послуги (п. 4.1. Договору).

Як стверджує позивач та підтверджується поданими ним матеріалами, за договором про надання №01062016_КРА від 01.06.2016, зокрема, відповідно до Акту надання послуг від 30.06.2017 року, позивач надав відповідачеві послуги на загальну суму 42827грн., які відповідачем були оплачені частково, внаслідок чого у нього виник борг на суму 36316 грн.

Направлена відповідачу 04.02.2019 року претензія про сплату боргу на вказану суму залишена відповідачем без задоволення, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу в примусовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, відноситься до договірних зобов`язань по наданню послуг.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На підставі 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

В силу вимог ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідно до Акту надання послуг від 30 червня 2017 року позивач належно виконав свої зобов`язання, оскільки претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) у відповідача не було. В свою чергу відповідач не оплатив вартість наданих відповідачем послуг в повному обсязі, в зв`язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 36316 грн. Не погасив відповідач наявний перед позивачем борг і у встановлений претензією строк.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

За таких обставин, позовні вимоги належним чином доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані, відтак, порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом стягнення на його користь з відповідача суми 36316 грн. заборгованості за надані послуги.

Отже, позов слід задоволити повністю.

Судові витрати у вигляді сплати судового збору належить покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, позивачем подано клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, заявою про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивач просить, окрім судового збору, відшкодувати витрати на правову допомогу, яка надавалася адвокатом Пшеницькою Г.В. на підставі Договору КРА-1 про надання послуг. Відповідно до Додатку № 1 до вказаного договору сторони погодили розрахунок вартості послуг, відповідно до якого, з розрахунку вартості однієї одиниці роботи/людино-години - 600грн, надання юридичних консультацій по справі кількістю 2, оцінюється разом у 1200 грн, написання заяв, претензій, написання та підготовка позовної заяви до Господарського суду Закарпатської області у справі про стягнення з ТОВ Сінкмобайлс кількістю одиниць -7 складає 4200грн, участь в судових засіданнях -600грн; всього на 6000грн.

В подальшому, позивач направив суду заяву про приєднання доказів понесення витрат на правничу допомогу, зокрема, акт здачі-приймання наданих послуг на суму 9000 грн. та підтвердження їх сплати адвокату (квитанція до прибуткового касового ордера № 14 від 02 квітня 2019 року на суму 9000 грн).

Відповідно до поданого суду Акту КРА-1 позивачу було надано та, відповідно, оплачено, правничу допомогу на суму 9000 грн, яка складається з витрат на надання юридичних консультацій по справі кількістю 2 одиниці, разом - 1200 грн.; написання претензії та надіслання ТОВ Сінкмобайлс кількістю 3, разом - 1800 грн.; написання позовної заяви про стягнення заборгованості із ТОВ Сінкмобайлс , підготовка додатків, подання позовної заяви до Господарського суду Закарпатської області кількістю 8, разом - 4800 грн.; написання заяви про долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу по справі 907/102/19 та подання до суду кількістю 2, разом - 1200 грн.

З огляду на предмет позовних вимог та розмір заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу судом враховано наступне.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Поряд з цим. відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі, якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також доведеності понесених витрат.

Як вже встановлено судом, спір між сторонами виник внаслідок виникнення у відповідача перед позивачем боргу за послуги, факт надання яких підтверджується Актом наданих послуг, тобто предметом дослідження та оцінки у справі виступали Договір, яким врегульовано правовідносини між сторонами, згаданий акт надання послуг та факт проведеної на його підставі оплати. Саме тому, з огляду на малозначність справи та її незначну складність, розгляд її здійснювався судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Суд бере до уваги, що при розгляді справ у малозначних спорах представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу (ст. 58 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вище викладене та положення частини 4 ст.126 ГПК України заявлений позивачем розмір понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у сумі 9000 грн, як і факт необхідності залучення такого для розгляду справи незначної складності, не відповідає критерію співмірності та розумності їх розміру з урахуванням складності справи та ціни позову (36316 грн.), яка присуджена на користь позивача до стягнення, а також є завищеним щодо іншої сторони спору.

З огляду на вищенаведене, заява позивача щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу у сумі 9000 грн. підлягає задоволенню частково у розмірі 2000,00 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що при поданні позовної заяви та заяви про попередній розрахунок судових витрат, сторонами було погоджено вартість послуг. Так, вартість написання заяв, претензій, написання та підготовка позовної заяви до суду погоджена сторонами у Додатку № 1 до Договору КРА-1 та складала 4200грн. (застереження у додатку щодо можливої невідповідності вартості послуг у майбутньому було підписано сторонами лише щодо вартості послуг за участь в судових засіданнях). Поряд з цим, у поданій суду заяві про приєднання доказів понесення витрат на правничу допомогу, позивач надав суду докази про отримання цих послуг, однак, за ціною 6600грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведене, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку).

Оскільки вартість послуг правової допомоги, яка визначена умовами відповідного договору, в подальшому позивачем та адвокатом була безпідставно та без жодних обґрунтувань збільшена, то вимога про відшкодування наданих послуг у заявленому розмірі не підлягає до задоволення і з цих підстав.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 126, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінкмобайлс", (88000, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, буд. 47, офіс 401, код 39364549) на користь Фізичної особи - підприємця Кацали Романа Андрійовича, ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму 36316 (Тридцять шість тисяч триста шістнадцять гривень) грн. заборгованості за надані послуги, а також судові витрати в сумі 1921 (Одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2000 (Дві тисячі) грн. - витрат на правову допомогу

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 16.05.2019.

Суддя О.Ф. Ремецькі