Рішення

від 22.04.2019 по справі 910/680/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 910/680/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2019 м. Івано-Франківськ Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 910/680/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська Логістична Компанія" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сільверсервіс" 8 657 грн 10 коп. за договором перевезення вантажу.

ТОВ "Волинська Логістична Компанія" звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з ТОВ "Сільверсервіс" 8 657 грн 10 коп. за договором перевезення вантажу від 06 вересня 2018 р. № 06/09/18, з яких 7 849 грн - основний борг, 727 грн - пеня, 60 грн 64 коп. - 3 % річних, 19 грн 85 коп. - інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення своїх договірних зобов`язань, згідно з умовами укладеного між сторонами договору, відповідач не оплатив в повному обсязі надані позивачем послуги.

12 лютого 2019 р., Господарський суд м. Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Цього ж дня Господарський суд м. Києва постановив ухвалу про направлення даної справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області.

22 лютого 2019 р., Господарський суд Івано-Франківської області прийняв дану справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію цієї ухвали суд надіслав відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - вул. Хриплинська, буд. 11, м. Івано-Франківськ.

При цьому відомості про місцезнаходження ТОВ "Сільверсервіс" за такою адресою були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26 листопада 2018 р.

Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Водночас, 27 березня 2019 р., поштове відправлення, яким суд надсилав відповідачу копію ухвали від 22 лютого 2019 р., повернулось до суду із відміткою відділення Укрпошти "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2019 р. було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 25 лютого 2019 р. (http://reestr.court.gov.ua/Review/80021631), а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Водночас, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Як вбачається із поштового конверта, у якому суд надсилав копію ухвали від 22 лютого 2019 р., відмітку про повернення цього відправлення у поштовому відділенні проставили 26 березня 2019 р. Відтак, п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов розпочався 27 березня 2019 р. та закінчився - 10 квітня 2019 р.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд

в с т а н о в и в:

06 вересня 2018 р., ТОВ "Логістик імпорт сервіс" (26 листопада 2018 р. перейменовано в ТОВ "Сільверсервіс") як замовник та ТОВ "Волинська Логістична Компанія" як перевізник уклали договір перевезення вантажу, відповідно до розділу 1 якого останній зобов`язався доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов`язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

В п. 4.4 сторони Договору визначили, що оплата за виконані послуги проводиться після належним чином здійсненого перевезення та надання перевізником належним чином оформлених і підписаних документів: акту виконаних робіт, оригіналу CMR з відповідними відмітками про доставку вантажу. Розрахунки за виконані послуги проводяться протягом 7 банківських днів з моменту отримання замовником від перевізника зазначених документів.

Згідно з п. 6.6 Договору, у випадку порушення строку розрахунків, замовник зобов`язаний на письмову вимогу перевізника сплатити перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, штраф та інфляційні втрати.

06 вересня 2018 р., сторони підписали також заявку на перевезення вантажу, у якій визначили, зокрема, маршрут та вартість перевезення вантажу.

На виконання даного договору позивач здійснив перевезення за товарно-транспортними накладними вантажу з визначеного замовником місця завантаження до пункту його розвантаження, про що перевізник міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) з відповідною відміткою відповідача про доставку вантажу, акт наданих послуг від 11 вересня 2018 р. № 368 та виставив замовнику відповідний рахунок на оплату.

Із матеріалів справи вбачається, що вартість наданих перевізником послуг склала 9 849 грн.

28 вересня 2018 р., відповідач частково оплатив надані позивачем послуги, зокрема, в сумі 2 000 грн.

13 листопада 2018 р., позивач надіслав відповідачу претензію № 1/06/09/18 із вимогою про сплату решти заборгованості, однак відповіді на претензію позивач не отримав.

Отже, предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором перевезення вантажу.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що належним чином виконавши свої договірні зобов`язання позивач надав відповідачу послуги із перевезення вантажу, який останній оплатив лише частково.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що в результаті неповної оплати отриманих послуг відповідач порушив укладений між сторонами договір, що спричинило виникнення боргу відповідача перед позивачем на суму 7 849 грн.

В п. 6.6 Договору сторони визначили таку міру відповідальності покупця за порушення строків оплати товару як пеня, а також її розмір.

Перевіривши розрахунки пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд дійшов висновку щодо арифметичної правильності таких розрахунків.

Отже, позов ТОВ "Волинська Логістична Компанія" слід задовольнити у повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті судового збору, згідно з положеннями ст. 129 ГПК України, суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 129, 130, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити;

з товариства з обмеженою відповідальністю "Сільверсервіс" (76002, м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, буд. 11; ідентифікаційний код 40939396) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська Логістична Компанія" (43000, м. Луцьк, вул. Островського, 35, кв. 2; ідентифікаційний код 40614245) стягнути 7 849 (сім тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн основного боргу, 727 (сімсот двадцять сім) грн пені, 60 (шістдесят) грн 64 коп. 3 % річних, 19 (дев`ятнадцять) грн 85 коп. інфляційних втрат за договором перевезення вантажу та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І. В. Ткаченко