Рішення

від 15.05.2019 по справі 910/3028/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2019Справа № 910/3028/19

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Акціонерного товариства Укртрансгаз

до Товариства з обмеженою відповідальністю Океніт

про стягнення 48 095,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Укртрансгаз (надалі - АТ Укртрансгаз ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Океніт (надалі - ТОВ Океніт ) про стягнення 48 095,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу №1510000420 від 19.10.2015, у зв`язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення заборгованості у розмірі 38 165,98 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 900,95 грн., 3% річних у розмірі 1 633,99 грн. та інфляційних у розмірі 5 394,41 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.03.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 26, приміщення 36.

Однак, 01.04.2019 конверт з ухвалою суду від 15.03.2019 було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

В той же час, 05.04.2019 та 23.04.2019 до суду від представника відповідача надходили клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження та розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, в задоволенні яких судом було відмовлено.

Таким чином, суд вважає відповідача таким, що повідомлений належним чином про факт існування даної справи, проте відзив на позовну заяву відповідачем не було подано.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

19.10.2015 між АТ Укртрансгаз (виконавець) та ТОВ Океніт (замовник) був укладений договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу №1510000420 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1 якого виконавець зобов`язується протягом строку, визначеного договором, зберігати в підземному сховищі газу (ПСГ) природний газ, у тому числі страховий запас газу, переданий йому замовником, та повернути замовнику газ у кількості, визначеній у договорі, а замовник зобов`язується внести плату за послуги із зберігання (закачування, зберігання, відбору) у встановлені договором строки.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що замовник передає виконавцю газ на зберігання, у тому числі страховий запас газу, у таких обсягах: 3 000,000 тис. куб. м - обсяг газу замовника, що планується закачати в ПСГ у поточному сезоні зберігання (період з 16.04.2015 по 15.04.2016); 3 000,000 тис. куб. м - обсяг газу в ПСГ, на який замовник планує набути право власності в ПСГ; 0,0 тис. куб. м - обсяг газу замовника, який залишається в ПСГ з минулого сезону зберігання (період з 16.04.2014 по 15.04.2015). У випадку наявності в ПСГ невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника на кінець минулого сезону зберігання, останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в поточному сезоні зберігання, що оформлюється сторонами відповідно до пункту 2.15 договору.

Додатковою угодою №1 від 14.04.2016 до Договору сторонами було доповнено п. 2.1 новими абзацами такого змісту:

3 000,000 тис. куб. м - обсяг газу замовника, що планується закачати в ПСГ у сезоні зберігання 2016-2017 років (період з 16.04.2016 до дати, яка настане раніше, а саме: 15.04.2017 або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, затверджених Національною комісією, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на виконання Закону України);

3 000,000 тис. куб. м - обсяг газу в ПСГ, на який замовник планує набути право власності в ПСГ сезоні зберігання 2016-2017 років;

31,775 тис. куб. м - обсяг газу замовника, який залишається в ПСГ з сезону зберігання 2015-2016 років (період з 16.04.2015 по 15.04.2016).

У випадку наявності в ПСГ невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника на кінець сезону зберігання 2015-2016 років, останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в сезоні зберігання 2016-2017 років, що оформлюється сторонами відповідно до пункту 2.16 договору .

Пунктом 2.12 Договору передбачено, що обсяг газу, що передається сторонами при його закачуванні або відборі в/із ПСГ, у відповідному місяці оформляється актом приймання-передачі газу. Акти приймання-передачі газу підписуються сторонами та скріплюються печатками сторін до 15 числа місяця, наступного за звітним. В актах приймання-передачі газу вказується обсяг газу, у тому числі страхового запасу газу, закачаний або відібраний в/із ПСГ. Акти приймання-передачі газу є підставою для проведення розрахунків замовника із виконавцем.

За змістом п. 4.1, 4.2 Договору замовник сплачує послуги із закачування, відбору газу в ПСГ та його зберігання шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця до 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем закачування/відбору газу.

Згідно з п. 4.3 Договору замовник зобов`язується протягом 15 днів з дати укладення договору сплатити виконавцю частину вартості послуг із зберігання газу, що залишився на подальше зберігання в ПСГ після закінчення минулого сезону зберігання, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

На виконання умов Договору відповідач передавав, а позивач приймав на зберігання природний газ, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом про обсяги залишку природного газу в ПСГ на кінець сезону зберігання №119/05-16 від 30.04.2016, актом прийому-передачі природного газу №355/04-16 від 30.04.2016, актом приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ №272/02-16 від 31.05.2016, актом приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ №301/02-16 від 31.05.2016, актом прийому-передачі природного газу №498/04-16 від 21.06.2016, актом прийому-передачі природного газу №520/04-16 від 24.06.2016, актом прийому-передачі природного газу №473/04-16 від 14.06.2016, актом приймання-передачі природного газу при відборі №311/02-16 від 30.06.2016 та актом приймання-передачі природного газу при відборі шляхом заміщення №293/09-16 від 23.11.2016.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов Договору не було у повному обсязі сплачено вартість витрат за зберігання природного газу на загальну суму 38 165,98 грн.

Згідно з п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 статті 946 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до частини 3 вказаної статті якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Додатковою угодою №1 від 14.04.2016 до Договору розділ ІХ викладено в наступній редакції:

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині зберігання (закачування, зберігання, відбору) газу до дати, яка настане раніше, а саме: 15.04.2017 або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на виконання Закону України, а в частині проведення розрахунків за надані виконавцем послуги - до повного виконання замовником своїх зобов`язань за договором. Подальше зберігання газу замовника здійснюється виконавцем на договірних засадах на підставі Типового договору зберігання (закачування, відбору) природного газу, затвердженого постановою від 30.09.2015 №2499 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг .

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивач передавав, а відповідач приймав на зберігання природний газ, за що позивачем було нараховано відповідну плату на загальну суму 58 723,15 грн. Вказана плата включає в себе послуги по закуванню та відбору газу, а також вартість перебування залишків газу в сховищах.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розділом 4 Договору сторони погодили розмір та порядок сплати відповідачем вартості закачування та відбору, а також зберігання залишків природного газу на кінець та початок звітних періодів.

Із пояснень представника позивача вбачається, а відповідачем не спростовано факт часткового виконання ним грошового зобов`язання з внесення плати за зберігання газу на суму 20 557,17 грн.

За таких обставин, враховуючи приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п.п. 4.2, 4.3 Договору, заборгованість відповідача становить 38 165,98 грн., а строк виконання грошового зобов`язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 38 165,98 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ТОВ Океніт обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги АТ Укртрансгаз про стягнення з ТОВ Океніт заборгованості у розмірі 38 165,98 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 900,95 грн., 3% річних у розмірі 1 633,99 грн. та інфляційних у розмірі 5 394,41 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у період з 21.12.2016 по 28.02.2019.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 14.04.2016 передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених пунктами 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.7 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 900,95 грн., 3% річних у розмірі 1 633,99 грн. та інфляційних у розмірі 5 394,41 грн.

За таких обставин, позовні вимоги АТ Укртрансгаз про стягнення з ТОВ Океніт заборгованості у розмірі 38 165,98 грн., пені у розмірі 2 900,95 грн., 3% річних у розмірі 1 633,99 грн. та інфляційних у розмірі 5 394,41 грн. задовольняються судом повністю.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Укртрансгаз задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Океніт (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 26, прим. 36; ідентифікаційний код 38912925) на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код 30019801) заборгованість у розмірі 38 165 (тридцять вісім тисяч сто шістдесят п`ять) грн. 98 коп., пеню у розмірі 2 900 (дві тисячі дев`ятсот) грн. 95 коп., 3% річних у розмірі 1 633 (одна тисяча шістсот тридцять три) грн. 99 коп., інфляційні у розмірі 5 394 (п`ять тисяч триста дев`яносто чотири) грн. 41 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий