Рішення

від 13.05.2019 по справі 914/672/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2019 Справа № 914/672/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» , м. Львів

до відповідача: Центру фінансово-господарського та навчально-методичного забезпечення закладів освіти і культури Розвадівської сільської ради Миколаївського району Львівської області, с. Розвадів, Миколаївський район, Львівська область

про стягнення 286 859, 46 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: Мачічка О. О. - представник;

від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» до Центру фінансово-господарського та навчально-методичного забезпечення закладів освіти і культури Розвадівської сільської ради Миколаївського району Львівської області про стягнення 286 859, 46 грн.

Ухвалою суду від 12.04.2019 було відкрито провадження у справі № 914/672/19 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.05.2019.

Представник позивача у судове засідання 13.05.2019 з`явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 13.05.2019 не з`явився, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, у якому повідомив про неможливість забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання, щодо розгляду справи за відсутності відповідача не заперечував, позовні вимоги визнав.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 13.05.2019 оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Центру фінансово-господарського та навчально-методичного забезпечення закладів освіти і культури Розвадівської сільської ради Миколаївського району Львівської області про стягнення 286 859, 46 грн заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у січні 2019 року ним було здійснено поставку природного газу відповідачу на суму 283 946, 10 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2019 № ЗЛВ89007458.

Відповідач за поставлений позивачем природній газ не оплатив, внаслідок чого у нього існує заборгованість перед позивачем в розмірі 283 946, 10 грн, яка підтверджується підписаним сторонами актом звіряння взаємних розрахунків за період 2019 року.

З метою захисту свого права на отримання плати за поставлений природній газ, позивач звернувся з цим позовом до суду та просить стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 283 946, 10 грн, інфляційні втрати на суму 1 419, 73 грн та 3 % річних в розмірі 1 493, 63 грн за період з 01.02.2019 по 05.04.2019 року.

Позиція відповідача.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що не заперечує щодо позову та заборгованість визнає. Вказав, що така заборгованість виникла через особливості бюджетного законодавства та бюджетного планування на початку року.

Обставини справи встановлені судом.

У січні 2019 року позивач поставив відповідачу природній газ в кількості 21 876 тис. м 3 на суму 283 946, 10 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2019 № ЗЛВ89007458, який підписаний та завірений печатками сторін без жодних зауважень, зокрема, щодо кількості, якості чи ціни товару.

28.03.2019 сторонами було підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період 2019 року, згідно якого у відповідача обліковується заборгованість перед позивачем на суму 283 946, 10 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач протягом тривалого часу не виконав зобов`язання щодо оплати за поставлений йому природній газ, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Норми права та мотиви з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 191 ГПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведених обставин справи суд зазначає, що представлені суду докази, а саме підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2019 № ЗЛВ89007458 та акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами, підтверджують факт поставки позивачем природного газу відповідачу на суму 283 946, 10 грн та факт отримання відповідачем вказаного товару без зауважень. На підставі зазначеного, враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 283 946, 10 грн заборгованості є правомірною, обгрунтованою та підлягає до задоволення.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної Постанови).

У зв`язку із простроченням відповідачем оплати за поставлений йому природній газ, на підставі ст. 625 ЦК України, позивач заявив до стягнення з відповідача 1 419, 73 грн - інфляційних втрат та 1 493, 63 грн - 3 % річних нарахованих за період з 01.02.2019 по 05.04.2019.

Суд, перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку що вказані нарахування проведені вірно, а суми інфляційних втрат у розмірі 1 419, 73 грн та 3 % річних у розмірі 1 493, 63 грн підлягають стягненню з відповідача.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Центру фінансово-господарського та навчально-методичного забезпечення закладів освіти і культури Розвадівської сільської ради Миколаївського району Львівської області (81634, Львівська область, Миколаївський район, с. Розвадів, вул. Біласа і Данилишина, б. 18А, код ЄДРПОУ 41834402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (79039, м. Львів, вул. Золота, б. 42, код ЄДРПОУ 39594527) 283 946, 10 грн - основного боргу, 1 419, 73 грн - інфляційних втрат, 1 493, 63 грн - 3 % річних та 4 302, 90 грн - судового збору .

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено 16.05.2019.

Суддя Манюк П.Т.