Рішення

від 07.05.2019 по справі 916/427/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/427/19

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курко Д.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Філевський Р.М. за довіреністю від 22.01.2019р.;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ростагростар» до товариства з обмеженою відповідальністю „Промагро» про стягнення про стягнення 255 689,48 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ростагростар» (далі по тексту - ТОВ „Ростагростар» ) звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Промагро» (далі по тексту - ТОВ „Промагро» ) про стягнення суми основного боргу у розмірі 255 689,48 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки товару, укладеного у спрощений спосіб.

Представник відповідача в судові засідання по даній справі не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв, незважаючи на його належне повідомлення про дату та час судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Оскільки ТОВ „Промагро» не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між ТОВ „Ростагростар» та ТОВ „Промагро» було досягнуто домовленості щодо поставки позивачем на користь відповідача добрив „Мікро-мінераліс» , загальною вартістю 255 689,48 грн.

18.04.2018р. та 24.04.2018р. ТОВ „Ростагростар» було передано, а ТОВ „Промагро»

було прийнято у власність добрива, загальна вартість яких складає 255 689,48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №б/н від 18.04.2018р. на суму 227 849,48 грн. та №б/н від 24.04.2018р. на суму 27 840,00 грн. При цьому, товар був отриманий уповноваженим представником ТОВ „Промагро» , що підтверджується довіреністю №66 від 18.04.2018р. на отримання товарно-матеріальних цінностей.

03.12.2018р. ТОВ „Ростагростар» звернулось до ТОВ „Промагро» із претензією №1, у відповідності до якої позивач просив сплатити вартість отриманого на підставі видаткових накладних №б/н від 18.04.2018р. на суму 227 849,48 грн. та №б/н від 24.04.2018р. на суму 27 840,00 грн. товару. Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Промагро» , позивачем було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе за умовами договору поставки товару, укладеного у спрощений спосіб, зобов`язань так і не було оплачено його вартості, що стало підставою для звернення позивача до суду із даної позовною заявою.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, суд першочергово вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, положеннями ст. 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В силу положень ч. ч. 1,5 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, господарський суд дійшов наступного висновку. Так, правочини між суб`єктами господарювання належить вчиняти в письмовій формі, що втім не виключає можливості досягнення усної домовленості між сторонами з подальшим обов`язковими переданням відповідних письмових документів, які повинні підтверджувати факт укладання правочину між сторонами. З урахуванням викладеного вище, а також приймаючи до уваги наявні у матеріалах справи видаткові накладні №б/н від 18.04.2018р. на суму 227 849,48 грн. та №б/н від 24.04.2018р. на суму 27 840,00 грн., господарський суд доходить висновку, що між сторонами по справі було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, в порушення наведених норм закону ТОВ „Промагро» не було оплачено на користь позивача вартості товару, отриманого на підставі видаткових накладних №б/н від 18.04.2018р. та №б/н від 24.04.2018р. на загальну суму 255 689,48 грн., в результаті чого станом на момент вирішення даного спору у відповідача наявна заборгованість у розмірі 255 689,48 грн.

З викладених обставин, позовні вимоги ТОВ „Ростагростар» до ТОВ „Промагро» про стягнення 255 689,48 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищезазначене, позов товариства з обмеженою відповідальністю „Ростагростар» до товариства з обмеженою відповідальністю „Промагро» підлягає задоволенню шляхом присудження до стягнення на користь позивача заборгованості у розмірі 255 689,48 грн. відповідно до ст. ст. 11, 202, 205, 208, 509, 510, 520, 521, 525, 526, 530, 610 - 612, 617, 662, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 265 Господарського кодексу України.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Промагро» /68100, Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Котовського, 22, ідентифікаційний код 25430925/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ростагростар» /54008, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 122, кв. 50, ідентифікаційний код 39885903/ заборгованість у розмірі 255 689,48 грн. /двісті п`ятдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять грн. 48 коп./, судовий збір у розмірі 3835,35 грн. /три тисячі вісімсот тридцять п`ять грн. 35 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 16.05.2019р.

Суддя С.П. Желєзна