Рішення

від 06.05.2019 по справі 916/585/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/585/19

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

Від позивача : Мельник І.В. - на підставі свідоцтва;

Від відповідача : не з`явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АМАКО УКРАЇНА до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМАГРО про стягнення 205 577,54грн. -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю АМАКО УКРАЇНА звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 600/19) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМАГРО про стягнення 205 577,54грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.03.2019р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та підготовче засідання призначити на "02" квітня 2019 р. о 11:45 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.04.2019р. було відкладено підготовче засідання на "23" квітня 2019 р. о 12:40 год.

18.04.2019р. через канцелярії Господарського суду Одеської області представником позивача було надано клопотання за вх.ГСОО№7722/19 про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.04.2019р. було закрито підготовче провадження у справі №916/585/19 із призначенням справи до судового розгляду по суті на 06.05.2019р. о 11:00 год.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМАГРО в судові засідання по справі не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області були направлені за належною адресою відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, а тому за приписами ч.7 ст.120ГПК України відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження у справі.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

06.05.2019р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

27.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АМАКО Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОМАГРО було укладено договір №13597/009089, згідно із умовами якого Позивач зобов`язується протягом дії даного Договору поставляти Відповідачу запасні частини для сільськогосподарської та будівельної техніки та обладнання, комерційних автомобілів, причепів, авто хімію, мастила (оливи), покришки, супутні товари для вищезазначеної техніки (далі за текстом - товар), а Відповідач зобов`язувався приймати товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах.

Відповідно до п. 1.2. Договору, загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим Договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов Договору на протязі його дії.

Пунктом 2.1. Договору, Договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31 грудня поточного року включно.

Відповідно до умов пункту 5.1. Договору, Покупець зобов`язаний здійснити оплату товару на умовах 100% передплати за замовлену партію товару згідно рахунка Постачальника.

Пунктом 5.1.1. Договору визначено, що Рахунок підлягає оплаті протягом 3 (трьох) банківських днів з дати його виставлення. В разу порушення Покупцем даної умови рахунок вважається недійсним, а Постачальник має право змінити ціну товару.

За умовами п.5.3. Договору, якщо товар поставлено без попередньої оплати, а додаток про відстрочення оплати укладено не було, Покупець зобов`язаний оплатити вартість такого товару протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки товару, вказаної в видатковій накладній.

В даному випадку весь Товар був поставлений без попередньої оплати, додатків про відстрочення оплати не укладалось, тому Відповідач зобов`язаний оплатити вартість такого товару протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки товару.

На виконання умов Договору, в період з 07.03.2018р. по 04.10.2018р. Позивач поставив Відповідачу ОСОБА_1 на суму 364 370,20грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт приймання Відповідачем товару згідно із видатковими накладними підтверджується підписами уповноважених осіб та керівника Відповідача, актом взаємних розрахунків за період з 01.01.2018р. по 31.01.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю АМАКО УКРАЇНА та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОМАГРО за договором № 13597/009089 від 27.02.2018р. та довідкою №13597 від 18.02.2019р. виданою бухгалтерією Товариства з обмеженою відповідальністю АМАКО УКРАЇНА про рух коштів та ТМЦ за договором №13597/009089 від 27.02.2018р. в період з 07.03.2018р. по 18.02.2019р.

Крім того проведені операції підтверджуються Реєстром виписаних та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних щодо проведених операцій за договором №13597/009089 від 27.02.2018р.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач здійснив на виконання Договору наступні платежі на загальну суму 192 059,17грн., що підтверджується довідкою №13597 від 18.02.2019р., виданою бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю АМАКО УКРАЇНА .

Більше жодних платежів на погашення вказаної заборгованості від Відповідача не надходило.

29.01.2019року, за вих. №4110 відповідачу була направлена претензія-вимога про оплату заборгованості за поставлені запчастини в сумі 172 311,03грн., але відповіді на неї не надійшло та кошти за поставлений товар не сплачені.

З наведених підстав, Товариство з обмеженою відповідальністю АМАКО УКРАЇНА звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМАГРО про стягнення 205 577,54грн.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що правовідносини сторін склалися на підставі укладеного між ними 27.02.2018 року договору №13597/009089.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як все було встановлено господарським судом, факт приймання Відповідачем товару підтверджується видатковими накладними, які містять підписи уповноважених осіб та керівника Відповідача.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача суму пені у розмірі - 22 773,38грн, суму 3% річних у розмірі - 1 897,78грн. та суму інфляційних втрат у розмірі - 8 595,35грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до умов пункту 10.3. Договору, при простроченні оплати товару, який поставлено без попередньої оплати, чи наданих послуг, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого товару (товарів) за відповідною накладною за кожен день прострочення, якщо інша відповідальність не передбачена в додатку (додатках до цього Договору.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми пені, 3% річних та інфляційних втрат наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судові засідання відповідач не з`являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю АМАКО УКРАЇНА до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМАГРО про стягнення 205 577,54грн. - задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМАГРО (68100, Одеська обл., Татарбунарський р-н., м. Татарбунари, вул. Котовського, будинок 22; код 25430925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АМАКО УКРАЇНА (08322, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Броварська, 2; код ЄДРПОУ 21665011) 172 311/сто сімдесят дві тисячі триста одинадцять/ грн. 03 коп. - суми основного боргу, 22 773 / двадцять дві тисячі сімсот сімдесят три/ грн. 38 коп. - пені, 1 897 /одна тисяча вісімсот дев`яносто сім/ грн. 78 коп. - 3% річних, 8 595 /вісім тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять/ 35 коп. - інфляційні втрати та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 083 /три тисячі вісімдесят три/ грн. 66 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повне рішення складено 16 травня 2019 р.

Суддя С.Ф. Гут