Рішення

від 14.05.2019 по справі 920/162/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.05.2019 Справа № 920/162/19 м. Суми

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХімСервісГруп , м. Чернівці

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Суми-Цукор , м. Суми

про стягнення 411 918,78 грн.,

суддя Котельницька В.Л.

за участю представників (у режимі відеоконференції):

від позивача: Журавльова О.Л. (ордер серії ЧЦ № 00464 від 04.03.2019)

від відповідача: не прибув

при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.

Суть спору: до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ХімСервісГруп з позовом, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Суми-Цукор 411 918,78 грн. заборгованості, у тому числі 355455,00 грн. основного боргу за неналежне виконання умов договору № 20 від 06.09.2018, 52120,41 грн. пені, 4343,37 грн. - суму 3% річних; покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач відзиву на позов не подав, його повноважний представник у підготовче засідання не прибув, про розгляд справи у суді відповідач повідомлений належним чином.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача надав згоду на закриття підготовчого провадження та розгляд справи по суті у даному судовому засіданні.

Судом, без виходу до нарадчої кімнати, враховуючи факт належного повідомлення відповідача про розгляд справи та неодноразову неявку його представника у засідання суду, було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та розгляд справи по суті в судовому засіданні 14.05.2019.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив суд його задовольнити.

Судом були досліджені докази, подані позивачем на обґрунтування його вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

06.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ХімСервісГруп (продавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Суми-Цукор (покупцем, відповідачем у справі) був укладений Договір № 20.

Відповідно до п. п. 1.1.-1.4. договору позивач зобов`язався поставити, а покупець прийняти і оплатити у порядку, встановленому договором, товар, а саме - Диспінхіб 10 СП, згідно Таблиці № 1 в строки, по ціні і в кількості, обумовлених договором. Продукція поставляється за цінами, що вказані у Таблиці № 1. Ціни зафіксовані виходячи із зафіксованого відносно курсу продажу міжбанківської валютної біржі (графа закриття /ASK ) гривні до євро на дату, що передує даті укладання даного договору (згідно з веб-сайтом www . udiniorm . com 100 євро - 33,0064 грн.), та можуть бути змінені продавцем в односторонньому порядку пропорційно збільшенню цього курсу на дату виставлення рахунку на оплату. Кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором складає кількість, вказану у Таблиці №1. Загальна сума договору становить 472 020,00 грн., у тому числі ПДВ та буде змінена у відповідності до умов п. 1.2.

Відповідно до п.п. 2.1-2.3 договору продукція поставляється продавцем партіями на умовах поставки СРТ, - перевезення оплачено до складу покупця, (Інкотермс, 2010 р.): Перша партія: Диепінхіб 10 сп -1250 кг до 20.09.2018. Залишок продукції постачається на відповідальне зберігання з подальшим виписуванням видаткових накладних по мірі оплати покупцем за продукцію, що використовується. Продавець має право дострокової поставки, при цьому продукція виписується на відповідальне зберігання. Покупець зобов`язаний оплатити продукцію на протязі 7 банківських днів з дати поставки. У разі порушення покупцем вказаного порядку оплати, продавець має право дооцінити достроково поставлену продукцію у порядку, передбаченому п.1.2., виставити новий рахунок на оплату, а покупець зобов`язаний прийняти таку дооцінку та оплатити продукцію згідно такого рахунку. Датою поставки вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін первинних документів прийому-передачі продукції.

Як зазначав позивач, всього на виконання умов укладеного договору було поставлено продукції в кількості 5000 кг. Загальна вартість поставленої позивачем відповідачу продукції за даним договором становить 473 940,0, що підтверджується видатковими накладними № 113 від 25.09.2018, № 114 від 25.09.2018, копії яких містяться у матеріалах справи.

З боку відповідача продукція була отримана уповноваженою особою на підставі довіреностей, виданих на отримання цінностей від ТОВ ХімСервісГруп , що підтверджується товарно-транспортними накладним № Р113 та № Р114 від 25.09.2018, копії яких додано позивачем до позову.

Однак, відповідачем не було здійснено належним чином оплату отриманої за даним договором продукції, як це передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на 26.10.2018 у відповідності з актом звірки взаємних розрахунків заборгованість відповідача за договором № 20 від 06.09.2018 становила 473 940,00 грн.

06.11.2018 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому вимагав сплатити заборгованість або повернути поставлений згідно з договором товар. У відповідь на даний лист відповідач повернув позивачу товар (Диспінхіб 10 СП) у кількості 1250 кг загальною вартістю 118 485,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р266 від 22.11.2018, супровідним листом, накладною та довіреністю, копії яких додано до матеріалів справи.

Таким чином, станом на 01.02.2019 заборгованість відповідача перед позивачем за отриману продукцію згідно договору №20 від 06.09.2018 становить 355455,00 грн.

З метою позасудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із претензією та вимогою про сплату у строк до 21.01.2019 існуючої заборгованості. Відповідачем вищевказана претензія отримана, однак залишена без належного реагування, станом на 11.02.2019 (дату складання позову) відповідач своїх зобов`язань не виконав.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із змісту укладеного між сторонами у справі договору вбачається, що він має ознаки договору поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 вищезазначеного Кодексу передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання в частині оплати вартості поставленого позивачем товару не виконав, необхідну суму грошових коштів йому не перерахував.

У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 86 зазначеного Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем до позову додані необхідні докази на підтвердження заявлених вимог, у той час як відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, не надав суду доказів безпідставності позовних вимог.

Таким чином, на підставі встановлених фактів, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 355455,00 грн. заборгованості за поставлений товар, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача сум пені та 3% річних, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені ст. 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України та частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.3 договору від 01.02.2018 за прострочку оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день виникнення прострочки від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 52120,41 грн. пені, 4343,37 грн. 3% річних.

Перевіривши, розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розмір простроченого платежу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 6178,78 грн. у зв`язку із задоволенням задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Суми-Цукор (40021, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 127/1, кв. 15; код ЄДРПОУ 40649608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХімСервісГруп (58007, м.Чернівці, вул. Хотинська, 4-м; код ЄДРПОУ 38596065) 355455,00 грн. заборгованості за договором № 20 від 06.09.2018, 52120,41 грн. пені, 4343,37 грн. - суму 3% річних, 6178,78 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 16.05.2019.

Суддя В.Л. Котельницька