Рішення

від 15.05.2019 по справі 925/1200/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року Справа № 925/1200/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - представник не з`явився,

від відповідача - Коваленко С.В. - керівник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства «Енергобудівник» , с. Красносілка,

Лиманського району, Одеської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «СТМ-24» , м. Черкаси

про стягнення 72 752 грн. 66 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося приватне підприємство «Енергобудівник» до товариства з обмеженою відповідальністю «СТМ-24» про стягнення з відповідача 63 859 грн. 43 коп. попередньої оплати у зв`язку з не поставкою відповідачем товару, 2 635 грн. 00 коп. попередньої оплати у зв`язку з не наданням відповідачем послуг з перевезення, а також 4 725 грн. 60 коп. інфляційних втрат та 1 532 грн. 63 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29 січня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29 січня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 28 лютого 2019 року.

Проте судове засідання призначене на 28 лютого 2019 року не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючого судді по даній справі у відрядженні з 25 лютого 2019 року по 01 березня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04 березня 2019 року розгляд справи по суті призначено на 26 березня 2019 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 26 березня 2019 року було оголошено перерву до 12 год. 00 хв. на 23 квітня 2019 року.

Однак судове засідання призначене на 23 квітня 2019 року не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючого судді по даній справі у відрядженні.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24 квітня 2019 року розгляд справи по суті призначено на 15 травня 2019 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився.

В матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, однак письмового відзиву у визначений судом строк суду не надав.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28 грудня 2018 року встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позов до 22 січня 2019 року.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду відзив на позов, а також необхідні докази, що обґрунтовують заперечення по суті позовних вимог, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 15 травня 2019 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1200/18.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що здійснив попередню оплату товару та вартість транспортних послуг, однак відповідачем не було поставлено товару на суму 63 859 грн. 43 коп. та не надано транспортних послуг на суму 2 635 грн. 00 коп.

Крім того на підставі ст. 625 ЦК України позивачем було також заявлено до стягнення 4 725 грн. 60 коп. інфляційних втрат та 1 532 грн. 63 коп. 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, відповідачем надавались позивачу транспортні послуги протягом січня - березня 2017 року на суму 114 841 грн. 06 коп.

Факт надання відповідачем послуг підтверджується копіями актів надання послуг:

№7 від 20 січня 2017 року на суму 5 365 грн. 00 коп.;

№19 від 31 січня 2017 року на суму 13 023 грн. 00 коп.;

№ 20 від 01 лютого 2017 року на суму 12 061 грн. 80 коп.;

№ 24 від 02 лютого 2017 року на суму 13 499 грн. 10 коп.,

а також копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг):

№11 від 13 лютого 2017 року на суму 11 086 грн. 66 коп.;

№13 від 14 лютого 2017 року на суму 13 507 грн. 66 коп.;

№16 від 14 лютого 2017 року на суму 11 936 грн. 26 коп.;

№24 від 23 лютого 2017 року на суму 10 543 грн. 96 коп.;

№55 від 01 березня 2017 року на суму 11 881 грн. 36 коп.;

№36 від 03 березня 2017 року на суму 11 936 грн. 26 коп.

Позивачем були оплачені транспортні послуги на загальну суму 117 476 грн. 06 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень:

№44 від 20 січня 2017 року на суму 8 000 грн. 00 коп.;

№ 80 від 03 лютого 2017 року на суму 25 084 грн. 80 коп.;

№ 87 від 07 лютого 2017 року на суму 13 499 грн. 10 коп.;

№118 від 14 лютого 2017 року на суму 11 086 грн. 66 коп.;

№137 від 17 лютого 2017 року на суму 25 443 грн. 92 коп.;

№ 149 від 24 лютого 2017 року на суму 10 543 грн. 96 коп.;

№184 від 10 березня 2017 року на суму 23 817 грн. 62 коп.

Судом встановлено, що відповідачем не було надано позивачу транспортних послуг саме в цей період на суму 2 635 грн. 00 коп.

Вказані грошові кошти було сплачено платіжним доручення №44 від 20 січня 2017 року на загальну суму 8 000 грн. 00 коп.

По решті наданих в цей період та оплачених послуг між сторонами спору не існує.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, як це передбачено ч.1 ст. 639 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Звертаючись до суду позивач вказував, що протягом січня, лютого та березня 2017 року між сторонами письмового договору про надання транспортних послуг укладено не було.

З матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СТМ 24» (виконавець/перевізник) та приватним підприємством «Енергобудівник» (замовник) було укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні за №12/12/16.

Також 25 липня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СТМ 24» (виконавець/перевізник) та приватним підприємством «Енергобудівник» (замовник) було укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні за №25/07/17.

Згідно п. 1.1. вказаних договорів виконавець зобов`язався за винагороду й за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених даним договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу.

Перевізник зобов`язується виконати для замовника пов`язані з перевезенням вантажів такі види транспортно-екпедиторських операцій та послуг:

- організовувати та забезпечувати доставку вантажу за місцем призначення;

- оформляти супровідну документацію;

- зберігати та здійснювати нагляд за вантажем до його отримання в пункті призначення;

- оформлення та отримання документації у встановленому порядку;

- відмічати у товарно-транспортних накладних фактичний час прибуття та відправлення автомобілів із пунктів навантаження та розвантаження, що підтверджує здачу-прийом вантажу (п. 1.3. вищевказаних договорів).

За своєю правовою природою укладені між сторонами договори є договорами транспортного експедирування.

Згідно ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 930 ЦК України визначено, що договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Проте, строк дії договору від 12 грудня 2016 року закінчився 31 грудня 2016 року і з приводу його виконання спору між сторонами не існує.

Договір №25/07/17 між сторонами було укладено лише 25 липня 2017 року.

Водночас, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Також судом враховано, що відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу також укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно ст. 914 ЦК України перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.

За довгостроковим договором перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Пунктом 5.1 договору від 25 липня 2017 року №25/07/17 було передбачено, що строк дії договору встановлюється з моменту підписання по 31 грудня 2017 року.

Водночас, згідно ст. 934 ЦК України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Клієнт або експедитор має право відмовитися від договору транспортного експедирування, попередивши про це другу сторону в розумний строк. Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв`язку із розірванням договору (ст. 935 ЦК України).

Згідно ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач просив стягнути попередню оплату за ненадані послуги з посиланням на норми ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Проте, вищевказана норма цивільного законодавства врегульовує порядок повернення суми попередньої оплати товару під час правовідносин купівлі-продажу.

Стаття 693 ЦК України не застосовується до правовідносин пов`язаних з наданням послуг або перевезення вантажу.

В даному випадку позивач не позбавлений був можливості у разі порушення відповідачем своїх зобов`язань звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, зокрема, своїх витрат здійснених на оплату ненаданих послуг.

Разом з тим, якщо позивач вважає, що між сторонами не було укладено в належний спосіб договору перевезення вантажу або транспортного експедирування і кошти було перераховано без будь-якої на це правової підстави, то сторона не позбавлена заявити вимоги про повернення безпідставно отриманих коштів відповідно до ст.1212 ЦК України.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 635 грн. 00 коп. саме як попередньої оплати на підставі ст. 693 ЦК України за оплачені в січні 2017 року, проте, до цього часу ненадані транспортні послуги задоволенню не підлягає.

Що стосується решти вимог, то судом враховано наступне:

Матеріалами справи підтверджується, що 25 липня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СТМ 24» (постачальник) та приватним підприємством «Енергобудівник» (покупець) було також укладено договір постачання №25-07/17.

Згідно п. 1.1. договору постачання постачальник зобов`язався поставити і передати у власність, а покупець - прийняти і оплатити пиловник ялина (1,2 сорту), відповідно до умов договору, у відповідності до замовлення, супровідної документації і прийнятих сторонами змін і доповнень до договору, що є невід`ємною частиною даного договору та «Інкотермс» у редакції 2010.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Товар постачається постачальником за об`ємом, підлягаючим до видачі, зазначеним у товарно-транспортній накладній (п. 2.2. договору поставки).

Згідно п. 3.2. договору поставки ціна товару міститься у товарно-транспортних накладних, які надаються постачальником покупцю разом із партією товару.

Пунктом 5.2. договору поставки встановлено, що здійснюється 100% передоплата за товар згідно цього договору на підставі рахунку-фактури постачальника.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року. А в частині зобов`язань, що залишились не виконаними на вказану дату - до повного виконання таких зобов`язань сторонами (п. 11.1. договору поставки).

Згідно п. 4.3. договору постачання постачальник зобов`язаний в узгоджену дату або у межах узгодженої дати надати підготовлений до завантаження товар та виконати за рахунок покупця завантаження товару у транспортні засоби надані покупцем, у місці постачання, вказаному в п. 1.1. цього договору згідно умов постачання.

Перевізник зобов`язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 917 ЦК України).

Відповідачем надавались позивачу транспортні послуги протягом липня-грудня 2017 року, а також відвантажувався пиловник деревини, відповідно до укладених договорів від 25 липня 2017 року №25/07/17 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні та договору №25-07/17 постачання.

Позивачем було здійснено оплату за поставлений товар (пиловник) та надані транспортні послуги за період липень 2017 року - листопад 2017 року на підставі договорів від 25 липня 2017 року на загальну суму 1 712 743 грн. 65 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень:

№ 526 від 27 липня 2017 року на суму 51 011 грн. 65 коп.;

№531 від 28 липня 2017 року на суму 150 000 грн. 00 коп.;

№ 532 від 02 серпня 2017 року на суму 200 000 грн. 00 коп.;

№ 542 від 11 серпня 2017 року на суму 150 000 грн. 00 коп.;

№ 572 від 22 серпня 2017 року на суму 100 000 грн. 00 коп.;

№ 599 від 05 вересня 2017 року на суму 150 000 грн. 00 коп.;

№ 632 від 22 вересня 2017 року на суму 150 000 грн. 00 коп.;

№ 655 від 28 вересня 2017 року на суму 120 000 грн. 00 коп.;

№ 675 від 10 жовтня 2017 року на суму 100 000 грн. 00 коп.;

№ 710 від 20 жовтня 2017 року на суму 50 000 грн. 00 коп.;

№ 726 від 27 жовтня 2017 року на суму 200 000 грн. 00 коп.;

№ 756 від 22 листопада 2017 року на суму 291 732 грн. 00 коп.

Водночас відповідачем було поставлено товару на загальну суму 1 355 593 грн. 12 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

№ 74 від 26 липня 2017 року на суму 36 238 грн. 87 коп.;

№ 75 від 28 липня 2017 року на суму 33 675 грн. 60 коп.;

№ 79 від 31 липня 2017 року на суму 37 963 грн. 80 коп.;

№ 94 від 01 серпня 2017 року на суму 33 183 грн. 40 коп.;

№ 81 від 04 серпня 2017 року на суму 31 358 грн. 52 коп.;

№ 88 від 10 серпня 2017 року на суму 32 248 грн. 61 коп.;

№ 87 від 10 серпня 2017 року на суму 29 531 грн. 68 коп.;

№ 89 від 10 серпня 2017 року на суму 39 456 грн. 73 коп.;

№101 від 18 серпня 2017 року на суму 34 289 грн. 14 коп.;

№100 від 23 серпня 2017 року на суму 33 897 грн. 46 коп.;

№98 від 23 серпня 2017 року на суму 118 301 грн. 42 коп.;

№104 від 04 вересня 2017 року на суму 36 115 грн. 31 коп.;

№108 від 09 вересня 2017 року на суму 126 285 грн. 30 коп.;

№113 від 21 вересня 2017 року на суму 120 634 грн. 75 коп.;

№118 від 29 вересня 2017 року на суму 124 026 грн. 94 коп.;

№120 від 14 жовтня 2017 року на суму 36 120 грн. 48 коп.;

№121 від 17 жовтня 2017 року на суму 128 008 грн. 20 коп.;

№125 від 25 жовтня 2017 року на суму 130 562 грн. 65 коп.;

№126 від 31 жовтня 2017 року на суму 124 078 грн. 50 коп.;

№142 від 23 листопада 2017 року на суму 34 377 грн. 36 коп.;

№143 від 27 листопада 2017 року на суму 35 238 грн. 40 коп.

Також відповідачем було надано транспортні послуги на загальну суму 263 291 грн. 10 коп., на підставі договору від 25 липня 2017 року, що підтверджується копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг):

№115 від 26 липня 2017 року на суму 14 772 грн. 78 коп.;

№120 від 28 липня 2017 року на суму 14 185 грн. 80 коп.;

№121 від 31 липня 2017 року на суму 15 739 грн. 38 коп.;

№127 від 01 серпня 2017 року на суму 14 144 грн. 22 коп.;

№128 від 04 серпня 2017 року на суму 14 288 грн. 40 коп.;

№133 від 10 серпня 2017 року на суму 16 641 грн. 18 коп.;

№131 від 10 серпня 2017 року на суму 13 526 грн. 46 коп.;

№130 від 10 серпня 2017 року на суму 15 192 грн. 36 коп.;

№151 від 18 серпня 2017 року на суму 15 294 грн. 96 коп.;

№150 від 23 серпня 2017 року на суму 14 576 грн. 76 коп.;

№158 від 04 вересня 2017 року на суму 14 820 грн. 84 коп.;

№177 від 13 жовтня 2017 року на суму 16 798 грн. 80 коп.;

№178 від 14 жовтня 2017 року на суму 16 519 грн. 56 коп.;

№181 від 23 жовтня 2017 року на суму 16 946 грн. 40 коп.;

№187 від 23 жовтня 2017 року на суму 15 954 грн. 00 коп.;

№205 від 23 листопада 2017 року на суму 16 924 грн. 20 коп.;

№210 від 27 листопада 2017 року на суму 16 965 грн. 00 коп.

Відповідачем було повернуто коштів на загальну суму 30 000 грн. 00 коп., що визнається самим позивачем та не потребує доведенню.

З приводу наданих на підставі договору від 25 липня 2017 року відповідачем та оплачених позивачем в період: липень - листопад 2017 року транспортних послуг, між сторонами спору не існує.

Отже, слід дійти висновку, що відповідачем не було поставлено позивачу товар, а саме пиловник (деревину) на суму 63 859 грн. 43 коп.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому судом враховано правову позицію викладену в постанові Вищого господарського суду України від 16 квітня 2015 року зі справи №908/2649/14.

Відповідно до ч. 2 ст. 622 Цивільного кодексу України у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), або передання відступного (стаття 600 цього Кодексу) боржник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі.

Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Тобто, позивач самостійно обрав спосіб захисту свого порушеного права, а саме - відмовився від прийняття виконання зобов`язання та вимагає повернення попередньої оплати.

При цьому судом враховано висновки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 08 жовтня 2009 року зі справи №18/814.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту належного виконання зобов`язання щодо поставки товару.

Доводи позивача відповідач жодними належними доказами не спростував.

Під час розгляду справи відповідач стверджував, що не поставка товару відбулася з вини позивача, оскільки останнім було порушено умови п. 4.3 договору постачання від 25 липня 2017 року та не надано транспортні засоби для завантаження товару.

Проте, відповідно до ч. 4 ст.165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Крім того, судом враховано, що з урахуванням умов п. 1.3. договору про перевезення вантажів від 25 липня 2017 року та п. 4.3. договору постачання від 25 липня 2017 року відповідач є одночасно і постачальником товару і особою, яка була зобов`язана організувати перевезення вантажу, та як наслідок відповідач зобов`язаний був самостійно надати транспортні засоби під завантаження у визначений строк та в межах дії обох договорів.

Останній платіж було здійснено позивачем у листопаді 2017 року, проте, товар поставлено не було.

04 жовтня 2018 року позивач звернувся до відповідача з претензією (а.с.154).

Відповідач станом на момент прийняття судового рішення відповіді на претензію не надав, товар так і не поставив і грошові кошти не повернув.

Отже, поведінку відповідача в даному випадку не можна вважати добросовісною.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 693 ЦК України, суд дійшов висновку, що сума попередньої оплати в розмірі 63 859 грн. 43 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1 532 грн. 63 коп. - 3% річних та 4 725 грн. 60 коп. інфляційних втрат.

Однак нарахування 3% річних та інфляційних на суму попередньої оплати є безпідставним виходячи з наступного:

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, а є поверненням сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар. За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України).

Водночас, умовами договору постачання розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено.

При цьому судом враховано висновки викладені в постановах Вищого господарського суду України від 09 червня 2011 року та Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року зі справи №43/308-10.

Обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов`язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов`язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав (п. 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» ).

Таким чином позов в частині стягнення з відповідача 1 532 грн. 63 коп. - 3% річних та 4 725 грн. 60 коп. інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СТМ-24» , вул. Сергія Амброса, 173, м. Черкаси, ідентифікаційний код 38209380 на користь приватного підприємства «Енергобудівник» , 21 км. Старокиївського шосе, будинок 24/1, с. Красносілка, Лиманського району, Одеської області, ідентифікаційний код 13889245, р/р НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Восток» , МФО 307123 - 63 859 грн. 43 коп. попередньої оплати за непоставлений товар та 1 546 грн. 68 коп. судового збору.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 16 травня 2019 року.

Суддя А.В.Васянович