Рішення

від 14.05.2019 по справі 922/420/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/420/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ГСМ", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ "Шубське", с. Шуби про стягнення 58346,81 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_1 О.В.

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ГСМ", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ "Шубське", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 58346,81 грн., з яких: 14700,00 грн. - сума основного боргу, 34873,81 грн. інфляційні витрати, 8773,00 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №АГ-135/У від 07.04.2015 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 18.02.2019 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.03.2019 о 10:00.

Ухвалою суду від 11.03.2019, занесеною до протоколу судового засідання, клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та надання можливості ознайомитись з матеріалами справи було задоволено та підготовче засідання було відкладене до 19.03.2019 о 09:45.

Ухвалою суду від 19.03.2019, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання було відкладено до 02.04.2019 о 10:40.

Ухвалою суду від 02.04.2019, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі було закрите та справа призначена до судового розгляду по суті на 16.04.2019 о 09:30.

Ухвалою суду від 16.04.2019, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання у справі було відкладено до 14.05.2019 о 10:00.

Присутній у судовому засіданні 14.05.2019 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 14.05.2019 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

При цьому, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини суд враховує при розгляді справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

Позивачем за договором поставки № АГ-135/У від 07.04.2015 у період з 07.04.2016 по 13.10.2016 поставлено відповідачу товар на загальну суму 4389180,00 грн.

За отриманий товар відповідач розрахувався лише частково, а саме: у сумі 3944413,11 грн.

Решту заборгованості у сумі 444766,89 грн. відповідач не сплатив.

Крім того, під час стягнення заборгованості з відповідача за договором № АГ-76/Н від 17.03.2018 Харківським апеляційним господарським судом у постанові від 18.12.2017 в межах справи № 922/2212/17 не прийнято до уваги в якості доказу лист № 23 від 04.04.2016, зі змісту якого вбачається, що ТОВ "ФГ "Шубське" просить ТОВ «Агро-ГСМ» зарахувати оплату за платіжним дорученням № 164 від 01.04.2016 на суму 14700,00 грн. за мінеральні добрива за договором поставки № АГ-135/У від 07.04.2015.

Тобто, на даний час існує заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар в межах договору поставки № АГ-135/У від 07.04.2015 у розмірі 14700,00 грн.

Зазначені обставини встановлені в межах справ № 922/2212/17 та № 922/2213/17, які з урахуванням положень ч. 4 ст. 75 ГПК України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 у справі № 922/2213/17 змінено рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2017.

Викладно абз. 1, 2 резолютивної частини рішення у такій редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ «Шубське» (62122, Харківська область, Богодухівський район, село Шуби, вул. Центральна, буд. 20, код 34073367) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ГСМ» (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 13 оф. 510, код ЄДРПОУ 39157669) 444766,89 грн. основного боргу; 70389,66 грн. інфляційних нарахувань; 91559,66 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 9100,74 грн. судового збору» .

Зазначену постанову Харківського апеляційного господарського суду залишено без змін постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2018.

Як зазначає позивач, рішення, прийняте в межах справи № 922/2213/17, відповідачем виконано лише 27.02.2018.

В зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо оплати отриманого товару, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача 34873,81 грн. інфляційних втрат, та 8773,00 грн. - 3 % річних за період прострочення з 01.07.2017 по 26.02.2018.

Обставини щодо їх стягнення з відповідача стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 цієї ж статті).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Станом на день розгляду справи в суді, відповідач заборгованість у повному обсязі не сплатив та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, у відповідності до вимог ГПК України.

Отже, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на загальну суму 14700,00 грн. в межах договору № АГ-135/У від 07.04.2015.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 8773,00 грн. 3% річних та 34873,81 грн. інфляційних суд зазначає наступне.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань, встановлене рішенням господарського суду, позивач з посиланням на приписи статті 625 ЦК України звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Судом враховано, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних у розмірі 34873,81 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 8773,00 грн. за період з 01.07.2017 по 26.02.2018 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 14700,00 грн. основної заборгованості, 8773,00 грн. 3% річних та 34873,81 грн. інфляційних є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ "Шубське" (62122, Харківська область, Богодухівський район, село Шуби, вул. Центральна, буд. 20, код ЄДРПОУ 34073367) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ГСМ" (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 13 оф. 510, код ЄДРПОУ 39157669) - 14700,00 грн. основної заборгованості, 34873,81 грн. інфляційних втрат, 8773,00 грн. 3% річних та 1921,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-ГСМ" (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 13 оф. 510, код ЄДРПОУ 39157669).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФГ "Шубське" (62122, Харківська область, Богодухівський район, село Шуби, вул. Центральна, буд. 20, код ЄДРПОУ 34073367).

Повне рішення складено та підписано 16 травня 2019 року.

Суддя О.В. Погорелова