Рішення

від 16.05.2019 по справі 1.380.2019.002207

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.002207

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Грень Н.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Редкевич О.Р.,

представника позивача Кінаш О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом малого колективного підприємства фірма ГеяНА до приватного виконавця Меленчука Володимира Ігоровича про визнання протиправною та скасування постанови,-

в с т а н о в и в :

03.05.2019 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов малого колективного підприємства фірма ГеяНА код ЄДРПОУ 22367161, місцезнаходження: 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. П. Орлика, 3а до приватного виконавця Меленчука Володимира Ігоровича місцезнаходження: АДРЕСА_1 . Львів АДРЕСА_2 вул. Шевченка, буд. 31, офіс 315, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову ВП №58922711 від 17.04.2019 про стягнення з малого колективного підприємства фірма «ГеяНА» основної винагороди в сумі 99388,88 грн, прийняту приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Меленчуком Володимиром Ігоровичем.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що за своїм призначенням основна винагорода є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення. Таким чином, стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру за умови, що стягнення за рішенням фактично не відбулося, є неможливим в силу положень статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів №1403 та пункту 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри та розмір основної винагороди приватного виконавця затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643, оскільки, приватний виконавець зобов`язаний вирахувати розмір основної винагороди пропорційно від фактично стягнутої суми.

Окрім того, позивач вказує на те, що виконавець у спірній постанові від 17.04.2019 не навів розрахунок та порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця, чим порушив вимоги ч.7 статті 31 Закону №1403.

Також, позивач зазначив, що 06.02.2014 державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівський області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 41877373 з виконання наказу №914/918/13-г, виданого 26.07.2013 Господарським судом Львівської області про стягнення з Малого колективного підприємства фірма ГеяНА на користь Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства Оболонь Красилівське 974400,00 грн вартості неповернутої зворотної тари (кегів) та 19488,00 грн судового збору. Надалі, 08.02.2019 до Дрогобицького МРВ ДВС ГТУЮ у Львівській області надійшла заява стягувана ДП ПАТ Оболонь Красилівське про повернення виконавчого документа, у зв`язку з чим виконавцем 08.02.2019 винесено постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження, постанову від 08.02.2019 про повернення виконавчого документа стягувачеві, а також постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, в розмірі 10 відсотків від суми, що підлягала стягненню, а саме на суму 99388,80 грн.

На думку позивача, винесення двох постанов: про стягнення виконавчого збору та про стягнення основної винагороди приватного виконавця у розмірі по 10 відсотків від єдиної суми заборгованості суперечить положенням ч. 2 статті 27 Закону №1404 якою визначено, що розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми що підлягає стягненню.

Отже, постанова про стягнення основної винагороди є неправомірною та такою, що має бути скасована судом.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що приватним виконавцем Меленчуком В.І. у межах повноважень приватного виконавця виконано вимоги норм закону України Про виконавче провадження , при вчиненні виконавчих дій щодо примусового виконання наказу №914/918/13-г виданого 26.07.2013 Господарським судом Львівської області, що свідчить про законність оскарженої постанови.

Ухвалою від 07.05.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити, виходячи з наступних підстав.

Суд встановив, 06.02.2014 державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівський області Лютик Х.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 41877373 з виконання наказу №914/918/13-г, виданого 26.07.2013 Господарським судом Львівської області про стягнення з Малого колективного підприємства фірма ГеяНА на користь Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства Оболонь Красилівське 974400,00 грн вартості неповернутої зворотної тари (кегів) та 19488,00 грн судового збору. Разом сума заборгованості становить 993888 грн.

08.02.2019 до Дрогобицького МРВ ДВС ГТУЮ у Львівській області надійшла заява стягувача ДП ПАТ Оболонь Красилівське про повернення виконавчого документа, у зв`язку з чим виконавцем 08.02.2019 винесено постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження, а також постанову від 08.02.2019 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Того ж дня, 08.02.2019 державним виконавцем також було прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, в розмірі 10 відсотків від суми, що підлягала стягненню, а саме на суму 99388,80 грн.

Надалі, 13.02.2019 головним державним виконавцем Дрогобицького МРВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Литвиненко Н.В. винесено постанову ВП№58370024 про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору з боржника - МКП фірма ГеяНА у розмірі 99 388,80 грн в користь держави.

Вказана постанова винесена виконавцем на виконання постанови про стягнення виконавчого збору, що була прийнята 08.02.2019 в межах ВП № 41877373.

17.04.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Меленчуком Володимиром Ігоровичем відкрито виконавче провадження ВП №58922711 з примусового виконання наказу №914/918/13-г виданого 26.07.2013 Господарським судом Львівської області про стягнення з Малого колективного підприємства фірма ГеяНА на користь Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства Оболонь Красилівське 974400,00 грн вартості неповернутої зворотної тари (кегів) та 19488,00 грн судового збору.

Окрім того, 17.04.2019 виконавцем здійснено організацію та проведення виконавчих дій для стягнення з боржника визначеної виконавчим документом заборгованості, а саме: винесено постанову про арешт майна боржника.

Також, 17.04.2019 приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника на користь приватного виконавця основної винагороди в сумі 99 388,80 грн, що становить 10 відсотків від загальної суми до стягнення за виконавчим документом.

Позивач не погоджуючись із прийнятою приватним виконавцем постановою про стягнення з боржника основної винагороди, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 3 Закону України Про виконавче провадження , підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів від 02.06.2016 року №1403.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (ст.5 Закону України Про виконавче провадження ).

Нормами статті. 31 Закону України Про органи та осіб які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016р. № 643 Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця .

Відповідно до п.19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження , одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Згідно ст.45 Закону України Про виконавче провадження основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Таким чином, з огляду на положення вищезазначених норм суд дійшов висновку, що постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Однак, стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі. Тобто, розмір основної винагороди стягується пропорційно від фактично стягнутої суми за виконавчим документом.

Щодо покликання позивача на те, що приватний виконавець не навів розрахунок та порядок стягнення основаної винагороди, суд зазначає таке.

Чинним законодавством передбачена обов`язкова вимога до постанови про стягнення з боржника основної винагороди, а саме: вказана постанова повинна містити розрахунок та порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.

З оскарженої постанови від 17.04.2019 ВП №58922711 про стягнення з боржника основної винагороди встановлено, що у постанові приватним виконавцем наведено порядок стягнення основної винагороди визначений ст. 45, та 27 Закону України Про виконавче провадження , а також суму, що підлягає стягненню.

Окрім того, порядок стягнення та розрахунок основної винагороди додатково відображено виконавцем у супровідному листі до постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, суд критично оцінює покликання позивача на те, що приватний виконавець не навів розрахунок та порядок стягнення основаної винагороди.

Щодо покликання представника позивача у судовому засідання на те, що фактично приватним виконавцем було винесено постанову про стягнення основної винагороди, що свідчить про подвійне стягнення коштів з позивача за примусове виконання одного і того самого виконавчого документа, оскільки державним виконавцем винесено постанову ВП№58370024 про стягнення виконавчого збору , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України Про виконавче провадження , виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Водночас, частиною 7 статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, суд дійшов висновку, що постанова приватного виконавця про стягнення основної винагороди, відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України Про виконавче провадження , є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню та не ставиться в залежність від стягнення державним виконавцем виконавчого збору.

Стягнення основної винагороди за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються приватним виконавцем, тобто є збором (платою) за таку процедуру. Отже, не заслуговують на увагу покликання позивача на те, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності за одне і те саме правопорушення.

Окрім того, як наголосив приватний виконавець у судовому засіданні 10.05.2019, що позивачем не оскаржується постанова про стягнення виконавчого збору, при тому, що державним виконавцем примусового виконання наказу №914/918/13-г від 26.07.2013 Господарського суду не відбулось.

Зважаючи на викладене, обставини справи, суд вважає, що оскаржена постанова є правомірною і скасуванню не підлягає.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець (ч.3 ст.287 КАС України).

Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі (ч.4 ст.287 КАС України).

Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень надав суду достатні беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийнятих ним постанов. Натомість факт наявності у позивача порушеного права не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду.

При зазначених обставинах, вимоги позивача необґрунтовані, безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України, судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в :

у задоволенні позову малого колективного підприємства фірма ГеяНА до приватного виконавця Меленчука Володимира Ігоровича про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення, із врахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.05.2019.

Суддя Грень Н.М.