Рішення

від 16.04.2019 по справі 161/17916/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/17916/18

Провадження № 2/161/382/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 квітня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Пушкарчук В.П.

при секретарі судового засідання Загоровській І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФ ТРАНС" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату компенсації за вимушений прогул, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФ ТРАНС" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату компенсації за вимушений прогул .

Свої вимоги мотивує тим, що 02 березня 2018 року він працевлаштувався водієм-далекобійником у ТОВ Соф Транс . Оформлення працевлаштування здійснювалось в людному місці, документи відбирав чоловік, що представився ОСОБА_2 . В подальшому, цей же чоловік зателефонував та повідомив, що позивач прийнятий на роботу водієм-далекобійником у ТОВ СОФ ТРАНС . Вказує, що починаючи з 02 березня 2018 року, після укладання трудового договору, він приступив до праці на посаді водія-далекобійника.

06.07.2018 року позивачу надійшов лист про те, що його звільнено за прогули без поважних причин, з підстав складених актів про невихід на роботу та доповідних записок.

Позивач вказує, що намагався з`ясувати, яким чином він повинен з`явитись на робоче місце в офісі, якщо за вказаною адресою відповідач відсутній, а робоче місце позивача, що було завчасно узгоджено - кабіна автомобіля. Тобто, позивач, працюючи водієм- далекобійником, на вимогу роботодавця забезпечував транспортування грузу, а жодна з інших трудових обов`язків не полягала у перебуванні в офісі ТОВ СОФ ТРАНС .

При прийнятті на роботу з директором він узгоджував, що до його обов`язків входило перевезення вантажу водієм, відповідно робоче місце - це кабіна водія, куди він приїжджав виключно по телефонному дзвінку від директора у разі необхідності вантажного перевезення. Щодо робочого місця за адресою реєстрації ТзОВ СОФ ТРАНС вказав, що за вказаною адресою вони відсутні та в якості підтвердження надав лист, який він відсилав та який повернувся за відсутністю адресата за вказаною адресою, а також акт перевірки управління держпраці, згідно з яким виявлено відсутність юридичної особи за місцем реєстрації.

На підставі викладеного просив суд визнати незаконним та скасувати наказ від 10.06.2018р про звільнення з ТОВ СОФ ТРАНС ; стягнути з ТзОВ СОФ ТРАНС в користь ОСОБА_1 оплату за вимушений прогул з 10.06.2018 року по дату ухвалення судом рішення; стягнути з ТзОВ СОФ ТРАНС в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримує повністю. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать матеріали справи, відзив та відповідні докази не подав.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК).

На підставі ст. 43 Конституції України гарантується кожному право на працю, яке включає до себе можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку добровільно дає згоду.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовий договір може бути, зокрема, безстроковим, що укладається на невизначений строк (п. 1 ч. 1 ст. 23 КЗпП України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТзОВ СОФ ТРАНС з 02.03.2018 року по 10.06.2018 року, що підтверджується повідомленнями Луцького об`єднаного управління пенсійного фонду України Волинської області від 26.09.2018 року (а.с. 24) та Луцької об`єднаної державної податкової інспекції ДФС у Волинській області від 24.09.2018 року (а.с. 23).

Відповідно до наданих копій листів від ТОВ СОФ ТРАНС , адресованих позивачу 20.06.2018 року йому пропонувалось надати пояснення щодо причин прогулу за визначеним робочим місцем, однак адреса такого місця не зазначалась. Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю СОФ ТРАНС , адресованого позивачу, його повідомлено про звільнення, однак копія наказу та розрахунку в день звільнення до листа додана не була. Також відсутні і відомості щодо розгляду письмових пояснень позивача щодо поважності його відсутності, а саме: відсутністю відповідача за зареєстрованим робочим місцем. 06.07.2018 року позивачу було запропоновано надати пояснення щодо причин прогулу за визначеним робочим місцем (а.с. 14,15).

Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення терміну його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється законність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив та відповідні докази не подав, не спростувавши незаконність звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

При цьому ОСОБА_1 було пояснено щодо поважності причин невиходу на роботу з підстав відсутності роботодавця за зареєстрованим та місцем здійснення господарської діяльності, що підтверджується повідомленням Управління Держпраці у Волинській області від 30.08.2018 року щодо відсутності ТзОВ СОФ ТРАНС за зареєстрованим місцем здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Порядок реєстрації та зняття з реєстрації трудового договору, укладеного між підприємцем-фізичною особою та працівником, визначено Порядком реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 08 червня 2001 року № 260.

Відповідно зазначеного порядку у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково у трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу Законів про працю, про що сторони сповіщають центр зайнятості, який зареєстрував трудовий договір. Відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів знімає трудовий договір з реєстрації про що робить відповідний запис у книзі реєстрації трудових договорів.

Записи про реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору дають право фізичній особі внести записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення його з роботи, які затверджуються посадовою особою центру зайнятості та печаткою. Іншого порядку реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору Порядком реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою не передбачено.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України основним документом про трудову діяльність працівника є його трудова книжка, а ст. 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 цього кодексу.

Беручи до уваги те, що позивача було звільнено 10.06.2018 року, позивачем не надано доказів про розмір заробітної плати, то для розрахунку середньоденної заробітної плати до уваги слід брати мінімальну заробітну плату, встановлену Законом України Про Державний бюджет України на 2018 рік , тобто 3723 гривні.

Оскільки, ОСОБА_1 не працює з 10 червня 2018 року, кількість днів вимушеного прогулу до ухвалення судом першої інстанції рішення становить 214 дні. Ці дні підлягають оплаті в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №1266 від 26 вересня 2001 року.

Відповідно з ТОВ СОФ ТРАНС слід стягнути 186 грн 15 коп * 214 = 39 836 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот тридцять шість) гривень 10 копійок.

Згідно п. 1 ч.1 ст.5 ЗУ Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно положень ч.6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України ), якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 п.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , тому судовий збір в сумі 768,40 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За пунктом 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За ч. 3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.5, ч.6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт тощо.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, що повною мірою відповідає принципу диспозитивності цивільного процесу. Відтак, питання про зменшення неспівмірних витрат на послуги адвоката може бути ініційоване лише іншою стороною процесу.

В підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано акт до договору про надання правової допомоги від 11.07.2018 року (а.с. 25) та копію квитанції до прибуткового касового ордеру №18-т від 05.11.2018 року на суму 5200 грн (а.с. 26).

Підсумовуючи вищевикладене, врахувавши складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), відсутність клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 5200 грн.

Керуючись ст.ст. 10,12,27,77,81,141, 259, 263-265,268 ЦПК України ст. ст. 3, 8, 21, 43, 55, 129 Конституції України, ст. ст. 3, 5-1, 22, 36, 38,47,48, 221 Кодексу законів про працю України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СОФ ТРАНС , код ЄДРПОУ 41492289 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 39 836 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот тридцять шість) гривень 10 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СОФ ТРАНС , ЄДРПОУ 41492289 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в розмірі 5200 (п`ять тисяч двісті) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СОФ ТРАНС , ЄДРПОУ 41492289 в дохід держави 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю СОФ ТРАНС (місце знаходження: вул. Б. Хмельницького, 47, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 41492289)

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.П. Пушкарчук