Рішення

від 12.04.2019 по справі 562/370/18

ЗДОЛБУНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 562/370/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2019 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді - Мички І.М.

при секретарі - Кондратюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, мотивуючи тим, що станом на 05 лютого 2018 року у господарському приміщенні за адресою АДРЕСА_1 ,яке належить громадянину ОСОБА_2 на праві приватної власності знаходиться рухоме майно - обладнання для пакування в термоусадочну плівку паливних брикетів у складі : транспортер , модель L600T/T, номер1979 , рік випуску 2006; тунель нагрівальний, марка STM 58 НОМЕР_1 40/2 RDK , номер 1970 рік , випуску 2006;, приспособлення для зварювання плівки, модель AWP 700/РВ, яке ним було залишено на зберігання за усною домовленістю з ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Права власності на дане обладнання ОСОБА_1 набув на підставі договору купівлі - продажу обладнання №22-15 від 17.12.2015 року з . попереднім власником зазначеного обладнання Товариством з обмеженою відповідальністю ГРАГОМІДА . Індентифікаційнйи код юридичної особи 35865621, яке набуло його у власність в Республіці Польща та здійснило ввезення на митну територію України.

Починаючи з грудня 2017 року відповідач протиправно, порушуючи положення чинного законодавства , чинить перешкоди власнику майна, у його законному праві забрати зазначене обладнання та перевезти його у власне приміщення для подальшого зберігання і використання.

В обгрунтування своєї протиправної поведінки відповідач посилається на існуючу на його думку заборгованість за договором позики грошових коштів, укладеного між відповідачем та гр. ОСОБА_3 з яким у ОСОБА_2 була домовленість про спільну діяльність і який був орендарем господарського приміщення за адресою : АДРЕСА_1 де зберігалося обладнання.

Позивач зазначає, що саме в період оренди вищевказаного господарського приміщення гр. ОСОБА_3 , з відома та згоди останнього позивачем було залишено на тимчасове зберігання, за усною домовленістю, та згодою ОСОБА_2 , зазначене обладнання для пакування в термоусадочну плівку паливних брикетів, яке належить позивачу.

Станом на грудень 2017 року відповідач висував протиправні і такі , що не ґрунтуються на жодному договорі чи нормативно - правовому акті усні вимоги до позивача щодо повернення боргу ОСОБА_3 і визначав це умовою повернення обладнання.

02.01.2018 року позивачем була надіслана на адресу відповідача письмова вимогга про повернення власнику його майна, яке перебуває у чужому незаконному володінні, проте зазначене поштове відправлення повернулося позивач у зв`язку з неврученням адресату. Враховуючи даний факт , зважаючи на небажання відповідача вирішити даний спір у добровільному позасудовому порядку позивач змушений звертатися до суду.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та покази свідків, які були допитані у судовому засідавнні.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали та надали відзив на позов в якому просять суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

Суд, заслухавши сторони, свідків у справі дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню зі слідуючих підстав:

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу на праві власності належить наступне обладнання: транспортер , модель L600T/T, номер1979 , рік випуску 2006; тунель нагрівальний, марка STM 58*40/2 RDK , номер 1970 рік , випуску 2006;, приспособлення для зварювання плівки, модель AWP 700/РВ.

Вищевказане обладнання на момент подачі позову знаходилось у відповідача за адресою : АДРЕСА_1 . Однак на момент розгляду справи судом встановлена його відсутність по місцю зберігання про , що свідчить протокол обшуку від 19.02.2019 року, який проводився в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №120180001342 від 26.10.2018р.

Встановити фактичне місцезнаходження майна належного позивачу у суду немає можливості. Достатніх достовірних та належних доказів позивачем з цього приводу не надано, а позиція відповідача у судовому засіданні не спростована.

Позивач в судовому засіданні вказав на те, що передав обладнання на тимчасове збергінння у приміщення відповідача в період оренди приміщення за адресою : АДРЕСА_1 Рівненської АДРЕСА_2 ОСОБА_3 , за усною домовленістю з останнім та усною згодою відповідача.

Виходячи із викладеного суд позбавлений можливості переконатися у обставинах зазначених позивачем з приводу перебування майна належного позивачу в АДРЕСА_3 . АДРЕСА_1 у приміщенні, яке належить відповідачу ОСОБА_2

Відповідач у судовому засіданні заперечив факт перебування майна належного позивачу у належному йому приміщенні .Не заперечував щодо передачі частини приміщення гр. ОСОБА_3 в оренду.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав відповідача та зазначив, що з приводу наявності обладнання в приміщенні відповілача їм нічого невідомо, фактичне місцезнаходження майна позивача їм також невідоме, будь яких жлглвірних відносин з приводу зберігання майна між ним та позивачем не укладалося,а тому позов є безпідставним.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні повідомив, що знає позивача та відповідача перебуває з ним у виробничих відносинах пов`язаних із бізнесом.

Зазначив, що з гр. ОСОБА_2 перебував у договірних відносинах з приводу оренди виробничого приміщення за адресою АДРЕСА_3 . АДРЕСА_1 . Повідомив суду, що протягом трьох років фактично орендував приміщення у гр. ОСОБА_2 де займався виробництвом брикету. Протягом трьох років сплачував орендну плату та настоював про укладення договору оренди на що гр. ОСОБА_2 не реагував та наголошував, що прийде час і він укладе договір оренди. Зазначив, що за час оренди значно покращив своїми силами та коштом стан орендованого приміщення.Станом на лютий 2018 року в орендованому ним приміщенні зберігалося обладнання позивача ОСОБА_1 , а саме транспортер , тунель та машина для зварювання плівки. Дане обладнання було завезене на тимчасове зберігання з усної його згоди та власника приміщень - ОСОБА_2 , який на його запитання чи можна завести обладнання гр. ОСОБА_1 повідомив, що роби що хочеш.

Через три роки так званої оренди приміщення гр. ОСОБА_2 закрив орендоване ним приміщення та заборонив користування ним, зокрема також на його прохання повернути належне йому/Мартинюку/ обладнання категорично відмовив. Таким чином гр. ОСОБА_2 не тільки не бажає повернути обладнання гр. ОСОБА_1 , а також відмовив у поверненні його обладнання з приводу чого на розгляді Рівненського міського суду перебуває цивільна справа з аналогічних мотивів.

З відповідачем у справі гр. ОСОБА_2 відносини, щодо оренди нежитлового призначення були припинені, а тому доля обладнання позивача, яке знаходилось у орендованому ним приміщенні йому невідома.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка позивач ОСОБА_1 повідомив, що обставини викладені свідком ОСОБА_4 повністю відповідають фактичним обставинам справи, з яким у нього виробничі відносини. Вважає, що відповідач ОСОБА_2 безвідповідально поставився до стосунків між ним та ОСОБА_3 , та поступив не порядно з свідком ОСОБА_4 від якого протягом трьох років отримував орендну плату без укладення договору оренди з метою несплати податків та незаконного заволодіння його майном та майном гр. ОСОБА_3

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ЦК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 77 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 ст. 81 ЦПКК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З огляду наявних та досліджених у судовому засіданні доказів та інших матеріалів справи, пояснень сторін, свідків у справі суд вважає, що позивач не довів факту , знаходження та перебування обладнання саме у відповідача, тому на думку суду позов є недостатньо обгрунтованим та таким, що повнісю та беззастережно доводить обставини, які б спонукали суд до встановлення неправомірного заволодіння майном та витребуванням його із чужого незаконного володіння, а тому у позові слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 386,387 ЦК України , ст. 76,77,81, 258,259,264,265 ,273 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовити за недоведеністю.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, в разі подання апеляційної скарги рішення суду набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя