Постанова

від 16.05.2019 по справі 149/2726/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 149/2726/17

Провадження № 22-ц/801/477/2019

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Войнаревич М. Г.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 рокуСправа № 149/2726/17м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу № 149/2726/17

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ступник-Агро , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , відділ у Хмільницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року, повний текст якого складено 22 грудня 2018 року, ухвалене у складі судді Войнаревича М.Г.,

встановив :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Ступник-Агро про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2009 року, укладеного її батьком ОСОБА_3 і ТОВ Ступник-Агро , зареєстрованого відділом Держкомзему у Хмільницькому районі Вінницької області в Державному реєстрі земель 10 лютого 2010 року за № 052480004000169.

Позов обґрунтований тим, що зазначена земельна ділянка перейшла у її власність на підставі рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 09 червня 2011 року в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_3 , якому належала земельна ділянка загальною площею 4,3398 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

25 листопада 2015 року між нею як орендодавцем та ОСОБА_2 як орендарем було укладено договір оренди успадкованої земельної ділянки строком дії на 10 років. Відповідний запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за номером: 27586057 від 28 грудня 2015 року відображено в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 вересня 2017 року.

У зв`язку зі спадкуванням указаної земельної ділянки їй стало відомо, що 01 вересня 2009 року між її батьком ОСОБА_3 і ТОВ Ступник-Агро було укладено договір оренди цієї земельної ділянки.

Ознайомившись зі змістом вказаного договору оренди, позивачка виявила, що договір від імені орендодавця підписаний не її батьком ОСОБА_3 , а іншою особою, в зв`язку з чим просила суд визнати цей договір оренди землі недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року в задоволені позову відмовлено. Судові витрати залишено за сторонами.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довела належними та допустимими доказами, що її батько ОСОБА_3 не підписував оспорюваного договору оренди землі № 268-а від 01 вересня 2009 року.

При цьому позивач звернулася до суду 19 жовтня 2017 року, тобто після спливу позовної давності , оскільки про порушення своїх прав могла дізнатися з дати отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 зареєстрованого та виданого 15 жовтня 2012 року на підставі рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 09 червня 2011 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 заявила клопотання про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи.

Надходження апеляційної скарги та рух справи в суді апеляційної інстанції

У січні 2019 року позивачка ОСОБА_1 подала до Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу на вказане судове рішення.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2019 року суддею доповідачем Марчук В.С. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2019 року новий суддя доповідач Зайцев А.Ю. відкрив апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 березня 2019 року суддею-доповідачем у справі ОСОБА_4 . відмовлено у задоволенні клопотання позивачки ОСОБА_1 про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року, постановленою у складі головуючого судді-доповідача Зайцева А.Ю., суддів Матківської М.В., Сопруна В.В., справу призначено до судового розгляду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 травня 2019 року, здійсненого на підставі розпорядження Вінницького апеляційного суду № 256/2019 від 08 травня 2019 року, проведено заміну судді-доповідача та визначено нового суддю-доповідача Міхасішина І.В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 травня 2019 року, постановленою у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, суд визнав зловживанням процесуальними правами дії позивачки ОСОБА_1 щодо укладання 16 травня 2019 року договору з адвокатом Липень С.В. про надання правничої допомоги саме у день, на який призначено розгляд її апеляційної скарги, посилаючись на який адвокат Липень С.В. заявив клопотання про відкладення розгляду справи та про надання матеріалів справи для ознайомлення. Цією ж ухвалою суд відмовив у задоволені зазначених клопотань.

Апеляційний суд виходив з того, що такі дії позивачки ОСОБА_1 суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга вказаної статті) та є такими, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи (п.1 ч.2 ст. 44 ЦПК), оскільки з часу відкриття апеляційного провадження у справі, а саме з 15 лютого 2019 року (т.2а.с.27) минуло 89 днів.

За змістом статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи суд апеляційної інстанції може продовжити строк розгляду справи, але не більше як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 наполягає на тому, що її батько ОСОБА_3 не підписував та не міг підписати оспорюваного договору оренди землі № 268-а від 01 вересня 2009 року. Факт отримання батьком та нею плати за користування землею не може свідчити про погодження з умовами укладеного раніше договору, і не створює для цієї сторони за договором правових наслідків.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до Вінницького апеляційного суду не надходив.

Пояснення сторін в судовому засіданні

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу задовольнити, з підстав, викладених у ній.

Представник відповідача ТОВ Ступник-Агро - Гурба М.В. проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , представники відділу у Хмільницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в судове засідання не з`явилися, по час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

22 лютого 2019 року представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надіслав пояснення на апеляційну скаргу, в яких зазначив, що вирішення питання, що є предметом спору, не належить до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, при вирішенні спору поклався на думку суду, розгляд справи просив проводити у відсутність їхнього представника.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

01 вересня 2009 року між орендодавцем ОСОБА_3 і орендарем ТОВ Ступник-Агро було укладено договір оренди землі № 268-а, за умовами якого ОСОБА_3 надав, а ТОВ Ступник-Агро прийняло в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного господарського виробництва, площею 4,3398 га, що розташована на території Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області та належить орендодавцю на підставі Державного акта серії НОМЕР_3 , зі строком дії договору на 10 років (т.1 а.с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частиною четвертою статті 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 09 червня 2011 року, яке набрало чинності 19 червня 2011 року, визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті її батька ОСОБА_3 , а саме на:

-земельну ділянку для ведення товарного господарського виробництва, площею 4,3398 га, що розташована на території Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, згідно з Державним актом серії НОМЕР_3 , виданим на ім`я ОСОБА_3 , вартістю 57300,10 грн;

-земельну ділянку для ведення товарного господарського виробництва, площею 4,6512 га, що розташована на території Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом серії ВВМ НОМЕР_4 , виданим ОСОБА_3 05 жовтня 2004 року, вартістю 44 133,31 грн (т. 1 а.с. 10).

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 , виданим 15 жовтня 2012 року на підставі рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 09 червня 2011 року, власником земельної ділянки для ведення товарного господарського виробництва, площею 4,3398 га, що розташована на території Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області є позивачка ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 8).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна номер 98417839 від 26 вересня 2017 року, між орендодавцем ОСОБА_1 і орендарем ОСОБА_2 25 листопада 2015 року укладено договір оренди земельної ділянки б/н площею 4,3398 га, яка є предметом спору у цій справі (т.1 а.с. 12).

За повідомленням відділу у Хмільницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29 вересня 2017 року № 0-2-0.25-353/119-17, договір оренди земельної ділянки № 268-а від 01 вересня 2009 року, укладений між гр. ОСОБА_3 і Ступник-Агро було зареєстровано за № 052480004000169 від 10 лютого 2011 року, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 , площа 4,3398 га строком на 10 років (т.1 а.с. 13).

Факт отримання плати за користування спірною земельною ділянкою як первісним орендодавцем ОСОБА_3 , так і спадкоємицею - позивачкою у справі ОСОБА_1 , визнається учасниками справи та підтверджується зібраними у справі доказами (т.1 а.с. 91-111).

Згідно із частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За висновком експерта від 31 серпня 2018 року № 228 вирішити питання: Чи виконано підпис на договорі оренди землі № 268-а від 01 вересня 2009 року (щодо оренди земельної ділянки загальною площею 4,3398 га кадастровий номер НОМЕР_1 ) в графі від орендодавця ОСОБА_3 чи іншою особою? , по суті не представляється можливим у зв`язку з різною транскрипцією досліджуваного підпису, простою будовою досліджуваного підпису, недостатньою кількістю вільних зразків підпису гр. ОСОБА_3 , відсутнім комплексом ознак для будь-якого висновку (т. 1 а.с. 187-189).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

До винесення рішення ТОВ Ступник-Агро подало заяву про застосування строків позовної давності (т.1 а.с. 112).

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно з положеннями частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки.

Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (261 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною третьою статті 12, встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач не довела належними та допустимими доказами, що її батько ОСОБА_3 не підписував оспорюваного договору оренди землі № 268-а від 01 вересня 2009 року та що про порушення своїх прав позивачка ОСОБА_1 могла дізнатися, починаючи з дати отримання Державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 , зареєстрованого та виданого 15 жовтня 2012 року на підставі рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 09 червня 2011 року, а тому з позовом вона звернулася після спливу позовної давності.

Проте, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мав виходити лише з підстави, що позов не доведено.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абз.2 ч.2 статті 376 ЦПК).

За встановлених обставин Апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 374, 375,381, 382383, 384 ЦПК України, суд,

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 травня 2019 року.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді М.В. Матківська

В.В. Сопрун