Постанова

від 16.05.2019 по справі 485/1119/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

16.05.19

22-ц/812/762/19

Справа № 485/1119/18 Суддя першої інстанції Квєтка І.А.

Провадження № 22-ц/812/762/19 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Категорія - 23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 травня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Прокопчук Л.М., Самчишиної Н.В.,

із секретарем - Гавор В.Б.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Щербакової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2019 року, ухвалене під головуванням судді Квєтка І.А., в залі судового засідання в м. Снігурівка, о 14 год. 55 хв., повний текст якого складений 19 лютого 2019 року, за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю НікЮТАС , третьої особи Реєстраційної служби Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області, про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі,

В С Т А Н О В И В:

22 червня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, де зазначала, що вона є власником земельної ділянки площею 12,8798 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Новопетрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, кадастровий НОМЕР_1 .

25 лютого 2016 року між нею та відповідачем укладено договір оренди, за умовами якого вона передала в оренду Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю НікЮТАС (далі -ДП ТОВ НікЮТАС ) вказану земельну ділянку строком на сім років.

У порушення умов договору відповідач прострочив виплату орендної плати за 2017 рік, не здійснив перегляд розміру орендної плати оренди та не сплатив пеню за несвоєчасну її виплату. Станом на 25 травня 2018 року заборгованість за вищевказаним договором складає 10 291,37 грн.

У зв`язку з цим ОСОБА_2 просила розірвати договір оренди землі, припинити право оренди ДП ТОВ НікЮТАС та стягнути з відповідача орендну плату у розмірі 10 291,37грн. і понесені нею судові витрати.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП ТОВ НікЮТАС на користь ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за 2017 рік за договором оренди землі від 25 лютого 2016 року у розмірі 10 139,28 грн. з урахуванням індексу інфляції, пеню за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 152,09 грн., а всього 10 291,37 грн. та судовий збір у розмірі 704,80 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення заборгованості суми орендної плати у заявленому розмірі, місцевий суд виходив із того, що на день ухвалення оскарженого рішення з боку відповідача існувала заборгованість по виплаті орендної плати ОСОБА_2 у розмірі 10 291, 37 грн., яку остання розраховує з урахуванням індексу інфляції за 2017 рік (113,7%) та до якої включає суму пені у розмірі 152, 09 грн., що відповідає умовам договору, а також з урахуванням того, що вказаний розрахунок відповідачем не спростовано.

Разом з тим, оскільки несплата орендної плати за землю не носить систематичного характеру, місцевим судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки та припинення права орендаря з цих підстав.

Не погодившись із вказаним рішенням районного суду, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, де посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просила скасувати рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2019 року в частині, якою судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовувала тим, що при зверненні до суду з позовом підставою для такого звернення нею були визначені положення ст.ст. 629, 526, 610 ЦК України, п.1 ч. 1 ст. 611 ЦК України.

Проте, суд неправомірно вийшов за межі своїх повноважень та застосував до спірних правовідносин положення закону, на які вона не посилалася та яке не підлягало застосуванню до спірних правовідносин, а саме: суд застосував до спірних правовідносин наслідки порушення зобов`язання, встановлені законом, зокрема - припинення зобов`язання з підстав, визначених п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України, коли підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Позивачка зазначала, що вона як власник орендованого майна, просила суд не припинити право користування відповідача внаслідок систематичної несплати орендних платежів, а розірвати договір оренди.

При цьому суд, в порушення ст.ст. 12, 13 ЦПК України, не зазначив своїх висновків та правових підстав, з яких були відхилені посилання позивачки в обґрунтування обраного нею способу захисту права - права на розірвання договору та безпідставно й помилково здійснені висновки, що остання нібито просила визнати припиненими правовідносини з оренди внаслідок обставин передбачених п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ДП ТОВ НікЮТАС доводи апеляційної скарги не визнав, просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржене рішення районного суду без змін.

Доводи відзиву обґрунтовував тим, що дійсно ОСОБА_2 не було отримано орендну плату за 2017 рік, але це сталося з тих підстав, що останньою не було здійснено жодних заходів, передбачених договором оренди земельної ділянки, щодо отримання орендної плати, зокрема не було подано письмову заявку орендарю щодо її отримання. Таким чином, ДП ТОВ НікЮТАС не мало можливості виконати вимоги п.п.9 та 11 договору оренди земельної ділянки через невиконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки.

Як наслідок, підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки передбачені п. 37 договору, відсутні.

Відповідач також наголошував на тому, що у позивача відсутні претензії до відповідача по виплаті орендної плати за 2016 рік, оскільки ДП ТОВ НікЮТАС вносило орендну плату за 2016 рік на підставі відповідних заявок позивача на отримання орендної плати в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дійшов вірного висновку про відмову в задоволені вимог позивача, з яким погоджується колегія суддів.

Так, згідно зі ст. 2 Закону України Про оренду землі (далі - Закону) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень ст. 1 Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За приписами ст. 24 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Положеннями ст. 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті д частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Отже, розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі ст.ст.1,13 Закону основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

Крім того, згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 , виданого 27 січня 2012 року Відділом Держкомзему у Снігурівському районі Миколаївської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 вересня 2011 року, зареєстрованого за № 1-1568, є власником земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 12,8798 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована Миколаївська область, Снігурівський район, Новопетрівська сільська рада, за межами населеного пункту (а.с.7).

25 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ДП ТОВ НікЮТАС укладено договір оренди землі, про що у Державному реєстрі іншого речового права вчинено відповідний запис 11 серпня 2016 року, про що свідчить і копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 65782876, сформованого 13 серпня 2016 року (а.с.8).

За умовами вказаного договору оренди землі, позивач передала відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку площею 12,8798 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новопетрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, кадастровий НОМЕР_1 , нормативною грошовою оцінкою 297 252, 34 грн., строком на сім років, з орендною платою у розмірі 8 917,57 грн. на рік з урахуванням податку з доходів фізичних осіб, яка сплачується орендарем в грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг) формах згідно письмової заявки орендодавця, до 25 грудня кожного року (п.п.1, 2, 5, 8, 9, 11 Договору).

Згідно п.п.10,14 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені Договором, сплачується пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 37 Договору його дія припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, передбачених законом.

Як встановлено районним судом та не заперечується відповідачем, останній не сплатив ОСОБА_2 орендну плату за 2017 рік в обумовлений договором оренди строк, тобто до 25 грудня.

Рішення суду в частині задоволених вимог про стягнення з ДП ТОВ НікЮТАС на користь ОСОБА_2 заборгованості по орендній платі за 2017 рік у розмірі 10 139, 28 грн. з урахуванням індексу інфляції, та пені у розмірі 152, 09 грн., а всього в загальному розмірі 10 291, 37 грн. позивачем не оскаржується, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК апеляційним судом не перевіряється.

ДП ТОВ НікЮТАС не сплатив ОСОБА_2 орендну плату за 2017 рік в обумовлений договором оренди строк, тобто до 25 грудня 2017 року, у зв`язку з чим районним судом було зроблено правильний висновок щодо разового порушення орендарем зобов`язання по сплаті орендної плати та, як наслідок, відмовлено у задоволенні вимоги ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі у зв`язку із відсутністю систематичності порушення щодо сплати орендної плати.

Так, укладаючи 25 лютого 2016 року договір оренди землі, його сторони узгодили у пункті 37 цього договору, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Спір між сторонами щодо орендної плати за користування земельною ділянкою в 2016 році відсутній.

Однією з правових підстав для припинення договору оренди є розірвання такого договору. В позовній заяві позивач, звертаючись до суду, посилалася на правові підстави, які передбачають розірвання договору оренди землі з підстав невиконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, а саме невиплату орендної плати за 2017 рік. Інших правових підстав для припинення договору оренди землі позивач не визначала.

Крім того, при укладенні договору його сторони чітко не визначали, зокрема, в п. 37 договору, невиконання яких саме зобов`язань і в якій мірі є достатньою підставою для припинення договору, в тому числі й шляхом розірвання.

За такого посилання в апеляційній скарзі на невірне застосування закону при вирішенні спору не можна визнати обґрунтованими.

У зв`язку з викладеним, місцевим судом обґрунтовано та правильно, як того і вимагає ст. 2 Закону України Про оренду землі було застосовано п. д ст. 141 ЗК України та ст. 651 ЦК України та з урахуванням відсутності такої складової як систематичність несплати орендної плати відмовлено у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначив Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю НікЮТАС , ся із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

З урахуванням викладеного, згідно із приписами ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 375 , 382 ЦПК України , апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Л.М. Прокопчук

Н.В. Самчишина

Повний текст постанови складено 16 травня 2019 року.