Рішення

від 17.05.2019 по справі 908/627/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/34/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2019 Справа № 908/627/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІТ ТАЄРС , (09170, Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Миру, буд. 1-А)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок ГЕРМЕС-ЗАПОРІЖЖЯ , (69067, м. Запоріжжя, вул. Фінансова, буд. 14)

про стягнення 307629,00 грн. основного боргу за договором поставки № 151/18-П від 19.12.2018, 10586,76 грн. пені, 882,23 грн. 3 % річних

13.03.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява б/н від 06.03.2019 (вх. № 670/08-07/19 від 13.03.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІТ ТАЄРС , с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок ГЕРМЕС-ЗАПОРІЖЖЯ , м. Запоріжжя про стягнення 307629,00 грн. основного боргу за договором поставки № 151/18-П від 19.12.2018, 10586,76 грн. пені та 882,23 грн. 3 % річних.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2019 справу № 908/627/19 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/627/19, справі присвоєно номер провадження справи 4/34/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 526, 612, 625, 629, 712 ЦК України та ст. 193 ГК України. Позов пред`явлений позивачем з підстав невиконанням відповідачем як покупцем своїх грошових зобов`язань за договором поставки № 151/18-П від 19.12.2018. Зокрема, як зазначено в позовній заяві, позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 151/18-П від 19.12.2018, за умовами якого ТОВ ЕЛІТ ТАЄРС (постачальник) зобов`язалося поставляти відповідачу (покупцю) товар, а відповідач приймати цей товар та оплачувати його. На виконання умов договору поставки позивач поставив відповідачу товар (автомобільні шини) на загальну суму 358530,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1278 від 20.12.2018. Згідно видаткових накладних № 1 від 29.01.2019, № 2 від 30.01.2019 і № 3 від 31.01.2019 відповідачем здійснено часткове повернення товару на загальну суму 45315,00 грн. Таким чином, вартість поставленого відповідачеві за умовами договору поставки № 151/18-П від 19.12.2018 товару становить 313215,00 грн. Відповідач в порушення умов п. 3.2 договору поставки та положень чинного законодавства не виконав свої зобов`язання щодо повної оплати отриманого товару, сплативши платіжним дорученням № 1866 від 29.01.2019 лише 5586,00 грн. Отже, заборгованість відповідача за договором поставки № 151/18-П від 19.12.2018 становить 307629,00 грн. У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки на підставі п. 7.3 договору та відповідно до вимог чинного законодавства позивачем відповідачу нарахована пеня в розмірі 10586,76 грн. та нараховані 3 % річних в розмірі 882,23 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача 307629,00 грн. основного боргу, 10586,76 грн. пені та 882,23 грн. 3 % річних. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 4786,47 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.03.2019 у справі № 908/627/19 відповідачу запропоновано у строк до 08.04.2019 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок ГЕРМЕС-ЗАПОРІЖЖЯ (код ЄДРПОУ 41567579) є: 69067, м. Запоріжжя, вул. Фінансова, буд. 14, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала господарського суду Запорізької області від 18.03.2018 про відкриття провадження у справі № 908/627/19, яка направлялася на зазначену адресу відповідача, повернулася на адресу господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв`язку: Організація не значиться .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 17.04.2019 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 17.05.2019.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

19.12.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛІТ ТАЄРС , (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок ГЕРМЕС-ЗАПОРІЖЖЯ , (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки № 151/18-П (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар - автомобільні шини згідно умов даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на встановлених Договором умовах. (п. 1.1)

Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, розміру, радіусу, одиниці виміру та кількості товару є прийняття Покупцем від Постачальника товару на підставі підписаної між сторонами Специфікації. Специфікація(-ї), що підписана уповноваженими представниками сторін за даним Договором, вважається невід`ємною частиною цього Договору. (п., п.1.2, 9.1)

Загальна вартість товару становить 358530,00 грн. Покупець зобов`язаний сплачувати Постачальнику вартість товару рівними частинами протягом дії Договору за наступним графіком: до 14.01.2019 - 119510,00 грн., до 28.01.2019 - 119510,00 грн., до 19.02.2019 - 119510,00 грн. Покупець зобов`язаний провести повний розрахунок за Договором не пізніше 19.02.2019 у розмірі, що передбачений п. 3.1 Договору. (п., п. 3.1- 3.4)

Додатком № 1 до Договору поставки № 151/18-П від 19.12.2018 є Специфікація, якою сторони обумовили: артикул товару; найменування (номенклатуру, асортимент) товару; кількість товару; ціну за одиницю без ПДВ та суму без ПДВ. Вказана Специфікація № 1 оформлена на поставку автошин на загальну суму поставки з урахуванням ПДВ 20% - 358530,00 грн.

Згідно зі Специфікацією № 1 сторонами визначені базисні умови поставки - доставка транспортом Постачальника, адреса доставки товару - 69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 9, оф. 21.

Відповідно до п. 2.1 Договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 28.02.2019 включно, а в частині розрахунків (в тому числі в частині відповідальності за прострочення оплати) - до повного їх погашення.

За умовами п. 4.1 Договору позивач прийняв на себе зобов`язання поставити Покупцю товар, вказаний у специфікації

Відповідач, в свою чергу, зобов`язався прийняти товар у Покупця за найменуванням, кількістю, асортиментом, розміром, радіусом, вказаними у специфікації, та своєчасно оплатити товар в порядку, у розмірі та терміни, які узгоджені між сторонами в розділі 3 Договору. (п. 4.2 Договору)

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, а саме: здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором товару - автомобільних шин на загальну суму 358530,00 грн.

Факт поставки зазначеного товару підтверджується видатковою накладною № 1278 від 20.12.2018 на суму 358530,00 грн.

Крім того, на оплату поставленого товару відповідачу виставлений рахунок № 1353 від 19.12.2018 на вище зазначену суму.

Видаткова накладна № 1278 від 20.12.2018 підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

Відповідач претензій щодо поставленого товару позивачу не пред`являв.

Доказів щодо не поставки або неповної поставки Постачальником товару згідно Договору поставки № 151/18-П від 19.12.2018 відповідач суду не подав.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору поставки № 151/18-П від 19.12.2018 є доведеним та відповідачем не заперечується.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Зі змісту розділу 3 Договору вбачається, що сторонами чітко визначений строк оплати отриманого товару, а саме - відповідач зобов`язався оплатити позивачу вартість товару рівними частинами протягом дії Договору за наступним графіком: до 14.01.2019 - 119510,00 грн., до 28.01.2019 - 119510,00 грн., до 19.02.2019 - 119510,00 грн. При цьому, остаточний розрахунок за Договором має бути проведений не пізніше 19.02.2019 у розмірі, що передбачений п. 3.1 Договору.

Як свідчать досліджені судом матеріали справи, згідно видаткових накладних № 1 від 29.01.2019, № 2 від 30.01.2019 і № 3 від 31.01.2019 відповідачем здійснено часткове повернення товару позивачу на загальну суму 45315,00 грн.

Крім того, платіжним дорученням № 1866 від 29.01.2019 відповідачем перераховано позивачу 5586,00 грн. в рахунок здійснення оплати за Договором № 151/18-П від 19.12.2018.

Решту суми вартості поставленого товару відповідач позивачу не перерахував.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст. 692 ЦК України не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару, не сплатив кошти за товар, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу за поставлений товар в сумі 307629,00 грн. (358530,00 грн. - 45315,00 грн. - 5586,00 грн. = 307629,00 грн.)

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач доказів погашення заборгованості в повному обсязі суду не надав.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням викладеного, оскільки основна заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 307629,00 грн. за поставлений позивачем товар станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 307629,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує підпунктом 7.3 Договору, яким сторони визначили, що при простроченні оплати товару Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням пені, нарахованої на суму заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, за кожний календарний день періоду прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється на суму заборгованості за весь період прострочки оплати.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за несплату відповідачем товару, поставленого за Договором поставки № 151/18-П від 19.12.2018, з урахуванням передбачених п. 3.2 Договору строків оплати, часткової оплати відповідачем отриманого товару та суми частково повернутого позивачу товару, становить 10586,78 грн.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство розрахунок пені, наданий позивачем, суд дійшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства та виконаний вірно.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 10586,78 грн. заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати товару, поставленого за Договором поставки № 151/18-П від 19.12.2018, вимога про стягнення з нього 3 % річних заявлена позивачем обґрунтовано.

Так, позивачем заявлена вимога про стягнення 882,23 грн. 3 % річних, які також розраховані з урахуванням передбачених п. 3.2 Договору строків оплати, часткової оплати відповідачем отриманого товару та суми частково повернутого позивачу товару.

Судом перевірено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний вірно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 882,23 грн. судом задовольняється.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, про що зазначено в пункті 4 прохальної частини позовної заяви, то у зв`язку із цим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В попередньому (орієнтовному) розрахунку суми витрат, які позивач понесе у зв`язку із розглядом справи, позивачем зазначається лише про витрати, пов`язані із проїздом до місця проведення судового засідання (до м. Запоріжжя).

Однак, враховуючи, що розгляд справи № 908/627/19 здійснювався в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін, то позивачем фактично не понесені витрати, пов`язані із проїздом до місця проведення судового засідання, а, отже, відсутні підстави для їх стягнення судом.

Керуючись ст., ст. 129, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІТ ТАЄРС , с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок ГЕРМЕС-ЗАПОРІЖЖЯ , м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором поставки № 151/18-П від 19.12.2018 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок ГЕРМЕС-ЗАПОРІЖЖЯ , (69067, м. Запоріжжя, вул. Фінансова, буд. 14, код ЄДРПОУ 41567579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІТ ТАЄРС , (09170, Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Миру, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 37547462) 307629 (триста сім тисяч шістсот двадцять дев`ять) грн. 00 коп. основного боргу, 10586 (десять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн. 76 коп. пені, 882 (вісімсот вісімдесят дві) грн. 23 коп. 3 % річних та 4786 (чотири тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 47 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено 17 травня 2019 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.