Постанова

від 13.05.2019 по справі 908/2460/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2019 року м. Дніпро Справа № 908/2460/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)

судді Кузнецов В.О., Чередко А.Є.

секретар Манчік О.О.

за участю:

від ТОВ "Мед-Трейд": Селянко А.О., адвокат;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Господарського суду Запорізької області від 11.12.2018 року

у справі № 908/2460/18 (суддя - Юлдашев О.О., м. Запоріжжя)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Трейд", м. Запоріжжя

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст та мотиви судового рішення суду першої інстанції.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 11.12.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-Трейд" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Юнусова Улугбека Суюновича, якого зобов`язано вчинити певні дії.

Вказана постанова мотивована тим, що встановлені обставини і матеріали справи свідчать про неспроможність боржника виконати грошові зобов`язання, внаслідок чого існують підстави для застосування до боржника процедури ліквідації у справі про банкрутство.

2.Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Головне управління ДФС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 11.12.2018 року та провадження у справі № 908/2460/18 закрити.

2.1.Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права. Відповідно до інформаційних баз даних ДФС України та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ "Мед-Трейд" перебуває на податковому обліку у Ірпінському управлінні ГУ ДФС у Київській області. До заяви про порушення справи про банкрутство в порушення частини 10 статті 111 Цивільного кодексу України головою ліквідаційної комісії не було додано доказів складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період. Як зазначено в постанові господарського суду від 11.12.2018 року відповідно до проміжного ліквідаційного балансу боржника, складеного 30.08.2018 року у підприємства - ТОВ "Мед-Трейд" кредиторська заборгованість становить 1 300 000,00 грн., залишок грошових коштів складає 17 800,00 грн. При цьому, відповідно до поданого 09.08.2018 року балансу ТОВ "Мед-Трейд" станом на 30.06.2018 року у останнього наявні значні активи, а саме - дебіторська заборгованість у розмірі 2 806 тис. грн., інша поточна дебіторська заборгованість 29 176 тис. грн., гроші та їх еквіваленти 478 тис. грн., запаси 19 462 тис. грн., виробничі запаси 16 тис. грн., товари 19 399 тис. грн., фінансові інвестиції 478 тис. грн., інші оборотні активи 16 тис. грн. Вказані показники є самостійно визначеними та задекларованими боржником і свідчать про відсутність ознак неплатоспроможності. В матеріалах справи відсутні будь-які докази повернення дебіторської заборгованості до ТОВ "Мед-Трейд" (звернення до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості). Відповідно до поданої декларації з податку на прибуток до контролюючого органу за перше півріччя 2018 року дохід від будь-якої діяльності ТОВ "Мед-Трейд" склав 120 664 725 грн. Таким чином, у підприємства-боржника відсутні ознаки неплатоспроможності, оскільки активи не перевищують пасив, а лише вбачаються ознаки доведення підприємства відповідними особами до штучного банкрутства. Місцевим господарським судом у постанові про визнання боржника банкрутом не наведено жодного обґрунтування щодо необхідності призначення в якості ліквідатора у даній справі саме голови ліквідаційної комісії боржника ОСОБА_1 і не зазначено конкретних обставин, які б унеможливлювали обрання іншого, не пов`язаного з боржником, ліквідатора в порядку статті 114 Закону про банкрутство із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих.

2.2. Узагальнені доводи боржника, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Боржник в особі ліквідатора у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Посилався на те, що податкові органи, зокрема й скаржник, були обізнані відносно прийнятого рішення власника щодо припинення діяльності банкрута, а тому мали практичну можливість провести перевірку на предмет виявлення наявності/відсутності заборгованості зі сплати податків і зборів. Додатки до апеляційної скарги не містять доказів, які б свідчили про вжиття заходів для проведення податкової перевірки, поряд з цим також відсутні докази відмови ліквідатора боржника у наданні документів для перевірки чи оскарження податковим органом відповідної відмови ліквідатора. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржником не лише свідомо замовчується факт отримання від державного реєстратора інформації про припинення юридичної особи і подальше фактичне ігнорування такого рішення, але й відсутні посилання на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові) з посиланням на відповідні докази, що підтверджують такі вимоги. У зв`язку з чим скаржник не набув статусу кредитора у даній справі про банкрутство.

2.3. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, викладені в додаткових поясненнях до апеляційної скарги.

Скаржник в додаткових поясненнях до апеляційної скарги звернув увагу, що у ТОВ "Мед-Трейд" наявна недоїмка з єдиного соціального внеску в розмірі 19 517,70 грн. в ГУ ДФС у Київській області, що підтверджує факт перебування боржника на обліку у контролюючому органі. До заяви про порушення справи про банкрутство в порушення статті 111 Цивільного кодексу України не було додано доказів складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та Фондів соціального страхування звітності за останній звітний період. У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор не надав жодного пояснення щодо активів, яких невідомим чином позбувся боржник за короткий проміжок часу або ці активи не виявлені, що підтверджує факт не вжиття відповідних заходів щодо їх виявлення та приховування. В межах процедури самостійної ліквідації ліквідаційна комісія (ліквідатор) повинна вжити активних заходів для надання контролюючому органу первинних документів для проведення перевірки боржника на предмет дотримання податкового законодавства (постанова Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 915/1112/16). Законодавством про банкрутство не передбачено винятків щодо вчинення суддею електронного запиту щодо автоматичного визначення кандидатури арбітражного керуючого на призначення ліквідатором підприємства-боржника, зокрема, в порядку статті 95 Закону про банкрутство (постанови Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі № 911/3730/16 та від 06.02.2018 року у справі № 908/433/17).

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді .

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2019 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено в судовому засіданні на 11.04.2019 року.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2019 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.05.2019 року.

В судовому засіданні представник боржника проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Особа, яка подала апеляційну скаргу наданими їй процесуальними правами не скористалась та не забезпечила явку повноважних представників в судове засідання, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на судове рішення, враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка подала апеляційну скаргу.

11.04.2019 року на адресу апеляційного господарського суду від ТОВ "Мед-Трейд" надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження.

Розглядаючи вказане клопотання колегія суддів враховує наступне.

Клопотання про закриття апеляційного провадження мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази звернення скаржника з грошовими вимогами до боржника в порядку, встановленому частиною 3 статті 95 Закону про банкрутство, у зв`язку з чим скаржник не набув статусу кредитора у даній справі про банкрутство. Крім того, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржник жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог з посиланням на відповідні докази, що підтверджують такі вимоги. Таким чином, скаржник не набув процесуального статусу учасника у справі про банкрутство ТОВ "Мед-Трейд", не довів вирішення оскаржуваною постановою своїх прав, інтересів та (або) обов`язків і, як наслідок, фактично не наділений процесуальним правом оскаржувати постанову місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Частиною 7 статті 111 Цивільного кодексу України визначено як обов`язок голови ліквідаційної комісії у процедурі самоліквідації не тільки подання до контролюючих органів відповідної звітності, але й своєчасне надання первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. Отже, у межах процедури самоліквідації ліквідатор (ліквідаційна комісія) повинен вжити самостійних активних кроків до надання контролюючому органу такої документації для того, щоб він міг виконати свої обов`язки з проведення перевірки суб`єкта господарювання на предмет дотримання податкового законодавства.

Законодавцем право на апеляційне оскарження прийнятих у процедурі банкрутства рішень визначено як таке, що надає учасникам справи про банкрутство можливість оскарження постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури та усіх ухвал місцевого господарського суду, прийнятих у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та Законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує також, що зміна місцезнаходження боржника з м. Києва на м. Запоріжжя відбулась майже одночасно із прийняттям рішення про ліквідацію боржника.

Як вбачається із змісту листа Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області № 7026//10/08-29-08-17 від 11.09.2018 року, боржник перебуває за основним місцем обліку в ГУ ДФС у м. Києві.

Таким чином, правовий статус Головного управління ДФС у Київській області, як контролюючого органу щодо сплати податкових зобов`язань боржника за місцем попередньої реєстрації боржника передбачений податковим законодавством згідно з підпунктом 19.1.1.45 пункту 19.1 статті 19 Податкового кодексу України та надає скаржнику право на оскарження судових рішень у справі про банкрутство відповідно до статті 95 Закону.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання ТОВ "Мед-Трейд" про закриття апеляційного провадження задоволенню не підлягає.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 13.09.2013 року зареєстровано юридичну особу - ТОВ "Мед-Трейд".

18.08.2018 року громадянином Республіки Узбекистан ОСОБА_2 Суюновичем як учасником ТОВ "Мед-Трейд" (т. 1, а. с. 28-29) прийнято рішення № 2/18 щодо:

- припинення Товариства шляхом його ліквідації в загальному порядку відповідно до чинного законодавства України у зв`язку із незадовільним фінансовим станом;

- призначення головою ліквідаційної комісії Товариства Юнусова Улугбека Суюновича, якого наділено повноваженнями керівника (директора) Товариства відповідно до установчих документів Товариства та чинного законодавства України. Рішення у ліквідаційній процедурі приймаються головою ліквідаційної комісії одноособово з усіх питань;

- затвердження порядку проведення ліквідаційної процедури Товариства, який передбачає наступні заходи: невідкладне звернення до органу, який здійснює державну реєстрацію Товариства з оригіналом рішення про припинення Товариства шляхом ліквідації; звернення у триденний строк з моменту прийняття рішення про ліквідацію Товариства до органів державної податкової служби та до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування з відповідним повідомленням про ліквідацію Товариства та організацію позапланових перевірок; організація комплексу робіт щодо звільнення працівників Товариства у зв`язку з ліквідацією; визначення порядку та строку пред`явлення кредиторами своїх вимог до Товариства, який не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи; виявлення кредиторів боржника та направлення їм відповідних листів з пропозицією заявити свої вимоги до товариства; закриття в банківських установах поточних рахунків, які не будуть використовуватися в процедурі ліквідації Товариства; проведення інвентаризації та оцінки майна Товариства; стягнення дебіторської заборгованості Товариства; складення та затвердження за результатами виявлення кредиторів проміжного ліквідаційного балансу Товариства; проведення розрахунків з кредиторами Товариства; продаж майна Товариства, у випадку недостатності грошових коштів для проведення розрахунків з кредиторами Товариства; складення та затвердження ліквідаційного балансу Товариства, підтвердження достовірності та повноти ліквідаційного балансу аудитором; закриття поточного банківського рахунку; зняття Товариства з обліку в органах державної податкової служби, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування; проведення розрахунків з учасниками Товариства; передача печаток та штампів у відповідні органи МВС України для знищення; передача документації, що підлягає довгостроковому зберіганню, до відповідної архівної установи; внесення в Єдиний державний реєстр запису щодо припинення Товариства шляхом ліквідації та оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи; вчинення інших заходів, направлених на ліквідацію Товариства як юридичної особи;

- встановлення двомісячного строку для проведення ліквідаційної процедури Товариства, який може бути збільшений за відповідним рішенням Загальних зборів учасників Товариства, у випадку виникнення певних непередбачуваних обставин;

- встановлення строку прийняття претензій кредиторів протягом двох місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

27.08.2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про прийняття учасником ТОВ "Мед-Трейд" рішення про припинення Товариства, відомості про голову ліквідаційної комісії та про визначений строк для заявлення вимог кредиторів.

За даними бухгалтерського обліку боржника, останній має заборгованість перед Mistal Capital Management Limited, Великобританія за договором дистриб`юції від 21.07.2017 року № 21/07-2017 в загальному розмірі 1 300 000,00 грн. Вказану заборгованість боржник не заперечує.

Відповідно до Акту контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 29.10.2018 року ліквідаційною комісією була з`ясована наявність грошових коштів в розмірі 17 800,00 грн. та відсутність інших активів боржника.

Суду надано проміжний ліквідаційний баланс боржника станом на 29.10.2018 року, в якому зазначено про наявність грошових коштів в національній валюті - 17,8 тис. грн., нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - 1 282,2 тис. грн. та кредиторську заборгованість за товари, роботи і послуги - 1 300 тис. грн. Інші активи та пасиви боржника в проміжному ліквідаційному балансі не відображено.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.11.2018 року прийнято до розгляду заяву про порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.11.2018 року відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Мед-Сервіс".

Постановою Господарського суду Запорізької області від 11.12.2018 року боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.01.2019 року затверджено звіт ліквідатора, реєстр вимог кредиторів та ліквідаційний баланс банкрута. Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-Трейд". Провадження у справі закрито. Вимоги, що не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Зобов`язано ліквідатора передати до архіву фінансово-господарську документацію банкрута.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

3.3.1. Норми права, що підлягають застосуванню.

Згідно із статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон), якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство такої юридичної особи. Обов`язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок передбачений частиною 3 статті 110, статтею 111 Цивільного кодексу України, норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб`єкта господарювання).

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (частина 3 статті 110 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 105 Цивільного кодексу України врегульовано, що учасники юридичної особи, суд або орган, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

З дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи (частина 1 статті 111 Цивільного кодексу України).

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана повідомити учасників юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, про її участь в інших юридичних особах та/або надати відомості про створені нею господарські товариства, дочірні підприємства (частина 2 статті 111 Цивільного кодексу України).

Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред`явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи (частина 3 статті 111 Цивільного кодексу України).

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. У випадках, встановлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється (частина 4 статті 111 Цивільного кодексу України).

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється (частина 5 статті 111 Цивільного кодексу України).

Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку (частина 7 статті 111 Цивільного кодексу України).

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період (частини 7, 10 статті 111 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 8 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи та забезпечує подання органам доходів і зборів.

Право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитори (частина 2 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).

Заява про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім`я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер картки платника податків (за наявності); виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви (частина 1 статті 11 Закону).

До заяви про порушення справи про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави) (частина 2 статті 11 Закону).

До заяви боржника додаються також: установчі документи боржника - юридичної особи; бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату; перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна; перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім`я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов`язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором; довідка органів приватизації (органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності) стосовно наявності або відсутності на балансі підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до його статутного капіталу; перелік осіб, що мають невиконані зобов`язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов`язань, терміну виконання та підстав виникнення; відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити; відомості про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити; протокол загальних зборів (конференції) працівників боржника, відповідне рішення первинної профспілкової організації боржника (за наявності кількох первинних організацій - їхнє спільне рішення), на яких обраний представник працівників боржника для участі у справі про банкрутство, якщо такі збори (конференція) відбулися до подачі заяви боржника до господарського суду; копія спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, а в разі закінчення терміну дії такого дозволу - довідка про наявність у боржника матеріальних носіїв секретної інформації (технічної документації, виробів, їхніх дослідних зразків тощо); рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника (частина 3 статті 11 Закону).

Боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом (частина 4 статті 11 Закону).

Боржник зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності); під час ліквідації боржника не у зв`язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених цим Законом (частина 5 статті 11 Закону).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (частина 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1, 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

3.3.2. Юридична оцінка доводів апеляційної скарги і висновків місцевого господарського суду.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "Мед-Трейд" здійснюється в порядку статті 95 Закону.

Відповідно до статті 9 Закону справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 1 Закону передбачено, що банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - це неспроможність суб`єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Особлива процедура, яка передбачена статтею 95 Закону випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

В зв`язку з чим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, в порядку наведеної норми, є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови полягають у наступному: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами частин 2, 5 статті 105 Цивільного кодексу України. Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою для складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника, відповідно до частини 3 статті 11 Закону.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі статті 95 Закону та становить предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку вказаної статті.

При цьому, необхідною та обов`язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство, на підставі статті 95 Закону є надання ліквідатором (ліквідаційною комісією) юридичної особи-боржника належних та допустимих доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення (відкриття) судового провадження саме на момент звернення боржника із відповідною заявою до місцевого суду.

Положеннями частини 1 статті 11 Закону визначено вимоги до змісту заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство та передбачено, що така заява подається боржником або кредитором у письмовій формі. Також, у статті 11 цього Закону міститься перелік документів, які повинні бути додані до заяви окремо для вимог ініціюючого кредитора (частина 2 цієї статті) та окремо для боржника, який порушує питання про власне банкрутство (частина 3 цієї статті). Зокрема, при поданні заяви боржником належить надати перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформацію про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім`я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов`язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором. При цьому, за змістом абзацу 14 частини 3 статті 11 Закону вбачається, що перелік документів, які додаються до заяви про порушення (відкриття) справи про банкрутство з ініціативи боржника, не є вичерпним, оскільки неплатоспроможність боржника, який ініціює власне банкрутство, може підтверджуватися й іншими документами, які мають доказову силу при доведенні боржником перед господарським судом наявності підстав для порушення (відкриття) щодо нього провадження у справі про банкрутство в порядку частини 5 статті 11, частини 1 статті 95 Закону за недостатністю у нього майна (активів) для задоволення вимог кредиторів в повному обсязі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2019 року у справі № 910/10586/18 звернув увагу, що вирішення питання щодо достатності наданих боржником доказів на підтвердження його неплатоспроможності як підстави для порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство щодо боржника, який ліквідується власником, перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду, на розгляд якого надійшла заява ліквідатора (ліквідаційної комісії) юридичної особи про порушення (відкриття) щодо неї справи про банкрутство. При цьому, судова дискреція (судовий розсуд) при з`ясуванні наявності підстав для порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, ініційованого самим боржником, повинна реалізовуватися судом з урахуванням принципів диспозитивності та пропорційності у господарському судочинстві та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 95 Закону до боржника, який ліквідується власником застосовується особливий порядок провадження у справі. Головною умовою порушення провадження у справі про банкрутство за цією статтею є стан неоплатності боржника, що встановлюється ліквідатором (ліквідаційною комісією) боржника за наслідками аналізу його пасиву та активу.

Суд першої інстанції на думку колегії суддів апеляційного господарського суду не реалізував свої дискреційні повноваження при наданні оцінки долученим головою ліквідаційної комісії ТОВ "Мед-Трейд" до заяви про порушення справи про банкрутство документам на предмет їх належності та достатності на підтвердження повноти вжитих заходів щодо самоліквідації Товариства як юридичної особи, встановлення необхідних передумов для порушення (відкриття) щодо Товариства справи про банкрутство за статтею 95 Закону та з метою уникнення порушення при цьому прав інших потенційних кредиторів (контролюючих органів), так і приховування активів боржником у процедурі самоліквідації.

Апеляційним господарським судом встановлено, що до заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ "Мед-Трейд" головою ліквідаційної комісії не було долучено доказів наявності чи відсутності у боржника майна, що перебуває в заставі або є обтяженим в інший спосіб, що за висновком суду не узгоджується з вимогами частини 3 статті 11 Закону щодо переліку обов`язкових додатків до заяви боржника про ініціювання процедури власного банкрутства.

За змістом статей 3, 11, 12, 42. 45 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" вбачається, що обтяження рухомого майна, як право обтяжувала на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувала на рухоме майно, реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. До Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості, внесені до Державного реєстру, є відкритими для всіх юридичних та фізичних осіб. Витяг з Державного реєстру свідчить про внесення записів про обтяження до Державного реєстру або про їх відсутність.

Таким чином, в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України допустимим доказом наявності або відсутності у боржника майна, як рухомого, так і нерухомого, що обтяжене заставою (іпотекою) чи в інший встановлений законом спосіб, є витяг (інформаційна довідка) з відповідного Державного реєстру прав, видана в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України або у паперовій формі територіальним органом юстиції (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладений в постанові від 19.02.2019 року у справі № 910/10586/18).

Крім цього, до заяви про порушення (відкриття) справи про банкрутство головою ліквідаційної комісії суду не було додано докази вчинення заходів щодо виявлення майна боржника шляхом звернення до відповідних реєструючих органів.

Також, при зверненні до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржник вказував на наявність у нього заборгованості перед єдиним кредитором - Mistal Capital Management Limited, Великобританія в сумі 1 300 000,00 грн., що виникла на підставі Договору дистриб`юції від 21.07.2017 року № 21/07-2017.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження наявності у боржника цієї суми заборгованості до матеріалів справи не подано. Також, матеріали справи не містять докази звернення Mistal Capital Management Limited, Великобританія із заявою з кредиторськими вимогами до ТОВ "Мед-Трейд" під час добровільної ліквідації. Відповідна заява не була подана кредитором і в подальшому після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство.

Оскільки кредитори наділені саме правом, а не обов`язком звернення до боржника з кредиторськими вимогами та відповідний порядок звернення кредитора у порядку добровільної ліквідації за нормами цивільного законодавства та під час провадження у справі про банкрутство передбачає таке звернення, то встановлені обставини дають підстави дійти висновку про небажання кредитора отримати повернення своїх коштів, відтак ставлять під сумнів підставність звернення до суду в порядку спрощеного провадження у справі про банкрутство через відсутність волевиявлення кредитора та недостовірність встановлення пасиву в проміжному ліквідаційному балансі боржника.

Згідно приписів частини 4 статті 11 Закону, яка має універсальний характер, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

Таким чином, нормами Закону встановлено додаткову вимогу до заяви боржника про порушення справи про банкрутство за статтею 95 Закону - обов`язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов`язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за 12 місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами тощо (висновок про застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 904/1853/17, від 01.08.2018 року у справі № 911/3540/17).

Матеріали справи не свідчать про подання боржником доказів на підтвердження наявності активів, достатніх для покриття судових витрат, пов`язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

Слід звернути увагу, що частина 7 статті 111 Цивільного кодексу України має імперативний характер, тому незалежно від здійснення публікації оголошення про ліквідацію юридичної особи та звернення (або не звернення) відповідних контролюючих органів з вимогами до боржника в межах встановленого в публікації строку, перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства, що ліквідується, є обов`язковою складовою ліквідаційної процедури, тому обов`язок ліквідатора надати всі необхідні для проведення такої перевірки документи є безумовним. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 915/1490/16, від 05.03.2019 року у справі № 910/4301/18.

Таким чином, в межах процедури самоліквідації ліквідатор (ліквідаційна комісія) повинен вжити самостійних кроків до надання контролюючому органу такої документації для того, щоб він міг виконати свої обов`язки з проведення перевірки суб`єкта господарювання на предмет дотримання податкового законодавства.

Матеріали справи не містять доказів надання головою ліквідаційної комісії боржника до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхових коштів; відсутні докази проведення контролюючим органом відповідних позапланових перевірок боржником, а також доказів складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період, що свідчить про порушення вимог статті 111 Цивільного кодексу України.

Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Пунктом 6 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879 встановлено, що суцільною інвентаризацією охоплюються всі види зобов`язань та всі активи підприємства незалежно від їх місцезнаходження, у тому числі предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану. Також інвентаризації підлягають активи і зобов`язання, які обліковуються на позабалансових рахунках, зокрема, цінності, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об`єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі), умовні активи і зобов`язання (непередбачені активи та зобов`язання) підприємства (застави, гарантії, зобов`язання тощо), бланки документів суворої звітності, інші активи. Проведення інвентаризації є обов`язковим у разі припинення підприємства в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу (пункт 7 розділу І Положення про інвентаризацію).

Таким чином, інвентаризація активів та зобов`язань включає у себе інвентаризацію основних засобів, матеріальних активів, незавершених капітальних інвестицій, запасів, біологічних активів, готівки, грошових коштів та їх еквівалентів, бланків суворої звітності, дебіторської та кредиторської заборгованості, витрат і доходів майбутніх періодів.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення про інвентаризацію для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно. За рішенням керівника підприємства до складу інвентаризаційної комісії можуть бути включені члени ревізійної комісії господарського товариства. У разі проведення інвентаризації за рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації. До складу робочих інвентаризаційних комісій включаються представники апарату управління, бухгалтерської служби та досвідчені працівники підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери).

Інвентаризаційні описи застосовуються для фіксування наявності, стану та оцінки активів підприємства та тих активів, які належать іншим підприємствам і обліковуються поза балансом. В акті інвентаризації фіксуються наявність готівки, грошових документів, бланки документів суворої звітності, фінансових інвестицій, а також повнота відображення грошових активів на рахунку у банку (реєстраційних рахунках), дебіторської та кредиторської заборгованостей, зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат і доходів майбутніх періодів, забезпечень (резервів), які створюються відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у державному секторі, міжнародних стандартів та інших актів законодавства (пункт 15 розділу ІІ Положення про інвентаризацію).

В матеріалах справи відсутній наказ про проведення інвентаризації та інвентаризаційні описи. Наявний в матеріалах справи акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей, складений головою ліквідаційної комісії за відсутності доказів отримання та дослідження первинних документів ТОВ "Мед-Трейд", не свідчить про здійснення ліквідатором боржника належної та повної інвентаризації активів та зобов`язань ТОВ "Мед-Трейд", а її проведення здійснено з порушенням вимог чинного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що боржником подавався до податкового органу баланс станом на 30.06.2018 року, згідно з яким його необоротні активи складали 30 тис. грн., а оборотні активи - 52 075 тис. грн. Разом з тим, в проміжному ліквідаційному балансі станом на 29.10.2018 року відомості про вказані активи не відображено.

Ліквідатором не додано до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство доказів, які б свідчили про виконання ним рішення загальних зборів ТОВ "Мед-Трейд" щодо вчинення необхідних заходів щодо самоліквідації.

Судом першої інстанції не було з`ясовано, якими належними та допустимими доказами підтверджується закриття боржником всіх рахунків в банках, оскільки докази звернення ліквідатора ТОВ "Мед-Трейд" до ДПІ для отримання довідки з переліком всіх рахунків юридичної особи боржника та відомостей про їх закриття до заяви про порушення провадження у справі не додано. За відсутності доказів про наявність всіх відкритих рахунків або про їх відсутність, руху коштів на них, залишку коштів на рахунках ТОВ "Мед-Трейд" на дату прийняття рішення про припинення діяльності боржника неможливо дійти до висновку про обґрунтоване співвідношення активу та пасиву за даними проміжного ліквідаційного балансу боржника.

За відсутності доказів дотримання вимог Цивільного кодексу України щодо ліквідації Товариства відсутні правові підстави для порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 95 Закону.

При порушенні провадження у справі та винесенні постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури суд в обов`язковому порядку повинен встановити активи та пасиви боржника, їх наявність або відсутність, розмір та безспірність вимог кредитора.

Частиною 3 статті 11 Закону визначено перелік документів, які додаються до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, документи, які підтверджують дотримання ліквідаційною комісією (ліквідатором) всіх вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України щодо проведення дій, які передують зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі статті 95 Закону, не можуть бути надані суду після порушення справи, а тим більше після визнання боржника банкрутом, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків (висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 22.05.2018 року у справі № 922/1902/17).

Крім цього, місцевим господарським судом під час призначення ліквідатором у даній справі голови ліквідаційної комісії ТОВ "Мед-Трейд" Юнусува У.С. не було дотримано положення статті 114 Закону.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. При цьому ліквідатором боржника, що ліквідується власником, може бути голова ліквідаційної комісії або арбітражний керуючий, який призначається в порядку, встановленому Законом для призначення розпорядника майна, тобто кандидатура арбітражного керуючого на призначення арбітражного керуючого на призначення ліквідатором визначається судом за допомогою автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство (частина 2 статті 95 Закону). Призначення голови ліквідаційної комісії ліквідатором боржника, що ліквідується власником, здійснюється господарським судом у виняткових випадках (в залежності від конкретних обставин справи), оскільки голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) підпадає під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника і, відповідно до частини 6 статті 95 Закону несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Таким чином, законодавством про банкрутство не передбачено винятків щодо вчинення суддею електронного запиту щодо автоматичного визначення кандидатури арбітражного керуючого на призначення ліквідатором підприємства-боржника, зокрема, в порядку статті 95 Закону. Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 908/433/17, від 05.03.2019 року у справі № 910/4301/18.

Як вбачається із матеріалів справи, шляхом застосування автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство у даній справі визначено арбітражного керуючого Марченко Світлану Олександрівну, яка подала до суду заяву про надання згоди на участь у даній справі. Вказана заява надійшла до суду наступного дня після ухвалення судом оскаржуваної постанови. При цьому, суд першої інстанції у даній справі призначив ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії - Юнусова У.С., зазначивши в оскаржуваній постанові про врахування факту того, що голова ліквідаційної комісії здійснював процедуру досудової ліквідації боржника та ознайомлений з усіма обставинами справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що ОСОБА_1 є заінтересованою особою у даній справі про банкрутство щодо боржника, оскільки він був єдиним учасником боржника та виконував повноваження керівника боржника, що виключало можливість його призначення ліквідатором у даній справі.

В постанові Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 927/557/17 зроблено висновок про те, що відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат у справі про банкрутство, порушеної у порядку статті 95 Закону, відсутність доказів надання ліквідатором товариства контролюючим органам, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхових коштів, відсутність звернення до боржника та до суду єдиного, визначеного самим боржником, кредитора, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в порядку статті 95 Закону.

В постанові Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі № 904/8185/17 зроблено висновок про те, що лише дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм статті 95 Закону. При цьому, необхідною та обов`язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 95 Закону є надання належних доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення провадження, згідно із цією статтею, саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ліквідаційною комісією (ліквідатором) боржника не додержано вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, а також матеріали справи свідчать про неподання ліквідатором на момент відкриття справи про банкрутство необхідних документів на підтвердження здійснення повної досудової процедури ліквідації боржника. В порушення вимог Закону, судом першої інстанції фінансово-майновий стан боржника належним чином не досліджувався, не було перевірено чи мав боржник станом на день прийняття рішення його засновниками (учасниками) про ліквідацію, недостатньо грошових коштів та іншого ліквідаційного майна для здійснення розрахунків з кредиторами, виходячи з того, що суду не було надано належних доказів обґрунтованості вимог кредитора та здійснення інвентаризації майна боржника належним чином.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів не ґрунтується на належних доказах, а тому суд не мав достатніх правових підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Господарський суд без належного дослідження всіх обставин справи, повної та всебічної перевірки зібраних у справі доказів безпідставно порушив провадження у справі та визнав боржника банкрутом.

3.3.3. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Розглядаючи справу у судовому засіданні господарський суд мав встановити обставини недотримання боржником передбачених законодавством передумов для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство та закрити провадження у справі про банкрутство, оскільки надання в подальшому до суду додаткових доказів, пов`язаних із здійсненням процедури добровільної ліквідації законодавством не передбачено.

Оскільки, провадження у даній справі підлягало закриттю, суд першої інстанції не мав правових підстав для призначення ліквідатора.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на неприпустимість використання процедури банкрутства з метою, що суперечить нормам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В частині 1 статті 83 Закону встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо: 1) боржник - юридична особа не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; 2) юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законодавством порядку, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; 3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника; 4) затверджений звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом; 5) затверджена мирова угода в порядку, передбаченому цим Законом; 6) затверджений звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Законом; 7) боржник виконав усі зобов`язання перед кредиторами; 8) до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про його банкрутство не висунуто вимог; 9) згідно із законом справа не підлягає розгляду в господарських судах України; 11) господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника; 12) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною 2 статті 83 Закону провадження у справі про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5, 9 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом); у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 і 11 частини першої цієї статті - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.

З урахуванням зазначених норм процесуального права, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Мед-Трейд" підлягає закриттю на підставі пункту 11 частини 1 статті 83 Закону.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, постанова Господарського суду Запорізької області від 03.01.2019 року має бути скасована. Провадження у даній справі підлягає закриттю. Копію даної постанови слід направити державному реєстратору для здійснення відповідних реєстраційних дій щодо ТОВ "Мед-Трейд".

3.3.4. Судові витрати.

Законом України "Про судовий збір" не передбачено ставки, від якої мав би обчислюватись судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. В зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись пунктом 11 частини 1 статті 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області - задовольнити.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 11.12.2018 року у справі № 908/2460/18 - скасувати.

Провадження у справі № 908/2460/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Трейд", м. Запоріжжя - закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.05.2019 року.

Головуючий суддя

---

І.О. Вечірко

Суддя

---

В.О. Кузнецов

Суддя

---

А.Є. Чередко