Рішення

від 17.05.2019 по справі 910/2275/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2019Справа № 910/2275/19

За позовом Приватного підприємства Влад

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Спец Металл Маш

про стягнення 127 961,65 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Влад (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Спец Металл Маш (відповідач) про стягнення 127 961,65 грн. на підставі Договору поставки № 110/18 від 01.08.2018, з яких: 100 000,00 грн. - заборгованість за непоставлений товар, 18 049,32 грн. - пеня та 9 912,33 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання умов Договору поставки № 110/18 від 01.08.2018 позивач здійснив передоплату товару, однак у строк, встановлений наведеним договором, та на даний час відповідач не здійснив поставку товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 позовну заяву Приватного підприємства Влад залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

11.03.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків (на виконання ухвали судді про залишення позовної заяви без руху).

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 прийнято позовну заяву Приватного підприємства Влад до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2275/19 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та позивачу - відповіді на відзив.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 про відкриття провадження у справі № 910/2275/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного тf обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВК Спец Металл Маш (постачальник, відповідач) та Приватним підприємством Влад (покупець, позивач) був укладений Договір поставки № 110/18 (надалі - Договір або Договір № 110/18 від 01.08.2018), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язаний передати у власність покупцеві металопрокат, іменований надалі продукція в кількості, якості, номенклатурі та асортименті, наведених у рахунках або у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору. Покупець зобов`язаний прийняти продукцію і оплатити її у строки, передбачені даним Договором та додатками до нього (п. 1.2 Договору).

Згідно рахунку на оплату № 4077 від 27.07.2018 постачальник мав поставити покупцю металопрокат, а саме: труба 60х3 оцинкована у кількості 4,7 т, труба 60х40х3 оцинкована у кількості 1,1 т, труба 19х2 алюмінієва у кількості 0,12 т. Всього постачальник мав поставити покупцю продукцію загальною вартістю 214 406,00 грн., в тому числі ПДВ - 35 734,33 грн.

Пунктом 2.6 Договору сторони погодили, що термін поставки продукції - 5 (п`ять) банківських днів після зарахування 50% передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій продукції узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна продукції, що поставляється за цим Договором, є договірною і вказується у відповідних рахунках або специфікаціях на поставки продукції. Загальна вартість продукції залежить від фактично замовленої, поставленої та оплаченої кількості продукції і визначається шляхом складання сум видаткових накладних, згідно з якими здійснювалось постачання на протязі терміну дії цього Договору.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили умови оплати. Оплата здійснюється на поточний рахунок постачальника в наступному порядку:

- 50% передоплата;

- 50% в день здійснення доставки продукції покупцю.

Згідно п. 5.1 Договору, у разі порушення постачальником строків поставки продукції, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невиконаного зобов`язання. Постачальник не несе відповідальності за порушення терміну поставки, пов`язаним з несвоєчасним вивезенням продукції покупцем.

Договір набирає чинності з дати підписання сторонами і діє до повного виконання взятих на себе зобов`язань (п. 7.1 Договору).

На виконання умов Договору № 110/18 від 01.08.2018 та рахунку на оплату № 4077 від 27.07.2018 позивач 02.08.2018 перерахував на разрахунковий рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 100 000,00 грн. Наведене підтверджується позивачем доданою до позовної заяви банківською випискою по рахунку № 26007329706804/706804(UAH) від 02.08.2018.

Однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов`язання, передбачені Договором № 110/18 від 01.08.2018, щодо поставки товару позивачу не виконав.

Враховуючи зазначені обставини, позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача 127 961,65 грн. на підставі Договору поставки № 110/18 від 01.08.2018, з яких: 100 000,00 грн. - заборгованість за непоставлений товар, 18 049,32 грн. - пеня та 9 912,33 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав та не надіслав

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 110/18 від 01.08.2018 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов`язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що на виконання умов Договору № 110/18 від 01.08.2018, на підставі рахунку на оплату № 4077 від 27.07.2018 позивач здійснив 50% передоплати за продукцію в розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку № 26007329706804/706804(UAH) від 02.08.2018.

Враховуючи умови п. 2.6 Договору, відповідач мав поставити продукцію позивачу не пізніше 09.08.2018 (02.08.2018 - день отримання передоплати + 5 банківських днів = 09.08.2018).

Натомість, відповідач в порушення умов Договору не поставив продукцію позивачеві у визначений цим договором строк.

Так, матеріалами справи підтверджується, а рівно не спростовано відповідачем, що останній не здійснив поставку продукції, за яку позивачем було здійснено попередню оплату в розмірі 50% відсотків вартості продукції. При цьому відповідач не надав та не надіслав суду заперечень, з яких вбачалось б, що відповідач взяті на себе зобов`язання згідно Договору № 110/18 від 01.08.2018 виконав в повному обсязі чи частково.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи наведені правові норми та зважаючи на встановлені судом обставини справи, а саме: одержання відповідачем 50% попередньої оплати вартості продукції в сумі 100 000,00 грн., яка підлягала поставці на підставі рахунку на оплату № 4077 від 27.07.2018, не виконання відповідачем у строк, протягом 5 банківських днів після зарахування 50% передоплати свого обов`язку щодо передачі позивачу продукції згідно наведеного рахунку на оплату, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем позивачу суми передоплати в розмірі 100 000,00 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми передоплати у розмірі 100 000,00 грн. підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 18 049,32 грн. пені на підставі п. 5.1 Договору, у зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки продукції.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач мав поставити продукцію позивачу не пізніше 09.08.2018, а відповідно, з 10.08.2018 відповідач вважається таким, що порушив строк поставки продукції за Договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 5.1 Договору, у разі порушення постачальником строків поставки продукції, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невиконаного зобов`язання.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, доданого позивачем до позовної заяви, судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду нарахування пені. Так, позивачем зазначено, що початком періоду нарахування пені є 02.08.2018, в той час, як по матеріалам справи судом встановлено, що відповідач є таким, що прострочив поставку продукції за Договором з 10.08.2018.

Враховуючи зазначене, суд за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга здійснив власний розрахунок пені за період з 10.08.2018 по 02.02.2019.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 049,32 грн. пені підлягають частковому задоволенню в сумі 17 380,82 грн. В частині стягнення 668,50 грн. пені позивачу належить відмовити через необгрутованість нарахування пені в зазначеній сумі.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 9 912,33 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України визначено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Дослідивши зміст Договору № 110/18 від 01.08.2018, судом встановлено, що ним не встановлений розмір процентів, а отже, керуючись положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Дослідивши матеріали справи, а саме розрахунок процентів в сумі 9 912,33 грн., та здійснивши перевірку за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга , суд дійшов висновку, що позивачем вказаний розрахунок проведено відповідно до норм чинного законодавства, але не вірно визначено початок періоду нарахування відсотків, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 8 690,41 грн . В частині стягнення 1 221,92 грн. позивачу належить відмовити через необгрутованість нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами в зазначеній сумі

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем разом із позовною заявою подано попередній розрахунок суми судових витрат, зі змісту якого вбачається, що позивач поніс судові витрати в розмірі 1 921,00 грн. судового збору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи визначено частиною 3 наведеної статті ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 892,62 грн. покладається на відповідача, а в розмірі 28,38 грн. - на позивача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Спец Металл Маш (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, оф. 139; ідентифікаційний код 41394132) на користь Приватного підприємства Влад (30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Соборності, буд. 5; ідентифікаційний код 21339292) 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.) передоплати, 17 380,82 грн. (сімнадцять тисяч триста вісімдесят гривень 82 коп.) пені, 8 690,41 грн. (вісім тисяч шістсот дев`яносто гривень 41 коп.) та 1 892,62 грн. (одну тисячу вісімсот дев`яносто дві гривні 62 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 17.05.2019.

Суддя Гумега О.В.