ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
17.05.2019Справа № 910/3584/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕ-АЛКО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "100 СИРІВ"
про стягнення 64 756,69 грн.
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Я.І. Мухіна
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "САНТЕ-АЛКО" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "100 СИРІВ" (відповідач) про стягнення 64756,69 грн. на підставі Договору поставки товарів № 105-К від 22.03.2018, з яких: 59585,04 грн. основного боргу, 5171,65 грн. неустойки (пені).
Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку з оплати поставленого позивачем товару згідно умов Договору поставки товарів № 105-К від 22.03.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕ-АЛКО" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3584/19, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
В матеріалах справи наявні докази належного повідомлення позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/3584/19.
Зокрема, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 у справі № 910/3584/19 було направлене відповідачу за адресою 04205, м. Київ, вул. Малиновського, буд. 11 , вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуто органами зв`язку до Господарського суду міста Києва без вручення відповідачу.
Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 у справі № 910/3584/19 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач (постачальник) Товариство з обмеженою відповідальністю "САНТЕ-АЛКО" стверджує, що на виконання погоджених сторонами замовлень покупця (відповідача), отриманих постачальником, в рамках погодженої сторонами специфікації, та на виконання всіх необхідних положень Договору поставки товарів № 105-К від 22.03.2018, згідно видаткових накладних № 6296 від 12.04.2018, № 17897 від 19.09.2018, № 21139 від 29.10.2018, № 23213 від 23.11.2018 та товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв № А20035 від 12.04.2018, № Б25802 від 19.09.2018, № А25330 від 29.10.2018, № А26318 від 23.11.2018 передав у власність (поставив) відповідачу (покупцю) - Товариству з обмеженою відповідальністю "100 СИРІВ" товар на загальну суму 94 910,10 грн. Однак, відповідач (покупець) поставлений товар оплатив частково в загальній сумі 35 325,06 грн., у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 59 585,04 грн.
Враховуючи норми ст.ст. 193, 216, 230, Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 549, 551, 611 Цивільного кодексу України та умови п. 6.2. Договору, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 171, 65 грн.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Відповідно до ч.ч. 1-3статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Спір у справі виник внаслідок того, що відповідач не в повному обсязі оплатив поставлений позивачем згідно Договору товар.
Судом встановлено, що 22.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТЕ-АЛКО" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "100 СИРІВ" (відповідач) було укладено Договір поставки товарів № 105-К.
Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставити покупцеві в погоджені Договором строки товар - алкогольні напої в асортименті (надалі - товар), згідно із замовленнями покупця, на умовах і в порядку, передбачених Договором, а покупець зобов`язався прийняти цей товар і сплатити за нього обумовлену Договором ціну.
Товар передається у власність покупця. Перехід права волосності на товар відбувається в момент передачі товару від постачальника покупцю на підставі видаткової накладної та інших супроводжувальних документів на товар. Датою переходу права власності на твар є дата підписання сторонами видаткової накладної на поставку товару (п.1.2. Договору).
Асортимент товару погоджується між сторонами та викладається в специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору. Сторони можуть змінювати асортимент товару шляхом оформлення та підписання нової специфікації. (п.2.1. Договору).
Відповідно до п.3.1. Договору, поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень, направлених покупцем постачальнику, шляхом факсимільного зв`язку або іншого прийнятного для сторін засобу: телефон, електронна пошта, спеціалізовані комп`ютерні програми тощо, виходячи з наявності відповідного асортименту товару на складі постачальника. Замовлення погоджується уповноваженими представниками сторін.
Згідно п. 4.1. Договору, ціна товару встановлюється в національній валюті України та зазначається в видаткових накладних на поставку товару відповідно до цін, погоджених сторонами в специфікації. Постачальник здійснює поставку товару за цінами, що є чинними (погоджені сторонами у відповідній Специфікації) на момент поставки Товару (п. 4.5. Договору поставки).
В матеріалах справи містяться докази поставки позивачем та прийняття відповідачем товару на загальну суму 94 910,10 грн.:
- видаткова накладна № 6296 від 12.04.2018 на суму 7 194,48 грн.;
- видаткова накладна № 17897 від 19.09.2018 на суму 6 602,22 грн.;
- видаткова накладна № 21139 від 29.10.2018 на суму 21 528, 36 грн.;
- видаткова накладна № 23213 від 23.11.2018 на суму 59 585,04 грн.
Наведені видаткові накладні підписані обома сторонами, скріплені їх печатками, та приймаються судом у якості належних та допустимих доказів у справі, що підтверджують факт поставки позивачем товару на загальну суму 94 910,10 грн. та прийняття цього товару відповідачем без зауважень.
Пунктом 5.1. Договору поставки передбачено, що покупець зобов`язаний сплатити вартість товару, отриманого за кожною окремою видатковою накладною на поставку товару, в строк, що не перевищує 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки.
Всі розрахунки між Сторонами здійснюються в гривнях шляхом безготівкового платежу на рахунок постачальника в уповноваженому банку, що визначений в реквізитах постачальника в цьому Договорі. Днем виконання зобов`язаня, з оплати за Товар вважається день зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника (п. 5.2. Договору).
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач частково оплатив поставлений позивачем товар на загальну суму - 35 325,06 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: № 1144 від 27.07.2018 на суму 3 000,00 грн.; № 1159 від 21.08.2018 на суму 3 000,00 грн.; № 1181 від 17.09.2018 на суму 1 194,48 грн.; № 1191 від 26.09.2018 на суму 6 602,22 грн.; № 1224 від 22.11.2018 року на суму 21 528,36 грн., а також виписками АТ Райффайзен Банк Аваль по рахунку позивача.
Відповідно до п. 8.3.Договору сторони здійснюють щоквартальне звіряння взаєморозрахунків, шляхом підписання відповідного акту звірки взаєморозрахунків уповноваженими особами сторін.
В матеріалах справи містяться: Акт звірки взаєморозрахунків станом за період II квартал 2018 року; Акт звірки взаєморозрахунків станом за період 01.07.2018 - 28.09.2018, які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.
Позивачем також долучено до позовної заяви Акт звірки розрахунків станом за період 01.01.2018-18.03.2019, який підписано позивачем та направлено відповідачу, докази чого додаються.
Пунктом 8.3.1 Договору, зокрема, визначено, що якщо покупцем не буде направлено постачальнику протягом 10 днів підписаного акту або претензій до даних, які зазначено в акті, в порядку визначеного Договором, покупець цим підтверджує і погоджується з даними, що визначені в акті, а сам акт вважається вчиненим і погодженим сторонами.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки товарів № 105-К від 22.03.2018 складає 59 585,04 грн. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до 6.2. Договору, у випадку несвоєчасної сплати вартості товару покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення платежу. Сторони погодили, що пеню за цим Договором може бути нараховано та стягнуто за весь час прострочення покупцем виконання його грошових зобов`язань. Сплата пені не звільняє покупця від обов`язку сплатити за поставлений товар, в тому числі такий, за прострочення сплати якого стягується пеня. Сплата пені не обмежує права постачальника на відшкодування за рахунок покупця непокритих пенею збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язань за договором.
Оскільки матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем обов`язку по сплаті вартості поставленого позивачем товару та враховуючи, що ст.ст. 549, 611 ЦК України, ст. 231 ГК України, п. 6.2 Договору встановлена відповідальність за порушення зобов`язання, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені.
Здійснивши перевірку доданого позивачем до позовної заяви розрахунку сум пені у розмір 5 171, 65 грн. суд встановив, що такий розрахунок є арифметично вірним та повністю відповідає умовам Договору та встановленим судом фактичним обставинам справи.
Відповідно до п. 8.1 Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє по 31 грудня 2018, але в будь-якому випадку до повного проведення розрахунків між сторонам.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Аналіз умов укладеного між сторонами Договору свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов`язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з приписами статей 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як визначено ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Пунктом 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Висновки суду.
Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕ-АЛКО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "100 СИРІВ" (відповідач) про стягнення 64756,69 грн. на підставі Договору поставки товарів № 105-К від 22.03.2018, з яких: 59585,04 грн. основного боргу, 5171,65 грн. неустойки (пені) підлягають задоволенню повістю.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
До позовної заяви позивач додав орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, зазначивши такі витрати: 1 921,00 грн. судового збору (фактичні витрати) та 960,50 грн. судового збору (позивач очікує понести у зв`язку з можливим поданням заяви про забезпечення позову).
Відповідно ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведені приписи частини 1 статті 129 ГПК України та задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача в сумі 1 921,00 грн.
Щодо зазначених позивачем витрат у розмірі 960,50 грн. судового збору, які позивач очікує понести у зв`язку з можливим поданням заяви про забезпечення позову, то фактично матеріали справи не містять доказів подання позивачем відповідної заяви, а отже витрати у розмірі 960,50 грн. судового збору, не пов`язані з розглядом даної справи.
Керуючись ст.ст. 13, 73-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236-238, 241, 252, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повістю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю 100 СИРІВ (04205, м. Київ, вул. Малиновського, буд. 11; ідентифікаційний код 39590593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю САНТЕ-АЛКО (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 13-К; ідентифікаційний код 33240672) 59 585,04 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять гривень 04 коп.) основного боргу, 5 171,65 грн. (п`ять тисяч сто сімдесят одну гривню 65 коп.) пені, 1 921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 17.05.2019
Суддя Гумега О.В.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 17.05.2019 |
Оприлюднено | 20.05.2019 |
Номер документу | 81784480 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Гумега О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні