Рішення

від 15.05.2019 по справі 910/2171/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2019Справа № 910/2171/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молетрі" (04070, м. Київ, вул. Спаська, 34, літ А)

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (85612, Донецька обл., місто Курахове, вул. Енергетиків, 34)

про стягнення 629 443,05 грн.

за участю представників

від позивача: Ткаченко В.М.

від відповідача: Плахотнюк Я.В.

В судовому засіданні 15.05.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Молетрі" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 629 443,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок укладення між сторонами Додаткової угоди про розірвання договору №250293 від 01.08.2015 на постачання теплової енергії у гарячій воді з 30.04.2018, у відповідача перед позивачем існує передплата авансових платежів за споживання теплової енергії у розмірі 492 907,16 грн. Крім того, у зв`язку з залишенням без задоволення досудових вимог позивача вих. №36 від 30.07.2018 та вих. №84 від 29.12.2018 про повернення вищевказаної суми, відповідачу було нараховано інфляційні втрати у розмірі 29 081,52 грн та 3 % річних у розмірі 7 454,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/2171/19 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 25.03.2019.

20.03.2019 до господарського суду надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Київенерго", відповідно до якого останній заперечує щодо заявлених позовних вимог з тих підстав, що позивачем до позовної заяви не надано розрахунку утворення передплати за договором. При цьому, за розрахунком відповідача, здійсненим в період з лютого по квітень 2018 року та з урахуванням сплачених позивачем сум, у позивача відсутня переплата у розмірі 492 907,16 грн. У відзиві відповідач також зазначає, що надані позивачу послуги з правової допомоги по даній справі не містить великого обсягу юридичної і технічної роботи, а відтак, є завищеними та неспіврозмірними з обсягами наданих послуг.

У судовому засіданні 25.03.2019 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання позивача та відкласти підготовче засідання на 10.04.2019 для можливості позивача підготувати відповідь на відзив.

08.04.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується із запереченнями відповідача та зазначає, що ПАТ "Київенерго" було виготовлено та поставлено, а позивачем прийнято теплову енергію у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року на загальну суму 1 842 669,58 грн в т.ч. ПДВ, про що свідчать Акти приймання-передавання товарної продукції та Акти звіряння розрахунків. При цьому, з урахуванням суми переплати за попередні періоди (322 747,85 грн згідно Акту звіряння розрахунків від 31.10.2017) та з огляду на сплачені згідно договору авансові платежі за період 2017-2018 р.р. (2 012 828,89 грн), позивачем було здійснено переплату у розмірі 492 907,16 грн. Факт існування вищевказаної переплати підтверджується підписаним між сторонами Актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018.

У судовому засіданні 10.04.2019 суд на місці ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, відкласти підготовче засідання на 15.05.2019 у зв`язку з ознайомлення відповідача з відповіддю на відзив, встановити строк відповідачу - 5 днів для подання заперечень на відповідь на відзив.

16.04.2019 до господарського суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач зазначає, що акт звіряння розрахунків підтверджує сальдо станом на 01.10.2017 у розмірі 322 747,85 грн, проте, жодним чином не підтверджує того факту хто саме є платником даних коштів та за який період виникла дана переплата. Також відповідач зауважує про неможливість задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з відсутністю договору. Крім того, договір, який припинив своє існування, не містив умов та обов`язку щодо повернення відповідачем передплати позивачу.

У судовому засіданні 15.05.2019 суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 серпня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (надалі - енергопостачальна організація, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Молетрі" (надалі - абонент, позивач) був укладений договір №250293 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2 Порядку розрахунків за теплову енергію, що є додатком №4 до договору, абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої в договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформляє договір про заставу майна, згідно з Закону України Про заставу , як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 8.1. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2015.

Додатковими угодами строк дії договору №250293 від 01.08.2015 неодноразово пролонговувався.

30 квітня 2018 року у зв`язку з припиненням Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001, відповідно до рішення Київської міської ради від 24.04.2018 року № 517/4581 та керуючись ст. 652 Цивільного кодексу України, сторони уклали додаткову угоду про розірвання з 30.04.2018 договору №250293 від 01.08.2015.

За умовами додаткової угоди сторони дійшли згоди розірвати з 30.04.2018 договір №250293 від 01.08.2015, у зв`язку з чим з вказаної дати припиняються зобов`язання Енергопостачальної організації перед Абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії, а грошові зобов`язання Абонента, що виникли за договором та залишаються невиконаними на дату підписання цієї угоди, підлягають виконанню до не вказаного у додатковій угоді строку.

Згідно з п. 2 додаткової угоди ця додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами.

У зв`язку з розірванням договору та підписанням між сторонами Акту звіряння розрахунків від 30.04.2018, відповідно до якого сальдо розрахунків за теплову енергію станом на 01.05.2018 за кредитом ПАТ "Київенерго" склало 492 907,16 грн, позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 36 від 30.07.2018, у якому просив останнього повернути сплачені ТОВ "Молетрі" кошти у вищевказаній сумі.

29 грудня 2018 року з метою досудового врегулювання спору позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою вих. №84, у якій просив останнього повернути суму авансової оплати у розмірі 492 907,16 грн в строк до 15.01.2019. Дана вимога була отримана відповідачем 02.01.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення №0101908494750, проте, станом на момент звернення позивача з позовом до суду залишена без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено судом, внаслідок укладення договору № 250293 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов`язання визначені у главі 50 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управленої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 24 квітня 2018 року Київською міською радою прийнято рішення № 517/4581 про завершення укладеної з ПАТ "Київенерго" Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 з 30 квітня 2018 року.

На підставі вищезазначеного, з 01.05.2018 ПАТ "Київенерго" припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва, тим самим припинило дію пропозиції (оферти) із надання послуг у сфері теплопостачання.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною організацією "Київенерго" Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 10.04.2018 №591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З огляду на зазначене, ПАТ "Київенерго" було позбавлено права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам та можливості в подальшому виконувати покладені на нього обов`язки згідно договору № 250293 від 01.08.2015, що стало наслідком укладення між сторонами додаткової угоди про розірвання вищевказаного договору з 30.04.2018.

Цією ж датою, а саме 30.04.2018, між сторонами було підписано Акт звіряння розрахунків за теплову енергію за договором № 250293 від 01.08.2015, відповідно до якого сальдо розрахунків за теплову енергію станом на 01.05.2018 за кредитом ПАТ "Київенерго" складає 492 907,16 грн.

Судом встановлено, що 29.12.2018 позивач звертався до відповідача з вимогою вих. №84, у якій просив останнього повернути суму авансової оплати у розмірі 492 907,16 грн в строк до 15.01.2019.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення №0101908494750 вбачається, що дана вимога була отримана відповідачем 02.01.2019, проте, станом на момент розгляду справи по суті, ні відповіді на вимогу вих. №84 від 29.12.2018, ні грошових коштів у розмірі 492 907,16 грн від ПАТ "Київенерго" не надходило. Тобто, на даний час у розпорядженні останнього знаходиться сума переплати у розмірі 492 907,16 грн, яка належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Молетрі" та не може бути використана у зв`язку із припиненням надання ПАТ "Київенерго" послуг теплопостачання та розірванням договору № 250293 від 01.08.2015.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що згідно акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018, який був підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, переплата (сальдо, сума попередньої оплати) Товариства з обмеженою відповідальністю "Молетрі" станом на 01.05.2018 за договором № 250293 від 01.08.2015 складає 492907,16 грн. Факт існування вищевказаної переплати за договором підтверджується також наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, актами приймання-передавання товарної продукції та актами звіряння розрахунків за теплову енергію, що підписувались сторонами за жовтень 2017 - квітень 2018 років.

Таким чином, вищенаведені докази спростовують твердження відповідача щодо відсутності у позивача переплати за договором № 250293 від 01.08.2015.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Як вже встановлено судом, факт здійснення позивачем переплати на суму 492 907,16 грн. та утримання її відповідачем підтверджується підписаним обома сторонами актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з цим, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів повернення позивачу безпідставно утриманих грошових коштів в сумі 492 907,16 грн., чи доказів відсутності у останнього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 492 907,16 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується 3 % річних у розмірі 7 454,37 грн, нарахованих за період з 10.08.2018 по 10.02.2019, та інфляційних втрат у розмірі 29 081,52 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, суд приймає до уваги, що в силу приписів статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтю 625 ЦК України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Отже, положення розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).

Отже, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18.

Суд встановив, що при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат позивачем було невірно визначено період прострочення, оскільки останнім було взято до уваги лист (вимогу) вих.№36 від 30.07.2018, який був отриманий 31.07.2018 ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі (ідентифікаційний код 41946011), а не Публічним акціонерним товариством "Київенерго", яке було визначено адресатом у листі та є відповідачем у справі.

Таким чином, належним доказом звернення позивача з вимогою до відповідача про повернення коштів в строк до 15.01.2019 є вимога вих.84 від 29.12.2018, що була отримана ПАТ "Київенерго" 02.01.2019. Тобто, саме з 16.01.2019 за відповідачем рахується прострочення виконання ним грошового зобов`язання.

За перерахунком суду, з урахуванням періоду прострочення з 16.01.2019 по 10.02.2019, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 1053,34 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 492907.16 16.01.2019 - 10.02.2019 26 3 % 1053.34

Тобто, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Що стосується інфляційних втрат за вищевказаний період прострочення, суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті Урядовий кур`єр та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Здійснивши розрахунок збитків від інфляції, судом встановлено, що у визначений період прострочення розмір інфляційного збільшення суми боргу становив 0,00 грн. Таким чином, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість, доведеність та наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Молетрі", з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Судом також встановлено, що позивачем у позовній заяві зазначено попередній розрахунок судових витрат, які останній очікує понести на правову допомогу адвоката в орієнтовному розмірі 100 000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Доказів про понесені позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу останнім до матеріалів справи не подано, як і не надано заяви про подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі.

З огляду на зазначене, попередньо заявлені позивачем судові витрати відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (85612, Донецька обл., місто Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34, ідентифікаційний код 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Молетрі" (04070, м. Київ, вул. Спаська, 34, літ А, ідентифікаційний код 37175424) суму попередньої оплати у розмірі 492 907 (чотириста дев`яносто дві тисячі дев`ятсот сім) грн 16 коп., 3 % річних у розмірі 1 053 (одна тисяча п`ятдесят три) грн. 34 коп. та судовий збір у розмірі 7 409 (сім тисяч чотириста дев`ять) грн 50 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.05.2019

Суддя Л. Г. Пукшин