Рішення

від 07.05.2019 по справі 906/25/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/25/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

прокурор: Рудченко М.М. - посвідчення №038664 від 11.01.2016;

від позивача1: Петрушевська Ю.В. - довіреність № 7839/30/2-18 від 26.12.2018;

від позивача2: Петренко М.О. - довіреність № 150/01-39 від 31.01.2019;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та Хорошівської районної державної адміністрації

до Приватного підприємства "Виробничо-комерціної фірми" Людмила"

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

Керівник Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та Хорошівської районної державної адміністрації звернувся до суду з позовом, згідно якого просить:

- розірвати договір оренди землі від 22.01.2018;

- зобов`язати повернути Хорошівській районній державній адміністрації земельну ділянку площею 5,0га, кадастровий номер 1821183800:07:001:0002, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Радицької сільської ради Хорошівського району, Житомирської області.

Ухвалою суду від 22.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 12.03.2019 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор та представники позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив. Станом на час розгляду справи у суду відсутні відомості щодо отримання відповідачем ухвали від 15.04.2019 про призначення судового засідання на 07.05.2019. Разом з тим, матеріали справи містять поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали про порушення провадження у справі (а.с. 94). Вказане свідчить про те, що відповідач був обізнаний про відкриття провадження у даній справі. Подальші ухвали господарського суду Житомирської області від 12.03.2019 та від 26.03.2019, що направлялись на юридичну адресу ПП "ВКФ "Людмила" були повернуті на адресу суду, з поштовою відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, згідно п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічні приписи містить п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України.

Крім того, відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Всі ухвали Господарського суду Житомирської області у справі №906/25/19 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua), а тому відповідач міг ознайомитися з текстом останніх.

Таким чином, ПП "Виробничо-комерціна фірма "Людмила" не було позбавлене об`єктивної можливості дізнатися про рух справи №906/25/19, користуючись засобами поштового зв`язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданими йому процесуальними правами не скористалося.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки поштова кореспонденція направлялась відповідачу за юридичною адресою, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки представника останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнавалася обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора та представників позивачів, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначається у позовній заяві Коростишівською місцевою прокуратурою, 22.01.2008 на підставі розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 18.01.2008 №18 між Володарсько-Волинською районною державною адміністрацією (назву змінено на Хорошівську районну державну адміністрацію (орендодавець, позивач 2) та Приватним підприємством "Виробничо-комерційною фірмою "Людмила" (орендар, відповідач) укладено договір оренди землі строком до 18.12.2027 (а.с. 26-27).

Згідно укладеного Договору, орендована земельна ділянка розташована на території Радицької сільської ради Хорошівського району Житомирської області біля с. Гайки та надана для видобування габро на Гайківському родовищі.

Як вказує прокурор, на підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди земельної ділянки, останній присвоєно кадастровий номер 1821183800:07:001:0002 (а.с. 40-42).

Згідно акта приймання-передачі об`єкта оренди від 22.01.2008, вищевказану земельну ділянку передано у користування відповідачу (а.с. 62 (зворотній бік).

Прокуратурою встановлено, що за інформацією Коростенської об`єднаної державної податкової інспекці ГУ ДФС у Житомирській області станом на 13.11.2018 ПП ВКФ "Людмила" має заборгованість по орендній платі за землю в розмірі 9886,01 грн (а.с. 28,29).

Прокурор вказує, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.01.2015, з ППВКФ "Людмила" стягнуто податковий борг з плати за землю за 2014 рік в сумі 6182,89 грн. Крім того, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 ПП ВКФ "Людмила" анульовано спецдозвіл на користування надрами №4585 від 18.12.2007 щодо видобутку габро на орендованій за договором 22.01.2008 земельній ділянці.

Наведене, на думку прокурора, свідчить про те, що у відповідача відсутні підстави вести надродобувну діяльність на орендованій за договором від 22.01.2008 земельній ділянці, а також, що відповідач не бажає нею користуватись у подальшому, не сплачуючи орендну плату.

Вважає, що аналіз норм ст. 1, 13, 32 Закону України "Про оренду землі", дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

При цьому, прокурор зсилається на аналогічні правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 12.12.2012 у справі № 6-146цс12, від 28.09.2016 у справі № 6- 977цс16, від 02.05.2018 у справі №925/549/17.

Зважаючи на вказане, вважає, що договір, укладений з ПП ВКФ "Людмила" підлягає розірванню у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати відповідачем.

Зсилаючись на ст. 34 Закону України "Про оренду землі" та п. 21 Договору, вважає, що у зв`язку із розірванням договору оренди, ПП ВКФ "Людмила" зобов`язане повернути її орендодавцю - Хорошівській районній державній адміністрації.

Обгрунтовуючи підстави звернення до суду в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та Хорошівської районної державної адміністрації, прокурор вказує, що саме на останніх покладено здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Вважає, що забезпечення належного виконання договору від 22.01.2008 становить суспільний інтерес, оскільки лише у випадку належного виконання договору сплачується орендна плата за користування земельною ділянкою, земельна ділянка використовується відповідно до цілей її надання (здійснюється видобуток надр), що зумовлює створення робочих місць та забезпечує економічне стимулювання розвитку відповідної територіальної громади.

Вищенаведені обставини, на думку прокурора, в розумінні чинного законодавства, є підставою для звернення з даним позовом до суду.

Подальше перебування спірної земельної ділянки у користуванні відповідача, на думку прокурора, є недоцільним, оскільки ПП ВКФ "Людмила" з 2014 року не виконує обов`язків, зазначених у договорі щодо спати орендної плати, а держава позбавлена можливості отримувати належні їй кошти, оскільки земельна ділянка є неповернутою, використовується відповідачем фактично безоплатно та не може бути надана в оренду іншому користувачу, який буде належним чином сплачувати орендну плату.

Враховуючи наведене, керівник Коростишівської місцевої прокуратури звернувся з даним позовом в інтересах держави в особі позивачів, оскільки останніми не вжито дієвих заходів розірвання договору, повернення земельної ділянки і надання її у користування сумлінному користувачу.

Позивачі позовні вимоги прокурора підтримали у повному обсязі (а.с. 95-98,107).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог враховуючи наступне.

Положеннями статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до п.п. 3,4 ст. 23 Закон України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Оскільки прокурор звернувся до суду із позовом про захист порушених інтересів держави, що полягають в охороні належного використання земель і позов заявлено в особі Житомирської обласної державної адміністрації та Хорошівської районної державної адміністрації, як суб`єктів владних повноважень до компетенції яких на даний час входить питання розпоряджання землями державної та комунальної власності, наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі є обґрунтованою. Крім того, суд вважає, що у даному випадку порушення інтересів держави може виражатися у тому, що держава, в особі її органів не отримує у належному розмірі плату за користування наданою в оренду земельною ділянкою та не отримує очікуваний прибуток внаслідок господарювання відповідача на орендованій земельній ділянці.

Також суд вважає, що підстави для процесуального представництва прокуратури є підтвердженими, оскільки ним попередньо, до подачі позову до суду, скеровано відповідні листи Житомирській обласній державній адміністрації та Хорошівській районній державній адміністрації (а.с. 34, 35).

Що стосується вимог прокурора розірвати договір оренди землі від 22.01.2018 у зв`язку із систематичної несплатою орендної плати та зобов`язати відповідача повернути Хорошівській районній державній адміністрації орендовану земельну ділянку, суд враховує наступне.

Відповідно ст. 2 ЗУ "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтеюж 93 Земельного кодексу України та ст. 1 ЗУ "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 ЗУ "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що згідно укладеного сторонами Договору оренди землі (а.с. 26-27) відповідачу надано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 5,0 га, що розташована на території Радицької сільської ради с. Гайки.

Згідно ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 96 ЗК України, ст. ст. 21, 22, 23, 24 Закону України "Про оренду землі", одним із основних обов`язків орендаря є своєчасне внесення орендної плати за користування земельними ділянками.

За умовами п. 9, 11 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а саме - 7811 грн в рік. Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини орендної плати до 30 числа місяця слідуючого за звітним.

Матеріалами справи підтверджено, що в порушення умов чинного законодавства та укладеного договору, свої зобов`язання по сплаті орендної плати з 2014 року відповідач не виконував, внаслідок чого у останього утворилась заборгованість в сумі 9886,01грн, що підтверджується довідками Головного управління ДФС у Житомирській області (а.с. 28,29).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 38 Договору сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Положеннями статті 141 Земельного кодексу України передбачено припинення права користування землею у разі систематичної несплати земельного податку або орендної плати.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюються спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 12.12.2012 року у справі N 6-146цс12 та від 28.09.2016 року у справі N 362/5740/15-ц.

Пунктом 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України „Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією, про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Як зазначалося вище, Довідками Головного управління ДФС у Житомирській області підтверджується, що всупереч вимогам договору оренди нерухомого майна, відповідач з 2014 не сплачував орендну плату у встановленому договором розмірі та у визначені договором строки.

Оскільки матеріалами справи підтверджується істотне порушення відповідачем своїх зобов`язань у зв`язку з несплатою орендної плати більше трьох місяців підряд, вимога прокурора про розірвання договору оренди від 22.01.2008 в судовому порядку є правомірною та обґрунтованою.

Суд також враховує, що згідно зі статтею 24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Вказаній нормі кореспондує норма пункту "а" частини 1 статті 96 ЗК України, згідно з якою землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Отже, законодавець визначає використання земельної ділянки за цільовим призначенням як істотну умову договору оренди земельної ділянки, порушення якої орендарем згідно з нормами частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" та частини 2 статті 651 ЦК України, може бути підставою для його розірвання за рішенням суду на вимогу другої сторони договору - орендодавця.

Згідно з частиною 1 статті 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно ч. 5 ст. 20 ЗК України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Судом встановлено, що земельну ділянку площею 5,0га, кадастровий номер 1821183800:07:001:0002, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Радицької сільської ради Хорошівського району, Житомирської області, надано відповідачу для видобування габро на Гайківському родовищі (п. 15 Договору).

Відповідно до п. "ґ" ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно ст. 143 Земельного кодексу України, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку. Під використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням слід розуміти експлуатацію землекористувачем земельної ділянки з іншою ціллю, ніж встановлена в рішенні відповідного державного органу про надання в користування земельної ділянки та зафіксована в державному акті на право користування землею, тобто як землі іншої категорії без проведення в установленому порядку зміни її цільового призначення (категорії).

Таким чином, підставою розірвання договору оренди землі є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що встановлена Договором оренди землі та рішенням органу місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що Спеціальний дозвіл на користування надрами №4585 від 18.12.2007 терміном на 20 років, наданий П ВКФ "Людмила" з метою видобування габро Гайківського родовища, був анульований 09.07.2015 року на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі №806/5336/14 (а.с. 77)

У зв`язку з анулюванням спецдозволу, цільове використання земельної ділянки неможливе.

Слід зазначити, що листом від 28.09.2018 (а.с .108) Хорошівська районна державна адміністрація Житомирської області просила відповідача повідомити про наміри використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Крім того, 16.12.2018 Хорошівська районна державна адміністрація зверталася до відповідача з вимогою (а.с. 109) про дострокове розірвання договору оренди через неналежне виконання останнім умов договору оренди, а саме:

- порушення п. 15 договору, яким передбачено умови використання земельної ділянки;

- систематичне порушення п. 11 договору, яким передбачено, що орендну плату орендар зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 30-го числа кожного місяця, слідуючого за звітним.

Однак вказані листи залишені відповідачем без реагування.

Оскільки матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем істотних умов договору, тому суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову про розірвання договору оренди земельної ділянки від 22.01.2008.

За ч.1 стаття 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У п. 21 Договору сторони визначили, що після припинення дії Договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

За вказаного, у зв`язку з розірванням договору в судовому порядку, вимога прокурора про повернення земельної ділянки орендодавцю також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статтей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача, натомість позивач обґрунтував свої позовні вимоги належними та достатніми доказами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому судом враховується, що згідно п. 9.10. постанови Пленуму ВГСУ №6 від "Про судове рішення", у резолютивній частині рішення про вчинення певних дій або про припинення певних дій господарські суди повинні зазначати відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)", "Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)", строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

Судові витрати у справі, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди землі від 22.01.2018, укладений Володарсько - Волинською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Виробничо-комерціна фірма" Людмила".

3. Приватному підприємству "Виробничо-комерціна фірма" Людмила" (12114, Житомирська обл., Хорошівський район, смт. Нова Борова, вул. Іршанська, буд. 3, кв. 27, ід. код 13575015) повернути Хорошівській районній державній адміністрації (12101, Житомирська обл., Хорошівський р-н., смт. Хорошів, вул. Героїв України, буд. 6, ід. код 04053631) земельну ділянку площею 5,0 га, кадастровий номер 1821183800:07:001:0002, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Радицької сільської ради Хорошівського району, Житомирської області (біля с. Гайки).

4. Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо - комерційна фірма "Людмила" (12114, Житомирська обл., Хорошівський район, смт. Нова Борова, вул. Іршанська, буд. 3, кв. 27, ід. код 13575015) на користь Прокуратури Житомирської області (10008, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Святослава Ріхтера, будинок 11, ід. код 39360979) 3524,00 грн судового збору.

5. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17.05.19

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2 - Керівнику Коростишівської місцевої прокуратури 12501, м.Коростишів, вул. Шевченка, 5 - (простою);

3 - Житомирській обл. держ. адміністрації: 10014, м. Житомир, м-д Корольова, 1 - (простою);

4 - Хорошівській рай. держ. адміністрації: 12101, Житомирська обл., Хорошівський р-н., смт. Хорошів, вул Героїв України, 6 - (рек.з пов.);

5 - ПП ВКФ "Людмила": 12114, Житомирська обл., Хорошівський р-н., смт. Нова Борова , вул. Іршанська, буд. 3 , кв .27 - (рек.з пов);

6 - Прокуратурі Житомирської обл.