Рішення

від 14.05.2019 по справі 914/398/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2019 Справа № 914/398/19

За позовною заявою: Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька Цитадель", м. Львів

про стягнення 14 000,00 грн

Суддя У.І.Ділай

Секретар М.Я.Куць

За участі представників сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька Цитадель" про стягнення 14 000,00 грн.

Ухвалою суду від 11.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та повідомленням (викликом) сторін.

На адресу суду 29.03.2019 за вх.№13375/19 повернулась поштова кореспонденція з ухвалою суду від 11.03.2019, яку було скеровано на адресу відповідача ТзОВ "Галицька Цитадель", із відміткою відділення поштового зв`язку про причину повернення, а саме: "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Ухвалою від 16.04.2019 суд прийшов до висновку призначити розгляд справи на 14.05.2019 з метою належного повідомлення відповідача про час та дату судового засідання.

22.04.2019 від представника позивача надійшла до суду заява про стягнення з відповідача 5000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання 14.05.2019 не з`явився, однак направив заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю з`явитись в судове засідання.

Відповідач в судове засідання 14.05.2019 явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи рекомендованим листом з повідомленням про воучення поштового відправлення.

Поштові конверти, направлені відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві. При цьому, поштовий конверт з ухвалою про відкриття провадження від 11.03.2019 повернутий поштовим відділенням до суду із відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення , а поштовий конверт з ухвалою про відкриття провадження від 16.04.2019 не повернутий поштовим відділенням до суду.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача зазначено: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 367. На таку ж адресу скеровувані судом ухвали у даній справі.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

01 травня 2018 року між позивачем та відповідачем укладено договір №КБР-04/05/18, відповідно до п. 3.1. якого відповідач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а позивач надає відповідачу на умовах визначених цим договором право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Відповідач в свою чергу зобов`язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок позивача відповідно до умов цього договору та закону.

У додатку №2 до договору №КБР-04/05/18 від 01.05.2018 сторони узгодили, що розмір щомісячного платежу має складати 2000,00грн за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01 травня 2019 року, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного погашення.

За твердженням позивача за весь час з моменту підписання договору та станом на момент подання позову відповідач мав право легально здійснювати комерційне використання музичних творів. Одночасно з цим відповідач не дотримувався належним чином зустрічного обов`язку: обов`язку сплачувати винагороду позивачу.

Як зазначено в позовній заяві, станом на 01.03.2019 сума основного боргу складає 8000,00грн, а також позивач порахував суму дострокової сплати винагороди (роялті) - 6000,00грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов`язань щодо своєчасної сплати отриманих послуг. Відтак, ПО Українська ліга авторських і суміжних прав подано до Господарського суду Львівської області позов про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 8000,00грн основного боргу та 6000,00грн суми дострокової сплати винагороди (роялті) .

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали Договір №КБР-04/05/18 від 01.05.2018, у зв`язку із чим набули взаємних прав і обов`язків.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачено, що власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Згідно з частиною четвертою статті 426 ЦК України умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

За ліцензійним договором, відповідно до вимог ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України, одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними (ч. 3-5 ст. 1109 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Натомість, у випадку ненадання послуг за договором відповідач міг звернутися до позивача із вимогою припинення чи розірвання такого. Однак доказів такого звернення відповідачем також не надано.

Позивач свої зобов`язання за спірним договором виконав повністю.

Відповідач про дійсність отриманих послуг та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань, а відтак з відповідача слід стягнути 8000,00грн основного боргу, а також правомірною є вимога про стягнення 6000,00грн суми дострокової сплати винагороди (роялті).

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 5000,00грн витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

До заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не долучено та матеріали справи не містять необхідних документи, що підтверджують надсилання такої заяви з додатками відповідачу. За вказаних обставин Господарський суд Львівської області не бере до уваги відповідні докази та відхиляє подане клопотання.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на останнього.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька Цитадель" (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 367, ідентифікаційний номер 31729530) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, офіс 1016, ідентифікаційний код 37396233) 8000,00грн основного боргу, 6000,00грн суми дострокової сплати винагороди (роялті) та 1762,00грн. судового збору.

3.Заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 16.05.2019.

Суддя Ділай У.І.