Рішення

від 17.05.2019 по справі 910/1196/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2019Справа № 910/1196/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Департаменту податкових та митних експертиз ДФС, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "Бліц-Інформ", м. Київ

про стягнення 13 773,60 грн.

Без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент податкових та митних експертиз ДФС звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою "Видавничий Дім "Бліц-Інформ" про стягнення 13 773,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе обов`язки за договором №3887 від 06.03.2018 в частині надання послуг по доставці періодичних видань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

18.02.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло підтвердження усунення недоліків (квитанція про доплату 159 грн. судового збору).

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 22.02.2019 була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049505713 на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02094, м. Київ, вул. Мурманська, 7.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.02.2019 було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням терміну зберігання" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.02.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання та перебуванням судді Приходько І.В. у відпустці, завершальний розгляд справи здійснювався 17.05.2019.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

06.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Видавничий Дім Бліц-Інформ (далі - виконавець, відповідач) та Департаментом податкових та митних експертиз ДФС (далі - передплатник, позивач) був укладений договір про доставку періодичних видань №3887 (далі - договір).

Відповідно до п. 1. договору виконавець зобов`язується надати послуги по передплаті і доставці періодичних видань, а передплатник зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити надані послуги.

Передплатник протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунків здійснює оплату послуг виконавця по передплаті і доставці періодичних видань, а виконавець після здійснення такої оплати оформляє передплату і забезпечує доставку періодичних видань (п. 2. договору).

Згідно з п. 3. договору загальна сума передплати складає 23 150,20 грн.

Додатком 1 до договору сторони передбачили, що доставка періодичних друкованих видань здійснюється з березня по грудень 2018 року.

Відповідно до п. 8. договору даний договір набуває чинності з дня підписання сторонами та діє до закінчення передплатного періоду. Зобов`язання виконавця по оформленню передплати наступають з моменту надходження грошових коштів на його розрахунковий рахунок.

Додатком №1 до договору сторони погодили найменування періодичних видань, їх кількість та вартість.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно п. 2 договору позивач здійснив передплату на рахунок відповідача на загальну суму 23 150,20 грн. згідно платіжних доручень № 148, 149, 150 від 15.03.2018, копії яких наявні в матеріалах справи.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свої зобов`язань щодо поставки замовлених періодичних видань, оскільки останнім було здійснено лише часткову поставку на суму 9 376,60 грн. (про що свідчать акти приймання передачі наданих послуг) інша частина видань від відповідача не надходила, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 13 773,60 грн.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом, у додатку № 1 до договору сторони передбачили, що доставка періодичних друкованих видань здійснюється відповідачем з березня по грудень 2018 року включно.

При цьому, частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що у відповідності до умов договору позивачем здійснено передоплату періодичних видань на загальну суму 23 150,20 грн. згідно платіжних доручень № 148, 149, 150 від 15.03.2018.

Разом з цим, актами приймання-передачі №7104/302199408 від 31.03.2018, № 7104/302194498 від 31.03.2018, № 7104/302201240 від 30.04.2018, № 7104/302209100 від 31.05.2018, № 7104/302214084 від 30.06.2018 підтверджується надання послуг відповідачем лише на суму 9 376,60 грн.

Таким чином, в порушення умов договору, відповідач не здійснив доставку періодичних друкованих видань за липень-грудень 2018 року, внаслідок чого станом на день вирішення спору у останнього існує заборгованість перед позивачем у розмірі 13 773,60 грн., яка належним чином доведена та не спростована відповідачем.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором № 3887 від 06.03.2018 належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, враховуючи, що строк доставки періодичних видань за липень-грудень 2018 року є таким, що настав, позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 13 773,60 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "Бліц-Інформ" (02094, м. Київ, вул. Мурманська, 7; ідентифікаційний код: 41309403) на користь Департаменту податкових та митних експертиз ДФС (04073, м. Київ, вул. Мурманська, 7; ідентифікаційний код: 39925301) 13 773 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят три) грн. 60 коп. основного боргу та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.05.2019.

Суддя І.В. Приходько