Рішення

від 14.05.2019 по справі 918/204/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/204/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В. , розглянувши матеріали справи

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Крамагросвіт"

до відповідача Приватне підприємство "Рівне Техно Комплекс"

про стягнення суми попередньої оплати, пені та відсотків всього 73 670,46 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники сторін у судове засідання не прибули.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крамагросвіт" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "Рівне Техно Комплекс" про стягнення 73 670,46 грн., з яких 39 600,00 грн. - сума попередньої оплати, 29 188,27 грн. - пеня, 4 882,19 грн. - відсотки за користування чужими коштами. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови Договору поставки №01/08/18 від 01.08.2018 р., а саме не здійснив поставку товару після отриманої попередньої оплати 30% його вартості. Тому покликаючись на умови Договору позивач нарахував відповідачу пеню та відсотки за користування коштами.

Справу призначено до слухання в засіданні на 19 квітня 2019 р. У подальшому розгляд справи відкладено на 14.05.2019 р.

Представники позивача та відповідача у судові засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Конверти з ухвалами про відкриття провадження у справі та відкладення розгляду справи, що направлялися відповідачу на відомі суду адреси (33009, м.Рівне, вул.Біла, 83; адреса засновника товариства ОСОБА_1: АДРЕСА_2 . ) повернулися з відміткою органу поштового зв`язку "адресат відсутній".

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридична адреса відповідача: 33009, м.Рівне, вул.Біла, 83. Адреса засновника товариства ОСОБА_1: АДРЕСА_2 .

Таким чином, судом вжито заходи щодо повідомлення у встановленому порядку учасників у справі про призначене судове засідання. Крім того, явка представників сторін у судове засідання 23.10.2018 р. не визнавалася судом обов`язковою.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України). Тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників сторін за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.

01 серпня 2018 р. між ПП "Рівне Техно Комплекс" (Постачальник) та ТОВ "Крамагросвіт" (Покупець) укладений Договір поставки №01/08/18 (надалі за текстом -Договір), згідно предмету якого Постачальник постачає (продає) у власність Покупця, а Покупець приймає (придбає) та оплачує на умовах і протягом дії цього Договору - макуху ріпакову, насипом або упаковану в м`які поліпропіленові контейнери. Продукція поставляється партіями відповідно до підписаних сторонами Додатків до цього Договору (арк.с. 12-15).

Згідно п.3.1. Договору оплата вартості поставленої продукції проводиться Покупецем самостійно, безготівково в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок Постачальника впродовж 2 банківських днів з дня витсавлення рахунка-фактури або на підпис сторонами відповідного Додатку до Договору на умовах 100% попередньої оплати кожної окремої партії продукції, або на умовах визначених у відповідних специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного Договору.

За умовами розділу 4 Договору поставка продукції здійснюється Постачальником на умовах FCA (франко перевізник), СРТ (перевезення оплачено до), DAP (поставка в пункті) Incoterms 2010, або на інших умовах, як це визначено сторонами у відповідному додатку щодо кожної окремої партії Продукції.

Пунктом 6.2.1. обумовлено, що Постачальник зобов`язаний поставити (передати) Покупцю якісну продукцію, а також необхідну документацію на неї у місці та у встановлений цим Договором строк.

У пункті 7.1.2. сторони передбачили, що в разі прострочення строку поставки продукції Постачальник зобов`язаний сплатити на користь Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у вказаному періоді) від вартості непоставленої партії продукції за кожен день прострочення. У випадку, якщо розрахунки за даним Договором будуть визначені Специфікаціями на умовах попередньої оплати товару, а після отримання такої оплати Постачальником не буде здійснена поставка продукції (її партії) або порушення строків поставки (передачі) продукції буде натсільки тривалим, що потягне за собою втрату інтересу у Покупця в її отриманні, то Постачальник сплачує Покупцеві 20% річних від суми попередньої оплати за користування чужими грошовими коштами, які нараховуються з моменту перерахування передплати Покупцем на рахунок Постачальника і до дня повернення суми передплати.

Договір підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплений печатками сторін.

Сторонами підписано Додаток №1 до даного договору - Специфікацію №1 (арк.с.16), за якою Постачальник зобов`язався поставити Покупцю продукцію на загальну суму 132 000,00 грн. на умовах попередньої оплати у розмірі 30% від вартості продукції, 70% оплата вартості - протягом 7 банківських днів після отримання Покупцем продукції. Термін поставки продукції - до 08 серпня 2018 року.

У подальшому ПП "Рівне Техно Комплекс" надав для ТОВ "Крамагросвіт" рахунок-фактуру №01/08 від 02.08.2018 р. (арк.с. 17). на суму 132 000,00 грн.

У свою чергу ТОВ "Крамагросвіт" здійснив оплату 30% вартості продукції на підставі п.3 Специфікації у сумі 39 600,00 грн. Вказане підтверджується платіжним дорученням від 02.08.2018 р. №1602 (арк.с. 18).

Проте, відповідач свої зобов`язання за Договором поставки не виконав, не здійснив постачання продукції позивачу. Докази поставки товарів позивачу у матеріалах справи відсутні.

ТОВ "Крамагросвіт" звернувся до ПП "Рівне Техно Комплекс" з вимогою №299 від 17.12.2018 р. повернути отримані кошти в розмірі 39 600,00 грн., оскільки у зв`язку з непоставкою товару у встановлені терміни в Покупця втрачений інтерес щодо отримання продукції (арк.с. 19-25). Відповідь на вимогу у матеріалах справи відсутня.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів поставки, чи повернення коштів, сплачених позивачем на рахунок відповідача згідно платіжного доручення від 02.08.2018 р. №1602.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Доказом здійснення господарської операції є первинні документи, які містять необхідні для обліку господарської операції дані.

Таким чином судом встановлено, що попередня оплата Відповідачу здійснена відповідно до умов укладеного між сторонами Договору та чинного законодавства, що підтверджуються вищезазначеним платіжним дорученням.

З огляду на невиконання відповідачем умов договору щодо поставки товару, відповідач нарахував 29 188,27 грн. - пені на підставі п.7.1.2. Договору та 4 882,19 грн. відсотків за користування чужими коштами.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів слідує, що між сторонами у спрощеному порядку укладено договір поставки.

Відповідно до положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 665 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки відмови продавця передати товар, зокрема у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

За приписами ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вказано вище, матеріали даної справи не містять доказів поставки відповідачем попередньо оплаченого товару на відповідну суму, також відсутні докази повернення коштів, сплачених позивачем на рахунок відповідача у розмірі 39 600,00 грн.

Враховуючи, що належних доказів виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки, у строк встановлений як правочином так і Законом суду не надано, суд дійшов висновку про правомірність доводів позивача про стягнення з відповідача 39 600,00 грн., які перераховані як попередня оплата товару.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин заданих умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем не подано належних та допустимих доказів того, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для виконання своїх зобов`язань за договором поставки.

Керуючись пунктом 7.1.2. Договору та чинним законодавством, з огляду на прострочення відповідачем зобов`язання щодо передання товару, позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у вказаному періоді) від вартості непоставленої партії продукції, за період з 09.08.2018 р. по 21.03.2019 р., яка складає - 29 188,27 грн.

Щодо суми нарахованої пені суд зазначає таке.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, за загальним правилом пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками: обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання; має триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Особливістю пені як штрафної санкції є те, що вона встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми, причому за кожний день прострочення, доки зобов`язання не буде виконане. Тобто це санкція, розмір якої збільшується залежно від продовження порушення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відтак, невірним є обрахування пені за весь час прострочення поставки товару, виходячи за межі шестимісячного строку нарахування, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України.

У даному ж випадку, з огляду на викладені вище правові норми, вірним є нарахування пені за період з 09.08.2018 р. по 09.02.2019 р. (за шість місяців). При цьому пеня за період з 10.02.2019 по 21.03.2019 р. (виходячи за межі шестимісячного строку нарахування) заявлена позивачем до стягнення неогбгрунтовано.

Тому при перевірці нарахованих сум пені суд здійснив власний розрахунок даної санкції та встановив, що за період з 09.08.2018 р. по 09.02.2019 р. на суму вартості непоставленого товару 132000,00 грн. пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України складає - 23980,60 грн.

Отже, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня за період з 09.08.2018 р. по 09.02.2019 р. , розмір якої становить 23 980,60 грн. В частині стягнення пені у сумі 5 207,67 грн. у позові слід відмовити за безпідставністю її нарахування.

Відносно заявлених позивачем до стягнення з відповідача 4 882,19 грн. відсотків за користування чужими коштами суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до приписів ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У пункті 7.1.2. сторони передбачили, що у випадку, якщо розрахунки за даним Договором будуть визначені Специфікаціями на умовах попередньої оплати товару, а після отримання такої оплати Постачальником не буде здійснена поставка продукції (її партії) або порушення строків поставки (передачі) продукції буде натсільки тривалим, що потягне за собою втрату інтересу у Покупця в її отриманні, то Постачальник сплачує Покупцеві 20% річних від суми попередньої оплати за користування чужими грошовими коштами, які нараховуються з моменту перерахування передплати Покупцем на рахунок Постачальника і до дня повернення суми передплати.

У пунктах 6.1, 6.2 Пленуму № 14 зазначено, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п`ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов`язань, ані штрафною санкцією (п. 2.7 Пленуму № 14).

Враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення відсотків за користування чужими коштами.

Перевіривши розрахунок відсотків за користування чужими коштами, судом встановлено, що нарахування процентів здійснено арифметично правильно.

Таким чином, у частині вимог про стягнення з відповідача 4 882,19 грн. відсотків за користування чужими коштами позов підлягає задоволенню.

Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Отже, враховуючи усе викладене вище у сукупності, суд прийшов до висновку що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамагросвіт" до відповідача Приватного підприємства "Рівне Техно Комплекс" підлягає задоволенню частково, в частині стягнення 39 600,00 грн. - суми попередньої оплати, 23 980,60 грн. - пені, 4 882,19 грн. - відсотків за користування чужими коштами, а всього - 68 462,79 грн.

В частині вимог позивача про стягнення з відповідача 5 207,67 грн. пені у позові необхідно відмовити у зв`язку з безпідставністю та необгрунтованістю.

Судові витрати понесені позивачем у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог. Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених складає 92,93%.

Керуючись статтями 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Рівне Техно Комплекс" (33009, м.Рівне, вул.Біла, 83; адреса засновника товариства ОСОБА_1: АДРЕСА_2 .; код ЄДРПОУ 34518785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамагросвіт" (84306, Донецька область, місто Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд.1-А, код ЄДРПОУ 38491636) - 39 600 (тридцять дев`ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. - суми попередньої оплати, 23 980 (двадцять три тисячі дев`ятсот вісімдесят) грн. 60 коп. - пені, 4 882 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 19 коп. - відсотків за користування чужими коштами та 1 785 (одна тисяча сімсот вісімдесят п`ять) грн. 18 коп. судового ору.

3. Відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5207,67 грн. пені.

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "17" травня 2019 року.

Суддя Бережнюк В.В.