Рішення

від 02.05.2019 по справі 320/6747/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2019 року № 320/6747/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання в м. Києві адміністративну справу за позовом Фермерського господарства Престиж Агро до Державної фіскальної служби України про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Фермерське господарство Престиж Агро з позовом, в якому просить: - скасувати рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 31.10.2018 № 972835/40208999; від 01.11.2018 № 974108/40208999; - зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 25.09.2018 № 2; від 03.10.2018 №4; - зобов`язати Державну фіскальну службу України подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного тижня з дня набрання законної сили даним судовим рішенням.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у реєстрації податкових накладних, незважаючи на їх відповідність всім вимогам і критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. При цьому, рішення якими відмовлено у реєстрації накладних, не містить жодної інформації щодо невідповідності накладної законодавчо встановленій нормі, або щодо порушення законодавства при її складанні та поданні до реєстрації в ЄРПН.

Позивач стверджує, що рішення прийняті з порушенням процедури, встановленої статтею 201 ПК України, та всупереч вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №190, наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567, а рішення по своїй суті не відображають фактичних обставин справи, не ґрунтуються на первинних документах, складених позивачем та його контрагентами для підтвердження господарських операцій між ними та базуються на доказово і юридично непідтверджених суб`єктивних припущеннях членів комісії ДФС України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідно до ухвали від 22.12.2018 відповідачу запропоновано протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач таким правом не скористався, до суду відзив на позовну заяву, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надав.

Оскільки відповідач не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Фермерське господарство Престиж Агро є юридичною особою, що було створено 30.12.2015р.. Основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11).

Так, за результатами попередньої домовленості позивачем укладення з ТОВ Катеринопільський елеватор (що входить до складу холдингу МХП ) договору поставки сільськогосподарської продукції № 14356/к від 11.09.2018р. про продаж насіння соняшника. За умовами договору поставка здійснювалась засобами продавця на умовах DAP Incoterms. 23 вересня 2018 року було розпочато збір соняшника. Відвантаження соняшника відбувалось безпосередньо у полі від комбайна на автомобілі перевізника. Факт перевезення соняшника підтверджується товарно-транспортними накладними. Розвантаження соняшника у склад покупця відбулося 25.09.2018р. та 03.10.2018р. (про що свідчать відмітки покупця на ТТН), саме цими датами оформлені видаткові накладні № 2 та № 4 відповідно, саме цими датами складено і податкові накладні № 2 та № 4 відповідно (за правилом першої події). Виставлення рахунків на оплату покупцеві договором не передбачено, оплата здійснюється на підставі договору за фактично отриману продукцію. 26.09.2018р. та 04.10.2018р. покупець здійснив оплату за фактично отриману продукцію згідно накладних, але в обох випадках частково: суму, яка дорівнює сумі ПДВ, вказаній у накладній, покупець згідно умов договору сплачує лише після реєстрації в ЄРПН відповідної податкової накладної.

Насіння соняшника, яке реалізувалось, було вирощене на орендованих землях (договори оренди земельної ділянки № 08-30/2-15 від 10.04.2015р., № 08-30/3-15 від 10.04.2015р.), із використанням придбаних за власні кошти матеріалів (накладні постачальників) та із залученням підрядників для виконання сільськогосподарських робіт та перевезення продукції (акти виконаних робіт та наданих послуг). Всі податкові накладні постачальників, підрядників зареєстровані в ЄРПН. Наведені господарські операції у повному обсязі відображені у бухгалтерському обліку підприємства, що підтверджується відомостями бухгалтерського обліку (оборотно-сальдові відомості по рахунках 361, 27, 631). Підприємство регулярно та в повному обсязі здійснює плату за оренду землі, сплачує податок на додану вартість, вчасно подає до ДФС звіти (декларацію з плати за землю (с/г угіддя, рілля), декларації з ПДВ, декларацію про прибуток), подає до Державної служби статистики Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2018 року (форма 4-сг).

Отже, за наслідками надання послуг, передбачених умовами договору, відповідно до приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) у зв`язку з виникненням податкових зобов`язань товариством складено податкові накладні від 25.09.2018 № 2; від 03.10.2018 № 4 та направлено їх для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем отримано дві Квитанції № 1 від 15.10.2018 та від 29.10.2018, в яких зазначено, що документи прийнято, при цьому, реєстрація податкової накладної, що надійшла - зупинена, у зв`язку з відповідністю податкової накладної критеріям оцінки ризиків, що визначені пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН.

Критерієм оцінки ступеня ризиків у вказаних квитанціях зазначено, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах. У цій же квитанції позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Разом з цим, як зазначає позивач, у отриманих Квитанціях №1 не містять конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567.

На виконання вимог контролюючого органу позивачем 30.10.2018 направлені повідомлення №1 та №2 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація якої/го зупинено.

Разом з поясненнями позивачем до зазначеного повідомлення прикріплені копії документів, що розкривають зміст та обсяг господарської операції, за наслідками якої було складено податкові накладні, реєстрації яких зупинено. Копії відповідних документів, також, наявні в матеріалах справи.

Розглянувши вказані документи і пояснення, Комісія ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла оскаржувані рішення від 31.10.2018 № 972835/40208999, від 01.11.2018 № 974108/40208999, яким відмовила у реєстрації податкових накладних від 25.09.2018 №2 та від 03.10.2018 №4 у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання / придбання товарів/ послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні та розрахункові документи, банківські виписки з особливих рахунків.

На думку позивача, вказана підстава для відмови у реєстрації податкових накладних є необґрунтованою, дії відповідача протиправними, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено у Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №341) (далі також - Порядок №1246).

Пунктом 5 Порядку №1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, щодо відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Наведене положення відповідає пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, яким закріплено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Пунктом 17 Порядку №1246 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Аналіз викладених положень податкового законодавства дає підстави для висновку, що податкова накладна та процедура її реєстрації є ключовими елементами у механізмі реалізації платниками податків права на зменшення власних податкових зобов`язань з ПДВ на суму податку, що була сплачена постачальнику у складі вартості товарів або послуг (формування податкового кредиту). При цьому, реєстрації податкової накладної, як обов`язковій умові для віднесення покупцем товарів/послуг сплаченої у складі товарів або послуг суми ПДВ до податкового кредиту, передує процедура автоматизованого співставлення податкової накладної з визначеними у законі критеріями оцінки ступеня ризиків.

У разі відповідності податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу Критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567 (далі - Критерії).

Цим же наказом затверджений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік №567).

Підпунктом 1 пункту 6 Критеріїв, який був зазначений відповідачем у квитанції у якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної, передбачено, що моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями як: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 6 Критеріїв, у разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Пунктом 1 Переліку №567 передбачено, що для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв, документами, достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є:

- договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд звертає увагу, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до пункту 2 Переліку №567 письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", «Про електронні документи та електронний документообіг» та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, умовою розблокування реєстрації податкової накладної, яка за результатами автоматизованого моніторингу була визнана такою, що відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є подання платником податків документів, вичерпний перелік яких передбачений у згаданому наказі Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567.

Постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (набрала чинності 22 березня 2018), якою затверджені порядки зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до пункту 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок зупинення від 21.02.2018) підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Відповідно до пункту 22 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі-Порядок роботи Комісії від 21.02.2018), розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення пропозицій членами комісії, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу, який підписується учасниками засідання.

Пунктом 21 цього Порядку передбачено, що комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).

Отже, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення комісією регіонального рівня засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем направлено податковому органу пояснення та копії документів перелік яких кореспондує вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567.

Проте, оскаржуване рішення, містить єдину підставу відмови в реєстрації податкових накладних від 25.09.2018 №2, від 03.10.2018 №4 - ненадання платником податку копій документів.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні докази отримання Державною фіскальною службою надіслані ФГ Престиж Агро письмових пояснень та копій документів на підтвердження реальності здійснення господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» .

Зміст оскаржуваного рішення дають підстави, суду, стверджувати, що комісія ДФС, розглядаючи подані позивачем документи, не з`ясовувала специфіку проведеної господарської операції та не визначала документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу.

У той же час, суд зазначає, що аналіз наданих позивачем, згідно з вичерпним переліком, документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, які спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Сукупність наданих позивачем первинних документів не дають підстав для сумніву щодо реальності фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» , наданий позивачем пакет документів був достатнім для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Крім того, суд бере до уваги, що комісія ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, як відповідач у справі, була наділена правом подати до суду докази на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Разом з цим, відповідач, зазначеним правом не скористався, жодного належного доказу, на підтвердження обґрунтованості оскаржуваних рішень та підстав їх прийняття, суду не надав.

Таким чином, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які підтверджують реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом, а також враховуючи, що достатність їх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних не спростована відповідачем, суд дійшов висновку, що останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що рішення комісії ДФС від 31.10.2018 № 972835/40208999, від 01.11.2018 № 974108/40208999 прийняті необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення (вчинення дії), непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а отже, є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 25.09.2018 №2 та від 03.10.2018 №4, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на комісію ДФС.

Податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічні положення закріплені у пункті 19 Порядку №1246.

При цьому, пунктом 20 Порядку №1246 передбачено, що у разі надходження до Державної фіскальної служби рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням Державної фіскальної служби України.

Враховуючи встановлені судом обставини протиправного прийняття комісією ДФС рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні.

При цьому, задовольняючи вимоги позивача про зобов`язання відповідача зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд виходить з того, що такий спосіб захисту порушеного права не є формою втручання у дискреційні повноваження Відповідача та є належним і ефективним способом відновлення порушених прав позивача, що виключають необхідність повторного звернення до суду.

Як слідує з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Суд зазначає, що дискреційні функції Державної фіскальної служби України як суб`єкта владних повноважень під час прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних чітко визначені законом, оскільки наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 визначений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки під час розгляду справи у суді позивачем доведено надання ним до комісії ДФС документів, які є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд вважає, що, у даному випадку, у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання Державної фіскальної служби України здійснити реєстрацію податкових накладних від 25.09.2018 №2 та від 03.10.2018 №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо позовної вимоги про зобов`язати Державну фіскальну службу України подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного тижня з дня набрання законної сили даним судовим рішенням, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З наведеного слідує, що повноваження адміністративного суду накладати на суб`єкта владних повноважень зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов`язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Будь-яких пояснень на обґрунтування необхідності покладення на відповідача додаткового обов`язку під час виконання судового рішення позивач у позовній заяві не зазначив. У свою чергу судом під час розгляду справи обставин, які б вимагали встановлення судового контролю, не встановлено.

З урахуванням викладеного вимоги позивача про встановлення судового контролю задоволенню не підлягають.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі як суб`єкти владних повноважень не надали суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності своїх рішень, а тому останні підлягають скасуванню.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 194, 205, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 31.10.2018 № 972835/40208999 та від 01.11.2018 № 974108/40208999.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 25.09.2018 № 2; від 03.10.2018 №4.

Стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фермерського господарства Престиж Агро (код ЄДРПОУ 40208999) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири ) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.