Постанова

від 16.05.2019 по справі 1740/2118/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/2747/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Сеника Р.П., Попка Я.С.

за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Компанія Автоленд» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року в справі № 1740/2118/18 (головуючий суддя - Недашківська К.М., м. Рівне, повний текст судового рішення складено 28 січня 2019 року) за позовом Приватного підприємства «Компанія Автоленд» до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Компанія Автоленд» звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007141401 від 27.07.2018.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов`язок по сплаті грошового зобов`язання на користь бюджету. Так, позивач посилається на безпідставність висновків фіскального органу, відображених в Акті перевірки, щодо протиправного віднесення підприємством до складу витрат звітного періоду витрат (вартості) на проведення поточного ремонту. Платник податків вказує, що відповідно до укладеного з підрядником договору, підприємству надані роботи (послуги), що за своїм характером і змістом відносяться до ознак поточного ремонту, а не до капітального, як зазначає відповідач. Окрім того, позивач не погоджується з позицією фіскального органу щодо порушення підприємством порядку віднесення витрат на підтримку веб-сайту. На переконання фіскального органу, витрати щодо модернізації існуючого сайту повинні відноситися до первісної вартості нематеріальних активів, а не до витрат поточного періоду.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 27 липня 2018 року №0007141401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним податковим зобов`язанням у розмірі 31783 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 7946 грн. 00 коп.

Позовну вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 27 липня 2018 року №0007141401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним податковим зобов`язанням у розмірі 243000 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 60750 грн. 00 коп. залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство «Компанія Автоленд» подало апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою адміністративний позов задоволити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що фактично послуги надані ФОП ОСОБА_1 полягали в обслуговуванні наявного сайту - увімкнення/вимкнення наявних функцій, коригування помилок роботи, незначні зміни дизайну, коригування налаштувань відповідно до вимог пошукових систем, що постійно змінюються. Також зазначає, що послуги за Договором №153-0107 фактично є поняттям «реклама» - створення іміджевого дизайну листів, призначених для розсилки клієнтам з пропозиціями, створення можливості інформувати клієнтів про нові надходження товарів, можливість вивчення інформації про причитування клієнтами листів. Тобто, це частина маркетингових (рекламних) заходів, а тому згідно пункту 19 П(С)БО 16 «Витрати» , витрати по даному Договору включаються до складу витрат звітного податкового періоду.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

16.05.2019 на електрону адресу суду надійшли пояснення по справі Головного управлінням ДФС у Рівненській області, які переданні судді-доповідачу о 12:40, а саме вже після розгляду даної справи, а відтак такі не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ГУ ДФС у Рівненській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Компанія Автоленд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2018.

За результатами перевірки фіскальним органом складено Акт №1708/17-00-14-01/31690582 від 16.07.2018, встановлено порушення платником податків, зокрема:

пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, пункту 138.3 статті 138 ПК України, пункту 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18 травня 2000 року №288/4509 (далі іменується - П(С)БО 7), пункту 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за №750/404 (далі іменується - П(С)БО 8), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 274783 грн. 00 коп., в тому числі за 3 квартал 2016 року на суму 274783 грн 00 коп.;

абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України - завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 478940 грн 00 коп. за березень 2018 року.

На підставі зазначеного Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2018 №0007141401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 343479 грн 00 коп., в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 274783 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 68696 грн. 00 коп. (а.с. 9).

Дана сума стосується двох епізодів: щодо витрат на ремонтні електромонтажні роботи - 31783 грн. 00 коп. (за основним зобов`язанням) та 7946 грн. 00 коп. (штрафні санкції); та щодо витрат на модернізацію веб-сайту - 243000 грн. 00 коп. (за основним зобов`язанням) та 60750 грн. 00 коп. (штрафні санкції).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи частково даний позов, суд першої інстанції мотивував це тим, що вартість робіт з розробки програмного забезпечення та створення модулів, наданих платнику податків від ФОП ОСОБА_2 протягом липня-вересня 2016 року в сумі 1350000,00 грн., підлягає включенню саме до первісної вартості створеного вже існуючого нематеріального активу та підлягає амортизації. Позивач не мав жодних правових підстав для включення вартості робіт (послуг) за Договором №153-0107 до витрат звітного податкового періоду відповідно до П(С)БО 16. Поряд з цим, фіскальний орган дійшов помилкового висновку щодо здійснення позивачем суттєвого поліпшення основних засобів виробничих приміщень, не збільшивши первісну вартість основних засобів. У даному випадку, позивач правомірно відніс до витрат звітного періоду витрати на придбання електромонтажних робіт, оскільки було проведено поточний ремонт.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносно віднесення платником податків до витрат вартості з електромонтажних робіт (послуг), потрібно вказати наступне.

Протягом вересня-грудня 2016 року позивач (Замовник) отримав послуги по виконанню електромонтажних робіт виробничих приміщень від ТОВ-фірми «Електро-Темп» (Підрядник), 32745045, м.Рівне згідно Договору на виконання електромонтажних робіт №ЕТ-20/09/16-ЕМР від 01.09.2016 (далі іменується - Договір №ЕТ-20/09/16-ЕМР) на загальну суму 678895,00 грн., в тому числі ПДВ (а.с. 53).

Відповідно до пункту 1.1. Договору №ЕТ-20/09/16-ЕМР, Замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання по виконанню електромонтажних робіт по об`єкту: Ремонт виробничих приміщень ПП «Компанія Автоленд» у с. Здовбиця, Здолбунівського району, Рівненської області, в подальшому названий як «об`єкт» , що визначені у договірній ціні та проектно-кошторисній документації, які являються невід`ємними частинами даного договору.

На виконання умов Договору №ЕТ-20/09/16-ЕМР між сторонами правочину оформлені Акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року (а.с. 61), Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2016 року (а.с. 66).

В матеріалах справи містяться також Положення про обслуговування, поточний ремонт та утримання виробничих будівель та споруд від 04.01.2015 (а.с. 67), та наказ директора ПП «Компанія Автоленд» від 29.08.2016 №48/1-16ОД «Про проведення поточного ремонту» , відповідно до якого наказано провести поточний ремонт електропроводки та винесення лічильника до місця вводу для забезпечення нормального функціонування ремонтно-механічної майстерні, електромонтажні роботи провести силами підрядної організації і укласти договір з ТзОВ-фірма «Електро-Темп» (а.с. 72).

Згідно актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за вересень 2016 року отримано електромонтажних робіт (монтажні та демонтажні роботи) на суму 176570,83 грн. ПДВ - 35314,17 грн.; жовтень 2016 року на суму 69860,00 грн., ПДВ - 13972,00 грн.; листопад 2016 року на суму 171820,00 грн., ПДВ - 34364 грн.; грудень 2016 року на суму 147495,00 грн., ПДВ - 29499,00 грн.

Підприємством такі послуги частково (в жовтні - грудні 2016 року) віднесено на 152 рахунок «Придбання основних засобів» в сумі 389175,00 грн. із подальшим віднесенням їх на збільшення балансової вартості виробничих приміщень.

У вересні 2016 року частина витрат на придбання електромонтажних робіт, придбаних згідно Акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за вересень 2016 року на суму 176570,83 грн. ПДВ - 35314,17 грн. (монтажні та демонтажні роботи) підприємством віднесено на витрати бухгалтерськими проведеннями: Дт 91 Кт 631 - 176570,83 грн., Дт 6441 Кт631 - 35314,17 грн. А саме, вартість ремонтних робіт апелянт відніс до складу витрат на ремонт основних засобів - проведено поточний ремонт.

Міністерство регіонального розвитку та будівництва в листі від 15.07.2009 №9/9-1056 зазначило, що Листом від 30.04.2003 №7/7-401 Держбуд України роз`яснив, що капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об`єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності). Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об`єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Отже, з зазначеного видно, що капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі, споруди, приміщення в цілому або їх частин.

Як встановлено, позивачу надані роботи з: пробивання отворів діаметром до 50 мм в цегляних стінах, демонтаж лічильника трьох-фазного, монтаж пристрою та відключення кабелів та проводів зовнішньої мережі, та інші подібні роботи. При чому, виконані роботи не потребують виведення будівлі з експлуатації і не перешкоджають її використанню.

Відповідно до Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд» №150 від 10.08.2004, виконані для позивача роботи відносяться до категорії поточних ремонтів (пункт 1.2. Примірного переліку).

Відповідно до пункту 29 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів» №561 від 30.09.2003, рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об`єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об`єкту основних засобів і списанням заміненого об`єкту. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування.

При визначенні характеру та ознак виконуваних робіт слід також брати до уваги Положення про обслуговування, поточний ремонт та утримання виробничих будівель та споруд, затверджене наказом директора підприємства від 04.01.2015, відповідно до якого вказані вище роботи віднесено до категорії поточного ремонту та утримання виробничих будівель.

За правилами пункту 32 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів» №561 від 30.09.2003, витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Відповідно до пункту 15 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» №318 від 31.12.1999 (далі іменується - П(С)БО 16), до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПК України.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Зокрема, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Формування витрат для визначення фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Враховуючи зазначені норми колегія суддів констатує, що позивач правомірно відніс до витрат звітного періоду витрати щодо проведення поточного ремонту.

Відносно віднесення платником податків до витрат вартості робіт (послуг) з розробки програмного забезпечення, необхідно вказати наступне.

Між ПП «Компанія Автоленд» (Замовник) та ФО-П ОСОБА_2 (Виконавець) укладено Договір «на виконання робіт з розробки програмного забезпечення (системи взаємовідносин з клієнтами) на основі існуючого сайту www.avtoland.rv.ua для приватного підприємства «Компанія Автоленд» від 01.07.2016 №153-0107 (далі іменується - Договір №153-0107) (а.с. 73).

Зміст надання послуг виражається в Технічному завданні, яке є додатком №1 до Договору №153-0107 (а.с. 77).

Умови Договору №153-0107: 1.1. Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати роботи з вдосконалення програмного забезпечення Інтернет-сайту на засадах оплати за готовий працюючий продукт і здати їх результат Замовнику, а Замовник зобов`язується оплатити та прийняти результати робіт. 1.2. Виконавець передає Замовнику виняткові майнові права на об`єкти інтелектуальної власності, що створюються в рамках надання послуг за цим Договором у повному обсязі для використання їх будь-яким способом і в будь-якій формі. 1.3. Зміст надання послуг виражається в Технічному завданні, яке розміщується в Додатку №1 до цього договору. Прототипи Інтернет-сайту розміщуються в Додатку №2, строки надання послуг розміщуються в Додатку №3. Вказані додатки є невід`ємними частинами цього договору. 1.4. Виконавець зобов`язується докласти всі комерційно-виправдані зусилля для розробки Програмного забезпечення.

Надання послуг за Договором №153-0107 підтверджується Актами від 29.07.2016 №378-2907 на суму 350000 грн, від 31.08.2016 №359-3108 на суму 530000 грн, від 30.09.2016 №363-3009 на суму 470000 грн (а.с. 84-86).

У даному випадку спірним питанням є віднесення позивачем витрат за Договором №153-0107 до витрат звітного податкового періоду відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» чи відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» .

За правилами пункту 1 П(С)БО 8, це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи (далі - нематеріальні активи) та розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) (пункт 2 П(С)БО 8).

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» , нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.

Розробка - застосування підприємством/установою результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва чи використання.

Пунктом 7 П(С)БО 8 (в редакції на момент зарахування сайту на баланс) визначено, що нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство має: намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання; можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу; інформацію для достовірного визначення витрат, пов`язаних з розробкою нематеріального активу.

Відповідно до пункту 10 П(С)БО 8 (в редакції на момент зарахування сайту на баланс), придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов`язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

Фінансові витрати не включаються до первісної вартості нематеріальних активів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» (пункт 11 П(С)БО 8 (в редакції на момент зарахування сайту на баланс)).

Введення сайту в господарський оборот оформляється Актом введення в господарський оборот об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів та наказом по підприємству.

Як встановлено, Інтернет-сайт www.avtoland.rv.ua введено платником податків в господарський оборот і зараховано на баланс підприємства за первісною вартістю у 2010 році, саме як «Нематеріальний актив» .

Визначенню нематеріального активу цілком відповідає даний веб-сайт, облік якого ведеться підприємством на субрахунку 125 «Авторське право та суміжні з ним права» рахунку 12 «Нематеріальні активи» . До введення сайту в господарський оборот, витрати на створення обліковують за дебетом субрахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів» .

Використання інтернет-сайту нерозривно пов`язане з необхідністю придбання послуг з його підтримки або модернізації, внаслідок чого для підприємства виникають певні податкові наслідки.

Інтернет-сайти належать до об`єктів права інтелектуальної власності і є сукупністю низки елементів, зокрема, таких як: програмна складова, веб-дизайн, бази даних, контент тощо. За результатами розробки, права на інтернет-сайт передаються від розробника до підприємства-замовника. Відповідно останнє набуває об`єкт права інтелектуальній власності, що відповідає визначенню нематеріального активу, установленому пп. 14.1.120 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.120 пункту 14.1 статті 14 ПК України, нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльності, у т. ч. промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об`єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у т. ч. набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.

Правила обліку нематеріальних активів є деякою мірою подібними до правил обліку основних засобів. Нематеріальні активи також підлягають амортизації протягом строку їх корисного використання і відображаються в обліку за первісною вартістю, яка, у тому числі, складається з витрат на їх створення або придбання.

Під час експлуатації інтернет-сайтів виникає необхідність придбання послуг або з їх підтримки або з їх модернізації.

Підтримка інтернет-сайту може полягати в актуалізації його контенту (інформаційного наповнення) або ж у тестуванні, перевірці правильності налаштування і функціонування, виправленні помилок, регулюванні параметрів або підтримці його працездатності за допомогою інших способів.

Модернізація інтернет-сайту полягає в його покращенні, доопрацюванні, оптимізації, реконструкції, зміні дизайну та функціональних модулів, у тому числі в здійсненні перекладу його інтерфейсу на іноземну мову.

З метою визначення податку на прибуток підприємств податкові наслідки придбання послуг підтримки та модернізації інтернет-сайтів не врегульовано нормами ПК України. При цьому, правила обліку таких операцій установлено нормами П(С)БО 8, виходячи з яких і визначаються податкові наслідки придбання зазначених послуг.

Відповідно до пункту 18 П(С)БО 8, первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов`язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод. Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду.

Відтак, норма п. 18 П(С)БО 8 розмежовує податкові наслідки отримання підприємством послуг підтримки або модернізації інтернет-сайту, виходячи з їх характеру та мети придбання. Оскільки головною метою модернізації інтернет-сайту є його вдосконалення, витрати, пов`язані з придбанням таких послуг, підлягають капіталізації, що передбачає включення витрат до первісної вартості інтернет-сайту як нематеріального активу і її збільшення. А метою підтримки інтернет-сайту, навпаки, є забезпечення його нормального функціонування без якого-небудь поліпшення функціональних характеристик, у зв`язку з чим витрати на придбання таких послуг визнаються витратами періоду їх виникнення.

Отже, податкові наслідки придбання послуг підтримки або модернізації інтернет-сайту для цілей обчислення податку на прибуток підприємств відрізняються внаслідок відмінності їх характеру і цілей придбання.

Як встановлено, для забезпечення якісного функціонування, підтримки актуальної інформації, яка представлена на сайті ПП Компанія Автоленд - позивач змушений здійснювати заходи по просуванню веб-сайту http://autoland.rv.ua, за допомогою якого здійснюються рекламні заходи, відбувається просування продукції на ринку та підвищення ділової репутації самого підприємства.

Підприємство здійснює діяльність в сфері торгівлі сільськогосподарською технікою, не має в штаті фахівців з програмного забезпечення, тому для отримання результату, а саме, забезпечення адекватного функціонування наявного інтернет-сайту за договором №153-0107 від 01.07.2016 року замовник - ПП Компанія Автоленд (позивач)замовляє, а Виконавець - ФОП ОСОБА_2 виконує роботи з програмним забезпеченням. Надання послуг підтверджується актами приймання - передачі виконаних робіт: акт №348-2907 від 29.07.2016р. на суму 350000,00 грн. без ПДВ; акт №359-3108 від 31.08.2016р. на суму 530000,00 грн. без ПДВ; акт №363-3009 від 30.09.2016р. на суму 470000,00 грн. без ПДВ.

Фактично, послуги надані ФОП ОСОБА_2 полягали в обслуговуванні наявного сайту - увімкнення/вимкнення наявних функцій, коригування помилок роботи, незначні зміни дизайну, коригування налаштувань відповідно до вимог пошукових систем, що постійно змінюються.

Дані обставини також підтверджується долученими апелянтом до матеріалів справи деталізованими поясненнями виконавця ФОП Бишук В.В. щодо наданих послуг у форматі письмових пояснень до актів наданих послуг (а.с.240-242), які не могли бути подані раніше з огляду на тривалу відсутність ФОП ОСОБА_2 на території України, значний період часу, що пройшов від дати надання послуг та необхідність використання для таких пояснень інформації, що зберігалась ним в офісі у м.Рівне.

З даних пояснень видно, що фактично було здійснено підтримку інтернет-сайту, яка полягала в забезпеченні його нормального функціонування та актуалізації його контенту (інформаційного наповнення), перевірці правильності налаштування і функціонування, виправленні помилок, регулюванні параметрів.

Враховуючи вищевказане колегія суддів констатує, що здійсненні роботи виконавцем ФОП ОСОБА_1 є саме підтримкою інтернет-сайту, яка виявляється в забезпеченні його нормального функціонування, у зв`язку з - чим витрати на придбання таких послуг визнаються витратами періоду їх виникнення, а відтак під час проведення перевірки податковим органом невірно застосовані норми податкового законодавства для оподаткування вищевказаних послуг в результаті чого неправомірно та безпідставно донараховано податок на прибуток, а відтак позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції не звернув належної уваги на вказані обставини, а тому дійшов помилкового висновку щодо часткової правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення, так як податкове повідомлення рішення від 27 липня 2018 року № 0007141401 є в повному обсязі неправомірним та підлягає в повному обсязі скасуванню.

За пунктами 3, 4 ч.1 ст.317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

В підсумку, такі обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняття постанови про задоволення таких позовних вимог з наведених вище підстав, в решті ж рішення суду першої інстанції - підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ст.325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Компанія Автоленд» - задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року в справі № 1740/2118/18 - скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства «Компанія Автоленд» в цій частині - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0007141401 від 27 липня 2018 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним податковим зобов`язанням у розмірі 243000 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 60750 грн. 00 коп.

У решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року в справі № 1740/2118/18 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених на оплату судового збору Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217) на користь Приватного підприємства «Компанія Автоленд» (35709, Рівненська область, Здолбунівський район, село Здовбиця, вул. Шосова, 95; код ЄДРПОУ 31690582) 7728 (сім тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 28 копійок судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. П. Сеник Я. С. Попко Повне судове рішення складено 17 травня 2019 року.