Постанова

від 18.04.2019 по справі 160/7656/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 160/7656/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Техарсенал на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року (суддя Кучма К. С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техарсенал до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Техареснал звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0017331420 від 09.07.2018 (форма Р ), винесене ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується позивачем, слугував висновок контролюючого органу про непідтверження позивачем факту вчинення правочину між позивачем та його контрагентом (ТОВ Марко Трейд Ком ) щодо поставки товару. При цьому, управління юстиції та ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області не виявили жодних порушень щодо правомірності реєстрації ТОВ Марко Трейд Ком , тож позивач не міг бути обізнаним про фіктивність ТОВ Марко Трейд Ком , оскільки інформація в офіційних джерелах не містить такого. На час укладення договору між позивачем та ТОВ Марко Трейд Ком позивач звертався до офіційних джерел за інформацією про ТОВ Марко Трейд Ком . На єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та власному офіційному веб-сайті дані про взяття на облік як платників податків юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб інформація про ТОВ Марко Трейд ОСОБА_1 була позитивною. Жодних зауважень щодо припинення діяльності, стану банкрутства тощо в офіційних джерелах інформації не містилось. Однак господарська операція між позивачем та його контрагентом мала реальний характер, фактично здійснена та оформлена належним чином, відповідні первинні документи були надані при проведенні перевірки, будь-яких недоліків у наданих документах контролюючим органом не встановлено. Відтак позивачем правомірно віднесено до складу витрат суми, сплачені постачальнику за придбаний товар, який в подальшому було реалізовано, що також підтверджено первинними документами. Податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що керівник контролюючого органу не мав права призначати проведення позапланової перевірки позивача на підставах, визначених пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та ст.. 79 ПК України, оскільки на письмовий запит відповідача за № 7760/10/04-36-14-09 від 20.02.2018 року підприємство надало відповідні пояснення та копії документів.

Крім того, за період, за який було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку не відповідає періоду, за який було надано запит та копії документів. Тобто, відповідач запитав документи щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Макро Трейд Ком за період - лютий 2015 року, а перевірку провів за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

Крім того, з боку позивача не було жодного умислу, оскільки на момент укладення та здійснення правочину позивач, як платник податку повинен був виконувати лише ті податкові обов`язки, які покладені на нього, як платника податків, безпосередньо. Позивач згідно з нормами чинного ПКУ не зобов`язаний нести відповідальність за дії ТОВ Макро Трейд Ком .

На час укладення договору між позивачем та ТОВ Макро Трейд Ком позивач звертався до офіційних джерел за інформацією про ТОВ Макро Трейд Ком . На єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та власному офіційному веб-сайті про взяття на облік як платників податків юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та само зайнятих осіб інформація про ТОВ Макро Трейд Ком була позитивною. Жодних зауважень щодо припинення діяльності, стану банкрутства тощо в офіційних джерелах інформації не містилось.

Придбаний товар отриманий позивачем та реалізований і встановлений покупцю, обслуговується на теперішній час та підтримується позивачем у робочому стані шляхом проведення ремонтів та технічного обслуговування.

У вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2017 року у справі № 201/8082/16-к (провадження № 1-кп/201/11/2017), винесеному за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження № 32014040000000104 відсутні конкретні обставини щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи. Тобто, це спростовує доводи відповідача і суду першої інстанції, що цей вирок є належним доказом нереальності господарських операцій позивача з його контрагентом та беззаперечно свідчить про податкове правопорушення при формуванні позивачем витрати у фінансовій звітності та бухгалтерському обліку.

У вироку не визначено назву позивача та не визначено період, за який всі правочини, вчинені про ТОВ Макро Трейд Ком є фіктивними та/або нікчемними.

Крім того, відповідач не досліджував діяльність позивача, постачання придбаного обладнання покупцю, його обслуговування протягом відповідного строку з дати поставки.

Якщо відповідач стверджує, що не було придбання товару і, відповідно, не визнає витрати на його придбання, то у такому випадку і отриману оплату за реалізацію цього товару також необхідно визнавати як кредиторську заборгованість покупця цього товару перед позивачем.

Тобто, у разі, якщо не існує витрат на придбання товару, то не може існувати і доходів від реалізації цього товару. Неможливо продати те, чого не існує. У такому випадку не може бути доходів і об`єкту оподаткування податком на додану вартість.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Відтак, встановлення актом перевірки нікчемності правочину знаходиться поза межами компетенції податкового органу, не належить до функції контролю дотримання платниками податків податкового законодавства.

Також, як вбачається з акту перевірки, в якості доказу не підтвердження реальності господарської операції, відповідач посилається на недоліки, які на його думку мають місце в діяльності підприємств-контрагентів, посилаючись при цьому лише на акти перевірок останніх, складених ДПІ у м. Полтаві, ДПІ у Приморському районі м. Одеси, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

Однак, обставини, вказані у зазначених актах не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У письмових поясненнях відповідач вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначає, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області отримано вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2017 у справі № 201/8082/16-к (провадження № 1-кп/201/11/2017) за результатом розгляду матеріалів кримінального провадження № 32014040000000104. Наведена у вироку інформація дає підстави для висновку про те, що первинні документ, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

З урахуванням викладеного, первинні документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам з ТОВ Макро Трейд Ком . Досліджені операції спрямовані н а документальне оформлення постачання товарів, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Метою їх оформлення є мінімізація податкових зобов`язань позивача.

Результати дослідження діяльності ТОВ Макро Трейд Ком вказує на те, що метою його створення є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям по мінімізації сплати податкових зобов`язань іншим підприємствам, у т. ч. ТОВ Техарсенал .

Фактично позивачем здійснено безпідставне оформлення нереальної господарської операції з ТОВ Макро Трейд Ком з постачання товарів і неправомірно складені первинні документи, інформація з яких перенесена до облікових регістрів всупереч норм частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити, зокрема і посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи судову практику Верховного Суду, відповідно до якої, первинні документи, які стали підставою для формування валових витрат та податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платників податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому, віднесення відображених у них сум до регістрів бухгалтерського обліку (собівартості) та податкового кредиту є безпідставним.

Отже, податкові накладні та паперові носії первинних бухгалтерських документів ТОВ Макро Трейд Ком оформлені не належним чином, не мають юридичної сили та не містять доказовість первинного документу, тобто такі, документи не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Представники позивача у судовому засіданні підтримують доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягають на її задоволенні.

Представник відповідача заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 29.05.2018 року по 04.06.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ Техарсенал з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Марко Трейд Ком (код ЄДРПОУ 39447640) за період з 01.01.2015 року 31.12.2015 року.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 11.05.2018 року №29784/04-36-14-20-09/34409134 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Техарсенал , код 34409134 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Марко Трейд Ком (код ЄДРПОУ 39447640) за період з 01.01.2015 року 31.12.2015 року .

У акті перевірки зафіксовано порушення п.п.134.1.1, п.134.1 ст.134 ПК України від 02.12.2010 року, №.2755-VI зі змінами та доповненнями; занижено податок на прибуток на суму 51 300 грн., в т.ч.; п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України від 02.12.2010 року, №.2755-VI зі змінами та доповненнями занижено податок на додану вартість у сумі 57 000 грн., в тому числі у лютому 2015 року на суму 57 000 грн.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що перевіркою щодо операцій по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом ТОВ Макро Трейд Ком не підтверджено фактичне здійснення господарської операції постачальником на адресу позивача та встановлено оформлення документообігу по нереальній господарській операції для мінімізації сплати податкових зобов`язань іншим підприємством.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем подано письмові заперечення на акт перевірки до ГУ ДФС у Дніпропетровській області, за результатом розгляду якого, заперечення підприємства задоволені часткового у частині нарахування податку на додану вартість, оскільки минув строк позовної давності відповідно до норм статті 102 ПК України. Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0017331420 від 09.07.2018 року.

Скаргу позивача до ДФС України залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення № 0017331420 від 09.07.2018 року - без змін.

Правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення передано на розгляд суду.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (частина 1 статті 1 Податкового кодексу України)

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. (пункт 135.1 статті 135 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні встановлено, що первині та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що 03.02.2015 року між ТОВ Техарсенал ( Покупець ) та ТОВ Макро Трейд Ком ( Продавець ) укладено договір поставки №59150203, згідно із яким продавець продає, а покупець купує машину наплавочно-росачну мод. WS2 в комплекті зі зварювальним напівавтоматом. Ціна договору складає без ПДВ 342000,00 грн., ПДВ - 57 000,00 грн., з ПДВ - 342 000,00 грн.

Реальність та фактичне здійснення господарської операції підтверджено: видатковою накладною № 17 від 10.02.2015 року, податковою накладною № 17 від 10.02.2015, товарно-транспортною накладною № 2 від 10.02.2015 №08/01-18, рахунком № 020512 від 05.02.2015 року та безготівковою оплатою товару.

В подальшому товар, придбаний позивачем у ТОВ Макро Трейд Ком згідно з договором поставки № 20/993 від 17.10.2014 року, ТОВ Техарсенал поставлено покупцю ПрАТ Запорізькій залізнорудний комбінат , а саме: машину наплавочно-ростачну мод. WS2 в комплекті за зварювальним напівавтоматом, платіжними дорученнями №1410 від 11.01.2018 на суму 274180,00 грн. Вартість договору складає без ПДВ 300 000, 00 грн., ПДВ - 60 000,00 грн., з ПДВ - 360 000,00 грн.

Вищенаведені первинні документа підтверджують рух активів та зміни майнового стану платника податків.

Крім того, наданими позивачем доказами підтверджено його доводи щодо подальшого обслуговування ТОВ Техарсенал машини мод. WS2, яка була придбана ПрАТ Запорізькій залізнорудний комбінат , за договором № 20/576 по ремонту наплавочно-растачних станків від 30.05.2017 року, який міститься у матеріалах справи. (т.1 а.с.218-234)

Оскільки формування позивачем витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, за спірною господарською операцією, здійсненою позивачем у лютому 2015 року, підтверджено відповідними первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушень з боку позивача при формуванні витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача мав спеціальну податкову правосуб`єктність, перебував на обліку платників податків, а також був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що не спростовується відповідачем.

Виходячи зі специфіки укладеного між позивачем та його контрагентом договору, як предмета господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності підприємства.

Доказів порушень відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань матеріали справи не містять, відповідачем до суду не надано.

Контролюючий орган, з метою підтвердження доводів щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ Макро Трейд Ком зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування валових витрат виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, а тому первинні документи за вказаними операціями не можуть бути використані при формування податкової звітності з податку на прибуток.

З наведеними висновками колегія суддів не погоджується, вважає їх безпідставними, а тому не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентами недійсними контролюючим органом до суду не надано.

Відповідачем не спростовано того, що на час укладення та виконання договору між сторонами, ТОВ Макро Трейд Ком було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у встановленому законом порядку. Договір та первинні документи підписані директором ТОВ Макро Трейд Ком ОСОБА_2 .

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 р. № 755-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних взаємовідносин), документи та відомості, що внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2017 у справі № 201/8082/16-к не можу бути беззаперечним доказом того що угода, укладена між позивачем ТОВ Макро Трейд Ком не мала реального характеру.

Так, вказаний вирок суду постановлений відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які не є учасниками спірних правовідносин, зокрема не є засновниками ТОВ Макро Трейд Ком .

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком суду встановлено, що ТОВ Макро Трейд Ком було створено як фіктивне підприємства групою осіб.

Жодних висновків щодо правовідносин між ТОВ Техарсенал та ТОВ Макро Трейд Ком вирок суду не містить.

Інших доказів на спростування факту реального здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ Техарсенал та ТОВ Макро Трейд Ком відповідачем не надано.

Судом враховується правова позиція Верховного Суду у постановах у справах № 813/1974/17 від 27.02.2018 , № 802/1853/16-а, та інших, відповідно до якої судом вказується на неможливість безпідставного поширення судом висновку про фіктивність підприємства на відносини з усіма контрагентами; зазначається, що суд повинен перевірити зв`язок між фіктивністю підприємства, встановленою вироком суду, який набрав законної сили, та нереальністю господарських операцій позивача та його контрагентів. У разі, коли вирок взагалі не містить конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи, він не може бути належним доказом нереальності господарських операцій відповідного підприємства з контрагентами та не може свідчити про наявність податкового правопорушення під час формування податкового кредиту (постанова Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №805/649/15-а). Крім того, суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій. (постанова Верховного Суду від 12.04.2018 року у справі № 826/1571/16)

Враховуючи положення частини 2 статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, так само як Податковий кодекс України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов`язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб`єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов`язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено неналежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов`язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.

При цьому з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що на момент укладення угоди та вчинення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ним, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток за таким договором у позивача не було.

Таким чином, судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог вищенаведених норм податкового законодавства, яке б позбавляло його права на формування витрат за спірною операцією з ТОВ Макро Трейд Ком .

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову.

За приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техарсенал - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Техарсенал до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення № 0017331420 від 09.07.2018 (форма Р ), винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Техарсенал судовий збір у розмірі 4602,50 грн.

Постанова набирає законної сили з 18.04.2019 року та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров