Ухвала

від 16.05.2019 по справі 760/10824/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 травня 2019 року

м. Київ

справа № 760/10824/17

провадження № 61-8365ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю Абразив-центр на постанову Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Абразив-центр , треті особи: ОСОБА_1 , товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант , про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Абразив-центр (далі - ТОВ Абразив-центр ), треті особи: ОСОБА_1 , товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант (далі - ТОВ Альфа-Гарант ), про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 272 900,00 грн, витрати на проведення

оцінки вартості матеріальної шкоди - 1 500,00 грн, витрати на евакуацію авто - 600,00 грн.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року позовом ОСОБА_2 задоволено частково.

Вирішено стягнути з ТОВ Абразив-центр на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 21 344,22 грн.

У іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Вирішено стягнути з ТОВ Абразив-центр на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 86 028,00 грн, витрати на проведення оцінки вартості матеріальної шкоди - 1 500,00 грн, витрати на евакуацію авто - 600,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшли касаційні скарги

ОСОБА_1 та ТОВ Абразив-центр на постанову Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року, у якій просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційні скарги та додані до них матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вони подані на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 275 000,00 грн, що не перевищує

п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(1921 грн*500=960 500,00 грн).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, ціну позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Касаційні скарги та додані до них матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі Пелевін проти України від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 та ТОВ Абразив-центр подаликасаційні скарги на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю Абразив-центр на постанову Київського апеляційного суду від 20 березня

2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Абразив-центр , треті особи: ОСОБА_1 , товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант , про відшкодування матеріальної шкоди.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Коротун