Постанова

від 15.05.2019 по справі 460/2731/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/2732/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Геопроект 21 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року (головуючого судді Недашківської К.М.) ухвалене у відкритому судовому засіданні о 16 год. 03 хв. в м. Рівне повний текст рішення складено 21.01.2019 у справі №460/2731/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Геопроект 21 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ Геопроект 21 30.10.2018 звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.10.2018 №0009481403 (Форма Р ), за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 90000 грн. 00 коп. направлене позивачу.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю Геопроект 21 подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Вказує, що між ним та ТОВ Гокс консалтинг укладено договір надання послуг по виготовленню заготовок з давальницької сировини, умови такого договору виконані сторонами правочину у повному обсязі, оплата послуг проведена безготівковим розрахунком. Посилається на безпідставність висновків фіскального органу про не підтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентом, оскільки за даними операціями послуги були надані, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій. А тому правомірно сформовано податковий кредит за наслідками вчинених господарських операцій, вартість яких включена до витрат. Посилання на кримінальне провадження в рамках якого допитано громадянку ОСОБА_1 не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій, та її показання повинні бути перевірені шляхом допиту у судовому засіданні даного свідка, протокол допиту надано ГУ ДФС у м. Києві від 27.12.2017 без будь якої письмової згоди слідчого, що не відповідає статті 74 КАС України. Вказує, що позивач не може нести відповідальність за порушення вимог податкового законодавства контрагентом.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано до суду.

Представники позивача Макаревич О.С., ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали з підстав зазначених у ній, просили рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відповідно до приписів частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Головне управління ДФС у Рівненській області провело перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Геопроект 21 , за результатами якої складено Акт Позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Геопроект 21 (код за ЄДРПОУ 36837803), з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ Бріг бізнес , (код за ЄДРПОУ 40850575) за січень 2017 року, ТОВ Гокс консалтинг , (код за ЄДРПОУ 40263117) за лютий 2017 року, ТОВ Сентаво компані , (код за ЄДРПОУ 40981338) за березень 2017 року від 16.07.2018 №1705/17-00-14-03/36837803 (далі - Акт перевірки) (аркуші справи 30-41).

На підставі Акта перевірки фіскальним органом винесено податкове повідомлення-рішення від 31.07.2018 №0007221403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму у розмірі 229000 грн. 00 коп., в тому числі: за основним зобов`язанням - 183200 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 45800 грн. 00 коп. (аркуш справи 48).

За результатами адміністративного оскарження ДФС прийнято Рішення про результати розгляду скарги від 09.10.2018 №33052/6/99-99-11-01-01-25, яким скаргу платника податків задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 31.07.2018 №0007221403 в частині встановленого завищення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ Бріг бізнес та ТОВ Сентаво компані і у відповідній частині штрафні санкції (аркуш справи 54).

На підставі Рішення ДФС від 09.10.2018 №33052/6/99-99-11-01-01-25 відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення від 12.10.2018 №0009481403 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у загальному розмірі 90000 грн. 00 коп., в тому числі: за основним зобов`язанням - 72000 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18000 грн. 00 коп. (аркуш справи 61).

Перевіркою встановлено порушення платником податків пункту 185.1 статті 185, підпункту а пункту 198.1 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2017 року в сумі 72000 грн. 00 коп. за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ Гокс консалтинг код ЄДРПОУ 40263117 щодо здійснення господарських операцій у січні-лютому 2017 року.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За правилами пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до статті 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-XIV в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 1.2. Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 (далі іменується - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1. Положення №88).

Згідно пунктів 2.4, 2.6 Положення № 88, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення № 88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно із пунктом 83.1 статті 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом (підпункт 83.1.1); податкова інформація (підпункт 83.1.2); експертні висновки (підпункт 83.1.3); судові рішення (підпункт 83.1.4); виключено (підпункт 83.1.5); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (підпункт 83.1.6 ПК України).

Отже, складання первинних документів здійснюється з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов`язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише був відображений на первинних документах. Тому, така господарська операція спрямована лише на формування платником валових витрат та податкового кредиту у зв`язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Відповідно до пунктів 5, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 зареєстрованого Міністерством юстиції України 14.12.1999 № 860/4153 Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пункт 134.1 статті 134 ПК України).

Відповідно до абз. а пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту в умовах дії ПК України обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів/послуг, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, на підставі податкової накладної, складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, саме тим платником податку, який фактично здійснює операції з постачання товарів/послуг.

При чому, наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по операціях з постачання товарів/послуг, що фактично не здійснювались, а лише оформлених документально.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Колегія суддів враховує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Геопроект 21 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гокс консалтинг (Виконавець) укладено Договір на виготовлення продукції з давальницької сировини від 26.01.2017 №26-01/Д (далі - Договір №26-01/Д) (аркуші справи 66-67).

Відповідно до пункту 1.1. Договору №26-01/Д, Виконавець зобов`язувався на власний ризик виконувати у відповідності до умов Договору роботу з обробки, збагачення, переробки давальницької сировини за завданням Замовника у готову продукцію.

Виробництво виробів із технічних тканин в асортименті, на виробничих площах Виконавця з матеріалів Замовника (пункт 2.1. Договору №26-01/Д). Предметом Договору №26-01/Д є надання послуг по виготовленню заготовок для ПБТ по ТУ У 13.9-36837803-001:2015 згідно специфікацій (пункт 3.1. Договору №26-01/Д), роботи виконуються із матеріалів Замовника. Матеріали, які не були надані Замовником за умовами Договору, на виконання цих робіт надаються Виконавцем (пункт 4.1. Договору №26-01/Д).

Між сторонами правочину оформлено Специфікацію №1 - послуги по виготовленню заготовок ОСОБА_3 .О та ПБТ1220.Б всього на суму 432000 грн. 00 коп.

Позивач вказує, що технічну тканину ТТ-5,3/5,3 (давальницька сировина) він поставив ОСОБА_4 відповідно до Накладної на внутрішнє переміщення від 06.02.2017 (аркуш справи 68), товарно-транспортної накладної від 06.02.2017 (аркуш справи 69).

Також, між позивачем та ФОП Жагаляк В.М. оформлено Акт здачі-приймання робіт від 06.02.2017 щодо надання послуг перевезення товару - давальницької сировини (аркуш справи 70).

В подальшому, між сторонами Договору №26-01/Д складено Акт виконаних робіт від 09.02.2017, відповідно до якого Виконавець виконав та передав Замовнику ОСОБА_5 по виготовленню заготовок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на суму 432000 грн. 00 коп. (аркуш справи 71).

Позивач вказує, що перевезення виготовленої продукції - заготовок здійснено відповідно до Товарно-транспортної накладної від 09.02.2017 тим же перевізником - ФОП ОСОБА_8 (аркуш справи 74), про що оформлено Акт здачі-приймання робіт від 09.02.2017 (аркуш справи 73).

Оплата послуг для ТОВ Гокс консалтинг здійснена відповідно до платіжних доручень від 23.02.2017 №420 на суму 56160 грн. 00 коп., від 03.03.2017 №424 на суму 150000 грн. 00 коп., від 10.03.2017 №427 на суму 225840 грн. 00 коп. (аркуші справи 78-80).

Акт перевірки містить опис ознак нереальності господарських операцій з ТОВ Гокс консалтинг :

1) Відсутність трудових ресурсів для реального здійснення господарських операцій - керівником згідно реєстраційних даних у 2016 році значиться ОСОБА_9 ; на усіх документах (договір, акт виконаних робіт) міститься прізвище директора ТОВ Гокс консалтинг - Симирська В. ОСОБА_10 .; згідно відомостей про нарахування заробітної плати виплачувалася заробітна плата ОСОБА_11 ; інші наймані працівники на підприємстві відсутні.

2) Відсутність реального джерела походження за даними Єдиного реєстру податкових накладних, податкової звітності ТОВ Гокс консалтинг - Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, податковий кредит ТОВ Гокс консалтинг сформовано за рахунок придбання посуду, соків, риби.

3) Відсутність відомостей щодо наявних власних або орендованих основних засобів у ТОВ Гокс консалтинг та його постачальників - фінансова звітність ТОВ Гокс консалтинг не подана. З податкової звітності подана тільки Декларація з ПДБ за листопада і грудень 2016 року, січень і лютий 2017 року. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об`єкти нерухомості у власності ТОВ Гокс консалтинг відсутні.

4) Наявність кримінального провадження щодо фіктивності ТОВ Гокс консалтинг - у СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області знаходяться матеріали досудового розслідування від 15.02.2017 №42017080000000089, за фактом фіктивного підприємництва, за фактом ухилення від сплати податків у великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 212, частиною 3 статті 212, частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Позивачем надано суду Виписку з ЄДР, відповідно до якої директором ТОВ Гокс консалтинг є громадянка ОСОБА_1 (аркуш справи 107), натомість в Акті перевірки зазначено, що директором ТОВ Гокс консалтинг є громадянин ОСОБА_9 . Суд приймає до уваги наданий позивачем доказ - Виписку з ЄДР щодо директора ТОВ Гокс консалтинг - ОСОБА_1 , оскільки така особа внесена до реєстру як директор, а Акт перевірки містить посилання на іншу особу, проте за 2016 рік.

Суд зазначає, що господарські операції оформлені з ТОВ Гокс консалтинг саме за 2017 рік, тому інформація, вказана в Акті перевірки щодо директора ТОВ Гокс консалтинг за 2016 рік не береться судом до уваги.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія Протоколу допиту свідка від 05.09.2017, відповідно до якого в рамках кримінального провадження №42017080000000089 від 15.02.2017 допитано громадянку ОСОБА_1 (аркуші справи 99-101). В якому вказується, що громадянка ОСОБА_1 проживає у м. Дніпро з 1983 року; приблизно в листопаді 2016 року знайомий її колеги запропонував їй стати директором підприємства. Зі слів знайомого усіма питаннями, пов`язаними з фінансово-господарською діяльністю підприємства, мали займатися знаючі люди, а ОСОБА_1 буде значитися лише директором підприємства, разом зі знайомим ОСОБА_1 поїхали до нотаріуса, де вона підписала ряд документів, яких не знає. В подальшому поїхали в банківську установу, де вона також підписала ряд документів, яких саме не пам`ятає, знайомий дав ОСОБА_1 печатку, якою проставлені відтиски на документах, після чого печатку віддала знайомому. На документах, які підписувала ОСОБА_1 містилося зазначення підприємства Гокс консалтинг , приблизно через місяць знайомий зустрівся з ОСОБА_1 та передав їй кошти у розмірі 1300 грн. та вказав, що після того як підприємство запрацює заробітна плата буде більшою. У другій половині лютого 2017 року знайомий зустрівся з ОСОБА_1 та вказав, що підприємство потрібно терміново закрити, вона підписала у нотаріуса невідомі документи, після чого в банківській установі також підписала певні документи, які саме не відомо. ОСОБА_1 вказала, що від співробітників поліції їй стало відомо, що підприємство Гокс консалтинг зареєстроване в м. Київ, про наявність будь-яких основних засобів у підприємства їй не відомо, оскільки вона не здійснювала та не контролювала фінансово-господарську діяльність підприємства. ОСОБА_1 вказала, що жодних документів від імені ТОВ Гокс консалтинг не підписувала, податкову звітність не подавала, жодних господарських операцій від імені ТОВ Гокс консалтинг не здійснювала, по питаннях діяльності підприємства ні з ким не спілкувалася та не зустрічалася, доступу до управління банківськими рахунками підприємства не мала.

Суд приймає такий доказ як належний та допустимий, оскільки відповідач отримав такий документ від Головного управління ДФС у м. Києві відповідно до Листа-застереження від 27.12.2017 щодо діяльності підприємств, зокрема, ТОВ Гокс консалтинг (аркуш справи 98).

Судом встановлено, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об`єкти нерухомості у власності ТОВ Гокс консалтинг відсутні.

В пункті 2.1. Договору №26-01/Д зазначено, що виробництво виробів із технічних тканин в асортименті, здійснюється на виробничих площах Виконавця. Проте, жодних приміщень (виробничих площ) у контрагента ТОВ Гокс консалтинг немає.

Фінансова звітність ТОВ Гокс консалтинг не подана. З податкової звітності подана тільки Декларація з ПДВ за листопад і грудень 2016 року, січень і лютий 2017 року.

Інформація щодо залучення для здійснення діяльності ФОП та щодо виплати їм доходу за ознакою 157 відсутня. Інформація щодо постачальників послуг відсутня.

В Акті перевірки вказано, зокрема, що кошти за послуги були перераховані позивачем на рахунки його контрагента ТОВ Гокс консалтинг . На цю обставину звертає увагу і позивач, вказуючи, що у даному випадку відбулася зміна майнового стану платника податків, що також свідчить про реальність господарських операцій.

З даного приводу суд зауважує, що саме по собі формальне перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, не є беззаперечним свідченням реальності здійснення господарської операції. Така обставина повинна розглядатися у сукупності з іншими.

В результаті проведеного аналізу податкової звітності, відповідно до інформації комп`ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної фіскальної служби (АС Податковий блок : АІС Облік податків і платежів ; АС Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних ; Єдиний реєстр податкових накладних; Картка платника податків (відомості щодо податкової історії); Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України (АС співставлення ПЗ і ПК), встановлено, що службова особа ТОВ Гокс консалтинг (директор) не маючи в наявності трудових ресурсів, будь-яких основних фондів та виробничих потужностей декларувало надання ТМЦ і послуг без підтвердження реального джерела їх походження Окрім того, встановлено, що обсяги задекларованих операцій з реалізації ТМЦ та послуг, придбання яких відсутнє по ланцюгу до виробника (власника основних засобів) не підтверджується по ланцюгу від постачальника. Також встановлено відсутність трудових ресурсів, відсутність основних засобів.

Судом першої інстанції встановлено, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю Геопроект 21 ОСОБА_12 не надала до суду першої інстанції жодних чітких пояснень щодо укладення та оформлення правочину з контрагентом ТОВ Гокс консалтинг , зустрічі з директором ТОВ Гокс консалтинг ОСОБА_1 (в частині обговорення та узгодження умов Договору №26-01/Д, підписання документів).

Відтак, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди (постанова Верховного Суду України від 6 грудня 2016 р. у справі N 21-1440а16).

Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій (постанова Верховного Суду у справі від 16.01.2018 №826/1398/14).

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку (постанова Верховного Суду України від 20 січня 2016 року).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум валових витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій / нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів (постанова Верховного Суду від 04.04.2018 справа №810/4751/13-а).

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що здійснені між позивачем та контрагентом ТОВ Гокс консалтинг господарські операції за Договором №26-01/Д не мали реального характеру, оскільки у сукупності встановлених судом обставин у такого контрагента не було необхідних ресурсів для можливості виконання умов правочину, а директор ТОВ Гокс консалтинг громадянка ОСОБА_1 взагалі заперечила свою причетність до діяльності підприємства та щодо підписання будь-яких первинних документів.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом (частина 1 статті 77 КАС України) обов`язок по доведеності обставин справи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, полягає на сторонах. При чому, на стороні відповідача - як суб`єкта владних повноважень полягає обов`язок щодо доведеності правомірності прийнятого ним рішення (частина 2 статті 77 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Тобто, в даному випадку, якщо відповідач повинен доводити правомірність прийнятого ним ППР, то позивач по справі в той же час також не позбавлений такого обов`язку, при чому позивач повинен доводити належними та допустимими доказами (документами податкового та бухгалтерського обліку складеними у відповідності до вимог законодавства) факт вчинення господарських операцій. Тобто, саме позивач повинен доводити товарність своїх операцій, а не навпаки.

Такий обов`язок позивача кореспондується з обов`язком платника податкові надати до перевірки усі без винятку документи, що належить до предмета перевірки (стаття 85 ПК України).

Складання первинних документів здійснюється з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов`язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише був відображений на первинних документах. Тому, така господарська операція спрямована лише на формування платником валових витрат та податкового кредиту у зв`язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Аналогічні висновки містяться у рішеннях Верховного Суду від 18.04.2018 по справі №826/10555/13-а, від 25.04.2018 по справі №810/1541/13-а, від 25.06.2018 по справі №803/1923/13-а, від 06.06.2018 по справі №826/20003/14, від 26.06.23018 по справі №826/20685/14, від 28.02.2018 по справі №826/7986/13-а, який посилається на відсутність у контрагентів власних або орендованих основних засобів, обмеженість трудових ресурсів, відсутність кваліфікованих працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності, що свідчить про недоведеність фактичного надання послуг від контрагентів.

На переконання суду, ТОВ Геопроект 21 здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з надання послуг по виготовленню заготовок ПБТ з ТОВ Гокс консалтинг і складено первинні документи всупереч норм частини першої статті 9 Закону України №996-XIV та Положення №88.

Надані позивачем до суду документи не можуть за змістом пункту 44.1 статті 44 ПК України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Про нереальність здійсненних господарських операцій свідчать наступні факти:

1) реалізація послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

2) відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця);

3) відсутність власних або орендованих основних фондів, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства;

4) відсутність інформації щодо залучення для здійснення діяльності інших осіб та виплата їм доходу за ознакою 157 ;

5) відсутність у контрагента фізичної, технічної та технологічної можливості для вчинення господарських операцій;

6) наявність в штаті тільки керівної посади. Відсутність фактичного місця ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень. Відсутність кваліфікованого персоналу.

В порушення пункту 185.1 статті 185, п.п. а пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України платником податків занижено податок на додану вартість за лютий 2017 року в сумі 72000 грн. 00 коп.

Таким чином, докази на обґрунтування позовної заяви, є обов`язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Апеляційний суд враховує, що усі документи щодо виконання Договору №26-01/Д підписані директором ТОВ Гокс консалтинг ОСОБА_1 , яка повністю заперечила свою участь у господарській діяльності підприємства.

Відповідно до пункту 123.1. статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, фіскальним органом правомірно визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18000 грн. 00 коп. (основне зобов`язання - 72000 грн. 00 коп. х 25%).

Під час розгляду справи відповідачем спростовано достовірність відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за правочином, доведено неможливість проведення господарських операцій з урахуванням просторових та часових факторів, економічних чинників, наявності трудових ресурсів, технічної можливості.

У ході розгляду справи відповідачем доведено той факт, що господарські операції за правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили зміни у структурі і складі активів сторін правочину.

Отже первинні документи, видані таким суб`єктом не мають юридичної сили.

Такі обставини не можуть залишитися неврахованим судом, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Згідно статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, що не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій, покази особи, а повинні бути перевірені шляхом допиту у судовому засіданні даного свідка, протокол допиту надано ГУ ДФС у м. Києві від 27.12.2017 без будь якої письмової згоди слідчого, що не відповідає статті 74 КАС України і позивач не може нести відповідальність за порушення вимог податкового законодавства контрагентом є необґрунтованими, оскільки апеляційним судом вказані докази беруться до уваги із врахуванням всіх обставин справи поданими сторонами та зазначені у акті перевірки, які вказують про нереальність вчинених господарських операцій позивача із ТОВ Гокс консалтинг .

Ті доводи, які наводяться позивачем не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального та процесуального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді та не стосуються меж перегляду рішення суду першої інстанції.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, згідно яких доводи позивача відхилені, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Геопроект 21 - залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року у справі №460/2731/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови складено 16.05.2019