Постанова

від 17.05.2019 по справі 804/254/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 травня 2019 року

Київ

справа №804/254/18

адміністративне провадження №К/9901/5229/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства Ріо-С на постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ясенової Т.І., суддів: Суховарова А.В., Дурасової Ю.В. від 13.12.2018 у справі за позовом Фермерського господарства Ріо-С до Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Фермерське господарство Ріо-С звернулось до суду з адміністративним позовом до Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позову від 26.04.2018, просило визнати протиправним та скасувати наказ від 20.03.2015 №172 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Фермерського господарства РІО-С .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірний наказ прийнято без наявності законних підстав, з порушенням законодавчо встановленої процедури, а також в період дії мораторію на проведення перевірок.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 позов задоволено.

Суд першої інстанції виходив з того, що документальна позапланова виїзна перевірка ФГ Ріо-С призначена та проведена відповідачем всупереч законодавчій забороні на її проведення, передбаченій пунктом 3 розділу II Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , а також з порушенням встановленого порядку та процедури призначення та проведення перевірки, оскільки замість призначеної виїзної перевірки відповідачем здійснено невиїзну перевірку у приміщенні податкової інспекції.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.201 рішення суду першої інстанції скасовано та у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки після прийняття оскаржуваного наказу контролюючим органом проведено перевірку, яка оформлена актом, то наслідки цього наказу є вичерпаними й його скасування не може призвести до відновлення порушених прав платника податків. В свою чергу, позивач скористався правом оскарження у судовому порядку податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами вказаної перевірки і під час розгляду тієї справи не посилався на протиправність винесення наказу, а також не ставив питання щодо порушення відповідачем порядку та процедури її призначення та проведення.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки до перевірки уповноважених посадових осіб податкових органів допущено не було, перевірка проведена в приміщенні відповідача без присутності представника господарства, що не заперечується податковим органом, а у справі щодо скасування прийнятого податкового повідомлення-рішення правомірність оскаржуваного наказу та призначення перевірки не були предметом розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про правомірність оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, оскільки за умови допуску до проведення перевірки предметом розгляду в суді може бути лише суть виявлених порушень під час її проведення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що в січні 2015 року Фермерським господарством РІО-С отримано лист Криворізької Північної об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 26.12.2014 №2903/10/154 щодо необхідності надання уточнюючої декларації з орендної плати за землю в розмірі 3% від грошової оцінки та з попередженням про те, що у випадку ненадання розрахунку або відповідних матеріалів в 10-денний термін відповідно до вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України буде здійснено позапланову виїзну документальну перевірку господарства.

ФГ РІО-С протягом 10 днів з дня отримання вищезазначеного листа надало пояснення про відсутність підстав подання уточнюючої декларації з орендної плати за землю.

20.03.2015 на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України начальником Криворізької Північної об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області видано наказ №172 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Фермерського господарства РІО-С (код ЄДРПОУ 37890534) з 23.03.2015 тривалістю 5 робочих днів.

23.03.2015 в приміщенні Криворізької Північної об`єднаної Державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області голові ФГ РІО-С було надано копію наказу №172 від 20.03.2015 року та з 23.03.2015 по 27.03.2015 посадовими особами Криворізької північної об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку у приміщенні податкової інспекції без присутності представника ФГ РІО-С з питань дотримання вимог податкового законодавства Фермерським господарством РІО-С в період з 01.01.2014 по 31.01.2015.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом першим пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час призначення перевірки) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки..

В силу підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Статтею 78 Податкового кодексу України передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення.

Пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 28.12.2014 №71-VII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб`єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Отже, законодавством запроваджено мораторій на проведення органами Державної фіскальної служби України перевірок у 2015-2016 роках на підприємствах з обсягом доходів менше 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що обсяг доходу ФГ РІО-С за 2014 рік складає 21000,00 грн., що не перевищує межу у 20 мільйонів гривень.

До суб`єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари позивач не відноситься.

До того ж, Кабінет Міністрів України дозвіл відповідачу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства Фермерським господарством РІО-С за період з 01.01.2014 по 31.01.2015 не надавав.

Також і відсутні посилання контролюючого органу й на те, що оскаржувану перевірку проведено згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

За встановлених обставин даної справи, Верховний Суд, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, доходить висновку, що оскаржуваний наказ про призначення перевірки прийнято за відсутності підстав та умов, визначених Податковим кодексом України, із дотриманням яких законодавець пов`язує можливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Що ж до доводів касаційної скарги стосовно висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на проведення перевірки та прийняття рішення суб`єктом владних повноважень за його наслідками, необхідно зазначити таке.

Так, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до виїзної податкової перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Разом з тим, Податковим кодексом України не передбачено право посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки в приміщенні податкової інспекції.

Пунктом 81.2 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Отже, неможливість проведення документальної виїзної перевірки за місцезнаходженням платника податків має бути пов`язана з недопуском посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, що, у свою чергу, має підтверджуватися відповідним актом про недопуск.

Проте судами встановлено, що такого акта відповідачем складено не було, а голова ФГ РІО-С ОСОБА_1 ознайомився з наказом про призначення позапланової виїзної перевірки та направленням на позапланову виїзну перевірку 23.03.2015 вже після початку її проведення у приміщенні податкової інспекції.

Отже, враховуючи те, що оскаржуваний наказ було прийнято контролюючим органом за відсутності законодавчо визначених підстав для призначення документальної позапланової виїзної перевірки та фактично на його підставі було проведено документальну невиїзну перевірку позивача, рішення суду апеляційної інстанції є помилковим та таким, що не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а тому безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, яке, на думку Верховного Суду, є обґрунтованим та законним.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно із статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства Ріо-С задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 у справі №804/254/18 скасувати.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 у справі №804/254/18 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду