Ухвала

від 06.05.2019 по справі 757/11149/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11149/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 про арештмайна,

В С Т А Н О В И В :

05.03.2019 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження старшого слідчого в особливо важливих справах управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018000000000658.

Слідчий або прокурор в судове засідання не з`явились, прокурор направив заяву про розгляд клопотання без його участі та задоволення клопотання.

В обґрунтування клопотання, слідчий зазначив наступне.

В провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України знаходиться кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018000000000658 від «30» жовтня 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190 ч. 4, 189 ч.4 КК України.

У 2016 році мешканець м. Рівне ОСОБА_5 , маючи вагомий авторитет на території вказаного міста, з метою особистого збагачення, вирішив створити стійку організовану групу для вчинення умисних корисливих тяжких та особливо тяжких злочинів на території

м. Рівне Рівненської області.

З цією метою ОСОБА_5 розробив злочинний план, відповідно до якого до складу організованої групи в якості учасників повинні були увійти особи, здатні вчиняти протиправні дії майнового характеру до сторонніх осіб, у тому числі застосовувати у разі необхідності насильство над потерпілим, обмеження його прав, свобод, законних інтересів, здійсняти пошкодження або знищення майна шляхом підпалу.

Відповідно до злочинного задуму ОСОБА_5 , підприємці м. Рівне у результаті погроз насильства та створення усіляких перепон у здійсненні бізнесу з боку безпосередніх виконавців вимагання, повинні були передавати на його користь грошові кошти, які в подальшому повинні були розподілятись між учасниками організованої групи.

Реалізуючи свій злочинний умисел, у 2016 році ОСОБА_5 ознайомив з цим планом раніше знайомого мешканця м. Рівне ОСОБА_6 , який мав вести перемовини з потерпілими під керівництвом ОСОБА_5 , а також інших невстановлених слідством осіб, які мали б застосовувати насильство до потерпілих, здійсняти пошкодження або знищення майна шляхом підпалу.

Ознайомившись із злочинним планом, ОСОБА_6 та інші невстановлені слідством особи схвалили його і надали згоду на участь в організованій групі в якості учасників.

Кожному учаснику організованої злочинної групи відводилась спеціальна роль у злочинній діяльності з метою досягнення єдиного плану, тобто підготовка і вчинення злочинів, пов`язаних з вимаганням грошових коштів з підприємців м. Рівне.

ОСОБА_5 , як організатор, керував діяльністю групи, забезпечував взаємозв`язок між діями всіх її учасників, детально планував вчинення злочинів, здійснював фінансування підготовки до вчинення злочинів, розподіляв прибутки від вчинення злочину, безпосередньо брав участь у вимаганні грошових коштів з потерпілих.

ОСОБА_6 , згідно відведеної йому ролі, повинен був брати активну участь у підготовці та вчиненні злочинів, безпосередньо висловлювати погрози застосування насильства до потерпілих, пошкодження та знищення майна, вести перемовини з потерпілими під керівництвом ОСОБА_5 .

Інші невстановлені слідством особи, згідно відведеної їм ролі, повинні були брати активну участь у підготовці та вчиненні злочинів, збирати інформацію щодо потерпілих (їх майновий стан, транспортні засоби, якими користуються, місця перебування, роботи, місце мешкання, вивчати спосіб життя, коло близьких родичів), безпосередньо брати участь у погрозах застосування насильства відносно останніх, пошкоджувати майно шляхом підпалу, спричинення тілесних ушкоджень у разі необхідності.

Так, під час проведення досудового розслідування встановлено, що в 2009 році ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , придбав шляхом укладення договору купівлі-продажу нежитлове приміщення (будівлю кафе) загальною площею 281,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку під приміщенням площею 0,021 га., кадастровий номер 5610100000:01:026:0008.

У 2015 році у ОСОБА_8 внаслідок неправомірної діяльності особи, дії якої розслідувані у іншому кримінальному провадженні та обвинувальний акт щодо якого перебуває у провадженні Рівненського міського суду Рівненської області за його обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.5 ст.191, ч.1 ст.209 КК України, виник цивільно-правовий спір із ОСОБА_5 , щодо права власності на вищевказане приміщення.

Зазначений спір остаточно вирішений Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який ухвалою від 09.03.2017 залишив в силі ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 26.08.2016 та рішення Рівненського міського суду від 20.04.2016, якими приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , витребувано із володіння осіб, в інтересах яких діяв ОСОБА_5

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , та фактично визнано право власності за

ОСОБА_12 .

У подальшому, усвідомлюючи, що відповідно до законодавства України приміщення за указаною адресою перебуває у власності ОСОБА_8 , а також, що цивільно-правовий спір з цього питання знайшов своє остаточне вирішення судом, ОСОБА_5 вирішив протиправно у складі раніше створеної організованої групи заволодіти грошовими коштами ОСОБА_8 шляхом вимагання з погрозою насильства над ним, знищення та пошкодження його майна, маючи на меті завдання майнової шкоди потерпілому в особливо великих розмірах.

Діючи з указаною метою як учасник організованої групи та її організатор, ОСОБА_5 розподілив ролі між іншими її учасниками, спрямовані на досягнення указаної кінцевої мети. Відповідно до розробленого ОСОБА_5 плану неправомірної діяльності, на неустановлених осіб було покладено обов`язок звертатись до ОСОБА_8 з погрозами заподіяння йому насильства, пошкодження та знищення належного йому майна, вимагаючи при цьому у останнього вирішити конфліктну ситуацію із ОСОБА_5 , яка насправді мала не об`єктивний характер, а надуманий та була спровокована учасниками групи з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_13 . Також, на неустановлених осіб відповідно до розробленого плану було покладено обов`язок у випадку відмови ОСОБА_8 передати учасникам організованої групи обумовлену суму грошових коштів завдати пошкоджень майну потерпілого з тим, щоб надати погрозам щодо заподіяння тілесним ушкоджень ознак реальності.

На ОСОБА_6 , який тривалий час підтримував товариські стосунки з

ОСОБА_8 та користувався його довірою, відповідно до розробленого ОСОБА_5 плану покладалось переконати потерпілого в тому, що погрози, звернуті до нього неустановленими особами, мають реальний характер та уникнути їх реалізації можливо лише передавши грошові кошти ОСОБА_5 в обумовленій сумі.

ОСОБА_5 як організатор організованої групи взяв на себе обов`язки загального керівництва учасниками, координації їх дій, розподілу отриманих коштів та безпосереднього отримання коштів від ОСОБА_12 .

Так, упродовж 2016-2018 років невстановлені слідством особи, діючи у складі організованої групи з метою протиправного заволодіння грошовими коштами потерпілого, неодноразово приходили до місця проживання ОСОБА_8 ,розташованого заадресою: АДРЕСА_2 , зустрічалисьз ним та під час розмови повідомили йому, що він повинен передати ОСОБА_5 грошові кошти в сумі

100 тис. доларів США, а у випадку відмови до нього буде застосовано фізичне насильство та буде знищено або пошкоджено його майно приміщення кафе за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що будь-які правові підстави для передачі ним грошових коштів ОСОБА_5 відсутні, відмовився виконати указані протиправні вимоги.

Внаслідок відмови потерпілого виконати протиправні вимоги щодо передачі грошових коштів ОСОБА_5 , 05.09.2018 року невстановлені слідством особи, діючи у складі організованої групи під керівництвом ОСОБА_5 , здійснили підпал кафе за адресою: АДРЕСА_3 , з тим, щоб залякати ОСОБА_8 та створити у нього враження реальності звернутих до нього погроз застосування насильства та знищення його майна.

У подальшому, упродовж листопада 2018 року-січня 2019 року ОСОБА_6 , діючи у складі організованої групи відповідно до заздалегідь розробленого плану, неодноразово зустрічався з ОСОБА_14 , переконував його у можливості та реальності заподіяння йому за вказівкою ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, пошкодження його майна, а також необхідності залагодження конфлікту з останнім шляхом поступок його вимогам. При цьому ОСОБА_6 розумів, що фактично будь-яких зобов`язань матеріального характеру між потерпілим і ОСОБА_5 не існує, та мав на меті схилити ОСОБА_8 до передачі грошових коштів через нього з тим, щоб мінімізувати безпосередні зв`язки між потерпілим і організатором групи та перешкодити таким чином викриттю зазначеної неправомірної діяльності.

ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що будь-які правові підстави для передачі ним грошових коштів ОСОБА_5 відсутні, відмовився на виконання указаних неправомірних вимог.

У подальшому, 27.01.2019, ОСОБА_6 , на виконання раніше обумовленого злочинного плану, діючи у складі організованої групи, зустрівся з потерпілим біля будинку АДРЕСА_4 та повідомив йому, що ОСОБА_8 повинен передати ОСОБА_5 до 20.00 годин цього дня грошові кошти в сумі

120 тис. доларів США, а у разі невиконання цієї вимоги, ОСОБА_5 організує підпал вищевказаного приміщення або застосування насильства до ОСОБА_12 .

Також, в ніч з 27.01.2019 на 28.01.2019, невстановлені слідством особи, діючи у складі організованої групи на виконання раніше обумовленого злочинного наміру, з метою вимагання грошових коштів з ОСОБА_8 , здійснили підпал автомобілю «ЗАЗ LANOS» д.н.з. НОМЕР_1 зеленого кольору 2010 року випуску, який був припаркований біля будинку №4 по вул.Корольова у м. Рівне, яким користувався ОСОБА_12 .

Далі, 13.02.2019 приблизно в 16-35 годин ОСОБА_6 , діючи у складі організованої групи на виконання раніше обумовленого злочинного наміру, з метою вимагання грошових коштів в особливо великих розмірах з ОСОБА_8 , перебуваючи в автомобілі FIAT VI973963, який припаркований біля GASTROPUB FATHER за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул.Степана Бандери, 24-А, отримав від ОСОБА_8 заздалегідь імітовані ідентифіковані (помічені) засоби, які імітують долари США у кількості 1200 купюр номіналом по 100 доларів США кожна на загальну суму

120 тисяч доларів США (що станом на 13.02.2019 за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 3240000 гривень в розрахунку 27 гривень за 1 долар США) та був затриманий працівниками поліції.

Статтею 170КПК Українипередбачено,що арештоммайна єтимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомзлочину,підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки накладення арешту на майно сприятиме меті кримінального провадження, а не накладення може призвести до незворотніх наслідків.

На підставі викладеного і керуючись ст. 107, 131, 132, 170173, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 5622680600:03:001:0049, площею 0,0793 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 .

Ухваласлідчого суддіможе бутиоскаржена протягомп`яти днівз дняїї проголошеннябезпосередньо досуду апеляційноїінстанції.Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1